Рішення № 80407835, 12.03.2019, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2019 року справа № 580/469/19

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Тимошенко В.П.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

08 лютого 2019 року до Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18000, м. Черкаси, вул. Смілянська, 23), в якій просить:

- визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови позивачу в перерахунку пенсії учасника ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи обчисленої з п?ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року починаючи з 30.08.2018 з урахуванням встановленого права;

- зобов'язати відповідача здійснити позивачу з 30.08.2018 перерахунок та виплату пенсії обчисленої з п?ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року, відповідно до п. 3 ст. 59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з урахуванням встановленого судом права на перерахунок.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС ( категорія 1) та має право на пенсійне забезпечення відповідно до норм ЗУ "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Крім того, позивач зазначив, що рішенням Черкаського окружного адміністративного суду № 823/1989/18 від 02.07.2018 (набрало законної сили 16.08.2018) його позов задоволено частково, зокрема зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (код ЄДРПОУ 21366538) відповідно до ст. 59 Зaкoну Укрaїни "Прo стaтус і сoціaльний зaxист грoмaдян, які пoстрaждaли внaслідoк Чoрнoбильськoї кaтaстрoфи", здійснити з 27.04.2018 перерахунок ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_2) пенсії з інвалідності, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року та виплатити різницю між належною до сплати та фактично виплаченою пенсією за період з 27.04.2018 до моменту здійснення перерахунку.

30.08.2018 йому здійснено перерахунок та виплачено різницю між фактично виплаченою та перерахованою пенсією за період з 27.04.2018 до 29.08.2018. Разом з тим, всупереч вищевказаному судовому рішенню та вимогам чинного законодавства відповідач припинив виплату перерахованої пенсії з 30.08.2018. Тому, позивач просив задовольнити позов з врахуванням встановленого судом права.

Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 11.02.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

В письмовому відзиві на адміністративний позов відповідач просив в його задоволенні відмовити повністю зазначивши при цьому, що перерахунок пенсії відповідно до ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" проводиться особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерник аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, тобто даний перерахунок передбачено тільки особам які стали інвалідами під час проходження дійсної строкової служби. Відповідач зазначає, що позивач брав участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи не під час проходження дійсної строкової служби, в зв'язку з чим не набув права на отримання пенсії виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати встановленої законом на 1 січня відповідного року. Крім того у своєму відзиві відповідач посилається на практику Шостого апеляційного адміністративного в постановах якого зазначено, що статтею 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" врегульовано порядок пенсійного забезпечення виключно військовослужбовців.

Дослідивши подані суду письмові докази, доводи сторін, викладені у позовній заяві та відзиві на позовну заяву, суд встановив таке.

Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду в Черкаській області, як одержувач пенсії за віком.

Судом встановлено, що позивач з 30.07.1986 до 19.01.1987 був призваний на спеціальні збори з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Згідно з довідкою МСЕК від 04.03.2015 позивачу встановлено ІІ групу інвалідності по захворюванню пов'язаному з виконанням обов'язків з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та у відповідності до копії посвідчення Серії НОМЕР_3 - позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи першої категорії.

27.04.2018 позивач звернувся до органу пенсійного фонду із заявою про перерахунок пенсії відповідно до постанови КМУ від 15.11.2017 №851 "Про внесення змін до Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

У листі від 11.05.2018 №91/М-10 зазначено, що позивач, як військовозобов'язаний з 30.07.1986 до 19.01.1987 був призваний на збори та направлявся для виконання робіт по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Оскільки участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС відбувалась не під час проходження строкової військової служби, а тому права на проведення перерахунку пенсії згідно постанови КМУ від 15.11.2017 №851 - позивач не має.

Не погоджуючись з даною відмовою позивач звернувся до суду.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду у справі № 823/1989/18 від 02.07.2018 (набрало законної сили 16.08.2018) позов ОСОБА_1 задоволено частково, зокрема зобов?язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (код ЄДРПОУ 21366538) відповідно до ст. 59 Зaкoну Укрaїни "Прo стaтус і сoціaльний зaxист грoмaдян, які пoстрaждaли внaслідoк Чoрнoбильськoї кaтaстрoфи", здійснити з 27.04.2018 перерахунок ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_2) пенсії з інвалідності, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року та виплатити різницю між належною до сплати та фактично виплаченою пенсією за період з 27.04.2018 до моменту здійснення перерахунку.

На підставі вказаного рішення 30.08.2018 позивачу здійснено перерахунок пенсії за період з 27.04.2018 до 29.08.2018. При цьому, з 30.08.2018 пенсія позивачу виплачується у розмірі, що був нарахований до перерахунку.

11.12.2018 позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії відповідно до п. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 30.08.2018.

Однак листом від 28.12.2018 № 402/М-10 йому відмовлено в перерахунку пенсії.

18 січня 2019 року до Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із заявою, в якій просив:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо обмеження ОСОБА_1 перерахунку та виплати пенсії обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного роу, датою проведення перерахунку;

- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області вжити заходів щодо негайного виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду № 823/1989/18 від 02.07.2018 у відповідності з його резолютивною частиною, а саме здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії без обмеження датою проведення перерахунку та вирішити питання про наявність підстав щодо притягнення до відповідальності осіб, причетних до невиконання чинного рішення суду.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 24.01.2019 у справі №823/1989/18 заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними дій вчинених суб'єктом владних повноважень - Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області на виконання рішення суду у справі № 823/1989/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії залишено без задоволення.

Не погоджуючись з діями відповідача щодо відмови у перерахунку йому пенсії, які викладені в листі від 28.12.2018 № 402/М-10, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку встановленим обставинам в контексті позовних вимог, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Завданням адміністративного судочинства згідно з частиною 1 статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Статтею 5 КАС України встановлено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Право на захист - це самостійне суб'єктивне право, яке з'являється у володільця регулятивного права лише в момент порушення чи оспорення останнього.

Завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи в публічно-правових відносинах. При цьому захист прав, свобод та інтересів осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Утвердження правової держави відповідно до приписів статті 1, другого речення частини третьої статті 8, статті 55 Основного Закону України полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту.

Правовідносини, які склались між позивачем та відповідачем щодо перерахунку пенсії позивача, регулюються Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-ХІІ (далі - Закон №796).

Згідно частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 58 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-VІ повноваження щодо призначення та виплати пенсій покладено на Пенсійний фонд України.

Згідно з пунктом 1 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 №28-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.01.2015 за №40/26485, головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - головне управління Фонду) є територіальними органами Пенсійного фонду України.

Відтак, повноваження щодо призначення та перерахунку пенсії позивача відноситься до компетенції відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України.

Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіряючи рішення відповідача про відмову у перерахунку пенсії позивача відповідно до частини третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", суд виходить з наступного.

Згідно з частиною другою статті 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-ХІІ (у подальшому - Закон №2262) військовослужбовці, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, які стали особами з інвалідністю за умов, передбачених цим Законом, набувають право на пенсію по інвалідності.

Частиною першою статті 11 Закону №2262 передбачено, що умови, норми і порядок пенсійного забезпечення військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" і цим Законом.

Судом встановлено, що позивачу призначено пенсію по інвалідності ІІІ групи відповідно до статті 11 Закону №2262 як військовослужбовцю, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, на умовах, передбачених Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-ХІІ.

Порядок призначення пенсій військовослужбовцям, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи врегульовано статтею 59 Закону №796.

Стаття 59 Закону №796 в редакції, яка діяла до 01.10.2017, передбачала, що: пенсії військовослужбовцям призначаються з їх грошового забезпечення згідно з цим Законом та іншими законодавчими актами. Додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається відповідно до статті 51 цього Закону (частина перша); військовослужбовцям пенсії по інвалідності, а членам їх сімей пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи за їх бажанням можуть призначатися на умовах і в порядку, визначених законодавством України для осіб, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків) або відповідно до статті 54 цього Закону (частина друга); особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням цих осіб з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, що був встановлений на час їхнього перебування в зоні відчуження (частина третя).

Відтак, стаття 59 Закону №796 передбачала призначення пенсій із п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати одній категорії осіб: військовослужбовцям, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами.

Натомість всім іншим військовослужбовцям, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи пенсії призначались на умовах, передбачених статтею 54 Закону №796.

В свою чергу, стаття 54 Закону №796 передбачає, що пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством (частина перша); в усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу у зоні відчуження у 1986 - 1990 роках не може перевищувати 3,0 тис. карбованців (частина друга); умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань (частина третя).

Постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210 затверджено Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, згідно з пунктом 7 якого пенсії призваних на військові збори військовозобов'язаних, які брали участь в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та працювали у зоні відчуження в 1986 - 1990 роках, призначаються виходячи із заробітної плати, яку вони одержували за основним місцем роботи, з урахуванням фактично відпрацьованого часу у зоні відчуження, характеру виконуваної роботи, місця і тривалості робочого дня (незалежно від періоду проведення розрахунку оплати праці за умови, якщо такий розрахунок проведено на підставі первинних документів про місце роботи і тривалість робочого дня згідно із сумарною кратністю оплати праці, встановленою у відповідні періоди за зонами небезпеки: у III зоні - 5, II - 4, I - 3). При цьому в усіх випадках заробітна плата для розрахунку пенсії не повинна бути нижчою від фактично одержаної суми у зазначений період.

Законом України від 03.10.2017 №2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" з 01.10.2017 статтю 59 Закону №796-ХІІ викладено у новій редакції, згідно з якою частиною третьою передбачено, що особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.

Отже, Законом України від 03.10.2017 № 148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" з 1 жовтня 2017 року розширено перелік категорій осіб, на яких розповсюджується норма щодо обчислення пенсії з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, а саме: осіб, які брали участь у ліквідації наслідків інших ядерних аварій та випробувань, та осіб, які брали участь у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї.

Враховуючи вищезазначене, частина третя статті 59 Закону №796 передбачає, що її дія (право на обчислення пенсії по інвалідності за особливою процедурою) поширюється на осіб, які відповідають наступним критеріям: 1) особа брала участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, або 2) особа брала участь у ліквідації наслідків інших ядерних аварій та випробувань, або 3) особа брала участь у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї. Таке право виникає у зазначених осіб лише за наявності у сукупності трьох умов: 1) особа має статус особи з інвалідністю; 2) особа отримала статус особи з інвалідністю виключно внаслідок участі у ліквідації відповідних наслідків та у військових навчаннях; 3) особа брала участь у ліквідації відповідних наслідків та військових навчаннях лише під час проходження дійсної строкової служби.

До такого висновку дійшов Верховний Суд - ухвали від 21.05.2018 (74173510) та від 08.05.2018 (73901590). Позивач не надав відповідачу документів, що би підтверджували наявність вищезазначених критеріїв у зв'язку із зверненням до відповідача про здійснення перерахунку пенсії, виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати у контексті участі у ліквідації під час проходження строкової служби в армії.

Верховний Суд зазначив про віднесення даної категорії справ до категорії справ незначної складності, а суди першої та апеляційної інстанцій про відсутність доказів проходження дійсної строкової служби у період прийняття участі в ліквідації наслідків на ЧАЕС, що матеріали справи не містять (75932782 у справі №820/3348/18; 75805291 у справі № 820/2584/18; 75485696 у справі № 805/2265/18-а).

Верховний Суд у рішенні від 11.12.2018 у справі №822/1346/18 (ЄДРСР 78528310) зазначив, що враховуючи те, що позивач брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС не під час проходження дійсної строкової служби, колегія суддів погоджується з висновками суду, що позивач не має права на перерахунок пенсії з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

Відповідно до статті 75 Конституції України єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України. Положеннями статті 85 Конституції України визначено, що до повноважень Верховної Ради України, зокрема належить прийняття законів. Зі змісту статті 14 Закону № 796 встановлено, що для встановлення пільг і компенсацій визначаються окремі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи: 1, 2, 3, 4. Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС може належати до певної категорії осіб, залежно від місця, періоду, строку участі у ліквідації аварії та наслідків для здоров'я, яких зазнала особа. Розділом VIII Закону № 796 передбачено, що пенсії та компенсації зазначеним особам, залежно від віднесення їх до тієї чи іншої категорії, призначаються на різних умовах, що не свідчить про нерівність таких осіб, оскільки у кожному конкретному випадку враховуються певні фактичні обставини, що впливають на рівень та умови пенсійного забезпечення тієї чи іншої категорії осіб. Частиною 3 статті 59 Закону № 796-ХІІ та пунктом 9-1 Порядку 1210 унормовано питання перерахунку пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи - військовослужбовцям, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС під час проходження строкової військової служби.

Суд дійшов висновку, що положення частини 3 статті 59 Закону № 796 у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2148-VIII не поширюються на права позивача як на військовозобов'язаного.

Щодо посилань позивача на рішення Черкаського окружного адміністративного суду у справі № 823/1989/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії, суд зазначає таке.

Спірні правовідносини між сторонами у справі №823/1989/18 вже вирішені судом та перейшли до стадії виконання судового рішення.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Так, згідно з ч. 2 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Отже, набрання постановою суду законної сили породжує наступні правові наслідки, а саме: вирішується спір між сторонами, постанова суду стає загальнообов'язковою, є незмінною та остаточною та може бути виконана примусово.

Натомість на час розгляду даної справи спірним правовідносинам надав оцінку Верховний Суд у своїх рішеннях, про що зазначалося вище.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а вимоги такими, в задоволенні яких слід відмовити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.

Згідно статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до частини 5 статті 139 вказаного Кодексу у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Зважаючи на те, що позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до Закону України "Про судовий збір", а відповідач не надав суду доказів понесення судових витрат, то підстави для їх розподілу відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 14, 73-77, 139, 242 - 246, 255, 295, підпунктом 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення у повному обсязі складене 12.03.2019.

Суддя В.П. Тимошенко