Ухвала суду № 8033634, 27.10.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" жовтня 2009 р.                               м. Київ                                        К-21265/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача                    Голубєвої Г.К.

Суддів                                                  Брайка А.І.

Карася О.В.

Костенка М.І.

Рибченка А.О.

при секретарі судового засідання: Коваль Є.В.

розглянувши касаційну скаргу Віньковецької міжрайонної державної податково інспекції в особі Новоушицького відділення

на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.10.2007 року

та постанову господарського суду Хмельницької області від 25.04.2007 року

у справі № 10/155-НА

за позовом Фермерського господарства “Альфа”

до Державної податкової інспекції у Новоушицькому районі

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення -

ВСТАНОВИВ:

Фермерське господарство “Альфа” звернулося до суду із позовом до Державної податкової інспекції у Новоушицькому районі (далі –ДПІ у Новоушицькому районі), з урахуванням уточнення позовних вимог, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09.06.2006 року № 0000452340/0 в частині застосування штрафних санкцій в розмірі 83 125 грн.

Постановою господарського суду Хмельницької області від 25.04.2007 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.10.2007 року, позов задоволено. Судові рішення мотивовано тим, що штрафні санкції за порушення вимог пункту 11.29 статті 11 Закону України “Про податок на додану вартість” за своєю правовою природою не є податковим зобов’язанням позивача.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Віньковецька міжрайонна державна податкова інспекція в особі Новоушицького відділення, правонаступник ДПІ у Новоушицькому районі звернулася до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.10.2007 року , постанову господарського суду Хмельницької області від 25.04.2007 року та постановити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Фермерське господарство “Альфа” є сільськогосподарським товаровиробником, який протягом періоду, що перевірявся, використовував спеціальний режим обчислення податку на додану вартість щодо операцій з продажу переробним підприємствам молока та м’яса в живій вазі.

15.05.2002 року позивачем в Хмельницькій ОД АППБ “Аваль” відкрито рахунок № 260431069 для зарахування дотацій від реалізації молока та м’яса та рахунок № 260491070 для зарахування коштів (сум податку на додану вартість) від реалізації власної продукції.

Фахівцями ДПІ у Новоушицькому районі проведено виїзну позапланову документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства Фермерським господарством “Альфа” з 01.10.2004 року по 31.03.2006 року.

Під час перевірки встановлено, зокрема порушення вимог пункту 11.29 статті 11 Закону України “Про податок на додану вартість” та пункту 4 Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками –платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів ( робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 271 від 26.02.1999 року, а саме неперерахування на окремий рахунок 83 125 грн., які вважаються такими, що використовувалися не за цільовим призначенням.

За результатами перевірки 06.06.2006 року складено акт № 54-231/17-31481019, на підставі якого 09.06.2006 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000452340/0, яким позивачу визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 3 382 грн. та штрафні (фінансові) у розмірі 84816 грн.

Відповідно до пункту 11.29 статті 11 Закону України “Про податок на додану вартість” (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) зупинено дію пункту 7.7 статті 7, пунктів 10.1 і 10.2 статті 10 цього Закону в частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з поставки переробним підприємствам молока та м’яса живою вагою, що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства.

Для новостворених сільськогосподарських товаровиробників різних форм власності питома вага сільськогосподарської продукції в загальній сумі валового доходу підприємства в поточному році визначається за даними звітного періоду.

Зазначені кошти залишаються в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовуються ними на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. У разі нецільового використання акумульованих коштів вони стягуються до Державного бюджету України в безспірному порядку.

Абзацом другим пункту 4 Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками –платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1999 року № 271, чинною на момент виникнення спірних правовідносин, залишок податкових зобов’язань відповідно до декларації з податку на додану вартість з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, тобто різниця між сумою податку на додану вартість, одержаною сільськогосподарськими товаровиробниками від покупців, та сумою податку на додану вартість, сплаченою ними постачальникам, перераховується сільськогосподарськими товаровиробниками з поточного рахунка на окремий рахунок у терміни, передбачені для перерахування суми податку на додану вартість до бюджету. Не перераховані на окремий рахунок зазначені кошти вважаються такими, що використовуються не за цільовим призначенням, і підлягають стягненню до державного бюджету у безспірному порядку.

Із аналізу зазначених норм вбачається, що для сільськогосподарських товаровиробників –платників податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини змінено механізм справляння податку на додану вартість. Проте зміна механізму справляння цього податку не змінює його правову природу.

Єдиною підставою для стягнення в безспірному порядку коштів до Державного бюджету України, визначеною пунктом 11.29 статті 11 Закон України “Про податок на додану вартість”, є їх нецільове використання.

З огляду на викладене, колегія Вищого адміністративного суду України не погоджується із висновками судів попередніх інстанцій стосовно того, що суми податку на додану вартість, які не підлягають перерахуванню до бюджету, а акумулюються та використовуються відповідно до пункту 11.29 статті 11 Закон України “Про податок на додану вартість” та Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками –платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, не є податковим зобов’язанням платника податку.

Разом з тим, визначення податковим органом позивачу суми штрафних санкцій як податкового зобов’язання не відповідає вимогам Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондам”, оскільки згідно з пунктом 1.5 статті 1 цього Закону штрафна санкція (штраф) –плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов’язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв’язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами. Статтею 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондам” не визначено застосування штрафу у разі не перерахування коштів сільськогосподарськими товаровиробниками на окремі рахунки.

Проведеною перевіркою не було встановлено фактів нецільового використання позивачем сум податку на додану вартість та порушень подачі податкової звітності.

Той факт, що Фермерське господарство “Альфа” не перерахувало кошти на окремий рахунок, не може бути підставою для нарахування штрафних санкцій на підставі ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондам”.

Отже, спірне податкове повідомлення-рішення в частині нарахування штрафних санкцій в розмірі 83125 грн. є таким, що суперечить вимогам чинного законодавства, а відтак суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

За таких обставин, відповідно до ст. 224 КАС України, суд касаційної інстанції вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 210 –232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Віньковецької міжрайонної державної податково інспекції в особі Новоушицького відділення залишити без задоволення.

Ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.10.2007 року та постанову господарського суду Хмельницької області від 25.04.2007 року залишити без змін.

Справу № 10/155-НА повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236 –238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий підписГолубєва Г.К.

Судді підписБрайко А.І.

підписКарась О.В.

підписКостенко М.І.

підписРибченко А.О. Ухвала складена у повному обсязі 27.10.2009р.