Постанова № 8040676, 26.02.2010, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2010 року <ЧАС >м.ПолтаваСправа № 2а-47688/09/1670 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Серги С.М.,

при секретарі Олійник Ю.В.,

за участю:

представників позивача - Дерія С.М., Дідик В.І.,

представника відповідача - Шумської І.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарствадо Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській областіпро скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

10 листопада 2009 року Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства (далі - позивач, ВУВКГ)звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області (далі - відповідач)про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000132301/0/2531, № 0000122301/0/2532 від 17.08.2009, № 0000132301/1/3383, № 0000222301/1/3384 від 30.10.2009.

В ході судового розгляду 02.02.2010 представником позивача уточнені позовні вимоги: просив скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000132301/0/2531, № 0000122301/0/2532 від 17.08.2009, № 0000132301/1/3383, № 0000222301/1/3384 від 30.10.2009 в повному обсязі.

В обгрунтування своїх вимог позивач зазначив, що об'єкт "Водозабірний ковш госпитного водопостачання м.Комсомольська" відноситься до основних фондів, тому здійснення амортизаційних відрахувань є правильним. Посилання відповідача в акті перевірки на завищення ВУВКГ податкового кредиту спростовуються наявністю всіх первинних документів, оформлених належним чином. Крім того, вказував на правомірність віднесення до складу валових витрат видатків, понесених внаслідок оплати послуг суб"єкта підприємницької діяльності фізичною особою ОСОБА_1 за проведення поточного ремонту.

Представники позивача в судовому засіданні підтримали позовні вимоги, просили їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог, посилаючись на неправомірність включення до складу амортизаційних відрахувань сум, які нараховані на об'єкт "Водозабірний ковш госпитного водопостачання м.Комсомольська", що призвело до їх завищення на загальну суму 130092,00 грн. Вказував на невідповідність актів виконаних робіт предмету договору підрядних робіт, які документально підтверджували обсяги виконаних підрядних робіт, а отже позивач не має права відносити такі видатки до складу валових витрат. Крім того, зазначав, що у податкових накладних, отриманих від СПД-ФО ОСОБА_1, не вказано його податкову адресу.

Розглянувши подані сторонами документи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що у термін з 06.07.2009 по 31.07.2009 відповідачем проведена планова виїзна перевірка Виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.06.2006 по 31.03.2009, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006 по 31.03.2009.

Направлення на перевірку вручені 07.07.2009 під розписку директору ВУВКГ.

Перевірку проведено з відома директора та в присутності головного бухгалтера.

Правомірність підстав та порядку проведення перевірки позивачем не оспорюється.

За результатами перевірки складений акт № 4480/23-209/24388032 від 04.08.2009, в якому відображені, зокрема, порушення позивачем підпункту 1.32 статті 1, підпункту 4.1.1 пункту 4.1. статті 4, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, підпунктів 8.1.1, 8.1.2 пункту 8.1 статті 8, підпункту 12.1.5 пункту 12.1 статті 12, статті 15 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого відбулось заниження податку на прибуток на загальну суму 65016 грн, у тому числі за 3 квартал 2006 року в сумі 24678 грн, за 4 квартал 2006 року в сумі 13739 грн, за 1 квартал 2007 року в сумі 15092 грн, за 2 квартал 2007 року в сумі 5865 грн, за 3 квартал 2007 року в сумі 5642 грн, та завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування у розмірі 96348,00 грн; підпункту 7.4.5.пункту статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті допущено заниження податку на додану вартість на загальну суму ПДВ - 45262 грн, а саме за: липень 2006 року - 23334 грн, серпень 2006 року - 5533 грн, вересень 2006 року - 3473 грн, жовтень 2006 року - 5896 грн, листопад 2006 року - 4853 грн, грудень 2006 року - 2173 грн.

На підставі акту перевірки винесені:

- податкове повідомлення-рішення № 0000132301/0/2531 від 17.08.2009, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку додану вартість на загальну суму 67893,00 грн, в тому числі, за основним платежем 45262,00 грн, за штрафними санкціями 22631,00 грн;

- податкове повідомлення-рішення № 0000122301/0/2532 від 17.08.2009, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 97524,00 грн, в тому числі, за основним платежем 65016,00 грн, за штрафними санкціями 32508,00 грн.

За наслідками адміністративного оскарження скарга позивача задоволена частково, а Кременчуцькою ОДПІ прийняті:

- податкове повідомлення-рішення № 0000132301/1/3383 від 30.10.2009, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку додану вартість на загальну суму 67893,00 грн, в тому числі, за основним платежем 45262,00 грн, за штрафними санкціями 22631,00 грн;

- податкове повідомлення-рішення № 0000222301/1/3384 від 30.10.2009, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 86697,00 грн, в тому числі, за основним платежем 57798,00 грн, за штрафними санкціями 28899,00 грн.

Перевіряючи обґрунтованість прийнятих спірних повідомлень рішень, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що згідно зі статутом позивача, прийнятим на загальних зборах трудового колективу (протокол № 1 від 13.05.1996), ВУЖКГ створено на підставі рішення виконкому № 55 від 28.03.1996 "Про реорганізацію виробничого об'єднання підприємств житлово-комунального господарства" на базі майна структурних підрозділів виробничого об'єднання підприємств житлово-комунального господарства; є державним підприємством та належить до комунальної власності Комсомольської міської ради.

Рішенням виконавчого комітету Комсомольської міської ради від 27.07.2004 № 283 з балансу Управління по інвестиціях та будівництву міськвиконкому на баланс ВУЖКГ передані витрати по закінчених роботах першого етапу об'єкту "Водозабірний ковш госпитного водопостачання м.Комсомольська", а об'єкт "Водозабірний ковш госпитного водопостачання м.Комсомольська" - в статутну діяльність ВУЖКГ.

За даними бухгалтерського обліку основних фондів ВУЖКГ отриманому об"єкту присвоєний інвентарний номер № 154930 та здійснені проводки: Д-т б/рах 10 "Основні фонди" та К-т б/рах 40 "Статутний капітал" на суму 748660,00 грн, що не заперечувалось відповідачем та відображено в акті перевірки (стор. 15 акту).

За період з 01.07.2006 по 31.03.2009 позивачем на об'єкт "Водозабірний ковш госпитного водопостачання м.Комсомольська" нараховано амортизацію та віднесено до складу амортизаційних відрахувань відповідних податкових періодів суму у розмірі 130092,00 грн.

Суд не погоджується з висновком відповідача в акті перевірки № 4480/23-209/24388032 від 04.08.2009 про завищення ВУЖКГ сум амортизаційних відрахувань на суму 130092,00 грн з наступних обґрунтувань.

Статтею 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 № 334-94 (далі - Закон № 334-94) передбачено, що під терміном "амортизація" основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею (підпункт 8.1.1 пункту 8.1);

амортизації підлягають витрати, зокрема, на придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення; проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів (підпункт 8.1.2 пункту 8.1).

Відповідно до підпункту 8.3.1 пункту 8.3 статті 8 Закону № 334-94 сума амортизаційних відрахувань звітного періоду визначається як сума амортизаційних відрахувань, нарахованих для кожного із календарних кварталів, що входять до такого звітного періоду (далі - розрахункові квартали). Сума амортизаційних відрахувань кварталу, щодо якого проводяться розрахунки (розрахунковий квартал), визначаються шляхом застосування норм амортизації, визначених пунктом 8.6 цієї статті, до балансової вартості груп основних фондів на початок такого розрахункового кварталу. Суми амортизаційних відрахувань вилученню до бюджету не підлягають, а також не можуть бути базою для нарахування будь-яких податків, зборів (обов'язкових платежів).

Таким чином, податкова амортизація балансової вартості основних фондів, внесених до статутного фонду суб'єкта господарювання, починається з розрахункового кварталу, наступного за кварталом, в якому було введено в експлуатацію об'єкт основних фондів групи 1 таким платником податку

Згідно з пунктом 23 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 N 92, нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, який встановлюється підприємством при визнанні цього об'єкта активом (при зарахуванні на баланс), і призупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації.

Судом з"ясовано, що на підставі акту державної приймальної комісії від 01.09.2004 об'єкт "Водозабірний ковш госпитного водопостачання м.Комсомольська" прийнято в експлуатацію.

Крім того, підпунктом 8.4.11 пункту 8.4 статті 8 Закону № 334-94 встановлено, що до придбання основних фондів та нематеріальних активів прирівнюються операції з включення таких основних фондів та нематеріальних активів до статутного фонду, із подальшим включенням основних фондів до відповідних груп.

Отже, вартість основних фондів, безоплатно отриманих платником податку з метою здійснення їх експлуатації у випадках, передбачених законодавством у разі отримання спеціалізованими підприємствами обєктів енергопостачання газо і теплозабезпечення, водопостачання, каналізаційних мереж відповідно до рішень місцевих органів виконавчої влади та виконавчих органів рад, прийнятих у межах їх повноважень не відносяться до складу валових витрат, а отже об'єкти підлягають амортизації.

Таким чином, позивачем правомірно та обгрунтовано віднесено до амортизаційних відрахувань нараховану амортизацію за переданим на баланс за рішенням виконавчого комітету Комсомольської міської ради об'єктом "Водозабірний ковш госпитного водопостачання м.Комсомольська".

Оцінюючи правильність віднесення до складу валових витрат послуг по поточному ремонту, суд враховує, що протягом 2005 - 2009 років між Виробничим управлінням водопровідно-каналізаційного господарства та приватним підприємцем ОСОБА_1 укладались договори підряду на виконання ремонтних робіт.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону № 283 валові витрати виробництва та обігу (валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 статті 5 Закону № 283, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

В пунктах 5.3 - 5.8 статті 5 Закону № 283 відсутні обмеження щодо включення до складу валових витрат тих видатків, які пов'язані з отриманням послуг по поточному ремонту.

Висновки відповідача щодо неможливості виконання підрядних робіт самостійно ОСОБА_1 суд не приймає до уваги, оскільки вони зумовлені суб'єктивними судженнями ревізорів, які не підтверджені будь-якими доказами.

З показань старшого державного податкового ревізора-інспектора Бикова Ю.О., який допитаний в ході судового розгляду в якості свідка, випливає, що в ході проведення перевірки не з'ясовувалось питання щодо запрошення приватним підприємцем ОСОБА_1 до участі у виконанні ремонтних робіт інших осіб, порівняльний аналіз обсягу проведених робіт та затрат людських ресурсів із залученням спеціалістів будівельної галузі та проведенням відповідних розрахунків не проводився.

Крім того, фактичне виконання ремонтних робіт по договорах підтверджується долученими до матеріалів справи та дослідженими судом договорами підряду, додатковими угодами до них, видатковими та податковими накладними, приходними ордерами, актами приймання виконаних підрядних робіт.

Доводи представника відповідача щодо відсутності у приватного підприємця ОСОБА_1 свідоцтв про сплату єдиного податку та ліцензії на будівельну діяльність спростовуються долученими до матеріалів справи копіями цих документів.

Таким чином, позивач правомірно відніс до складу валових витрат понесені витрати на оплату робіт, проведених приватним підприємцем ОСОБА_1 по поточному ремонту.

Перевіряючи правильність висновків відповідача щодо повноти визначення ВУЖКГ податкового кредиту, суд виходить з наступного.

Відповідно до пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

В матеріалах справи наявні податкові накладні, на підставі яких позивачем до складу податкового кредиту зарахований сплачений в ціні товару податок на додану вартість. Всі накладні містять адресу місцезнаходження покупця, кількість проданих товарів, ціну продажу. Будь-яких порушень щодо оформлення податкових накладних судом не встановлено.

Відповідно до підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97 право на нарахування податку та складення податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платник податку на додану вартість до дати його анулювання.

Факту визнання недійсним або анулювання свідоцтва про державну реєстрацію, свідоцтва платника податку ТОВ "Вулвер", приватного підприємця ОСОБА_1 на момент здійснення господарських операцій, судом не встановлено.

Отже, матеріалами справи не підтверджується допущення позивачем порушень зазначених норм. Податковий кредит сформований позивачем на підставі належним чином оформлених податкових накладних.

Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, в ході судового розгляду жодних доказів щодо підтвердження правомірності прийнятих рішень відповідачем не представлено.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги Виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства про скасування податкових повідомлень-рішень є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України.

Підпунктами 1, 2 пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до набрання чинності законом, який регулює порядок сплати і розміри судового збору, судовий збір при зверненні до адміністративного суду сплачується у порядку, встановленому для державного мита; розмір судового збору визначається згідно з підпунктом "б" пункту 1 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" № 7-93 від 21.01.1993 та становить 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, тобто 3 грн. 40 коп.

У зв"язку з цим, з державного бюджету України на користь позивача підлягають стягненню витрати у вигляді судового збору у розмірі 3,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області про скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Податкові повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції № 0000132301/0/2531, № 0000132301/0/2532 від 17 серпня 2009 року, № 0000132301/1/3383, № 0000222301/1/3384 від 30 жовтня 2009 року скасувати.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 3 гривні 40 копійок.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга може бути подана у 20-денний строк після подачі заяви про апеляційне оскарження в порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлено 27 лютого 2010 року.

СуддяС.М. Серга