Ухвала суду № 8034075, 14.01.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" січня 2010 р. К-38279/09

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А., Шипуліної Т.М.,

при секретарі Євтушевському В.М.,

за участю:

представника позивача не зявився;

представника відповідача Шилов А.К. (дов. № 5590/9/10);

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Метал Трейд Інкорпорейтед»

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2009 року

у справі № 7/237-2007

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Метал Трейд Інкорпорейтед»

до Державної податкової інспекції у місті Ужгороді

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

У вересні 2007 року ТОВ «Метал Трейд Інкорпорейтед»звернулось до суду з позовом до ДПІ у м. Ужгороді про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Ужгороді № 0002392341/0 від 11 червня 2007 року про нарахування суми податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) у сумі 1992684,00 грн.

Постановою господарського суду Закарпатської області від 08 липня 2008 року позов задоволено повністю.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2009 року постанову господарського суду Закарпатської області від 08 липня 2008 року скасовано, прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено повністю.

В касаційній скарзі ТОВ «Метал Трейд Інкорпорейтед»(з врахуванням доповнень до касаційної скарги), посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2009 року та залишити без змін постанову господарського суду Закарпатської області від 08 липня 2008 року.

В запереченні на касаційну скаргу ДПІ у м. Ужгороді, посилаючись на те, що оскаржуване судове рішення винесене у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, на підставі повно та всебічно досліджених обставин по справі та підтверджене тими доказами, що були досліджені в справі, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції в силі.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, за висновками позапланової документальної перевірки фінансово-господарської діяльності ТОВ «Метал Трейд Інкорпорейтед»з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 08 серпня 2003 року по 31 грудня 2005 року та з 31 грудня 2005 року по 31 грудня 2006 року, що набрали форму акта № 1579/23-1/10/32579809 від 04 червня 2007 року, ДПІ у м. Ужгороді встановила порушення з боку позивача підпункту 7.2.3 пункту 7.2 підпунктів 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість”.

На підставі вказаного акту перевірки ДПІ у м. Ужгороді 11 червня 2007 року було прийняте спірне податкове повідомлення-рішення № 0002392341/0, яким ДПІ у м. Ужгороді було визначено позивачу суму податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) у сумі 1992684,00 грн., з яких 996342,00 грн. за основним платежем, 996342,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Такий висновок контролюючого органу обґрунтований тим, що контрагентами позивача ТОВ «Мега-імпресія», ТОВ «Квадра-системз», ТОВ «Рембуд-арстех», ТОВ «Елегант-Лоджик»податкові зобовязання по податку на додану вартість декларувалися у сумах, значно менших, ніж в податкових накладних, виданих останніми позивачу. Крім іншого, по всіх вказаних підприємствах в порядку зустрічних перевірок отримано відповідь, що вони ліквідовані у звязку з процедурою банкрутства.

Зазначені обставини контролюючим органом розцінені як такі, що не підтверджують податковий кредит позивача, оскільки вказані контрагенти позивача укладали з ним угоди з метою, яка суперечить інтересам держави, оскільки вчинені для перекручення бухгалтерської звітності з метою уникнення сплати податків і обовязкових платежів, без наміру настання реальних юридичних наслідків.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що видані контрагентами позивачеві податкові накладні відповідають вимога чинного законодавства та є належним доказом правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість, а факти порушення постачальниками продукції податкового законодавства, ухилення їх від оподаткування по спірних обсягах поставок металопродукції, не можуть бути підставою для покладення відповідальності за їхні дії на позивача як покупця продукції.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що відповідно до приписів підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит виникає лише при фактичній сплаті податку на додану вартість контрагентом, а не з самого факту існування зобовязання по сплаті податку на додану вартість в ціні товару.

З такими висновками судів першої та апеляційної інстанції в повній мірі погодитись не можна, оскільки вони зроблені без повного зясування всіх обставин у справі, з огляду на наступне.

Відповідно до абзацу 1 підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” (у редакції, що діяла на дату віднесення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ за вказаними періодами) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Як вбачається з матеріалів справи, належних та допустимих доказів здійснення, в розумінні статі 70 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: банківських виписок про списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів, довіреностей на отримання товарів, матеріали справи не містять.

Зазначені обставини судами попередніх інстанцій досліджені не були.

ДПІ у м. Ужгороді в запереченнях на позовну заяву та касаційну скаргу посилалася на те, що правочини, укладені ТОВ «Метал Трейд Інкорпорейтед»з контрагентами, а саме: ТОВ «Мега-імпресія», ТОВ «Квадра-системз», ТОВ «Рембуд-арстех», ТОВ «Елегант-Лоджик», які значно занижували зобовязання з податку на додану вартість по операціях з позивачем, не сплачували податок до бюджету та практично одночасно ліквідовані у рамках процедури банкрутства, вказує на спрямованість вказаних правочинів на заволодіння майном держави, що полягає у незаконному залишенні належної до сплати в бюджет суми податку на додану вартість у власності підприємств внаслідок несплати податку.

Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій мали з'ясувати, чи не були спрямовані дії позивача на безпідставне одержання коштів із державного бюджету, обізнаність позивача щодо діяльності контрагентів, зокрема, щодо створення їх з протиправною метою і несплати ними податків, наявність зговору на викрадення коштів з Державного бюджету України шляхом безпідставного відшкодування податку на додану вартість.

Залишилося нез'ясованим, чи мали операції з придбання товарів реальний характер. Наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість»необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість, якщо податковий орган доведе, що наведені в таких документах відомості не відповідають дійсності, наприклад у випадку, коли не проводилися самі операції.

Суди попередніх інстанцій не визначили предмет доказування у справі, не зобов'язали податковий орган подати докази на обґрунтування своїх доводів і не витребували необхідних доказів із власної ініціативи.

Враховуючи те, що суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, а порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції, постанова господарського суду Закарпатської області від 08 липня 2008 року та постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2009 року підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно зясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, обєктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого правильного визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, ч. 2, ч. 4 ст. 227, ст. ст. 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Метал Трейд Інкорпорейтед» задовольнити частково.

Постанову господарського суду Закарпатської області від 08 липня 2008 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2009 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляду до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

Головуючий: ________ Л.І. Бившева

Судді: ________ М.І. Костенко

________ Н.Є. Маринчак

________ Є.А. Усенко

________ Т.М. Шипуліна