Ухвала суду № 80379104, 06.03.2019, Вишгородський районний суд Київської області

"06" березня 2019 р. Справа № 363/3440/16-ц

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2019 року Вишгородського районний суд Київської області в складі:

головуючого-судді: Чіркова Г.Є.,

при секретарі: Гавриленко Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вишгород відвід судді Котлярової І.Ю. в цивільній справі за позовом ПАТ «ОСОБА_1 Аваль» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки,

встановив:

ОСОБА_2 заявила відвід судді Котляровій І.Ю. яка розглядає вказану справу, посилаючись на надання більшої переваги стороні позивача, задоволення його клопотання про зобов’язання її внесення на депозитний рахунок суду попередньої оплати забезпечення судових витрат за проведення експертизи та не призначення експертизи.

Дослідивши письмові матеріали, суд дійшов до такого.

25 квітня 2017 року за клопотанням сторони відповідача у справі призначено судово-економічну, оціночно-будівельну, оціночно-земельну експертизи. Проте відповідачем оплату за проведення експертизи не здійснено. Ухвала про призначення експертизи повернулась до суду без виконання.

В подальшому відповідач повторно заявив клопотання про призначення цих же експертиз.

У цьому зв’язку ухвалою від 27 вересня 2018 року судом в порядку ст. 135 ЦПК України зобов’язано відповідача внести на депозитний рахунок грошові кошти з метою забезпечення судових витрат за проведення експертизи.

В тому ж судовому засіданні 27 вересня 2018 року стороною відповідача заявлено відвід судді Котляровій І.Ю.

05 жовтня 2018 року ухвалою цього ж суду в задоволенні в задоволенні відводу судді Котрярової І.Ю. відмовлено за необґрунтованістю.

В наступне судове засідання 27 листопада 2018 року сторона відповідача, будучи повідомленою до суду не прибула. В тому ж судовому засіданні 27 листопада 2018 року у відсутність сторони відповідача справу призначено до судового розгляду на 20 грудня 2018 року, підготовче провадження закрито, про що постановлено відповідну ухвалу. Одночасно судом попереджено сторони про недопустимість зловживання процесуальними правами, згідно ст. 44 ЦПК України.

27 лютого 2019 року в задоволенні клопотання представника відповідача про призначення вказаних вище експертиз відмовлено, про що постановлено мотивовану й обґрунтовану ухвалу.

Згідно ст. 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов’язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом .

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд, зберігаючи об’єктивність і неупередженість серед іншого також керує ходом судового процесу.

Згідно ст. 135 ЦПК України суд може зобов’язати сторони внести на депозитний рахунок суду попередньо визначену суму судових витрат, пов’язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією, про що постановляє ухвалу (забезпечення судових витрат).

Згідно ч. 2 ст. 214 ЦПК України головуючий відповідно до завдання цивільного судочинства керує ходом судового засідання, забезпечує додержання послідовності і порядку вчинення процесуальних дій, здійснення учасниками судового процесу їх процесуальних прав і виконання ними обов’язків, спрямовує судовий розгляд на забезпечення повного, всебічного та об’єктивного з’ясування обставин справи, усуваючи із судового розгляду все, що не має істотного значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

В заяві про відвід відповідач фактично не погоджується із зазначеними вище ухвалами суду.

Згідно ч. 4 ст. 36 ЦПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Відповідно ч. 2 ст. 352 ЦПК України заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Суд зазначає, що за своєю суттю оцінка доказів сторін, а також оцінка їхнім доводам та аргументам неодмінно надається суддею при прийнятті тих чи інших процесуальних рішень, і це безумовно пов’язано з наданням переваги позиції однієї із сторін.

Саме тільки посилання на незгоду з прийнятими процесуальними рішеннями судді, на відхилення клопотань однієї сторони й задоволення клопотань іншої сторони не може свідчити про упередженість судді чи іншу зацікавленість у вирішенні справи, порушення прав однієї із сторін.

Відтак доводи заяви про відвід на об’єктивних даних не ґрунтуються й мотивовані суб’єктивною оцінкою і ставленням сторони до тих чи інших процесуальних питань, що виникали при розгляді справи.

Дані про упередженість судді чи іншу зацікавленість у вирішенні цієї справи відсутні.

Підстав вважати, що сторона відповідача опиналась в менш вигідному стані в порівняні з позивачем немає. Крім того суд не погоджується з тим, що головуючий має прихільність чи упередженість до однієї із сторін.

Що стосується посилання заяви на помилково зазначений номер справи в ухвалі від 27 вересня 2018 року, зокрема № 363/222/17, замість вірного 363/3440/16-ц, то зазначене може бути підставою для виправлення помилки згідно ст. 269 ЦПК України, а не для відводу судді.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що з мотивів висловлених у заяві, підстав для відводу судді, про які йдеться в ст. 36 ЦПК України, не встановлено, заява про відвід є необґрунтованою, що є підставою для відмови в її задоволенні.

На підставі викладеного і керуючись статтями 36-40, 252, 260 ЦПК України,

ухвалив:

у задоволенні заявленого відводу відмовити.

Повний текст ухвали складено 11 березня 2019 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя