Рішення № 80312856, 07.03.2019, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 березня 2019 року м. Житомир справа № 240/380/19

категорія 112010201

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Семенюка М.М.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А1376 про визнання дій протиправними, стягнення невиплаченої індексації,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправними дії військової частини А1376 щодо не виплати йому індексації грошового забезпечення;

- зобов'язати військової частини А1376 нарахувати та виплатити йому індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2015 по день виключення зі списків особового складу (11.01.2018) без зміни для обчислення індексації місяця підвищення (базового місяця) в січні 2016 року.

В обґрунтування позову зазначає, що на день виключення зі списків особового складу в/ч А1376 протиправно не отримав в повному обсязі кошти, на які мав право за час проходження військової служби, а саме індексації за період з 01.01.2015 по 11.01.2018.

Ухвалою від 30.01.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, яка розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідач подав відзив на позовну заяву (а.с. 18-47), в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог з тих підстав, що з 01.01.2016 грошове забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України було значно збільшено в зв'язку з чим на виконання вимог телеграми Міністра оборони України від 31.12.2015 № 248/3/9/1/1150 індексацію грошового забезпечення військовослужбовців не нараховували до окремого роз'яснення; командування діяло відповідно до Інструкції № 260 та розяснення Департаменту фінансів Міністерства оборони України; індексація грошового забезпечення не може вважатися тією складовою грошового забезпечення в розумінні ст. 9 Закону України " Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей"; у межах наявного фінансового ресурсу можливості виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям ЗС України у січні 2016 року - лютому 2018 року у Міністерства оборони України - не було.

Проаналізувавши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач проходив військову службу у військовій частині А 1376, зі списків особового складу якої був виключений 23.02.2018 як такий, що вибув до нового місця служби (а.с. 38).

Враховуючи те, що позивачу не виплачувалась індексація грошового забезпечення, ОСОБА_1 звернувся до відповідача з заявою про нарахування та виплату сум індексації грошового забезпечення.

За результатами розгляду заяви, відповідач видав довідку від 14.01.2019 № 77 (а.с. 13) та надав відповідь, оформлену листом від 14.01.2019 № 75 (а.с. 11), в якій повідомив про те, що можливості виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям ЗСУ у грудні 2015 року - січні 2018 року у Міністерстві Оборони України не було.

Тобто, останнє нарахування індексації було в листопаді 2015 року (а.с. 13).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення трудових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Абзацом 2 частини 4 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" встановлено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Як встановлено судом та не заперечується учасниками справи, позивачу за період з 01.12.2015 по 11.01.2018 не виплачувалась індексація грошового забезпечення.

Стосовно наявності у позивача права на проведення індексації його доходів, суд зазначає наступне.

Так, згідно ч. 1 ст. 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії, стипендії, оплата праці (грошове забезпечення), оплата праці (грошове забезпечення).

Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів. (ст.9 Закону)

Статтею 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" визначено, що індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно зі ст.19 цього Закону, є обов'язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, з наступними змінами та доповненнями (далі - Порядок № 1078).

Згідно п. 6 Порядку № 1078, виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме:

1) підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв’язку з індексацією за рахунок власних коштів;

2) підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв’язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету;

3) об’єднання громадян підвищують розміри оплати праці за рахунок власних коштів;

4) індексація допомоги по безробіттю, що надається відповідно до законодавства про загальнообов’язкове державне соціальне страхування, проводиться за рахунок коштів Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття;

5) індексація стипендій особам, які навчаються, проводиться за рахунок джерел, з яких вони сплачуються;

6) індексація розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі, проводиться за рахунок коштів платника аліментів;

7) індексація сум відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, а також сум, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, проводиться за рахунок джерел, з яких вони сплачуються.

У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговості його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході.

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних нормативно-правових актів проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Аналіз наведених вище нормативно-правових актів, за відсутністю затвердженого особливого порядку індексації військовослужбовців, дає підстави для нарахування індексації грошового забезпечення у встановленому Урядом України порядку, а саме Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.

Тобто, сума індексація грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону, підлягає обов'язковому нарахуванню та виплаті.

Про те, як вже зазначалося, позивачу за період з 01.12.2015 по 11.01.2018 не нараховувалась та не виплачувалась індексація грошового забезпечення, що свідчить про протиправну бездіяльність, оскільки будь-які дії стосовно вказаних виплат ним не вчинялися.

Відсутність механізму виплати індексації не може позбавляти позивача права на отримання належних йому сум невиплаченого доходу.

Крім того, що стосується посилань представника відповідача на те, що коштів на індексацію грошового забезпечення військовослужбовців не було призначено, суд враховує, що Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі "Кечко проти України" зауважував, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Суд зауважує, що обмежене фінансування жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у позивача права на нарахування індексації грошового забезпечення, що є предметом спору у даній справі.

Щодо посилань відповідача, що з 01.01.2016 грошове забезпечення військовослужбовцям було значно збільшено.

Положеннями Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" передбачено, що розмір та виплата індексації грошових доходів залежить від розміру посадового окладу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", яка набрала чинності з 01.03.2018, було встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Тобто, в період з 01.12.2015 по 11.01.2018 не відбувалось підвищення посадового окладу позивача до такого розміру який би значно перевищував суму індексації (а.с. 12), а грошове забезпечення позивача складалось в більшій частині з додаткових видів грошового забезпечення (крім індексації).

Варто також додати, що в своїй діяльності в/ч А 1376 має діяти відповідно до закону, який має вищу юридичну силу, а тому посилання відповідача на те, що командування в/ч А1376 діяло відповідно до Інструкції № 260 та розпорядження Департаменту фінансів Міністерства оборони України, як підставу для невиплати індексації грошового забезпечення позивача, є хибними та не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, а роз'яснення Міністерства соціальної політики України від 16.07.2015 № 10685/0/14-15/10, від 09.06.2016 №252/10/136-16 не є нормативно-правовими актами.

Отже, аналізуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що не нарахування та не виплата позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 11.01.2018 є протиправною, а тому належить зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 11.01.2018 із встановленням базового місяця для обчислення індексації.

Суд зауважує, що вимога щодо нарахуваня та виплатити позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2015 по 30.11.2015, не підлягає задоволенню, так як з матеріалів справи вбачається, що виплата індексації грошового забезпечення військовослужбовцям ЗСУ була припинена з 01.12.2015 (а.с. 11, 13), іншого позивачем не доведено.

Стосовно вимоги про нарахування та виплатити позивачу індексації грошового забезпечення по день виключення зі списків особового складу, то вона також не підлягає задоволенню, так як позивача виключено зі списків особового складу 23.02.2018 (а.с. 38), при цьому 11.01.2018 ОСОБА_1 призначено на посаду в в/ч А4583.

Крім того, доказів щодо не виплати позивачу індексації з 11.01.2018 по день виключення зі списків особового складу, учасниками справи не надано, а іншого не доведено.

Також, в своїх позовних вимогах позивач просить для обчислення індексації встановити місяць підвищення (базовий місяць) - січень 2016 року, проте суд вважає дану вимогу безпідставною так як індексується заробітна плата у базовому місяці, а станом на січень 2016 року індексація вже місяць як не виплачувалась позивачу.

Щодо встановлення контролю за виконанням рішення суду.

Частиною 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов’язати суб’єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Аналіз вказаної норми свідчить про те, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, яке має застосовуватися у виключних випадках.

При цьому судом враховано, що позивачем не наведено причин та не надано доказів, які б свідчили про те, що відповідач може ухилятися від виконання рішення суду і на даний час є необхідність зобов'язання відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Приймаючи до уваги обставини даної справи, суд не вважає за необхідне зобов'язувати суб'єкта владних повноважень подавати звіт про виконання судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 11709, номер НОМЕР_1) до Військової частини А1376 (вул. Деповська, 101, Конотоп, Сумська обл., 41600, код 26614840) задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини А1376 щодо невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 11.01.2018.

Зобов'язати Військову частину А1376 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 11.01.2018 враховуючи базовий місяць індексації заробітної плати встановлений для військовослужбовців Військової частини А1376.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.М. Семенюк