Ухвала суду № 8034024, 12.01.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

                              м. Київ                                        К-18357/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача                     Голубєвої Г.К.

Суддів                                                  Брайка А.І.

Рибченка А.О.

Федорова М.О.

Шипуліної Т.М.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Мукачівської об’єднаної державної податкової інспекції

на ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 18.10.2005 року

та рішення Господарського суду Закарпатської області від 17.06.2005 року

у справі №2/63

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Мукачівське автотранспортне підприємство 12161"

до Мукачівської об’єднаної державної податкової інспекції

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

          Постановою Господарського суду Закарпатської області від 17.06.2005 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 18.10.2005 року, у даній справі позов задоволено частково; визнано недійсними частково податкові повідомлення-рішення від 05.04.2005 року: №740/23-01/03113992-4554 в частині 19489,38 грн. штрафних санкцій з ПДВ; №739/23-01/03113992-4553 в частині 7761,55 грн. штрафних санкцій з ПДВ; №741/23-01/03113992-4555 в частині 186,36 грн. штрафних санкцій з ПДВ; №735/23-01/03113992-4549 в частині 3150,63 грн. штрафних санкцій по податку з власників транспортних засобів; №736/23-01/03113992/4550 в частині 745,85 грн. штрафних по податку з власників транспортних засобів; №737/2301/03113992/4551 в частині 1912,59 грн. штрафних санкцій по податку з власників транспортних засобів; відмовлено у задоволенні позовних вимог в частині визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 05.04.2005 року: №741/23-01/03113992-4555 в частині 741,5 грн. штрафних санкцій з ПДВ; №736/23-01/03113992/4550 в частині 1939,9 грн. штрафних санкцій за податком з власників транспортних засобів; №737/2301/03113992/4551 в частині 59,55 грн. штрафних санкцій за податком з власників транспортних засобів; решту позовних вимог залишено без розгляду.

          Судові рішення мотивовані висновками, що позивачем своєчасно а також в повному обсязі здійснювались платежі в погашення поточних зобов’язань за цими податками; контролюючим органом здійснювалось погашення попередніх податкових періодів сплаченими позивачем коштами в погашення поточних податкових зобов’язань, про що зазначалось у цільовому призначенні платежів.

          Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи. Зокрема, скаржник вважає, що судами попередніх інстанцій при вирішенні спору було невірно застосовано положення статті пп.3.1.1 п.3.1 ст.3 та не враховано п 7.7 ст. 7 Закону України від 21.12.2000р. №2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі –Закон №2181).

          Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної перевірки відповідачем позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства податковим органом було виявлено порушення норм Закону №2181 та прийнято податкові повідомлення-рішення від 05.04.2005 року:

- №73/23-01/03113992/4548 про застосування 1,1 грн. штрафних санкцій за несвоєчасну сплату 11 грн. комунального податку;

- №735/23-01/03113992-4549 про застосування штрафу в розмірі 50% в сумі 3854,8 грн. за затримку понад 90 календарних днів сплати 7709,6 грн. узгодженого податкового зобов’язання за податком з власників транспортних засобів;

- №736/23-01/03113992/4550 про застосування штрафних санкцій в розмірі 20% в сумі 2900,43 грн. за затримку до 90 календарних днів сплати 14502,15 грн. податку з власників транспортних засобів;

- №737/2301/03113992/4551 про застосування штрафних санкцій в розмірі 10% в сумі 2413,5 грн. за затримку до 30 календарних днів сплати 24135 грн. узгодженого податкового зобов’язання за податком з власників транспортних засобів;

- №738/23-01/03113992-4552 про застосування штрафних санкцій в розмірі 50% в сумі 4247,88 грн. за затримку на строк понад 90 календарних днів сплати 8495,76 грн. узгодженого податкового зобов’язання за земельним податком;

- №743/23-01/03113992/4557 про застосування штрафних санкцій в розмірі 20% в сумі 1167,98 грн. за затримку на строк до 90 календарних днів сплати 5839,9 грн. узгодженого податкового зобов’язання за земельним податком;

- №742-23-01/03113992-4556 про застосування штрафних санкцій в розмірі 10% в сумі 850,07 грн. за затримку на строк до 30 календарних днів сплати узгодженої суми 85007 грн. узгодженого податкового зобов’язання за земельним податком;

- №740/23-01/03113992-4554 про застосування штрафних санкцій в розмірі 50% в сумі 2144,58 грн. за затримку на строк понад 90 календарних днів сплати 42887,16 грн. узгодженого податкового зобов’язання з ПДВ;

- №739/23-01/03113992-4553 про застосування штрафних санкцій в розмірі 20% в сумі 8074,23 грн. за затримку на трок до 90 календарних днів сплати 40371,15 грн. узгодженого податкового зобов’язання з ПДВ;

- №741/23-01/03113992-4555 про застосування штрафних санкцій в розмірі 10% в сумі 1006,03 грн. за затримку на строк до 30 календарних днів сплати 1006,3 грн. узгодженого податкового зобов’язання з ПДВ.

Задовольняючи позов частково, суди виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону №2181 податкове зобов’язання платника податків, самостійно визначене ним у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації контролюючому органу.

Згідно з пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 згаданого Закону, платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену в декларації протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 цього Закону для подання податкової декларації.

Законом передбачено, в разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов’язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, він зобов’язаний сплатити штраф у розмірі 10%, 20% чи 50% погашеної суми податкового боргу в залежності від періоду прострочення.

Крім того, у відповідності до п.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону №2181, платники податків самостійно визначають черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобов’язань забезпечення боргу (за винятком примусового стягнення за судовим рішенням чи процедури банкрутства.

Виходячи із змісту ст. 8 вказаного Закону, платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, не обмежується у здійсненні операцій з коштами, вільними від застави та вправі самостійно визначати цільове спрямування платежів.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем своєчасно та в повному обсязі здійснювались платежі в погашення поточних податкових зобов’язань за вищевказаними податками.

Однак, контролюючий орган, як встановлено господарськими судами, здійснював погашення зобов’язань по попередніх податкових періодах сплаченими позивачем коштами на погашення поточних податкових зобов’язань, про що зазначалось у цільовому призначенні платежів.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України №2181, який є спеціальним законом з питань оподаткування і який установлює порядок погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Відповідно до п. 3 ст. 2201 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Переглядаючи судові рішення першої та апеляційної інстанції в межах касаційної скарги, відповідно до вимог частини 2 статті 220 КАС України, колегія приходить до висновку, що обставини по справі судами встановлені повно і правильно, порушень судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

          Касаційну скаргу Мукачівської об’єднаної державної податкової інспекції відхилити.

          Ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 18.10.2005 року та рішення Господарського суду Закарпатської області від 17.06.2005 року у справі №2/63 залишити без змін.

          Справу повернути до суду першої інстанції.

          Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий підписГолубєва Г.К.

Судді підписБрайко А.І.

підписРибченко А.О.

підписФедоров М.О.

підписШипуліна Т.М. Суддя Г.К. Голубєва