Рішення № 80313165, 07.03.2019, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 березня 2019 р.

№ 1440/1852/18

м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мельника О.М. розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом:

Головного управління Держпродспоживслужби в Миколаївській області, пр. Центральний, 288, м. Миколаїв, 54003

до відповідача:

Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперія-Агро", вул. В. Морська, 143,м. Миколаїв, 54003

про:

стягнення штрафу в сумі 5083,00 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Головне управління Держпродспоживслужби в Миколаївській області (надалі – позивач або Управління) звернулося з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Імперія-Агро" (надалі – відповідач) про накладення та стягнення з відповідача штрафу у розмірі 5083,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в ході здійснення контролю за дотриманням вимог законодавства про рекламу встановлено факт порушення відповідачем вимог ч. 3 ст. 7 Закону України «Про рекламу», у зв'язку з чим Головним управлінням Держпродспоживслужби в Миколаївській області прийнято рішення про накладення штрафу на відповідача за порушення законодавства про рекламу. Накладений штраф відповідач добровільно не сплатив, тому позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, та просив суд відмовити у задоволенні позову, посилаючись на відсутність підстав для притягнення відповідача до відповідальності.

Відповідно до частини дев’ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає про таке.

З матеріалів справи судом встановлено, що на підставі звернення Громадської організації "Ліга захисту прав жінок" позивачем в ході здійснення контролю за дотриманням вимог законодавства про рекламу 21.03.2018 було встановлено, що на власному веб -сайті ТОВ "Імперія-Агро" оприлюднена рекламна продукція-електронної публікації календаря відповідача на 2018 рік, який вміщує зображення оголеного жіночого тіла, які нічим не пов'язані з рекламованим продуктом та не мають прямих асоціацій зі споживанням рекламованого продукту, товару, послуг тощо, що має підґрунтям вважати визначену рекламу дискримінаційною за ознакою статті.

На підставі протоколу про порушення законодавства України про рекламу від 25.05.2018 року за № 000001 стосовно наявних ознак порушення законодавства України про рекламу, посадовими особами позивача встановлено ознаки порушення вимог ч. 1 та 3 ст. 7 Закону України «Про рекламу».

Відповідно до вимоги Головного управління Держпродспоживслужби в Миколаївській області від 01.02.2018 року № 147/583, яку надіслано відповідачу, його зобов'язано в 7 денний термін з дня отримання вимоги надати Головному управлінню Держпродспоживслужби в Миколаївській області письмові пояснення стосовно недотримання встановлених вимог щодо змісту визначеної реклами та документи які визначають вартість виготовлення реклами, рахунку-фактури на оплату послуг з виготовлення реклами. Також у вказаній вимозі попереджено відповідача, що за неподання інформації щодо вартості розповсюдженої та/або виготовлення та/або розповсюдження реклами, до нього буде застосовано штрафні санкції, передбачені ст. 27 Закону України «Про рекламу».

Відповідач у відповіді на вимогу від 07.0.2018 року визнав факт оприлюднення на своєму веб-сайті, календаря на 2018 рік, а також зазначив, що ним самостійно вироблено його та розповсюджено, але не вважає це рекламою.

Згідно з рішенням Головного управління Держпродспоживслужби в Миколаївській області № 000001 від 25.052018 на відповідача в порядку статті 27 Закону України «Про рекламу» накладено штраф в розмірі 5083,00 грн. за порушення законодавства про рекламу. За вказаним рішенням встановлено факт самостійного виготовлення та розповсюдження власної рекламної продукції - електронної публікації календаря на 2018 рік ТОВ "Імперія-Агро" на власному веб-сайті компанії в січні 2018 року, зміст якої не відповідає вимогам ч. 1, ч. 3 ст.7 Закону України «Про рекламу».

Рішення про накладення штрафу № 000001 від 25.052018 в розмірі 5083,00 грн. надіслано на адресу відповідача, станом на час подання позову суми застосованих штрафів відповідач добровільно не сплатив, в судовому порядку не оскаржив, а тому позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає про таке.

Засади рекламної діяльності в Україні визначаються Законом України «Про рекламу» від 03.07.1996 № 270/96-ВР, який регулює відносини, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження та споживання реклами.

Відповідно до визначень, які містяться у ст. 1 цього Закону реклама - інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару.

Інтернет реклама дозволяє вирішувати практично всі завдання, що стоять перед комерційним веб-сайтом, будь це Інтернет магазин, сервісні послуги або дистриб'ютори.

Інтернет-реклама має, як правило, двоступеневий характер: зовнішня реклама, що розміщується рекламодавцем у видавців, — рекламний носій. Види цієї реклами: банери, текстові блоки, байрікі, міні сайти. Така реклама зазвичай має посилання безпосередньо на сайт рекламодавця.

Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України «Про рекламу», реклама не повинна містити інформації або зображень, які порушують етичні, гуманістичні, моральні норми, нехтують правилами пристойності.

Порушення відповідачем вимог Закону України «Про рекламу» полягає в тому, що зазначена рекламна продукція вміщує зображення оголеного жіночого тіла та висвітлює дискримінаційний за ознаками статті сюжет, чим порушує етичні, гуманістичні, моральні норми, нехтуючи правилами пристойності, що протирічить вимогам щодо подання інформації рекламою, які не повинні завдавати споживачеві реклами шкоди, суперечити основному принципу реклами щодо її законності, в аспекті невідповідності її змісту Конституції України, чинному антидискримінаційному законодавству та законодавству про рекламу.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України «Про рекламу» на вимогу органів державної влади, на які згідно із законом покладено контроль за дотриманням вимог законодавства про рекламу, рекламодавці, виробники та розповсюджувачі реклами зобов'язані надавати документи, усні та/або письмові пояснення, відео- та звукозаписи, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення ними повноважень щодо контролю.

Крім того, відповідний орган державної влади має право: вимагати від рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами усунення виявлених порушень вимог законодавства; вимагати припинення дій, що перешкоджають здійсненню державного контролю; надавати (надсилати) рекламодавцям, виробникам та розповсюджувачам реклами обов'язкові для виконання приписи про усунення порушень; приймати рішення про визнання реклами недобросовісною, прихованою, про визнання порівняння в рекламі неправомірним з одночасним зупиненням її розповсюдження; приймати рішення про зупинення розповсюдження відповідної реклами.

Частиною 6 ст. 27 Закону України "Про рекламу" передбачено, що за неподання або подання завідомо недостовірної інформації щодо вартості розповсюдженої реклами та/або виготовлення реклами та/або вартості розповсюдження реклами центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, необхідної для здійснення ними передбачених цим Законом повноважень, на рекламодавців, виробників реклами та розповсюджувачів реклами накладається штраф у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з ч. 7 ст. 27 Закону України «Про рекламу» у разі неможливості встановлення вартості реклами, розповсюдженої з порушенням вимог цього Закону, на рекламодавців та розповсюджувачів реклами рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, накладається штраф у розмірі до 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Доказів оскарження у судовому порядку відповідачем рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу суду сторони не вказали та не надали.

Сума штрафу, застосованого до відповідача відповідно до рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу, відповідач добровільно не сплатив.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов до висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що належить задовольнити.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Європейську Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п. 1 ст. 32 Конвенції), зокрема у п.58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, заява 4909/04 повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз. Судові витрати зі сплати судового збору не стягуються.

Керуючись статтями 2, 9, 12, 19, 77, 241-243, 246, 250, 255, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов Головного управління Держпродспоживслужби в Миколаївській області (пр. Центральний, 288, м. Миколаїв, 54003, ідентифікаційний код 40327023) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперія-Агро" (вул. В.Морська, 143, м. Миколаїв, 54003, ідентифікаційний код 35472893) задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Імперія-Агро" (вул. В.Морська, 143, м. Миколаїв, 54003, ідентифікаційний код 35472893) в дохід Державного бюджету штрафні санкції в розмірі 5 083 (п'ять тисяч вісімдесят три) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до П’ятого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.М. Мельник