Постанова № 8034079, 19.01.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" січня 2010 р.                               м. Київ                                        К-21047/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого                                        Голубєвої Г.К.

Суддів                                                  Брайка А.І.

Маринчак Н.Є.

Рибченка А.О.

Федорова М.О.

при секретарі судових засідань:           Кунда Д.І.,

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Житомирському районі

на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31.08.2007 року

та постанову Господарського суду Житомирської області від 22.02.2007 року

по справі № 10/100НА

за позовом Селянського (фермерського) господарства "Оріяна"

до Державної податкової інспекції у Житомирському районі

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень , -

ВСТАНОВИВ:

Селянське (фермерське) господарство "Оріяна" звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом до Державної податкової інспекції у Житомирському районі про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №000007170/0/20411030 від 28.07.2006 року та №0000010370/2/20411030 від 28.09.2006 року.

Постановою Господарського суду Житомирської області від 22.02.2007 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 31.08.2007 року у даній справі позов задоволено з огляду на правомірність заявлених вимог.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій Державна податкова інспекція у Житомирському районі подала касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з підстав неправильного застосування норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено наступне. В період з 03.07.2006 року по 14.07.2006 рік Державною податковою інспекцією у Житомирському районі було проведено виїзну планову перевірку СФГ «Оріяна»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2004 року по 31.03.2006 року. За результатами проведеної перевірки прийняте податкове повідомлення-рішення від 28.07.2006 року №000007170/0/20411030 про донарахування позивачу 16831,40 грн. податку з власників транспортних засобів та застосування 3366,28 грн. штрафних (фінансових) санкцій за порушення вимог ст. 3, ст.6 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів»від 11.12.1991 року №1963-ХІІ.

Рішенням ДПА у Житомирській області від 04.09.2006 року до СФГ «Оріяна»додатково застосовано штрафні санкції по податку з власників транспортних засобів в сумі 5049,42 грн., на виконання цього рішення винесено додаткове повідомлення-рішення від 28.09.2006 року № 0000010370/2/20411030.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що податковий орган помилково послалися на порушення вимог законодавства СФГ «Оріяна»у зв’язку з не перерахунком суми податку з власників транспортних засобів та не подачі уточнюючого розрахунку у зв’язку із збільшенням ставок податку, встановлених згідно Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2005 рік»та деяких інших законодавчих актів України»від 25.03.2005 рік №2505-ІV.

Судами встановлено, що перерахунку підлягають суми податкових зобов’язань по податку з власників транспортних засобів і інших самохідних машин і механізмів по строках сплати, які не настали, а саме 15.07.2005року, 15.10.2005 року та 15.01.2006 року.

Суди послались на норми ст. 6 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів»від 11.12.1991 року №1963-ХІІ та пп.4.1.4 п.4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», відповідно яким податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів обчислюється на підставі звітних даних станом на 1 січня поточного року, а податкові декларації для річного звіту - протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового ) року.

Судами попередніх інстанцій було зазначено також, що відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2005 рік»та деяких інших законодавчих актів України» від 25.03.2005 рік №2505-ІV були внесені зміни до ст. 3 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів»в частині розміру ставок податку. Даний закон набрав чинності з моменту його опублікування –тобто 31.03.2005 року.

При цьому, судами був зроблений висновок, що ні вказаний Закон, ні інші нормативно-правові акти не визначають механізм перерахунку і доплати податку в 2005 році та не встановлюють терміни подання будь-яких додаткових розрахунків, тому підстави донарахування податку по строках сплати за 15.07.2005 року, 15.10.2005 року та 15.01.2006 року відсутні.

Однак, з такими висновками судів попередніх інстанцій колегія суддів не погоджується.

Судами не було враховано зокрема те, що Законом 2505-ІV, який набрав чинності з 31.03.2005 року, внесені зміни, зокрема в ст. 3 Закону №1963-ХІІ із виділенням в окрему позицію як об’єкта оподаткування так і встановлення відповідних ставок податку.

Згідно з ч. 2 ст. 5 Закону №1963-ХІІ податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів сплачується юридичними особами щоквартально рівними частинами до 15 числа місяці, що настає за звітним кварталом.

Отже, станом на дати сплати позивачем податку за ІІ, ІІІ та ІV квартали 2005 року діяли інші ставки податку, ніж ті, які діяли станом на дату подання розрахунку, і саме вони визначали належну до сплати суму податку.

Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2005 рік»та деяких інших законодавчих актів України»від 25.03.2005 року №2505-ІV, прийнятий Верховною Радою України, як єдиним, згідно ст. 75 Конституції України, законодавчим органом в Україні. Дата набрання чинності цього Закону теж встановлена Верховною Радою України. (п.1 розділу ІІ «Прикінцеві положення»Закону 2505-ІV). За відсутності будь-яких застережень Верховною Радою України, щодо порядку застосування цього Закону та визнання його неконституційним в установленому законом порядку він є обов’язковим для виконання на території України з дня набрання чинності.

За таких обставин, необґрунтованими є посилання судів на недотримання податковим органом норм ст.1 Закону України «Про систему оподаткування»від 25.06.1991 року №1251-ХІІ, згідно яких зміни і доповнення до цього Закону, інших законів України про оподаткування стосовно надання пільг, зміни податків, зборів (обов'язкових платежів), механізму їх сплати вносяться до цього Закону, інших законів України про оподаткування не пізніше, ніж за шість місяців до початку нового бюджетного року і набирають чинності з початку нового бюджетного року та ст.3, яка визначає, що принципами побудови системи оподаткування є стабільність - забезпечення незмінності податків і зборів (обов'язкових платежів) і їх ставок, а також податкових пільг протягом бюджетного року, як на підставу скасування зазначених вище податкових повідомлень-рішень.

Отже, порушення судами попередніх інстанцій ст.3 та ст.5 Закону №1963-ХІІ призвело до неправильного висновку про наявність підстав для скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

За таких обставин, враховуючи порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування цих рішень з прийняттям нового рішення, зокрема про відмову в задоволенні позовних вимог з наведених вище мотивів.

Керуючись статтями 210 –232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Житомирському районі задовольнити.

Скасувати ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31.08.2007року та постанову Господарського суду Житомирської області від 22.02.2007 року

Постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236 –238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий підписГолубєва Г.К.

Судді підписБрайко А.І.

підписМаринчак Н.Є.

підписРибченко А.О.

підписФедоров М.О.