Ухвала суду № 8033546, 03.11.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" листопада 2009 р.                               м. Київ                                        К-21221/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача                     Голубєвої Г.К.

Суддів                                                  Брайка А.І.

Карася О.В.

Рибченка А.О.

Федорова М.О.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ужгороді

на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25.10.2006 року

та постанову Господарського суду Закарпатської області від 26.04.2006 року

по справі №7/99-2006

за позовом Закарпатського міжобласного комунального підприємства "Міжнародний аеропорт "Ужгород"

до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

          В березні 2006 року Закарпатське міжобласне комунальне підприємство «Міжнародний аеропорт «Ужгород»звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень про застосування штрафних санкцій за порушення граничних строків сплати узгоджених податкових зобов’язань по земельному податку на загальну суму 50221,89 грн.

Постановою Господарського суду Закарпатської області від 26.04.2006 року позов задоволено частково; скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Ужгороді: від 16.08.2005 року №0004351540/0/2016/15-3/31315735/17518 у частині суми 31827,16 грн.; від 17.10.2005 року №0004361540/1/2609/1500/31215735/22018 у частині суми 8802,90 грн., в іншій частині в позові відмовлено; скасовано повністю податкове повідомлення-рішення від 17.10.2005 року №0005761540/1/2611/1500/31315735/22020 про застосування штрафних санкцій на суму 369,66 грн.; у позові про скасування податкового повідомлення-рішення від 17.10.2005 року №0004371540/1/2608/1500/31315735/22017 про застосування штрафних санкцій на суму 942,64 грн. - відмовлено; закрито провадження у справі в частині скасування податкових повідомлень-рішень від 16.08.2005 року №0004361540/0/2017/153/31315735/17519, №0004371540/0/2018/15-3/31315735/17520, від 17.10.2005 року №0004351540/1/2610/1500/31315735/22019, від 28.12.2005 року №0004361540/2/96/15-0/31315735/839, №0004371540/2/95/15-0/31315735/838, №0004351540/2/97/15-0/31315735/840, №0005761540/2/98/15-0/31315735/841 та від 0б.03.2006р. №0005761540/3/952/15-0/31315735/5861, №0004351540/3/953/15-0/31315735/5862, №0004361540/3/954/150/31315735/5863 та №0004371540/3/955/15-0/31315735/5864.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 25.10.2006 року постанову Господарського суду Закарпатської області від 26.04.2006 року змінено частково; скасовано податкове повідомлення-рішення від 16.08.2005 року №0004351540/02016/15-3/31315735/17518 про застосування штрафних санкцій у сумі 35021,80 грн. –в частині суми 26304,036 грн., в решті постанову суду першої інстанції залишено без змін.

Суди мотивували свої рішення тим, що метод нарахування штрафних санкцій, застосований органом державної податкової служби на суму, яка не підлягає сплаті, не відповідає принципу верховенства права –дотриманню справедливості при притягненні до юридичної відповідальності.

          Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи. Зокрема, скаржник посилається на ту обставину, що судами попередніх інстанцій при вирішенні спору було невірно застосовано положення статті 1, пп. 4.2.2 п.4.2 ст.4, пп. 5.3.1 п.5.3 ст.5, пп.15.1.1 п.15.1 ст.15 Закону України від 21.12.2000р. №2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі –Закон №2181).

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в результаті перевірки ЗМКП "Міжнародний аеропорт "Ужгород" податковою інспекцією виявлено порушення граничних строків сплати узгоджених сум податкових зобов’язань по земельному податку за період 2002-2004р.р.та застосовано штрафні санкції на підставі пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону №2181 в загальній сумі 50221,89. На підставі даної перевірки, відповідачем прийняті 16.08.2005 року податкові повідомлення-рішення №0004351540/0/2016/15-3/31315735/17518, №0004361540/0/2017/15-3/31315735/17519, №0004371540/0/2018/15-3/31315735/17520.

За наслідками адміністративного оскарження, рішенням ДПІ у м. Ужгороді від 17.10.2005 року розмір застосованих штрафних санкцій за первинними податковими повідомленнями-рішеннями був змінений: за податковим повідомленням-рішенням №0004371540/0/2018/15-3/31315735/17520 сума штрафних санкцій у розмірі 1157,77 грн. зменшена на 233,13 грн.; за податковим повідомленням-рішенням №0004361540/0/2017/15-3/31315735/17519 сума штрафних санкцій у розмірі 14024,24 грн. зменшена на суму 1330,65 грн.; за податковим повідомленням-рішенням №0004351540/0/2016/15-3/31315735/17518 сума штрафних санкцій збільшена на 369,66 грн. та відповідно відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення за №0004371540/1/2608/1500/31315735/22017, №0004361540/1/2609/1500/31215735/22018, №0004351540/0/2016/15-3/31315735/17518, №0005761540/1/2611/1500/31315735/22020.

За результатами апеляційного розгляду скарг ДПА у Закарпатській області та ДПА України, суми штрафних санкцій, визначені у рішенні ДПІ у м. Ужгороді від 17.10.2005 року залишені без змін та прийняті податкові повідомлення від 28.12.2005р. №00004361540/2/96/15-0/31315735/839, №0004371540/2/95/15-0/31315735/838, №0004351540/2/97/15-0/31315735/840, №0005761540/2/98/150/31315735/841 та від 06.03.200бр. №0005761540/3/952/15-0/31315735/5861, №0004351540/3/953/15-0/31315735/5862, №0004361540/3/954/15-0/31315735/5863 та №0004371540/3/955/15-0/31315735/5864 про встановлення нових строків сплати визначених за податковими повідомленнями-рішеннями від 17.10.2005 року штрафних санкцій на загальну суму 49027,77 грн.

Задовольняючи позов частково, суди обох інстанцій виходили з того, що розрахунок земельного податку за 2002 рік поданий до ДПІ у м. Ужгороді 31.01.2002 року. Закон пов’язує початок перебігу строку, протягом якого контролюючий орган має право визначити відповідні податкові зобов’язання, саме з граничним строком подання податкової декларації, а не з визначеними законом строками сплати сум податкових зобов’язань.

Відповідно до пп.15.1.1 п.15.1 ст.15 Закону №2181 за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов’язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов’язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов’язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Судами попередніх інстанцій встановлено факт застосування штрафних санкцій до позивача в сумі 10561,59 грн. після закінчення строку, який встановлений пп.15.1.1 п.15.1 ст.15 Закону №2181.

Також судами попередніх інстанцій вказано, що при визначенні розміру штрафних санкцій відповідачем не було враховано, що податкові зобов’язання за квітень 2003 року в сумі 43724,00 грн. були зменшені позивачем самостійно у встановленому законом порядку, шляхом подання уточнюючого розрахунку за відповідний період, тому помилково визначені суми податкових зобов’язань не підлягали сплаті до бюджету в граничні строки сплати.

Суди правомірно виходили з того, що штрафні санкції за порушення граничних строків сплати податкових платежів можуть застосовуватись відносно тих зобов’язань, що дійсно підлягають сплаті до бюджету та вже сплачені. А тому, помилково нарахована сума податкового зобов’язання сплаті до бюджету не підлягає і таке помилкове нарахування не може тягнути за собою застосування юридичної відповідальності до платника податку за несвоєчасну сплату такого податку.

Відповідно до пп. 17.1.7 п.17.1 ст.17 вищевказаного Закону передбачена відповідальність за несплату у встановлені граничні строки узгоджених сум податкових зобов’язань.

Таким чином, суди дійшли вірного висновку про відсутність порушення з боку позивача, відповідальність за яке передбачена даною нормою Закону.

Також, як правильно встановлено судами, при визначенні розміру штрафних санкцій, відповідачем не враховано рішення Господарського суду Закарпатської області від 23.10.2002 року у справі №2/240, яким визнано недійсним рішення ДПІ у м. Ужгороді від 23.03.2002 року, тому сплачені позивачем суми земельного податку не могли зараховуватись в рахунок погашення неправомірно визначених сум податкових зобов’язань за податковим повідомленням-рішенням, яке визнано недійсним у судовому порядку.

Доводи, наведені скаржником, не спростовують зазначених висновків, а тому не приймаються колегією суддів, як підстава для задоволення вимог касаційної скарги.

          Відповідно до п. 3 ст. 2201 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

          Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25.10.2006 по справі №7/99-2006 залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

          Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ужгороді відхилити.

          Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25.10.2006 по справі №7/99-2006 залишити без змін.

          Справу повернути до суду першої інстанції.

          Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий підписГолубєва Г.К.

Судді підписБрайко А.І.

підписКарась О.В.

підписРибченко А.О.

підписФедоров М.О.

Головуючий

Судді Г.К. Голубєва