Ухвала суду № 8035789, 14.01.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" січня 2010 р.                               м. Київ                                        К-8444/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.

суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Шипуліної Т.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська на постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 07.12.2007 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.03.2007

у справі № А27/228 Господарського суду Дніпропетровської області

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Рибальський кар’єр»

до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 07.12.2006, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2007, позов задоволено: визнано нечинним податкове повідомлення-рішення Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська від 18.07.2006 № 0001742301 про визначення позивачу штрафних (фінансових) санкцій за платежем - плата за користування надрами в сумі 30900,00 грн.

Висновок судів першої та апеляційної інстанцій вмотивований тим, що позивачем правильно визначено суму податкового зобов’язання з плати за користування надрами, виходячи із показників геолого-маркшейдерської документації.

В касаційній скарзі Лівобережна МДПІ м. Дніпропетровська просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, в задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судами норм матеріального права –пунктів 3.1, 3.2 Інструкції «Про порядок обчислення і справляння плати за користування надрами для видобування корисних копалин», затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України, Державного комітету України по геології і використанню надр № 207/472/51/157 від 30.12.1997 (зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.98 за № 20/2460) (далі –Інструкція).

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами виїзної планової перевірки ТОВ «Рибальський кар’єр»з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2005 по 31.03.2006 відповідачем складено акт перевірки № 1486/23/32990050 від 10.07.2006 та прийнято спірне податкове повідомлення-рішення.

Згідно висновків акту перевірки товариством порушено пункти 3.1, 3.2 Інструкції, внаслідок чого занижено податкові зобов’язання із плати за користування надрами для видобування корисних копалин за І квартал 2005 року на суму 14600,00 грн., за ІІ квартал 2005 року на суму 47200,00 грн.

Згідно зі ст. 28 Кодексу України про надра користування надрами є платним, крім випадків, передбачених статтею 29 цього Кодексу. Плата справляється за користування надрами в межах території України, її континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони.

Нормативи плати за користування надрами та порядок їх справляння встановлюються Кабінетом Міністрів України (ст. 30 цього Кодексу).

Об’єктом справляння плати за користування надрами відповідно до пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження базових нормативів плати за користування надрами для видобування корисних копалин та Порядку справляння плати за користування надрами для видобування корисних копалин»№ 1014 від 12.09.1997 для видобування корисних копалин є обсяг фактично погашених у надрах балансових та позабалансових запасів (обсяг видобутих) корисних копалин.

Відповідно до пункту 3.1 Інструкції плата за користування надрами для видобування корисних копалин (далі - плата) справляється за обсяги погашених у надрах балансових та позабалансових запасів (обсяги видобутих) корисних копалин. Об’єктом справляння плати є, зокрема, обсяги фактично погашених балансових і позабалансових запасів корисних копалин - для вугілля кам’яного, вугілля бурого, металевих корисних копалин, сировини нерудної для металургії, гірничо-хімічної, гірничорудної та будівельної сировини.

Обсяги фактично погашених балансових запасів корисних копалин визначаються як сума обсягів видобутих корисних копалин та фактичних їх втрат у надрах під час видобування; обсяги погашених балансових і позабалансових запасів корисних копалин та обсяги видобутку корисних копалин визначаються за даними державної статистичної звітності та геолого-маркшейдерською документацією (пункт 3.2, 3.5 Інструкції).

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що податкові зобов’язання із плати за користування надрами у перевіряємий період позивачем визначено виходячи із даних геолого-маркшейдерської документації (з урахуванням показників довідок про обсяги гірничих робіт та довідок про рух гірничої маси за 2005 рік).

Згідно з підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181-ІІІ від 21.12.2000 у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов’язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов’язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати /заниження суми податкового зобов’язання/ за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору /обов’язкового платежу/, починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п’ятидесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Донарахування позивачу суми податкових зобов’язань контролюючим органом здійснено не було; за результатами перевірки встановлено надмірне нарахування позивачем податкових зобов’язань із плати за користування надрами за І квартал 2005 року –І квартал 2006 року на загальну суму 11000,00 грн. ( т.1, а.с. 43). У зв’язку з цим відсутні підстави для застосування штрафних санкцій, встановлених підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 ст. 17 зазначеного Закону, за змістом якого умовою застосування штрафу є донарахування контролюючим органом суми податкового зобов’язання платнику податків.

Викладене спростовує доводи касаційної скарги щодо незаконності судових рішень у справі, у зв’язку з чим касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 07.12.2007 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.03.2007 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий підписЄ.А.Усенко

Судді підписЛ.І.Бившева

підписМ.І.Костенко

підпис Н.Є.Маринчак

підписТ.М.Шипуліна