Ухвала суду № 8033549, 03.11.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" листопада 2009 р.                               м. Київ                                        К-24316/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача                    Голубєвої Г.К.

Суддів                                                  Брайка А.І.

Карася О.В.

Рибченка А.О.

Федорова М.О.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя

на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2007 року

та постанову Господарського суду Запорізької області від 22.03.2007 року

по справі № 11/789/06-АП (22а-412/07)

за позовом Комунального підприємства «Виробниче ремонтно - експлуатаційне об’єднання №3»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство «Виробниче ремонтно - експлуатаційне об’єднання №3»звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000472301/0 від 20.04.2007 року.

Постановою Господарського суду Запорізької області від 22.03.2007 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2007 року у даній справі позов задоволено та скасовано спірне податкове повідомлення-рішення з мотивів безпідставності його прийняття.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, скаржник посилається на ту обставину, що судами попередніх інстанцій при вирішенні спору було невірно застосовано положення п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9. п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року № 334/94-ВР (далі Закон № 334/94), п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 року № 996-ХІV (далі –Закон 996-ХІV), п. 2.1, п. 2.4, п. 2.7 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року (далі –Положення).

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем планової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства позивача за період з 01.10.2003 року по 31.12.2005 року було складено Акт № 31/23-1/05478640 від 13 квітня 2006 року.

На підставі зазначеного акту перевірки було прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.04.2007 року № 0000472301/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання за платежем податок на прибуток підприємств і організацій, що належать до комунальної власності у розмірі 120465,70 грн., у тому числі за основним платежем 87960 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 32505,70 грн.

Як встановлено судами, для проведення у будинках, що обслуговуються, ремонтних робіт позивач користується послугами підрядних організацій ПП «Травниця Плюс»та ПП «Декор Стиль». На виконання договірних зобов’язань із вказаними підрядниками підписувались акти приймання виконаних підрядних робіт (КБ-2в). В декларації з податку на прибуток підприємство відображає витрати у рядку 04.1 «Витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11». Однак, відповідно до п.2.4 Положення первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов’язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Беручи до уваги вищезазначене, типові форми №КБ-2в «Акт приймання виконаних підрядних робіт»для набуття ними юридичної сили і доказовості повинні містити назви замовника, генпідрядника, субпідрядника, дату складання, посади і прізвища відповідальних осіб. Таким чином, у разі відсутності вказаних обов’язкових реквізитів, наявні акти приймання виконаних підрядних робіт не можуть підтверджувати факт виконання ремонтних робіт, та платник податків не має підстав до віднесення таких витрат до складу валових витрат.

Суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що деякі недоліки в заповненні форми №КБ-2в «Акт приймання виконаних підрядних робіт» та КБ-3 «Довідка про вартість виконаних робіт»не є такими, що служать підставою для неврахування даних, що в них зазначені.

Оскільки, відповідно до п. 2.7 Положення первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України. Документування господарських операцій може здійснюватись з використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні обов’язково містити реквізити типових або спеціалізованих форм.

Наказом Державного комітету статистики України № 237/5 від 21.06.2002 року «Про затвердження типових форм первинних документів з обліку в будівництві»затверджені типові форми первинних облікових документів у будівництві № КБ-3 «Довідка про вартість виконаних робіт», які запроваджено з 01 липня 2002 року.

Відповідно до п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону № 334/94, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 даної статті. Валові витрати виробництва та обігу (далі –валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно абз. 4 п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334/94 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. При цьому, згідно п. 5.11 ст. 5 зазначеного закону, встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у даному Законі, не дозволяється.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач дійсно був замовником певних підрядних робіт, такі роботи виконано, оплата здійснена, це підтверджується певними документами, в тому числі платіжними документами. Недоліки в оформленні таких документів не мають наслідків неврахування даних, які в них зазначені.

Отже, формальна відсутність у деяких документах дати, посади або прізвища представника підрядника не є підставою для виключення проведених витрат із складу валових витрат підприємства.

Відповідно до п. 3 ст. 2201 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

          Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

          Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя відхилити.

          Ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2007 року та постанову Господарського суду Запорізької області від 22.03.2007 року залишити без змін.

          Справу 11/789/06-АП (22а-412/07) повернути до суду першої інстанції.

          Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий підписГолубєва Г.К.

Судді підписБрайко А.І.

підписКарась О.В.

підписРибченко А.О.

підписФедоров М.О.

Головуючий

Судді Г.К. Голубєва