Ухвала суду № 8033978, 14.01.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" січня 2010 р. м. КиївК-13821/07

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А., Шипуліної Т.М.,

при секретарі Євтушевському В.М.,

за участю:

представника позивача Стогова В.С. (дов. б/н від 01.07.2009);

представника відповідача Лісогор Т.М. (дов. №2/9/10 від 11.01.2010);

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва

на постанову господарського суду міста Києва від 26 січня 2007 року

та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 22 травня 2007 року

у справі № 11/648-А

за позовом Закритого акціонерного товариства «Авіакомпанія «Україна АероАльянс»

до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва

про скасування податкових повідомлень рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

ЗАТ «Авіакомпанія «Україна - АероАльянс»було заявлено позов до ДПІ у Дніпровському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішень (в редакції заяви про уточнення позовних вимог від 24 січня 2007 року) Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва:

- № 0000572350/0 від 01.06.2006, яким позивачу згідно зі ст. 16 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю", п. 2.2 Наказу Державної податкової адміністрації України «Про затвердження Порядку застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства»за порушення ст. 7 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»визначено суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 643870,00 грн.;

-№ 0000502302/0 від 31.05.2006 в частині визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 143691,00 грн., в т.ч. 95798,00 грн. - основний платіж та 47893,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції; -№ 0000022370/0 від 31.05.2006, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за листопад та грудень 2004 року у розмірі 32976,00 грн., визначено до сплати суму податкового зобов'язання з цього податку у розмірі 406,00 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 203,00 грн. у зв'язку з тим, що заявлена до відшкодування сума ПДВ на момент перевірки позивача була відшкодована йому в розмірі 406,00 грн.; -№ 0000572350/1 від 29.06.2006, яким позивачу згідно зі ст. 16 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», п. 2.2 Наказу Державної податкової адміністрації України «Про затвердження Порядку застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства»за порушення ст. 7 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»визначено суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 643870,00 грн.; -№ 0000502302/1 від 29.06.2006 в частині визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 143691,00 грн., в т.ч. 95798,00 грн. - основний платіж та 47893,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції; -№ 0000022370/1 від 29.06.2006, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за листопад та грудень 2004 року у розмірі 32976,00 грн., визначено до сплати суму податкового зобов'язання з цього податку у розмірі 406,00 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 203,00 грн. у зв'язку з тим, що заявлена до відшкодування сума ПДВ на момент перевірки позивача була відшкодована йому в розмірі 406,00 грн.; -№ 0000572350/2 від 14.09.2006, яким позивачу згідно зі ст. 16 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», п. 2.2 Наказу Державної податкової адміністрації України «Про затвердження Порядку застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства»за порушення ст. 7 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»визначено суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 643 870,00 грн..; -№ 0000502302/2 від 13.09.2006 в частині визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 143691,00 грн., в т.ч. 95798,00 грн. - основний платіж та 47893,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції; -№ 0000022370/2 від 13.09.2006, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за листопад та грудень 2004 року у розмірі 32976,00 грн., визначено до сплати суму податкового зобов'язання з цього податку у розмірі 406,00 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 203,00 грн. у зв'язку з тим, що заявлена до відшкодування сума ПДВ на момент перевірки позивача була відшкодована йому в розмірі 406,00 грн. Постановою господарського суду міста Києва від 26 січня 2007 року позов задоволено повністю. Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22 травня 2007 року постанову господарського суду міста Києва від 26 січня 2007 року залишено без змін. В касаційній скарзі ДПІ у Дніпровському районі м. Києва, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову господарського суду міста Києва від 26 січня 2007 року та Київського апеляційного господарського суду від 22 травня 2007 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. У поясненні на касаційну скаргу ЗАТ «Авіакомпанія «Україна АероАльянс», посилаючись на те, що постанова господарського суду міста Києва від 26 січня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 22 травня 2007 року є законними та обґрунтованими, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити без змін рішення судів першої та апеляційної інстанції. Заслухавши доповідь судді доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників позивача та відповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне. Судами попередніх інстанцій встановлено наступне. Оспорювані податкові повідомлення рішення № 0000572350/0 від 01.06.2006, № 0000502302/0 від 31.05.2006, № 0000022370/0 від 31.05.2006, № 0000572350/1 від 29.06.2006, № 0000502302/1 від 29.06.2006, № 0000022370/1 від 29.06.2006, № 0000572350/2 від 14.09.2006, № 0000502302/2 від 13.09.2006, № 0000022370/2 від 13.09.2006 були прийняті на підставі акта перевірки № 1010/23-16400658 від 19 травня 2006 року «Про результати комплексної планової виїзної документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ЗАТ «Авіакомпанія «Україна - АероАльянс»за період з 01 жовтня 2004 року по 31 грудня 2005 року». В акті перевірки було встановлено порушення позивачем пп.6.2.2 п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки при здійсненні розрахунку податку на додану вартість у звітних періодах на суму наданих послуг по здійсненню чартерних рейсів нерезиденту - фізичній особі ОСОБА_1 позивачем було застосовано нульову ставку з податку на додану вартість (згідно з деклараціями з ПДВ за листопад 2004 року (вх. ДПІ №134276 від 20.12.2004), за грудень 2004 року (вх. ДПІ № 154020 від 20.01.2005)). Так, в акті перевірки було зазначено, що для застосування нульової ставки з податку на додану вартість щодо операцій з поставки нерезиденту фізичній особі послуг з виконання чартерного рейсу на міжнародних маршрутах або лініях необхідно підтвердження, що нерезидент є субєктом господарської діяльності з місцезнаходженням за межами України, який створений та здійснює свою діяльність відповідно до законодавства іншої держави. Також в акті перевірки було встановлено порушення позивачем ст. 7 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», оскільки у розрахунках між резидентом - ЗАТ «Авіакомпанія «Україна - АероАльянс»та нерезидентом - фізичною особою ОСОБА_1.були здійснені розрахунки за надані послуги по здійсненню чартерних рейсів у національній валюті гривні. Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, та суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, виходили з того, що роботи (послуги), які позивач надавав нерезиденту фізичній особі ОСОБА_1 за договорами про здійснення чартерних рейсів № 63/10-04 від 22.10.2004, № 74/12-04 від 14.12.2004, № 78/12-04 від 23.12.2004, № 83/12-04 від 28.12.2004, № 85/12-04 від 28.12.2004 використовувались за межами митної території України, а тому позивачем правомірно обчислено податок на додану вартість за нульовою ставкою за вказаними операціями у відповідності до пп.6.2.2 п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість». Щодо проведення розрахунків між позивачем та нерезидентом - фізичною особою, суди першої та апеляційної інстанції виходили з того, що абз. 1 ст. 17 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»встановлений порядок розрахунків в іноземній валюті і вимоги про проведення розрахунків між резидентом і нерезидентом через уповноважений банк стосуються саме таких розрахунків, що прямо передбачено в даній нормі. Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що відповідачем не була доведена правомірність свого рішення. Колегія суддів погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій з огляду на наступне. Відповідно до пп.. 6.2.2 п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на час виникнення спірних правовідносин) податок за нульовою ставкою обчислюється з продажу робіт (послуг), призначених для використання та споживання за межами митної території України. Як підтверджено матеріалами справи, в т. ч. польотними завданнями, роботи (послуги), які позивач надавав нерезиденту - фізичній особі ОСОБА_1 за вказаними вище договорами про здійснення чартерних рейсів, використовувались за межами митної території України, а тому позивачем правомірно обчислено податок на додану вартість за нульовою ставкою за вказаними операціями. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції, що норма пп. 6.2.2 п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на час виникнення спірних правовідносин) для застосування нульової ставки податку до операцій з поставки послуг вимагала призначення послуг для використання та споживання за межами митної території України.

Колегія суддів також погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що вимоги про здійснення розрахунків через уповноважені банки відповідно до ст. 7 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»регулюють випадки саме при використанні у таких розрахунках іноземної валюти, як засобу платежу, між резидентом та нерезидентом, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов'язань, якщо інше не передбачено цим Декретом, іншими актами валютного законодавства України.

Відповідно до ч. 3 с. 7 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»здійснення розрахунків між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту у валюті України допускається за умови одержання індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Відповідно до ч. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції, та визначено виключний перелік операцій, що потребують індивідуальних ліцензій. До вказаного переліку не включено операції з розрахунків у валюті України між резидентом та нерезидентом.

Згідно з ч. 2 п. 2 ст. 16 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»за порушення резидентами порядку розрахунків, установленого статтею 7 цього Декрету, застосовується штраф у розмірі, еквівалентному валюті України за обмінним курсом Національного банку України на день здійснення таких розрахунків.

Крім того, у відповідності до спільного інструктивного листа Національного банку України і Кабінету Міністрів України від 26 квітня 1993 за № 19029/730 положення першого абзацу статті 7 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»щодо використання у розрахунках між резидентами і нерезидентами іноземної валюти не розповсюджується на розрахунки з резидентами країн зони функціонування рубля, які можуть здійснюватися і в українських карбованцях, якщо це передбачено контрактами.

Виходячи з аналізу зазначених норм, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правомірного висновку, з яким погоджується колегія суддів, що абзацом 1 ст. 7 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»встановлений порядок розрахунків в іноземній валюті і вимоги про проведення розрахунків між резидентом і нерезидентом через уповноважений банк стосуються саме таких розрахунків, що прямо передбачено в даній нормі. Основним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов'язань, є валюта України. В разі наявності у нерезидента коштів в грошовій одиниці України здійснення платежів готівкою на території України проводиться у гривнях.

Щодо проведення розрахунків між позивачем та нерезидентом - фізичною особою, то матеріали справи свідчать, що нерезидент розраховувався з позивачем виключно в гривнях.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що оскільки розрахунки між позивачем та нерезидентом здійснені не в іноземній валюті, а в національній валюті України, то висновки відповідача про обов'язок проведення таких розрахунків через уповноважений банк не ґрунтуються на вимогах Декрету.

Доводи касаційної скарги вищевикладеного не спростовують.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва підлягає залишенню без задоволення, а постанова господарського суду міста Києва від 26 січня 2007 року та ухвала Київського апеляційного господарського суду від 22 травня 2007 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва залишити без задоволення, а постанову господарського суду міста Києва від 26 січня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 22 травня 2007 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

Головуючий: ________ Л.І. Бившева

Судді: ________ М.І. Костенко

________ Н.Є. Маринчак

________ Є.А. Усенко

________ Т.М. Шипуліна