Ухвала суду № 8034543, 13.01.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" січня 2010 р. К-4721/07

м. Київ

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

Сергейчука О.А.

Степашка О.І.

при секретарі Кризі В.О.

за участю представників

позивача Іноземцева М.С.

відповідача Купельського О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва

на постанову Господарського суду м. Києва від 31.10.2006 р.

та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 12.02.2007 р.

у справі № 34/43-А

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Малтюроп Юкрейн»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду міста Києва від 31.10.2006 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.02.2007 р., позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва № 0007272303/2 від 23.08.2006 р. в частині визначення ТОВ «Малтюроп Юкрейн»податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 143061,72 грн. основного платежу та 71530,86 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

ДПІ у Шевченківському районі м. Києва подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та постановити рішення, яким у позові відмовити повністю. Посилається на порушення судами норм матеріального права: п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 та п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення судів попередніх інстанцій, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлені такі обставини.

Актом № 171/23-3/30861821 від 26.04.2006 р. зафіксовано порушення позивачем вимог п. 1.8 ст. 1 , п. 4.3, п. 4.5 ст. 4, п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.3.6 п. 7.3, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР, яке полягало у тому, що позивач включив до складу податкового кредиту у січні 2005 року податок на додану вартість на підставі податкової накладної, виписаної у грудні 2002 року, але отриманої у січні 2005 року.

На підставі акту перевірки податковою інспекцією прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.05.2006 р. № 0003612303/0 про визначення позивачеві податку на додану вартість в сумі 153181 грн. та штрафних санкцій в сумі 76591грн.

Рішенням ДПА у м. Києві № 2121/10/25-114 від 17.08.2006 р. податкові повідомлення-рішення за формою «Р»від 11.05.2006 р. № 0003612303/0 та від 09.06.2006 р. № 0003612303/1 скасовано та зобовязано податкову інспекцію прийняти податкове повідомлення-рішення за формою «В1».

Податковою інспекцією прийнято рішення від 23.08.2006 р. № 0007272303/2 від 23.08.2006 р. про визначення позивачеві податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 143507 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 71753грн.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, на які посилається податкова інспекція у касаційній скарзі, та вважає, що суди повно встановили обставини у справі, надали їм правильну правову оцінку на підставі законодавства, що врегульовує спірні відносини.

В силу вимог п.п. 7.2.6. п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги).

Пункт 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону забороняє включати до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій, хоча податкова накладна і була виписана покупцем у грудні 2002 року, позивач сформував податковий кредит лише у січні 2005 року, оскільки отримав останню від постачальника лише у січні 2005 року.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що у позивача, у разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення, в силу приписів п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»було право додати до податкової декларації за звітний податковий період, в якому було придбано товар, заяву зі скаргою на такого постачальника і включити суми цього податку до складу податкового кредиту. Утім, нереалізація отримувачем товару такого права не може позбавити його права сформувати податковий кредит із сум податків, сплачених протягом певного попереднього звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів, у податковому періоді, в якому було фактично отримано податкову накладну, оскільки закон забороняє включати до складу податкового кредиту сплачений (нарахований) податок на додану вартість не підтверджений податковими накладними.

До того ж, нереалізація позивачем права, передбаченого п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість, фактично не призвела до негативних наслідків: заниження податкових зобовязань та завищення податкового кредиту у будь-якому звітному періоді.

Враховуючи наведене, підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржених судових рішень не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову Господарського суду м. Києва від 31.10.2006 р. та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 12.02.2007р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження за винятковими обставинами.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

СуддіЛ.В. Ланченко

О.М. Нечитайло

О.А. Сергейчук

О.І. Степашко