Рішення № 8032883, 28.01.2010, Довжанський міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Свердловський міський суд Луганської області)

Справа № 2–854

2010 р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2010 року м. Свердловськ

Свердловській міський суд Луганської області в складі:

одноособово судді Логвіної Л.С.,

при секретарі с/з ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Свердловського міського суду Луганської області у місті Свердловську Луганської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Комунального підприємства „Свердловськтеплозабезпечення” про стягнення заборгованості по заробітній платі, -

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, в обґрунтування якого зазначає, що він ОСОБА_2, знаходився у трудових відносинах з КП „Свердловськтеплозабезпечення” в період з 02.08.2007 року по 08.10.2009 року. На момент звернення до суду КП Свердловськтеплозабезпечення” має заборгованість по виплаті йому заробітної плати у сумі 3278,28 грн.

Позивач вказує, що неодноразово звертався до керівництва підприємства з проханням виплатити йому заробітну плату, однак кожного разу отримував відмову. Керівництво підприємства посилалось на відсутність коштів на рахунку підприємств.

Згідно ст.116 КЗпП України, виплата всіх сум, що належить працівнику від підприємства, установи, організації проводиться в день звільнення.

Також згідно ст.117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Позивач вказує, що під час звільнення його середньоденна заробітна плата складала 73,90 грн.

У зв’язку з викладеним позивач просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача на його користь суму заборгованості по заробітній платі у розмірі 3278,28 грн. та середньомісячний заробіток за час затримки виплати заробітної плати у сумі 3547,20 грн.

В заяві про уточнення позовних вимог позивач вказує, що 31.12.2009 року позивачем йому було виплачено заборгованість по заробітній платі, у зв’язку з чим він уточнює позовні вимоги та просить стягнути з відповідача на його користь середньомісячний заробіток за час затримки виплати заробітної плати у сумі 4434 грн.

Позивач у судове засідання не з’явився, надавши суду клопотання з проханням розглядати справу за його відсутності, у зв’язку з необхідністю термінового його виїзду у місто Хмільницький, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Представник відповідача КП „Свердловськтеплозабезпечення” – ОСОБА_3 у судове засідання не з’явився у зв’язку із зайнятістю в іншому судовому процесі, надав суду клопотання з проханням розглядати справу за його відсутності, а також надав заперечення до позову, в якому вказує, що КП „Свердловськтеплозабезпечення” дійсно порушило вимоги статті 116 КЗпП України, але дане порушення є наслідком великої заборгованості абонентів підприємства за отриманні послуги з теплопостачання, тому просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Суд, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, вважає позов обґрунтованим, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно положень ст.ст.3, 11 та 15 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичної чи юридичної осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу.

В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_2 з 02.08.2007 року по 08.10.2009 року працював в Комунальному підприємстві „Свердловськтеплозабезпечення” в якості електрогазозварювальника, що підтверджується записами в трудовій книжці на його ім’я (а.с.4) та довідкою наданою КП «Свердловськтеплозабезпечення» за № 527 від 14.12.2009 року (а.с.6).

Відповідно до довідки КП «Свердловськтеплозабезпечення» за № 527 від 14.12.2009 року, заборгованість підприємства по заробітній платі перед позивачем ОСОБА_2І складає 3278,28 грн. (а.с.6)

Відповідно до довідки КП «Свердловськтеплозабезпечення» за № 526 від 14.12.2009 року, середньоденний заробіток ОСОБА_2 складає – 73, 90 грн. (а.с.7).

Відповідно до ст. 94 КЗпП України заробітна плата – це винагорода, обчислена як правило у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений орган виплачує працівникові за виконану роботу.

Згідно ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства провадиться в день звільнення.

Положенням статті 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство повинно виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

В частині другій ст. 233 КЗпП України передбачено, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного (міського) суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення – у місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення.

У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Положенням статі 21 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Розмір заробітної плати може бути нижчим за встановлений трудовим договором та мінімальний розмір заробітної плати у разі невиконання норм виробітку, виготовлення продукції, що виявилася браком, та з інших, передбачених чинним законодавством причин, які мали місце з вини працівника.

Забороняється будь-яке зниження розмірів оплати праці залежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, членства у професійній спілці чи іншому об'єднанні громадян, роду і характеру занять, місця проживання.

В статті 22 цього Закону вказано, що суб'єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

Суттю ст. 32 вищевказаного Закону є те, що трудові спори з питань оплати праці розглядаються і вирішуються згідно з законодавством про трудові спори.

Відповідно до статей 8 і 16 Закону України «Про оплату праці» та з метою підвищення ефективності використання державних дотацій в п.1 Постанови Кабінету Міністрів України «Про умови і розміри оплати праці працівників підприємств та організацій, що дотуються з бюджету» № 948 від 31.08.1997 року (з послідуючими змінами та доповненнями) установлено, що форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат працівників підприємств та організацій державної і комунальної власності, що дотуються з бюджету, встановлюються у колективному договорі з дотриманням умов, розмірів і норм, передбачених законодавством.

Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, наведених у п. 20 постанови «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» № 13 від 24.12.1999 року, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв’язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, наступного дня після пред’явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи – по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

У разі не проведення розрахунку у зв’язку із виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню у повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

В п. 21 цієї Постанови вказано, що при визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (з наступними змінами і доповненнями).

Відповідно до п. 25 даної Постанови не проведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпПУ. У цьому разі перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку.

На вимогу пункту 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (з наступними змінами і доповненнями), нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_2 перебував з відповідачем у трудових відносинах з 02.08.2007 року, наказом № 80/к від 08.10.2009 року він звільнений з займаної посади на підставі ст. 38 КЗпП України, з 09.10.2009 року. У порушення вимог ст. 116 КЗпП України відповідач КП «Свердловськтеплозабезпечення» не здійснив остаточний розрахунок з позивачем ОСОБА_2 в день звільнення.

Судом встановлено, що остаточний розрахунок з позивачем ОСОБА_2 було здійснено 31.12.2009 року – йому було виплачено заборгованість по заробітній платі в сумі 3278,28 грн.

Таким чином встановлено, що відповідачем у відношенні до позивача ОСОБА_2 істотно порушені вимоги Конституції України, а саме: вимоги ст. 43, згідно якої кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом, право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, вимоги позивача законними і обґрунтованими, у зв’язку з чим з відповідача підлягає стягненню на користь відповідача середній заробіток за весь час затримки виплати заробітної плати по день остаточного розрахунку у сумі 4434 грн., який розраховано відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (з наступними змінами і доповненнями), а саме: кількість робочих днів з дня звільнення позивача - з 08.10.2009 року по день остаточного розрахунку - 31.12.2009 року, становить – 60 робочих днів х 73 грн. 90 коп. (середньоденна заробітна плата) = 4434 грн.

Відповідно до п. 2, 3 ст. 88 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли та якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави..

На підставі висловленого, суд також вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судові витрати, а саме: судовий збір у розмірі 51 грн. 00 коп. із розрахунку відповідно до ст. 3 ч.1 п. «а» Декрету Кабінету Міністрів України «Про Державне мито» № 7-93 від 21.01.1993 року (з послідуючими змінами і доповненнями) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді у сумі 120 грн. 00 коп.

На підставі ст.ст. 116, 117, 233 Кодексу Законів про Працю України, керуючись ст.ст. 10,11, 88, 209, 212, 214-215, 218, 367 ч.1 п.2 Цивільного Процесуального Кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 до Комунального підприємства „Свердловськтеплозабезпечення” про стягнення заборгованості по заробітній платі - задовольнити.

Стягнути з Комунального підприємства „Свердловськтеплозабезпечення”, розташованого за адресою: кв.60 років СРСР, 55, м. Свердловськ Луганської області, 94812, р/р 260003014980 у відділенні ВАТ „Ощадбанк” № 5450, МФО 364241, код 35015995, на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, середній заробіток за весь час затримки остаточного розрахунку при звільненні з 08.10.2009 року по 31.12.2009 року у сумі 4434 (чотири тисячі чотириста тридцять чотири) гривень 00 копійок.

Стягнути з Комунального підприємства „Свердловськтеплозабезпечення”, розташованого за адресою: кв.60 років СРСР, 55, м. Свердловськ Луганської області, 94812, р/р 260003014980 у відділенні ВАТ „Ощадбанк” № 5450, МФО 364241, код 35015995, в дохід держави судовий збір у розмірі 51 гривня 00 копійок.

Стягнути з Комунального підприємства „Свердловськтеплозабезпечення”, розташованого за адресою: кв.60 років СРСР, 55, м. Свердловськ Луганської області, 94812, р/р 260003014980 у відділенні ВАТ „Ощадбанк” № 5450, МФО 364241, код 35015995, витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в Свердловському міському суді Луганської області у розмірі 120 гривень на р/р № 31212259700072, банк УДК в Луганській області, МФО 804013, код ЄДРПОУ 24048566. одержувач: УДК м. Свердловська, призначення платежу „інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в Свердловському міському суді”.

Рішення вступає в законну силу через десять днів, якщо не було подано заяву про апеляційне оскарження рішення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Луганської області через Свердловський міський суд Луганської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

СУДДЯ ЛОГВІНА Л.С.