Рішення № 80412504, 16.01.2019, Трускавецький міський суд Львівської області

Справа № 457/978/18

провадження №2/457/76/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2019 року м. Трускавець

Трускавецький міський суд Львівської області

в складі головуючого-судді Марчука В.І.,

секретар судового засідання Мазурик В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Трускавці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_3 про встановлення факту, що має юридичне значення, виділ частки у спадковому майні, визнання права власності на спадкове майно, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася до ОСОБА_2 міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_3 про встановлення факту, що має юридичне значення, виділ частки у спадковому майні, визнання права власності на спадкове майно. Позов мотивований тим, що вона є дочкою ОСОБА_4 та ОСОБА_5, а третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_6 – її рідна сестра. Її мати ОСОБА_5 померла 30 січня 1999 року. Мати була зареєстрована у ІНФОРМАЦІЯ_1 та брала участь у приватизації квартири. Після приватизації співвласниками вказаної квартири стали її чоловік, вона, діти та мати. ОСОБА_5 проживала у цій квартирі до моменту смерті. До складу спадщини після її смерті увійшла також частка у квартирі. ОСОБА_5 заповіт при житті не склала. Спадкоємцями першої черги за законом є вона та її сестра ОСОБА_3 Коли вона звернулася до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини, то дізналася від нотаріуса, що ім’я матері у свідоцтві про народження «Ольга» не відповідає імені, зазначеному у паспорті «Агафія». Крім цього, нотаріус зазначила, що у свідоцтві про право власності на житло право власності зазначене як сумісне, тобто частка матері у майні не виділена. Просить встановити факт родинних відносин між нею та ОСОБА_5, а саме: що ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, місце народження Вінницька область, Чечельницький район, село Ольгопіль є її матір’ю; визначити обсяг спадкового майна, яке належало на час смерті ОСОБА_5 - 1/5 ід.ч. у квартирі АДРЕСА_1 загальною площею 81 кв.м.; визнати в порядку спадкування за законом право власності за нею на 1/5 ідеальну частину у квартирі АДРЕСА_1 загальною площею 81 кв.м., що належала ОСОБА_5, померлій 30 січня 1999 року (Свідоцтво про смерть серія 1-СГ №493784).

Представник позивача ОСОБА_1 – адвокат ОСОБА_7 звернулася до суду з заявою, у якій просила проводити розгляд справи у її відсутності, просила позовну заяву задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_2 міської ради у судове засідання не з'явився.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_3, скерувала до суду заяву, у якій зазначила, що визнає заявлений позов та просить його задовольнити.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов слід задовольнити з наступних підстав.

Згідно зі ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У судовому засіданні встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження серії ТБ № 232734, виданого 19 квітня 1948 року, ОСОБА_8 (дошлюбне прізвище ОСОБА_8), ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженка міста Кизил-Аврат (республіка Туркменистан) є дочкою ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, та ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_5. У подальшому ОСОБА_8 змінила прізвище на «Довгань», що підтверджується свідоцтвом про одруження серії VIII-УР № 003945. Крім неї, у шлюбі батьків народилася також сестра ОСОБА_3 (дошлюбне прізвище ОСОБА_8) ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_6. Мати ОСОБА_5 померла 30 січня 1999 року, про що свідчить свідоцтво про смерть серії 1-СГ №493784. Мати була зареєстрована у ІНФОРМАЦІЯ_7 та брала участь у приватизації цієї квартири. 13 травня 1994 року відділом приватизації державного житлового фонду при ОСОБА_2 міській адміністрації було видане свідоцтво про право власності на житло, згідно з яким ОСОБА_11 ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, та ОСОБА_5 належить на праві спільної сумісної власності квартира АДРЕСА_2. Згідно з технічним паспортом квартира чотирикімнатна, загальною площею 81 кв.м., житловою площею – 49,3 кв.м. Після смерті матері до складу спадщини увійшла частка у квартирі. ОСОБА_5 заповіт при житті не складала. Спадкоємцями першої черги за законом є позивачка та її сестра ОСОБА_3. ОСОБА_3 не проживала з матір’ю, у встановлений строк не зверталася в нотаріальну контору з заявою про прийняття спадщини, тому вважається такою, що спадщину не прийняла.

Згідно з листом приватного нотаріуса ОСОБА_2 міського нотаріального округу Львівської області ОСОБА_15 від 04 жовтня 2018 року № 167/01-16 нотаріус не може визначити ОСОБА_1 як доньку померлої ОСОБА_5 та видати свідоцтво про право на спадщину за законом на майно, що входить у спадкову масу. До такого висновку нотаріус дійшла з огляду на розбіжність імені матері вказаного у свідоцтві про народження – ОСОБА_14, та імені померлої особи – ОСОБА_5.

Що стосується правовстановлюючого документа на квартиру АДРЕСА_3, то відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 13 травня 1994 року, виданого відділом приватизації державного житлового фонду при ОСОБА_2 міській адміністрації, квартира АДРЕСА_3 належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_11, ОСОБА_1, ОСОБА_13, ОСОБА_5 та ОСОБА_14.

Одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину за загальним правилом є правом самого спадкоємця. Як виняток, ч. 1 ст. 1297 Цивільного кодексу України закріплює у спадкоємців, чию спадщину складає нерухоме майно, обов’язок звернутися до нотаріуса за видачею свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Для оформлення свідоцтва про право на спадщину нотаріусом перевіряються юридичні факти, які є підставою спадкування у осіб, що подали заяву про його одержання, – факти смерті спадкодавця, наявності родинних зв’язків певного ступеня, перебування у шлюбі зі спадкодавцем або на його утриманні протягом встановленого законом строку при спадкуванні за законом, факту складання заповіту при спадкуванні за заповітом, час і місце відкриття спадщини, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин нотаріус вимагає від спадкоємців відповідні документи.

Обов’язковим документом для оформлення спадщини на нерухоме майно у нотаріуса є підтвердження черги спадкоємництва та наявність родинних зв’язків.

Відповідно до ст.315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту, що має юридичне значення, у т.ч. щодо встановлення родинних відносин між фізичними особами.

Заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.

Якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, справа розглядається в позовному провадженні.

Відповідно до ст.ст. 15,16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути , зокрема, визнання права.

Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкування є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, Цивільний кодекс набрав чинності 01 січня 2004 року. Відповідно до п.4 цих положень ЦК України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК України, положення цього кодексу застосовуються до тих прав і обов’язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Правила книги шостої ЦК України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим кодексом.

Оскільки спадщина після смерті ОСОБА_5 відкрилася і була прийнята, але належним чином не оформлена спадкоємцями до 01 січня 2004 року, до правил спадкування слід застосовувати норми Цивільного кодексу УРСР від 1963 року.

Оформлення спадщини, видачу свідоцтва про право на спадщину відповідно слід здійснювати за правилами нового ЦК України.

Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу Української РСР від 18 липня 1963 року (чинного на час відкриття спадщини), визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном, 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Оскільки спадщина відкрилася 30 січня 1999 року на час дії Цивільного кодексу у попередній редакції, то ОСОБА_1 слід вважати такою, що прийняла спадщину. Під фактичним вступом у володіння спадковим майном розуміються будь-які дії спадкоємця з управління, розпорядження і використання майна, підтримання його в належному стані, сплати податків, страхових внесків, інших платежів, здійснення за рахунок спадкового майна витрат, погашення боргів спадкодавця та ін. Причому цей перелік не є вичерпним. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 та її сім’я проживають у квартирі, сплачують комунальні платежі, тощо. Отже, ОСОБА_1К, фактично вступила у володіння спадковим майном, а тому вважається такою, що прийняла спадщину.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передача займаних квартир (будинків) здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають у цій квартирі (будинку), у тому числі тих, що тимчасово відсутні й за якими зберігається право на житло, з обов'язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку). Оскільки вказаною нормативно-правовою нормою не визначено умов, за яких один із членів сім'ї матиме більшу або меншу частку в приватизованому житлі, то частка кожного є рівною.

Відповідно до ст. 355 ЦК майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майио). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно. Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожної з них у праві власності є спільною частковою власністю. Суб’єктами права спільної часткової власності можуть бути як фізичні особи, так і юридичні особи, держава, територіальні громади.

Частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом (ч.1 ст.357 ЦК України).

Таким чином, враховуючи вищезазначені норми закону, частка ОСОБА_5 у квартирі АДРЕСА_4 становить 1/5 ід.частину.

Положеннями ст. 392 Цивільного кодексу України встановлено, що в разі відсутності документів на право власності, власник може вимагати визнання права власності в судовому порядку.

Час відкриття спадщини визначається ч. 2 ст. 1220 ЦК України як день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою. Місце відкриття спадщини визначається як останнє місце проживання спадкодавця (ст.1221 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом або за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Положення щодо здійснення спадкових прав закріплено нормою ч. 5 цієї статті. Згідно з нею, незалежно від часу прийняття спадщини, вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ст. 67 Закону України «Про нотаріат» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством.

Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.

Враховуючи зміст наданих документів, суд приходить до переконання про наявність родинних відносин між ОСОБА_16 та ОСОБА_5, а саме: що ОСОБА_5 є матір'ю ОСОБА_17 З огляду на наведені норми закону ОСОБА_1 як спадкоємець першої черги за законом прийняла спадщину, але не оформила її через відсутність правовстановлюючого документу на 1/5 ідеальну частину у квартирі АДРЕСА_1 та відсутність встановленого факту родинних стосунків між нею та її матір’ю ОСОБА_5.

З огляду на наведене, суд приходить до переконання про необхідність задовольнити позов у повному обсязі.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 10, 12, 27, 77, 81, 141, 263-265 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в:

Позов задовольнити.

Встановити факт родинних відносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_5, а саме: що ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, (місце народження: Вінницька область, Чечельницький район, село Ольгопіль) є матір’ю ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 (місце народження: місто Кизил-Аврат).

Визначити обсяг спадкового майна, яке належало на час смерті ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, а саме: 1/5 ід.ч. у квартирі АДРЕСА_5 загальною площею 81 кв.м.

Визнати в порядку спадкування за законом право власності за ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) на 1/5 ідеальну частину у квартирі АДРЕСА_6 загальною площею 81 кв.м., що належала ОСОБА_5,яка померла 30 січня 1999 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасники справи, яким повне рішення не було вручено у день його проголошення, мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення їм повного рішення суду.

Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди першої інстанції.

Суддя: ОСОБА_18