Ухвала суду № 8033553, 10.11.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" листопада 2009 р.                               м. Київ                                        К-13228/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача                    Федорова М.О.

суддів:                    Брайка А.І.

                    Голубєвої Г.К.

                    Карася О.В.

                    Рибченка А.О.

секретар судового засідання                    Горбенко К.Л.

за участю представників згідно журналу судового засіданні від 10.11.2009 (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі на постанову господарського суду Запорізької області від 20.11.2006 та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 29.05.2007

у справі          №11/625/06-АП

за позовом          Відкритого акціонерного товариства „Запорізька кондитерська фабрика”

до          Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі

за участю: Прокурора Запорізької області

про          скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство „Запорізька кондитерська фабрика” звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000051314/0 від 16.02.2006, № 0000051314/1 від 10.04.2006, № 0000051314/2 від 16.06.2006 та № 0000051314/3 від 21.07.2006 з податку на додану вартість на суму 406830,62 грн.

Постановою господарського суду Запорізької області від 20.11.2006 позов задоволено повністю.

Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 29.05.2007, залишено без змін постанову господарського суду Запорізької області від 20.11.2006.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями судів відповідач оскаржив їх в касаційному порядку. В скарзі просить скасувати постанову господарського суду Запорізької області від 20.11.2006 та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 29.05.2007, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Касаційні скарги вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції, Державною податковою адміністрацією у Запорізькій області складено акт № 2/237/00382094 від 09.02.2006 „Про результати позапланової виїзної документальної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість при взаємовідносинах позивача з ПП „Кальцеус” за другий квартал 2003 року.

Перевіркою встановлено, що позивачем порушено вимоги п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 та завищено суму податкового кредиту в червні 2003 року в розмірі 271220,41 грн.

В акті перевірки зазначено, що ПП „Кальцеус” відвантажило позивачу цукор –пісок та булі виписані податкові накладні на загальну суму 1627322, 5 грн., в тому числі ПДВ 271220, 41 грн. В акті перевірки відповідачем також зазначено, що рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва по справі № 2-1242/2004 р від 16.04.2004, визнано недійсними з моменту реєстрації статут ПП „Кальцеус”, зареєстрований Виконавчим комітетом Миколаївської міської ради 20.02.2002 та свідоцтво № 196100 від 04.03.2002 про реєстрацію ПП „Кальцеус” в якості платника податку на додану вартість, первинні бухгалтерські документи, податкові накладні ПП „Кальцеус”.

На підставі акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000051314/0 від 16.02.2006, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання в розмірі 406830,62 грн., де 271220,41 грн. основний платіж та 135610,21 грн. штрафні (фінансові санкції).

Позивач скористався апеляційним оскарженням, передбаченим п.п. 5.2.2 п. 5.2 ст. 5 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, позивач скористався апеляційним оскарженням за результатами розгляду скарг на всіх стадіях апеляційного оскарження спірні податкові повідомлення - рішення залишено без змін № 0000051314/0 від 16.02.2006, № 0000051314/1 від 10.04.2006, № 0000051314/2 від 16.06.2006 та № 0000051314/3 від 21.07.2006 з податку на додану вартість на суму 406830,62 грн.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Не дозволяється включення до податкового кредиту, згідно з п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону, будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) –актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Судами встановлено та вбачається з матеріалів справи, що позивачем на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість були надані податкові накладні, які не мали будь-яких недоліків та порядок заповнення яких відповідав встановленому чинним законодавством.

Визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість саме по собі не тягнуло за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи і до моменту виключення з державного реєстру, та не позбавляло правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанції стосовно того, що на момент здійснення господарських операцій, обґрунтованість віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, продавець знаходився в Єдиному державному реєстрі, а також мав свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість.

За таких обставин покупець не може нести відповідальність за можливу недостовірність відомостей про продавця, включених до Єдиного державного реєстру, за умови необізнаності покупця щодо такої.

Відповідно до Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців” було встановлено, що, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними (ч. 1, ч. 2 ст. 18 Закону).

Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість”, платник податку –особа, яка згідно з цим Законом зобов’язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Відповідно до довідки № 21/13-43-4/00382094 від 30.08.2005 „За результатами тематичної перевірки відкритого акціонерного товариства „Запорізька кондитерська фабрика” з питань фінансово - господарських відносин з ПП „Кальцеус” за період 2002 року - 2004 року податковим органом не встановлено будь - яких порушень податкового обліку позивача як не встановлено, що податкові накладні від ПП „Кальцеус” оформлені з порушенням чинного законодавства.

Також судами попередніх інстанцій встановлено, що на момент здійснення господарських операцій, контрагент позивача знаходився в Єдиному Державному реєстрі, а також мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Крім того, встановлені судовим рішенням від 16.04.2004 р. по справі №2-1242/2004 обставини не могли не бути відомими для відповідача, оскільки рішення набрало законної сили 17.05.2004, а перевірку позивача здійснено відповідачем 30.08.2005.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі на постанову господарського суду Запорізької області від 20.11.2006 та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 29.05.2007 у справі № 11/625/06-АП слід залишити без задоволення, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Запорізької області від 20.11.2006 та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 29.05.2007 у справі № 11/625/06-АП залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

ГоловуючийМ.О. Федоров

СуддіА.І. Брайко

          Г.К. Голубєва

О.В. Карась

А.О.Рибченко Головуючий Судді М.О. Федоров