Рішення № 80406061, 13.03.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№1.380.2019.000660

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 березня 2019 року

м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Крутько О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання до вчинення дій, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом про визнання бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області в частині відмови ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1 у поновленні виплати раніше призначеної їй пенсії за віком протиправною та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області поновити виплату пенсії ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1 у розмірах відповідно до чинного законодавства та виплатити пенсію за останні три роки до дня звернення в Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області про її поновлення, тобто з 28.12.2018 року.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що перебуває на обліку в УПФУ у м.Червонограді Львівської області, як отримувач пенсії за віком. З 2015 року ОСОБА_1 виплата пенсії припинена з підстав не отримання такої через відділення поштового зв'язку протягом шести місяців. Причиною не одержання пенсії є перебування позивача на території США. 28.12.2018 року представник позивача на підставі належним чином посвідченої довіреності звернувся з письмовою заявою до відповідача про поновлення виплати раніше призначеної позивачу пенсії. Листом від 08.01.2019 за вих.№2/178/В-20/07.05-06 відповідач повідомив позивача про те, що поновлення виплати пенсії може бути здійснено лише за умови її особистого звернення до управління Пенсійного фонду із заявою та документами, передбаченими Порядком від 25.11.2005 №22-1. Позивач вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо відмови у поновленні раніше призначеної пенсії та такою, що порушує конституційне право позивача на пенсійне забезпечення.

Ухвалою суду від 12.02.2019 відкрито спрощене провадження в адміністративній справі та запропоновано відповідачу у десятиденний строк з дня вручення ухвали подати відзив на позовну заяву.

Відповідач подав до суду відзив на позов, в якому вказує, що позивач із заявою встановленого зразка про поновлення виплат пенсії до відповідача не зверталася. Рішення про відмову у поновленні виплати пенсії не приймалося. Відповідь на звернення від 08.01.2019 року не є рішенням суб'єкта владних повноважень, а носить лише інформаційний характер. Вважає, що відсутні підстави для поновлення позивачу виплати пенсії за віком, оскільки заява про поновлення виплати пенсії не подана нею особисто.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Судом встановлено, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 перебуває на обліку в УПФУ у м.Червонограді Львівської області.

ОСОБА_1 призначена пенсія з 12.07.2003 року за віком відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» згідно поданої заяви від 16.07.2003 року.

З липня 2015 році позивачу припинено виплату пенсії на підставі пункту 4 частини 1 статті 49 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з неотриманням призначеної пенсії протягом шести місяців підряд.

28.12.2018 позивач через свого представника ОСОБА_4 звернулась до відповідача із заявою від 06.06.2018 року про поновлення виплати їй пенсії та виплати пенсії за минулий час, а саме за три роки до дня звернення за отриманням пенсії і продовжувати виплати і надалі.

Листом від 08.01.2019 року за вих.№2/178/В-20/07.05-06 відповідач повідомив позивача про те, що поновлення виплати їй пенсії може бути здійснено лише за умови її особистого звернення до управління Пенсійного фонду із заявою та документами, передбаченими Порядком від 25.11.2005 №22-1.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні», право на пенсію за віком має кожний громадянин похилого віку, який досяг пенсійного віку і має необхідний страховий стаж. Це право обумовлено трудовим внеском і не обмежується будь якими обставинами, включаючи наявність інших доходів. Порядок і умови пенсійного забезпечення громадян похилого віку встановлюється Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Стаття 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначає складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, цього Закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.

Виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема: види пенсійного забезпечення, умови участі в пенсійній системі чи їх рівнях, пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат, джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що він регулює відносини, які виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням, порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Підстави для припинення виплати пенсії передбачені частиною 1 статті 49 цього Закону, а саме: якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; у разі смерті пенсіонера; у разі неотримання призначеної пенсії протягом шести місяців підряд; в інших випадках, передбачених законом.

Як встановлено судом з 2015 року позивачу припинено виплату пенсії у зв'язку з неотриманням призначеної пенсії протягом шести місяців підряд.

Причиною не одержання пенсії є те, що ОСОБА_1 тимчасово виїхала до США.

Згідно довідки про реєстрацію місця проживання особи від 06.06.2018 року за №943 ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1.

28.12.2018 позивач через свого представника за довіреністю звернулась із заявою про поновлення виплати їй пенсії та виплати пенсії за минулий час, а саме за три роки до дня звернення за отримання пенсії. До заяви про поновлення виплати пенсії долучено: заява ОСОБА_1 про поновлення виплати пенсії, нотаріально посвідчена довіреність на право здійснення представництва інтересів ОСОБА_1 від 28.03.2018 року, копія паспорта та ІПН ОСОБА_1, довідка за №943 від 06.06.2018 року про місце реєстрації ОСОБА_1

Листом від 08.01.2019 року за вих.№2/178/В-20/07.05-06 відповідач повідомив позивача про те, що поновлення виплати їй пенсії може бути здійснено лише за умови її особистого звернення до управління Пенсійного фонду із заявою та документами, передбаченими Порядком від 25.11.2005 №22-1.

Згідно вимог позовної заяви саме відмова у поновленні виплати пенсії на звернення на підставі довіреності уповноваженого представника позивача, а не припинення її виплати у зв'язку з виїздом за кордон, оспорюється позивачем у даній справі.

Позивач не погоджується з відмовою Головного управління Пенсійного фонду у Львівській області в поновлення виплати їй пенсії та виплати пенсії за минулий час, а саме за три роки до дня звернення за отримання пенсії, оскільки посадовими особами відповідача однобічно та помилково трактуються положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії.

Судом встановлено, що суперечності полягають у тому, що п. 1.5 Порядку не доповнює норму статті 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а обмежує. Положення Закону надають можливість отримувати пенсію за довіреністю, а Порядок вводить обмеження шляхом подачі таких заяв особисто. Більшу юридичну силу має Закон, а не Порядок. Тому, при вирішенні даного питання необхідно керуватися нормами Закону. Згідно його положень, перешкоди до отримання пенсії за довіреністю чи подання заяви на продовження виплати пенсії - відсутні.

Визначаючись щодо спірних правовідносин, що виникли між сторонами, суд виходив з наступного.

Закріплені ст. 22 Конституції України права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Частиною 1 ст. 46 Конституції України передбачено, що громадянам гарантовано право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Статтею 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено підстави та порядок припинення та поновлення виплати пенсії. Зокрема, виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд (п. 1 ч. 1 ст. 49 цього Закону).

Відповідно до ч. 2 статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.

Суд не приймає до уваги заперечення відповідача щодо відсутності підстав для задоволення заяви позивача про поновлення пенсії з огляду на те, що така заява подана не встановленого зразка та не особисто позивачем, виходячи з наступного.

У п.1.5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого 25.11.2005 Постановою правління Пенсійного фонду України №22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.02.2005 за №1566/11846 (надалі Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»), зазначено, що заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії, про виплату пенсії у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, поновлення виплати пенсії, про припинення перерахування пенсії на банківський рахунок та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, про виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, про виплату пенсії за довіреністю, термін дії якої більше одного року, через кожний рік дії такої довіреності, подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, а пенсіонерами, які зареєстровані на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від уповноважених органів Російської Федерації, - до органу, що призначає пенсію, визначеного Пенсійним фондом України. При цьому у заяві про виплату частини пенсії непрацездатним членам сім'ї особи, яка знаходиться на повному державному утриманні, вказується адреса одержувача цієї частини пенсії. Заява про виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера подається особою до органу, що призначає пенсію, в якому померлий пенсіонер перебував на обліку як одержувач пенсії. Заяву до органу, що призначає пенсію, про запит пенсійної справи особи, яка потребує опіки (піклування), якій опікуна (піклувальника) не призначено і яка перебуває на довготривалому лікуванні у закладі охорони здоров'я, подає адміністрація цього закладу. Заява на запит пенсійної справи за новим місцем проживання подається пенсіонером особисто до органу, що призначає пенсію, за новим місцем проживання (реєстрації). Адміністрація виправного закладу, де пенсіонер відбуває покарання, надсилає органу, що призначає пенсію, за місцезнаходженням цього закладу повідомлення про прибуття засудженого до закладу та довідку цього закладу із зазначенням реквізитів для перерахування пенсії.

Поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії. У випадку поновлення виплати пенсії особі, якій не було проведено перерахунок відповідно до статті 43 Закону, заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається відповідно до статті 40 Закону із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсій, призначених до 2004 року. При поновленні виплати пенсії та переведенні з одного виду пенсії на інший до наявних документів особа може додати: 1) документи про страховий стаж за період роботи до 01 січня 2004 року, який не врахований у пенсійній справі, у тому числі після призначення пенсії. За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, відділ персоніфікованого обліку подає довідку із бази даних реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 1 до Положення , а у разі необхідності за формою згідно з додатком 3 до Положення; 2) довідку про заробітну плату відповідно до абзаців другого і третього підпункту 3 пункту 2.1 цього розділу; 3) документи про обставини, що впливають на розмір пенсії (наприклад, зміна кількості членів сімї, які перебували на утриманні пенсіонера чи померлого годувальника, виникнення (втрата) права на надбавку на непрацездатних членів сімї і надбавку на догляд за ними, визнання заявника одиноким і таким, що потребує сторонньої допомоги, визнання заявника інвалідом або учасником війни тощо). При переведенні на пенсію по інвалідності з іншого виду пенсії орган, що призначає пенсію, додає до пенсійної справи виписку з акта огляду МСЕК про встановлення або зміну групи інвалідності. Особи, які одержували пенсію від інших органів і звертаються до органів, що призначають пенсію, надають документ, що підтверджує розмір пенсії, строки її виплати та дату зняття з обліку за попереднім місцем отримання (п.2.8 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).

Враховуючи наведене, поновлення виплати пенсії здійснюються за документами, що є в пенсійній справі. Подання позивачем додаткових документів при поновленні виплати пенсії є виключно його правом та не створює відповідного обов'язку щодо їх подачі.

Волевиявлення позивача щодо поновлення виплати пенсії оформлено нею письмово з наданням відповідних документів.

Судом встановлено, що відповідач по суті не розглядав заяву ОСОБА_1 про поновлення виплати пенсії, документів не аналізував, а тому і відповідного рішення про відмову у поновленні виплати пенсії на їх основі не приймав. Фактично, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області ухилилось від прийняття такої заяви до розгляду.

Зазначену бездіяльність суд розцінює як протиправну, позаяк відповідач не вчинив жодних дій, які повинен був вчинити з огляду на вимоги Закону.

Таким чином, відповідачем допущено протиправну бездіяльність, яка полягала у не прийнятті по суті рішення про поновлення або про відмову у поновленні виплати пенсії ОСОБА_1

Суд не бере до уваги покликання відповідача на необхідність подання заяви про поновлення випити пенсії особисто позивачем, оскільки Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено можливість подання заяви про призначення пенсії представником пенсіонера, так і не встановлено обмежень на подачу ним заяви про поновлення її виплати.

Повноваження ОСОБА_4, як представника ОСОБА_1 підтверджені посвідченою приватним нотаріусом Долинка Володимиром довіреністю від 28.03.2018, яка була подана разом із позовною заявою.

За вказаних обставин, відмова у розгляді заяви через неподання її особисто пенсіонером є протиправною.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Згідно зі ч.ч.1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ч. 1 ст. 72 вказаного Кодексу).

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 73 вказаного Кодексу).

За змістом статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на вищенаведене, суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, яка полягала у неприйнятті рішення про поновлення або про відмову в поновлені виплати пенсії ОСОБА_1 згідно заяви від 06.06.2018 року.

Позовна вимога про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області поновити виплату пенсії ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1 у розмірах відповідно до чинного законодавства та виплатити пенсію за останні три роки до дня звернення в Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області про її поновлення, тобто з 28.12.2018 року не підлягають до задоволення з огляду на відсутність будь-якого рішення, прийнятого за результатами розгляду заяви позивача від 06.06.2018 року.

З метою захисту прав позивача, суд вважає, що слід зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області розглянути заяву ОСОБА_1 про поновлення виплати пенсії від 06.06.2018 року та вирішити питання, за яким звернувся заявник по суті.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають до задоволення частково.

Враховуючи вимоги статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд присуджує позивачу пропорційну частину понесених ним витрат на оплату судового збору.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10,13, 14, 72-77, 139, 241-247, 250, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, яка полягала у неприйнятті рішення про поновлення або про відмову в поновленні виплати пенсії ОСОБА_1 згідно заяви від 06.06.2018 року.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області розглянути заяву ОСОБА_1 від 06.06.2018 року - подану представником ОСОБА_4 та вирішити питання про поновлення виплати пенсії ОСОБА_1.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул.Митрополита Андрея, 10, м.Львів, 79016, код ЄДРПОУ 13814885) за рахунок бюджетних асигнувань 384,20 грн. сплаченого судового збору на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Крутько О.В.