Рішення № 80406487, 26.02.2019, Криворізький районний суд Дніпропетровської області

Справа № 177/1469/17

Провадження № 2/177/37/19

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

26 лютого 2019 року

Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Суботіної С. А.

за участі: секретаря Зборівської І. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду в м. Кривому Розі, цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, про звернення стягнення на предмет іпотеки та зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3, про визнання недійсним іпотечного договору,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ПАТ «УкрСиббанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, в якому просило суд, з метою погашення заборгованості перед ПАТ «УкрСиббанк» за кредитним договором № 11178256000 від 06.07.2007, яка складає 8105 дол. США 74 цнт. та судового збору в розмірі 3147,35 грн., звернути стягнення на предмет іпотеки – житловий будинок № 32 по вул. Щорса в с. Зелений Гай Криворізького району Дніпропетровської області, 1/4 частка якого належить ОСОБА_1, а ѕ частки належать ОСОБА_2 Звернення стягнення на предмет іпотеки просив здійснити шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження.

В обґрунтування позову ПАТ «УкрСиббанк» вказувало на те, що між ним та ОСОБА_4 06.07.2007 укладено договір про надання споживчого кредиту № 11178256000, відповідно до п.п. 1.1, 1.2, 1.3 якого банк надав позичальнику кредит в іноземній валюті в сумі 11194,00 доларів США, шляхом зарахування коштів на поточний рахунок позичальника, а позичальник зобов’язався повернути кредит згідно з графіком погашення кредиту, але в будь-якому випадку не пізніше 05.07.2027 та сплачувати проценти у розмірі 12,5 % річних.

У забезпечення виконання зобов’язань за вказаним договором ОСОБА_4 передав в іпотеку банку належний йому на праві власності житловий будинок № 32 по вул. Щорса, що в с. Зелений Гай Криворізького району Дніпропетровської області.

01.03.2012 ОСОБА_4 помер. Після його смерті за вказаним кредитним договором залишилася заборгованість в розмір 8105 дол. США 74 цнт.

ОСОБА_5 до п. 6.8 договору іпотеки, «іпотека зберігає силу у випадку, коли у встановленому законом порядку відбувається переведення боргу за кредитним договором на іншу особу або змінюється власник предмету іпотеки з інших підстав».

Згідно з п. 2.1.1 договору іпотеки, у разі невиконання боржником зобов’язань за кредитним договором іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки в повному обсязі переважного перед іншими кредиторами.

04.07.2017 ПАТ «УкрСиббанк» дізналося, що за відповідачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровано право власності на предмет іпотеки в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4, у зв’язку з чим позивачем пред’явлено до суду позов про звернення стягнення на предмет іпотеки, шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження. Посилаючись на відсутність домовленості між сторонами щодо ціни предмета іпотеки, просив суд здійснити оцінку предмета іпотеки, для визначення його ринкової вартості, з метою продажу з прилюдних торгів.

Представником відповідача ОСОБА_2 03.05.2018 подано до суду заяву про застосування строку позовної давності, в обґрунтування якої вказано, що позивач звернувся до суду з відповідними вимогами до спадкоємців ОСОБА_4 з пропуском визначеного законом строку. Стверджував, що доводи позивача про те, що він дізнався про спадкоємців ОСОБА_4 лише 04.07.2017 є безпідставними, оскільки через декілька днів після смерті останнього, ОСОБА_2 надала банку копію свідоцтва про його смерть, виконавши обов’язок спадкоємця визначений ч. 1 ст. 1281 ЦК України. Банк, знаючи про смерть ОСОБА_4 та про прийняття спадщини після його смерті, звернувся до суду з позовом до спадкоємців лише в 14.08.2017, тобто з пропуском строку позовної давності.

Також, 13.07.2018 представник ОСОБА_2 надав до суду відзив на позовну заяву та зустрічний позов. Не визнаючи вимоги позивача ПАТ «УкрСиббанк», ОСОБА_2 посилалася на пропуск строку позовної давності звернення до суду з позовними вимогами до спадкоємців ОСОБА_4, на недотримання в момент укладення іпотечного договору вимог щодо одержання письмової нотаріальної згоду другого з подружжя на укладення договору, предметом якого є майно, що є спільною сумісною власністю подружжя. Також відповідач за первісним позовом ОСОБА_2, у відзиві на позов, посилалася на не доведення позивачем перед судом наявності порушеного права, оскільки Банком не дотримано процедуру досудового врегулювання спору, банк не звертався з вимогою до відповідачів щодо врегулювання спору та щодо узгодження ціни продажу предмету іпотеки.

У зустрічному позові до ПАТ «УкрСиббанк» позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 вказувала, що зі змісту первісної позовної заяви їй стало відомо, що її чоловік ОСОБА_4 уклав договір споживчого кредиту з ПАТ «УкрСибанк», в забезпечення якого уклав договір іпотеки, предметом якого стало майно, що набуте в період їх шлюбу, а отже є спільною сумісною власністю подружжя, а саме буд. 32 по вул. Щорса в с. Зелений Гай Криворізького району Дніпропетровської області. Про існування кредитного договору та договору іпотеки їй не було відомо, згоди щодо передачі спільного майна в іпотеку вона не надавала.

Після смерті ОСОБА_4, вона як поручитель чоловіка за іншим кредитним договором, та як спадкоємець, через декілька днів після смерті чоловіка, виконала свій обов’язок щодо повідомлення ПАТ «УкрСиббанк» про смерть ОСОБА_4, надавши йому копію свідоцтва про смерть.

При цьому, кожен із сторін іпотечного договору, а саме ОСОБА_4 та ПАТ «УкрСиббанк», при укладенні іпотечного договору діяли недобросовісно, оскільки ОСОБА_4 не повідомив про факт перебування у шлюбі з ОСОБА_2, та відповідно про те, що предмет іпотеки є їх спільною сумісною власністю, а ПАТ «УкрСиббанк» володіючи інформацію про наявність іншого кредитного договору з ОСОБА_4 від 23.11.2006, за яким ОСОБА_2, як дружина ОСОБА_4 виступила поручителем, не звернув уваги на вказаний факт та допустив укладення іпотечного договору без її згоди.

У зв’язку з чим, позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 просила суд визнати договір іпотеки від 06.07.2007 недійсним, як такий, що укладений відносно об’єкта спільної сумісної власності подружжя, без згоди іншого співвласника – дружини ОСОБА_2

ПАТ «УкрСиббанк» подало відзив на зустрічну позовну заяву, згідно з якої зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 не визнав. В обґрунтування заперечень проти зустрічного позову вказував, що на момент укладення кредитного договору та договору іпотеки від 06.07.2007, шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 було розірвано, що підтверджувалося відміткою у паспорті ОСОБА_4 Більш того, на момент укладення вказаних договорів, ОСОБА_4 перебував у шлюбі з ОСОБА_3, про що вказано в заявці на отримання кредиту та згоді на укладення кредитного договору. Посилаючись на дотримання визначеного законом порядку укладення іпотечного договору, ПАТ «УкрСиббанк» просило суд відмовити у зустрічному позові.

Відповідачі за первісним позовом та відповідно позивач та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору за зустрічним позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_1, у судове засідання не з’явилися, однак надали заяви про розгляд справи за їх відсутності та відсутності їх представників. Просили суд відмовити в задоволенні первісних позовних вимог та задовольнити зустрічну позовну заяву ОСОБА_2, на підставах викладених у відзиві на первісний позов та беручи до уваги доводи зустрічного позову.

Представник ПАТ «УкрСиббанк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3, будучи повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, у визначеному законом порядку, до суду не з’явилися, про причини неявки суду не повідомили (а.с. 233, 235, 241), що відповідно до ч.3 ст. 223 ЦПК України, дає суду право розглянути справу за їх відсутності.

У зв’язку з неявкою в судове засіданні всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин, надавши оцінку доказам дослідженим в судовому засіданні на предмет їх належності, допустимості, достовірності та достатності в їх сукупності, приходить до висновку, що позов ПАТ «УкрСиббанк» задоволенню не підлягає, а зустрічний позов ОСОБА_2 підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 06.07.2007 між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк» (а.с.30-38 т.1), яке мало право на здійснення операцій з іноземною валютою, та ОСОБА_4 укладено договір про надання споживчого кредиту № 11178256000 від 06.07.2007 (а.с.7-16 т.1, 51-63 т.2).

За умовами вказаного договору ОСОБА_5 надав ОСОБА_4 кредит в іноземній валюті в сумі 11194,00 доларів США на строк до 05.07.2027, а ОСОБА_4 зобов’язався належним чином використовувати кредит та повернути його в обумовлений строк, відповідно до встановленого графіку, сплативши суму кредиту, проценти та комісії банку на умовах визначених договором (п. 1.1 Договору).

Згідно з п. 1.4 Договору, кредит надавався для особистих потреб ОСОБА_4, а саме на придбання домоволодіння за адресою: Дніпропетровська область, Криворізький район, с. Зелений Гай, вул. Щорса, буд. 32.

Факт надання кредиту ОСОБА_4 підтверджується випискою та кредитовими документами по рахунку (а.с.17).

Між сторонами 30.02.2009 та 14.01.2010 відповідно, укладено додаткові угоди до договору, якими змінено строки сплати відсотків за кредитом та графік погашення заборгованості (а.с.78-98 т.2).

Згідно з ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит, сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави «Позика», якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

ОСОБА_5 до ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Згідно з ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, при цьому одностороння відмова від виконання зобов’язань не допускається.

Імперативним приписом ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним зобов’язання.

Разом з тим, відповідно ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, серед іншого заставою.

Згідно з ст. 572 ЦК України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Статтею 575 ЦК України визначено, що іпотекою є застава нерухомого майна, яке залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

ОСОБА_5 до п.2.1 кредитного Договору, укладеного між ОСОБА_4 та ПАТ «УкрСиббанк», у забезпечення виконання зобов’язань Позичальника за даним Договором, Банком приймається застава нерухомості, а саме: домоволодіння за адресою: Дніпропетровська область, Криворізький район, с. Зелений Гай, вул. Щорса, буд. 32 та порука громадян ОСОБА_3, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (а.с.52 т.2).

Як слідує з договору купівлі-продажу домоволодіння від 06.07.2007, наявного в матеріалах нотаріальної справи щодо посвідчення договору іпотеки від 06.07.2007, ОСОБА_4 використав кредитні кошти за призначенням, придбавши домоволодіння № 32 по вул. Щорса, с. Зелений Гай, Криворізького району Дніпропетровської області. Як слідує з п.3 вказаного договору, саме отриману від АКІБ «УкрСиббанк» суму в розмірі 11194,00 доларів США, ОСОБА_4 зобов’язався передати продавцю (а.с.17-22 т.2).

Факт передання вказаного будинку у власність ОСОБА_4 підтверджується актом приймання-передачі від 06.07.2007 та витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно, в якому міститься запис про реєстрацію 13.07.2007 за ОСОБА_4 права власності на вище вказаний будинок (а.с.19 т.2, 21-23 т.1).

При укладенні договору купівлі-продажу будинку ОСОБА_4 надав нотаріусу заяву від 06.07.2007, в якій вказав, що в зареєстрованому шлюбі не перебуває і є неодруженою особою, але проживає однією сім’єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_3, яка надала нотаріально посвідчену згоду ОСОБА_4 на придбання ним вказаного будинку з наступним переданням його в іпотеку, що підтверджується відповідними заявами. При цьому, у заяві ОСОБА_3 вказано, що ОСОБА_4 є її чоловіком, і що на час укладення правочину вони перебувають у шлюбі (а.с.23-24 т.2).

На підставі вище вказаних документів, на виконання п. 2.1 кредитного Договору та забезпечення за ним зобов’язань, 06.07.2007 між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_4 укладено іпотечний договір від 06.07.2007 № 11178256000-З, згідно з п. 1.1. якого ОСОБА_4 передав в іпотеку нерухоме майно – домоволодіння № 32 по вул. Щорса в с. Зелений Гай Криворізького району Дніпропетровської області. Договір іпотеки посвідчено приватним нотаріусом Криворізького районного нотаріального округу ОСОБА_8, з одночасним накладенням заборони на відчуження житлового будинку (а.с.7-8, 27-28 т.2).

ОСОБА_5 до п. 2.1.1 договору іпотеки, у разі невиконання або неналежного виконання Іпотекодавцем зобов’язань за кредитним договором, Іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за рахунок Предмету іпотеку в повному обсязі переважно перед іншими кредиторами (а.с.65 т.2).

Пунктом 4.2 іпотечного договору передбачено, що звернення стягнення на іпотечне майно здійснюється в тому числі на підставі рішення суду.

За п. 6.8. договору іпотеки, іпотека зберігає силу у випадку, коли у встановленому законом порядку відбувається переведення іпотекодавцем боргу за кредитним договором на іншу особу або змінюється власник Предмету іпотеки з інших підстав (а.с.67 т.2) .

Статтею 3 Закону України «Про іпотеку», в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин визначено, що іпотека виникає, в тому числі, на підставі договору. Взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя за іпотечним договором виникають з моменту його нотаріального посвідчення.

У разі порушення боржником основного зобов'язання іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

ОСОБА_5 до ч. 2 ст. 6 Закону України «Про іпотеку», в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, майно, що є у спільній власності, може бути передане в іпотеку лише за нотаріально посвідченою згодою усіх співвласників.

Іпотекодавець зобов'язаний до укладення іпотечного договору попередити іпотекодержателя про всі відомі йому права та вимоги інших осіб на предмет іпотеки, в тому числі ті, що не зареєстровані у встановленому законом порядку. У разі порушення цього обов'язку іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання та відшкодування іпотекодавцем завданих збитків.

Згідно з ст. 12 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

У разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Якщо право власності на предмет іпотеки переходить до спадкоємця фізичної особи - іпотекодавця, такий спадкоємець не несе відповідальність перед іпотекодержателем за виконання основного зобов'язання, але в разі його порушення боржником він відповідає за задоволення вимоги іпотекодержателя в межах вартості предмета іпотеки.

ОСОБА_5 до ст. 60 СК України, чинної на час виникнення спірних правовідносин, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу) . Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Аналогічні положення закріплювала і ч. 3 ст. 368 ЦК України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, згідно з якою майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності, мало здійснюватися за згодою всіх співвласників, що визначалося ч. 2 ст. 369 ЦК України. При цьому, у разі вчинення одним із співвласників правочину щодо розпорядження спільним майном вважається, що він вчинений за згодою всіх співвласників. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.

Згідно з ч. 4 ст. 369 ЦК України, правочин щодо розпорядження спільним майном, вчинений одним із співвласників, може бути визнаний судом недійсним за позовом іншого співвласника у разі відсутності у співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень.

Як слідує з матеріалів кредитної справи № 11178256000 ОСОБА_4, подаючи заявку на отримання іпотечного кредиту від 03.07.2007, в розділі «дружина – якщо позичальник перебуває в шлюбі», зазначив ОСОБА_3 (а.с.71-76 т.2), яка і виступила поручителем останнього за вище вказаним договором споживчого кредитування (а.с.103-104 т.2). Крім того, ОСОБА_9 подала до Банку заяву про надання згоди ОСОБА_4, як її чоловіку, на укладення договору споживчого кредитування (а.с.105,107-109 т.2), а він відповідно склав заяву про надання їй дозволу на укладення договору поруки (а.с.99- -102 т.2).

Такі ж відомості про свій сімейний стан, а саме те, що на момент отримання кредиту, придбання спірного будинку та укладення договору іпотеки, він не перебуває в зареєстрованому шлюбі, але перебуває у фактичних відносинах з ОСОБА_3, ОСОБА_4 вказував і при укладенні договору купівлі-продажу будинку від 06.07.2007, про що вказано вище (а.с.6-29 т.2).

Однак, як слідує з копії свідоцтва про одруження серії І-КИ № 015731, виданого Відділом реєстрації актів громадського стану виконкому Павлоградської міської Ради народних депутатів Дніпропетровської області від 18.04.1997, ОСОБА_4 зареєстрував шлюб з ОСОБА_2 (а.с.196 т.1, 34-36 т.2).

Вище вказаний факт підтверджується повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб від 23.10.2018 № 00021265233 та копією запису акта про одруження (а.с.34-36, 40 т.2).

Зазначений актовий запис не містить відомостей про будь-які зміни, в тому числі про розірвання шлюбу.

Як слідує з відомостей Павлоградського міського ВДРАЦС та Петропавлівського районного ВДРАЦС, у вказаних відділах наявні лише відомості про розірвання шлюбу ОСОБА_4 з ОСОБА_10, дошлюбне прізвище якої «Павлюк» (а.с.37-39, 42-45 т.2).

З копію паспорту ОСОБА_4, наявної в матеріалах кредитного досьє ОСОБА_4, слідує, що його шлюб з ОСОБА_2 розірвано 19.06.2007, з проведенням реєстрації розірвання шлюбу Центрально-Міським відділом реєстрації актів цивільного стану, актовий запис № 971 (а.с.100-101 т.2).

Однак, вище вказаний доказ, у вигляді відмітки про розірвання шлюбу з ОСОБА_2 в паспорті ОСОБА_4, суд розцінює критично, оскільки він суперечить відомостям наданим на запит суду Центрально-Міським районним у місті ОСОБА_11 відділі ДРАЦС Головного ТУЮ у Дніпропетровській області, згідно з якими, у вказаному відділі відсутні актові записи про шлюб та про розірвання шлюбу ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.4 т.2).

Оцінивши вище вказані докази в їх сукупності та взаємозв’язку, суд приходить до висновку, що на момент укладення вище вказаних договорів споживчого кредитування, купівлі-продажу будинку та іпотечного договору, кожен з яких укладений 06.07.2007, ОСОБА_4 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2

Будь-яким належних, допустимих та достовірних доказів на спростування вказаного факту суду не надано.

Заяви ОСОБА_4 та ОСОБА_3, наявні в матеріалах нотаріальної справи та матеріалах іпотечної справи, в яких вони вказували про перебування в шлюбі на момент укладення вище вказаних договорів кредитування, іпотеки, суд розцінює критично, оскільки вони спростовуються даними про перебування ОСОБА_4 в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2, більш того, зміст вказаних заяв не узгоджується між особою, оскільки ОСОБА_4 при укладенні договору купівлі-продажу будинку вказував, що він не перебуває в зареєстрованому шлюбі, а ОСОБА_3 в цей же час зазначала, що ОСОБА_4 є її чоловіком та вона надає йому згоду на укладення договору купівлі-продажу, перебуваючи з ним у шлюбі (а.с.23-24 т.2).

Ні матеріали кредитної справи, ні матеріали нотаріальної справи щодо посвідчення іпотечного договору не містять належних доказів укладення шлюбу між ОСОБА_4 та ОСОБА_3, зокрема копії свідоцтва про шлюб.

Ще однією обставиною, яка свідчить про те, що ОСОБА_2 на момент смерті ОСОБА_4 перебувала з ним у зареєстрованому шлюбі, є те, що ОСОБА_2 прийняла спадщину після смерті чоловіка, ОСОБА_4, як спадкоємець за законом, з видачею свідоцтв про право на частку в спільному майні подружжя та свідоцтв про право на спадщину, які ніким не оспорено (а.с.152-153, 157-158, 211-212 т.2).

Встановлені судом обставини підтверджують доводи позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 щодо недобросовісних дій ОСОБА_4 при укладенні вище вказаних договорів кредитування, купівлі-продажу будинку та передання його в іпотеку.

Заслуговують на увагу і інші твердження ОСОБА_2 щодо того, що ПАТ «Укрсиббанк» також діяв недобросовісно, оскільки володіючи інформацією щодо зареєстрованого шлюбу між ОСОБА_4 та ОСОБА_2, яка була отримана при укладенні кредитного договору від 23.11.2006, за яким ОСОБА_2 як дружина позичальника ОСОБА_4 виступила поручителем (а.с.197-200 т.1), ОСОБА_5, маючи таку можливість, не перевірив факт розірвання шлюбу ОСОБА_4 та ОСОБА_2, та не отримавши належних доказів укладення шлюбу між ОСОБА_4 та ОСОБА_3, надав останньому кредит під іпотеку нерухомого майна, яке відповідно до чинного законодавства було її з ОСОБА_4 спільною сумісною власністю, без отримання від неї письмової нотаріальної згоди.

ОСОБА_5 до правового висновку ВП ВС від 21.11.2018 по справі № 372/504/17, відсутність нотаріально посвідченої згоди іншого зі співвласників (другого з подружжя) на укладення договору іпотеки позбавляє співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень на укладення договору про розпорядження спільним майном. Укладення такого договору свідчить про порушення його форми і відповідно до ч. 4 ст. 369, ст. 215 ЦК України надає іншому зі співвласників (другому з подружжя) право оскаржити договір з підстав його недійсності. При цьому законом не пов’язує наявність чи відсутність згоди усіх співвласників на укладення договору ні з добросовісністю того з подружжя, який уклав договір щодо спільного майна, ні третьої особи контрагента за таким договором і не ставить питання оскарження договору в залежність від добросовісності сторін договору.

У зв’язку з викладеним, суд приходить до висновку, що відсутність письмової нотаріальної згоди ОСОБА_2, як дружини ОСОБА_4 та співвласниці майна набутого в період шлюбу, а саме будинку № 32 по вул. Щорса в с. Зелений Гай Криворізького району Дніпропетровської області, на укладення договору іпотеки вказаного будинку, є безумовною підставою для визнання вказаного договору недійсним.

01.03.2012 ОСОБА_4 помер (а.с.20 т.1).

Станом на дату його смерті заборгованість за наданим кредитом від 06.07.2007 склала 8105 доларів 74 цнт., що підтверджується розрахунком заборгованості наданим позивачем за первісним позовом (а.с.24-27), який відповідачами за первісним позовом не заперечується та з яким суд погоджується.

ОСОБА_5 до ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно з ч. 1 ст. 1218 ЦК України, чинної на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_4, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Обов’язки позичальника за кредитним договором та обов’язки іпотекодавця не входять до переліку обов’язків, які нерозривно пов’язані з особою спадкодавця, перелік яких визначено ст. 1219 ЦК України, а отже входять до складу спадщини.

ОСОБА_5 до ст. 1281 ЦК України, чинної на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_4, спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги.

Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.

Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги.

Кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

Як слідує з матеріалів спадкової справи, що заведена після смерті ОСОБА_4, спадщину, яка відкрилася після його смерті прийняли дружина, ОСОБА_2 та їх неповнолітній син, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.125-217 т.2).

ОСОБА_2 стверджувала, що вона не знала про факт укладення ОСОБА_4 договору кредиту та договору іпотеки від 06.07.2007. Твердження ОСОБА_2 перед судом не спростовані, натомість матеріали кредитної справи ОСОБА_4 свідчать про те, що ОСОБА_2 не знала про вказані договори, адже при їх укладенні ОСОБА_4 вказував своєю дружиною (цивільною дружиною) іншу особу (а.с.6-29, 50-124 т.2).

Матеріали спадкової справи після смерті ОСОБА_4 підтверджують той факт, що кредитодавець ПАТ «УкрСиббанк» дізнався про факт відкриття спадщини після смерті ОСОБА_4 не раніше 03.09.2012, коли йому було надіслано лист Криворізької районної державної нотаріальної контори щодо майбутньої видачі свідоцтв про право на спадщину на ім’я спадкоємиці ОСОБА_2 (а.с.140 т.2). Твердження ОСОБА_2 про те, що вона повідомила банк про смерть ОСОБА_4 протягом декількох днів після його смерті, надавши банку копію свідоцтва про смерть спадкодавця, ПАТ «УкрСиббанк» не визнані, доказів в їх підтвердження суду не надано.

Матеріали спадкової справи ОСОБА_4 містять вимогу АТ «УкрСиббанк» до спадкоємців ОСОБА_4 щодо погашення заборгованості за кредитом від 06.07.2007 № 11178256000, яка датована 12.12.2012 та надіслана на адресу Криворізької районної державної нотаріальної контори (а.с.186 т.2).

Стаття 1281 ЦК України не встановлює певного порядку пред’явлення вимог кредиторів до спадкоємців боржника. Пред’явлення вимог може відбуватися як безпосередньо спадкоємцю, так і через нотаріуса.

Нотаріус, відповідно до п. 189 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом № 20/5 від 03.03.2004, приймає відповідні претензії від кредиторів спадкодавця та доводить про їх наявність до відома спадкоємців, які прийняли спадщину.

Беручи до уваги вище викладене, суд приходить до висновку, що кредитор ПАТ «УкрСиббанк» пред’явив вимоги до спадкоємців ОСОБА_4 в межах визначеного законом шестимісячного строку від дня, коли дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, тобто протягом шести місяців з 03.09.2012 – дати надіслання нотаріусом Банку повідомлення. ОСОБА_5 не позбавлений права вимоги до спадкоємців ОСОБА_4 в розумінні ст. 1281 ЦК України.

Наявність вказаної вимоги спростовує доводи ОСОБА_2 в частині того, що ОСОБА_5 не скористався правом досудового врегулювання спору, адже банк пред’явив вимогу, яка мала бути виконана спадкоємцями в порядку ст. 1282 ЦК України.

Однак, строки визначені ст. 1281 ЦК України та ст. 256- 257 ЦК України не є тотожними поняттями (правова позиція ВП ВС від 17.04.2018 у справі № 522/407/15-ц).

Статтею 256 ЦК України передбачено поняття позовної давності - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність складає три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

ОСОБА_5 до ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність – це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

Представником відповідача за первісним позовом ОСОБА_2 подано заяву про застосування строку позовної давності до вимог ПАТ «УкрСиббанк». На необхідність застосування позовної давності, як на одну із підстав для відмови у первісному позові, ОСОБА_2 вказала і у зустрічному позові.

Як слідує з матеріалів справи ПАТ «УкрСиббанк» 03.09.2012 повідомлялося нотаріусом про факт прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 та про спадкоємців на ім’я яких видаються свідоцтва про право на спадщину (а.с.140 т.2). Більш того, ОСОБА_5 надавав згоду на видачу свідоцтв (а.с.142, 197 т.2).

Пред’явивши 12.12.2012 через нотаріуса вимогу до спадкоємців ОСОБА_4, та не отримавши від останніх виконання зобов’язання відповідно до ст. 1282 ЦК України, ПАТ «УкрСиббанк» звернулося до суду з позовом до спадкоємців ОСОБА_4 лише 14.08.2017, тобто з пропуском визначеного законом строку позовної давності.

Твердження ПАТ «УкрСиббанк» щодо того, що він дізнався про реєстрацію за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 права власності на спірне майно, як за спадкоємцями ОСОБА_4, лише 04.07.2017, а тому звернувся до суду в межах визначеного законом строку позовної давності, суд розцінює критично, оскільки початок перебігу строку позовної давності не пов’язується з момент реєстрації за відповідачами права власності на спадкове майно. Банк довідався про порушення свого права в 2012 році, не одержавши задоволення його вимоги від спадкоємців.

У зв’язку з чим, суд приходить до висновку, що позивачем ПАТ «УкрСиббанк» пропущено строк позовної давності для пред’явлення позову до спадкоємців ОСОБА_4

Беручи до уваги всі вище викладені обставини та аргументи, суд приходить до висновку, що зустрічний позов ОСОБА_2 до ПАТ «УкрСиббанк» про визнання іпотечного договору недійсним підлягає задоволенню, оскільки він укладений без дотримання форми, а саме без отримання письмової нотаріально посвідченої згоди співвласника – дружини на його укладення.

Первісний позов та зустрічний позов є взаємовиключними, тому задоволення позовних вимог за зустрічним позовом, виключає можливість задоволення позовних вимог за первісним позовом, оскільки в силу ст. ст. 216, 236 ЦК України, правочин визнаний судом недійсним, недійсний з моменту його укладення. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Оскільки договір іпотеки від 06.07.2007 визнається судом недійсним, то вимоги ПАТ «УкрСиббанк» про звернення стягнення на іпотечне майно, що є предметом цього договору, не можуть бути задоволені.

ОСОБА_5 до п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» від 18.12.2009 № 14, у разі наявності підстав для відмови в задоволенні позову по суті та у зв’язку з пропуском строку позовної давності, суд відмовляє в задоволенні позову по суті.

Зважаючи на те, що рішенням суду задоволено вимоги позивача за зустрічним позовом, а первісний позов залишено без задоволення судовий збір сплачений ПАТ «УкрСиббанк», відповідно до ст. 141 ЦПК України, не підлягає відшкодуванню.

Керуючись ст. ст. 2, 4-5, 10-13, 76-81, 89, 141, 263-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, про звернення стягнення на предмет іпотеки – відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3, про визнання недійсним іпотечного договору – задовольнити.

Визнати недійсним іпотечний договір № 11178256000-З від 06.07.2007, укладений між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, померлим 01.03.2012, посвідчений приватним нотаріусом Криворізького районного нотаріального округу ОСОБА_8 06.07.2007, зареєстрований в реєстрі за № 7246.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Криворізький районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: