Рішення № 80306952, 13.02.2019, Приморський районний суд м. Одеси

Провадження № 2/522/4299/19

Справа № 522/19545/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2019 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Домусчі Л.В.,

при секретарі судового засідання – Вадуцкої В.І.,

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Державного підприємства «СЕТАМ», Першого Приморського ВДВС міста ОСОБА_3 ГТУЮ в Одеській області, за участю третьої особи на боці відповідача без самостійних вимог щодо предмету спору-приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4, ПАТ «Укрсоцбанк», про визнання недійсними електронних торгів, визнання недійсним акту про реалізацію іпотеки, визнання недійсним свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, скасування державної реєстрації права власності, витребування з чужого незаконного володіння, стягнення судових витрат,

ВСТАНОВИВ:

До суду 19.10.2017 року надійшов позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Державного підприємства «СЕТАМ», Першого Приморського ВДВС міста ОСОБА_3 ГТУЮ в Одеській області, за участю третьої особи на боці відповідача без самостійних вимог щодо предмету спору-приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4, ПАТ «Укрсоцбанк», про визнання недійсними електронних торгів, визнання недійсним акту про реалізацію іпотеки, визнання недійсним свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, скасування державної реєстрації права власності, витребування з чужого незаконного володіння, стягнення судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що 06.03.2006 року між АКІБ соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_5 був укладений договір кредиту №2006/24-24/027 від 06.03.2006 року, відповідно до якого позичальнику було надано кредит у сумі 99 900 дол. США зі сплатою 12,75 % річних, Вищевказаний кредит був наданий позичальнику на придбання нерухомого майна: квартири за адресою: м. Одеса, пр.-т ГагарінаАДРЕСА_1. В якості забезпечення зобов’язання між банком та ОСОБА_5 06.03.2006 року було укладено Іпотечний договір, предметом якого стала вищевказана квартира, та цього ж дня на неї було накладено заборону.

13.02.2007 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6 було вчинено виконавчий напис, зареєстрований у реєстрі за №373.

Зазначила, що 05.07.2008 року вона, ОСОБА_5, змінила своє ім’я на ОСОБА_1. 28.09.2017 року до квартири за адресою: м. Одеса, пр.-т ГагарінаАДРЕСА_1, прийшов відповідач ОСОБА_2 та повідомив, що відтепер власником вказаної квартири є він та придбав її на електронних торгах 08.09.2017 року, ним отримано свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів від 28.09.2017 року.

Між тим, посилалась на те, що у спірній квартирі зареєстровані неповнолітні діти; ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2. Між тим, при передачі на реалізацію нерухомого майна (спірної квартири) попереднього дозволу органу опіки та піклування отримано не було.

Також, у порушення вимог Закону України «Про іпотеку» та Порядку реалізації арештованого майна, позивача не було повідомлено про проведення електронних торгів, що, на думку позивача, свідчить про порушення процедури проведення електронних торгів.

Також, їй не було надано постанову про опис та арешт майна, також запис про арешт виконавчою службою вказаної квартири відсутній у реєстрі. Позивач не отримувала повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки квартири, у зв’язку з чим була позбавлена можливості оскаржити у судовому порядку результати визначення вартості майна, що за твердженням позивачки призвело до продажу квартири за заниженою ціною. Вказувала, що їй не було надіслано копію акту про проведені електронні торги.

За вказаних обставин вважає, що проведені торги є незаконними та такими, що були проведені із порушенням правил їх проведення та законодавства України, а тому є підстави для визнання їх недійсними. З огляду на викладене, з посиланням на положенням ст. 203, 215, 236 ЦК України, вважає, що має бути визнанні недійсними акт від 25.09.2017 року про реалізацію іпотеки та свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів від 28.09.2017 року; скасований запис в реєстрі щодо реєстрації права власності на спірну квартиру та остання витребувана із чужого незаконного володіння у ОСОБА_2.

Ухвалою суду від 23.10.2017 року позов було залишено та позивачу надано строк усунення недоліків позову. 30.10.2017 року представник позивача усунув недоліки позову, надавши до суду квитанцію про сплату судового збору.

Ухвалою суду від 03.10.2017 року провадження у справі було відкрито та справу призначено до розгляду на 20.11.2017 року. Також ухвалою суду від 03.10.2017 року було розглянуто та задоволено клопотання позивача про забезпечення позову (т.1, а.с.44-45).

Ухвалою суду від 20.11.2017 року було розглянуто та задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів, та витребувано у Першого Приморського відділу ДВС м. Одеси ГТУЮ в Одеській області матеріали виконавчого провадження відносно боржника ОСОБА_1 (колишня ОСОБА_5) щодо проведення електронних торгів з продажу квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2.

До суду 20.11.2017 року надійшли письмові заперечення від представника ДП «Сетам» (т.1, а.с.61-63), згідно яких вимоги позивача вважають незаконними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Посилались на те, що на момент укладення Іпотечного договору 06.03.2006 року , посвідченого приватним нотаріусом ОМНО ОСОБА_9, зареєстрованим в реєстрі за №141, на підставі якого у подальшому за виконавчим написом 13.02.2007 року було звернуто стягнення на квартиру за адресою: м. Одеса, пр.-т ГагарінаАДРЕСА_1, неповнолітні діти (ОСОБА_7, 09.05.2008р.н., та ОСОБА_8, 29.03.1990р.н.) не мали права власності чи права користування, а тому отримання державним виконавцем відповідного дозволу органу опіки та піклування на вчинення угод із арештованим майном не було необхідним.

Також безпідставними є посилання позивача про проведення електронних торгів без її повідомлення. Із листів ДП «Сетам» від 27.06.2017 року №6337/18-18-17 та від 14.08.2017 року №8019/18-18-17, вбачається, що організатором торгів було повідомлено позивача про день та час проведення перших електронних торгів за лотом №224308 та других електронних торгів за лотом №233300, в яких зазначено реєстраційні номери лотів, відомості про предмет іпотеки та початкову ціну продажу майна. Також, зазначили, що листом від 31.05.2017 року органом ДВС було повідомлено позивача про вартість описаного й арештованого іпотечного майна, факт отримання даного листа позивачем підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення з офіційного сайту УДППЗ «Укрпошта». З огляду на викладене, вважають, що усі посилання позивачки є безпідставними та нею не доведено, що ДП «Сетам» при проведенні торгів за лотами №224308 та №233300 було порушено норми Порядку реалізації арештованого майна та права й інтереси позивача, а тому і підстав для задоволення позову не вбачають.

Також аналогічні письмові заперечення ДП «Сетам» надійшли до суду 23.11.2017р.(т.1, а.с.70-86).

09.11.2017 року надійшли письмові заперечення на позов від представника Першого Приморського ВДВС міста ОСОБА_3 ГТУЮ в Одеській області (т.1, а.с.89-297), до яких також долучили матеріали виконавчого провадження. Згідно письмових заперечень, позовні вимоги не визнали та просили відмовити у їх задоволенні. Посилались на те, що 06.09.2016 року під час опису та арешту квартири № 1, розташованої на 1 поверсі жилого будинку № 16/4 по проспекту Гагаріна у м. Одеса, встановлено, що за цією адресою (по теперішній часі) фактично знаходиться офісне приміщення, боржник, родичі чи діти відсутні, а квартира не придатна для проживання. Також, під час опису майна був присутній приватний нотаріус Одеського нотаріального округу ОСОБА_10, який здійснює свою професійну діяльність у квартирі, що належить Позивачу з 01.10.2008 на підставі договору про співпрацю та оренди.

Тобто, приймаючи рішення щодо звернення стягнення на нерухоме майно належне Позивачу, державний виконавець керувався вимогами Закону та фактичними обставинами справи, а посилання боржника щодо зареєстрованої дитини у квартирі, необхідно розцінювати як ухилення позивача від виконання вимог виконавчого документу та перешкоджанню проведенню виконавчих дій, оскільки у зазначеної дитини відсутнє право власності або право користування квартири, на яку звернуто стягнення, а тому необхідності попереднього дозволу органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону не має.

Посилались на небажання виконувати-вимоги виконавчого документу підтверджуються тим, що позивачем порушено вимоги 2.1.4 іпотечного договору за № 141 від 06.03.2006, без згоди іпаотекодержателя, що оформлюється додатковою угодою до договору, передано квартиру в оренду та у користуванні іншим особам та зареєстровано дітей.

Доводи Позивача щодо не отримання копій матеріалів виконавчого провадження спростовуються самими матеріалами виконавчого провадження, у яких наявні поштові конверти з відмітками «Укрпошти» про те, що за адресою зазначеною у виконавчому документі (м. Одеса, вул. Березова, 34) боржник не проживає, а за адресою: квартира № 1, розташованої на 1 поверсі жилого будинку № 16/4 по проспекту Гагаріна у м. Одеса, поштовий конверт повернуто у зв’язку із закінченням строку зберігання. Вказували, що згідно чинного законодавства боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Таким чином, вважають, що позивач був належним чином сповіщений про відкриття виконавчого провадження та про інші вчинені виконавчі дії, які доведені до відома відповідно до вимог Закону.

Вказували, що боржник зобов’язаний утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення. Боржником не повідомлено жодних відомостей які перешкоджають проведенню виконавчих дій (реалізації майна), а натомість вчиняються дії та бездіяльність з метою невиконання вимог виконавчого документу. Ураховуючи вищезазначене вважають, що позивач не виконує зобов’язання покладені на нього виконавчим документом та намагається ухилитись його виконання.

Ухвалою суду від 15.01.2018 року по справі було закрито підготовче засідання та справу було призначено до судового розгляду на 27.02.2018 року.

23.02.2018 року надійшов відзив на позові від ОСОБА_2 (т.2, а.с.18-20), згідно якого вказав, що усі доводи позивача є навмисною спробою ухилення від виконання зобов’язання за кредитним договором. Посилався на те, що усі підстави позову є необґрунтованими та безпідставними.

До суду 26.02.2018 року надійшла відповідь на відзиви від представника позивача (т.2, а.с.39-50), згідно якої наполягали на тому, що при підготовці реалізації майна необхідно було отримання дозволу органу опіки та піклування, право власності або право користування на яке мали неповнолітні діти. Вказували, що листи ДП «Сетам» датовані 27.06.2017 року та 14.08.2017 року, проте дати відправок, вказані в копіях роздруківок надісланих листів, вказані 06.06.2017 року. також, ними не було отримано результати оцінки майна, а в листах №65012008980743 та №650120890751, долучених стороною відповідача до заперечень, відправником вказано Укрсоцбанк. Таким чином, твердження відповідача про належне повідомлення та ознайомлення позивача із результатами оцінки не відповідають дійсності. Додатково вказували, що організатором торгів не було надано до суду доказів виконання вимог Порядку реалізації арештованого майна щодо опублікування повідомлення про проведення електронних торгів в місцевих друкованих засобах масової інформації, що на думку позивача, є істотним порушенням процедури. Організатором торгів не надано доказів щодо повідомлення позивачки про час та місце проведення торгів, отримання нею такого повідомлення, що фактично позбавило її можливості приймати участі у торгах. Організатором торгів не надано доказів щодо виконанні вимог Порядку та надіслання копії протоколу електронних торгів іпотекодавцю, також позивачка не отримувала акт про проведені електронні торги. Вважають, що були допущені непоодинокі порушення порядку реалізації арештованого майна, що в сукупності вплинуло на результат електронних торгів та зміст самого правочину, і являються підставою для визнання таких торгів недійсними. Додатково посилалась на те, що у порушення вимог чинного законодавства державний виконавець відкрив виконавче провадження за документом, строк пред’явлення якого був пропущений більше ніж на 6 років та не поновлювався. Вказували, що не дочекавшись відповідей щодо наявності зареєстрованих у квартирі неповнолітніх дітей державний виконавець 19.06.2017 року направив заявку на реалізацію арештованого майна вих.. №1196. Стверджувала, що з боку державного виконавця також наявні порушення щодо належного повідомлення позивача про результати оцінки майна.

27.02.2018 року розгляд справи був відкладений у зв’язку з перебуванням судді у відпустці.

Ухвалою суду від 19.04.2018 року було відмовлено у прийнятті зустрічного позову ОСОБА_2. Розгляд справи було відкладено на 14.06.2018 року.

14.06.2018 року розгляд справи був відкладений у зв’язку з перебуванням судді у відпустці.

17.10.2018 року розгляд справи був відкладений на 15.01.2019 року для належного сповіщення відповідачів та третіх осіб.

15.01.2019 року суд, не виходячи до нарадчої кімнати, протокольно задовольнив клопотання сторони та залучив у якості третьої особи до участі у справі – ПАТ «Укрсоцбанк». Розгляд справи був відкладений на 13.02.2019 року.

До суду 12.02.2018 року надійшли письмові пояснення від представника третьої особи АТ «Укрсоцбанк», згідно яких заперечували проти позову та просили відмовити у його задоволенні. Посилались на те, що сам по собі факт неналежного повідомлення боржника про проведення торгів не може бути підставою для визнання їх недійсними. Дії чи бездіяльність державного виконавця щодо визначення вартості чи оцінки (уцінки) майна до призначення електронних торгів мають самостійний спосіб оскарження та не можуть бути підставою для визнання електронних торгів недійсними. Вказував, що позивачем не було визнано недійсним висновок про оцінку майна, тобто на даний час висновок про оцінку іпотечного майна чинний. Стверджував, що позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що при проведенні електронних торгів відбулось порушення вимог Закону України «Про виконавче провадження» з боку державного виконавця чи організатора електронних торгів, а також те, що ці порушення вплинули на результати торгів та права та законні інтереси позивачки порушенні. Повідомлення про спірні торги були опубліковане на офіційному Веб-сайті організатора торгів із дотриманням вимог до повідомлення, встановлених ч.5, 11 розд. ІІІ Порядку проведення електронних торгів. Додатково зазначили, що на моменту укладенні іпотечного договору від 06.03.2006 року не було зареєстровано малолітніх дітей, а відтак не було необхідності отримання дозволу на реалізацію предмета іпотеки від служби у справах дітей державної адміністрації. При цьому, позивачка порушила умови іпотечного договору та здійснила реєстрацію неповнолітніх без дозволу Банку, що на думку представник позивача свідчить про намір позивачки ухилитись від виконання зобов’язань за кредитним договором. Посилались на те, що до теперішнього часу кредитна заборгованість позивачки не погашена.

У судовому засіданні 13.02.2019 року представник позивача – адвокат ОСОБА_11 (по ордеру серії ОД №380193 від 18.10.2017 року) позовні вимог та обставини, якими вони обґрунтовані, підтримала та просила задовольнити у повному обсязі. При цьому не заперечувала той факт, що позивачка отримувала у кредит відповідні кошти та на момент укладення іпотечного договору неповнолітні особи у квартирі зареєстровані не були.

Представник ОСОБА_2 – ОСОБА_12 (по ордеру серії ОД №014200 від 14.01.2019 року) у судовому засіданні 13.02.2019 року позовні вимоги не визнав та просив відмовити із урахуванням наданих ними письмовим відзивом та доказів. Посилався на те, що підстави позову ґрунтуються лише на певних процесуальних обставинах, які не мають вагомого значення, та не свідчать недійсність торгів. Крім того, було заочне рішення суду від 10.09.2018 року, яким підтверджується факт, що неповнолітні діти у спірній квартирі не мешкали та позивачка здійснила шахрайські дії щодо реєстрації дитини без згоди банку. Також надав до суду рішення суду, згідно якого позивачку та ОСОБА_8, ОСОБА_13 було позбавлено право користування спірним приміщенням.

Інші учасники справу у судове засідання не з’явились, були сповіщені про час та місце розгляду справи належним чином.

За згодою осіб, які були присутні у судовому засіданні, виходячи з положень ч.1 ст. 233 ЦПК України, суд ухвалив слухати справу за відсутності представників відповідачів - Державного підприємства «СЕТАМ» та Першого Приморського ВДВС міста ОСОБА_3 ГТУЮ в Одеській області, та третіх осіб, сповіщених належним чином.

Заслухавши пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, суд не знаходить підстав для задоволення вимог позивача, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 650 ЦК України особливості укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах тощо встановлюються відповідними актами цивільного законодавства.

Згідно із ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом ч.4 ст.656 ЦСК України до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно із п. 2 ч. 2 статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним.

Враховуючи, що відчуження майна з електронних торгів належить до угод купівлі-продажу, така угода може визнаватися недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, встановлених частинами 1- 3 та частинами 5, 6 статті 203 ЦК України, зокрема, у зв’язку з невідповідністю змісту правочину ЦК України та іншим актам цивільного законодавства (частина 1 статті 215 цього Кодексу).

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові від 24 жовтня 2012 у справі № 6-116цс12, і яка, відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України, має враховуватися судом при вирішенні спору, для застосування наслідків недотримання вказаних вимог при вирішенні спору про визнання електронних торгів недійсними судам необхідно встановити, чи мало місце порушення вимог порядку та інших норм законодавства при проведенні електронних торгів; чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивачів, які оспорюють результати електронних торгів.

Судом встановлено, що 06.03.2006 року між АКІБ соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_5 був укладений договір кредиту №2006/24-24/027 від 06.03.2006 року, відповідно до якого позичальнику було надано кредит у сумі 99 900 дол. США зі сплатою 12,75 % річних. Вищевказаний кредит був наданий позичальнику на придбання нерухомого майна: квартири за адресою: м. Одеса, пр.-т ГагарінаАДРЕСА_1.

В якості забезпечення зобов’язання між банком та ОСОБА_5 06.03.2006 року було укладено Іпотечний договір, предметом якого стала вищевказана квартира, та цього ж дня на неї було накладено заборону.

05 липня 2008 року ОСОБА_5 змінила ім’я на ОСОБА_1, що підтверджується свідоцтвом про зміну імені серії І-ЖД №003298 від 05.07.2008 року та паспортом позивачки від 09.07.2008 року серії КМ №550089 (т.1, а.с.10-11).

За змістом ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

13 лютого 2007 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6 було вчинено виконавчий напис, зареєстрований у реєстрі за №373, згідно якого у рахунок погашення боргу ОСОБА_5 за вищевказаним кредитним договором у розмірі 587 205, 89 грн. звернув стягнення на заставлене майно (т.1, а.с.95)

Із наданих суду копій матеріалів зведеного виконавчого провадження №54219693, судом встановлено, що на виконанні у Приморському відділі державної виконавчої служби міста ОСОБА_3 територіального управління юстиції в Одеській області, перебуває зведене виконавче провадження з примусового виконання виконавчих написів про стягнення з ОСОБА_5 (теперішня ОСОБА_14, далі - Позивач) на користь ПАТ "Укрсоцбанк" коштів на загальну суму 6 412 335,39 грн..

Постановою старшого державного виконавця Приморського відділу ДВС м. Одеси ГТУЮ в Одеській області ОСОБА_15 від 11.07.2016 року було відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого напису №373, виданого нотаріусом 13.02.2007 року.

У відповідності до ч.1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції на час відкриття виконавчого провадження), копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простою кореспонденцією або доставляються кур’єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, які надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.

Вказані постанова державного виконавця від 11.07.2016 року направлялась позивачці рекомендованими листами за двома адресами: м. Одеса, вул. Березова, буд. 34 (за місце її проживання, вказаному в виконавчому написі) та м. Одеса, пр.-т. Гагаріна, 16/4, кв. 1 (за місцезнаходження іпотечного майна). Поштова кореспонденція, направлена за першою адресою, повернулась із відміткою «про закінчення строків зберігання».

За заявою банку державним виконавцем 06.09.2016 року було проведено опис та арешт іпотечного майна - квартири за адресою: м. Одеса, пр.-т ГагарінаАДРЕСА_1, про що складено відповідний акт від 06.09.2016 року (т.1, а.с.126-130).

Згідно виконавчого провадження, банк звернувся до державного виконавця із заявою щодо проведення стягнення боргу за рахунок заставленого майна (т.1, а.с.115-116).

Частиною 7 статті 51 Закону України "Про виконавче провадження"встановлено, що примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України "Про іпотеку".

Відповідно до пункту 3 розділу VII Порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 2710/5 від 25.12.2015 реалізація предмета іпотеки здійснюється відповідно до вимог цього Порядку з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом та Законом України "Про іпотеку".

Частиною 1 ст. 41 Закону України "Про іпотеку"(в редакції чинній на момент проведення спірних торгів) визначено, що реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог цього Закону.

Згідно з ч. 2 ст. 43 даного Закону початкова ціна продажу предмета іпотеки встановлюється рішенням суду або за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а якщо вони не досягли згоди, - на підставі оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність, при цьому початкова ціна продажу майна не може бути нижчою за 90 відсотків його вартості, визначеної шляхом його оцінки.

Тобто, за змістом ст. 43 Закону України « Про іпотеку» визначення вартості та оцінка майна в порядку ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження", зокрема, шляхом залучення суб'єкта оціночної діяльності, відбувається в тому випадку, коли іпотекодавець з іпотекодержателем не досягли згоди щодо визначення вартості майна або коли ціна продажу предмета іпотеки в рішенні суду не встановлена.

Відповідно до ч. ст.33 Закону звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

За змістом ст. 41 Закону реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах, у тому числі у формі електронних торгів, у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог цього Закону.

Постановою старшого державного виконавця Приморського відділу ДВС м. Одеса ГТУЮ в Одеській області від 12.09.2016 року було призначено ТОВ «Українське консалтингове бюро» експертом для визначення вартості спірної квартири.

28.09.2016 року ТОВ «Українське консалтингове бюро» було складено звіт про незалежну оцінку однокімнатної квартири №1 за адресою м. Одеса, пр.-т. Гагаріна, 16/4, згідно якого ринкова вартість об’єкта склала 1 851 959 грн., що в еквіваленті на той час становило 71 500 дол. США..

Постановою старшого державного виконавця Приморського відділу ДВС м. Одеса ГТУЮ в Одеській області від 19.04.2017 року було повторно призначено суб’єкта оціночної діяльності для визначення вартості спірної квартири, а саме ТОВ Консалтингове бюро «Тріада» (т.1, а.с.204).

На адресу виконавчого служби 30.05.2017 року надійшов звіт про незалежну оцінку однокімнатної квартири №1 за адресою м. Одеса, пр.-т. Гагаріна, 16/4, складений ТОВ Інвестиційно-консалтингове бюро «Тріада», згідно якого ринкова вартість об’єкта склала 1 229 514 грн., що в еквіваленті на той час становило 46 442 дол. США. (т.1, а.с.207).

У відповідності ч.5 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» (на час виникнення спірних правовідносин), виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем.

Оскарження в судовому порядку результатів визначення вартості чи оцінки майна не зупиняє передачі майна на реалізацію, крім випадків зупинення передачі майна на реалізацію судом.

Із матеріалів виконавчого зведеного провадження, копія якого надана до суду, вбачається, що стягувачем – ПАТ «Укрсоцбанк» вартість спірної квартири при її оцінці погоджена (т.1, а.с.183-184).

Дані про погодження оцінки спірної квартири з позивачем, як власником квартири та боржником, в матеріалах виконавчого провадження відсутні.

Між тим, із матеріалів виконавчого провадження вбачається, що на обидві адреси позивачки, згідно листа державного виконавця від 31.05.2017 року вих.. №5026, направлялось повідомлення про вартість описаного та арештованого майна (т.1, а.с.211-214).

Викладені обставини спростовують доводи та підстави позову позивачки щодо не здійснення державним виконавцем опису та арешту іпотечного майна, та щодо сповіщення її про вартість арештованого майна.

При цьому, суд приймає до уваги твердження сторони відповідача та пояснення банку з приводу того, що результати оцінки арештованого майна не були оскаржені позивачкою в встановленому законом судовому порядку.

У той же час, суд зважає на пояснення представника 3-ї особи та відповідача, а також враховує матеріали виконавчого провадження, згідно з якими позивач за місцем реєстрації не проживав і спірна квартира використовувалась під офіс.

Зазначене підтверджується листом ОСОБА_3 територіального управління юстиції в Одеській області від 09.11.2017 року (т.1, а.с.272-273) та договором про співпрацю від 01.10.2008 року (т.1, а.с.274-277), договором оренди від 01.01.2015 року (т.1, а.с.278-281), згідно яких у спірному приміщення за адресою: м. Одеса, пр.-т. ГагарінаАДРЕСА_1, здійснювали приватні нотаріуси ОМНО ОСОБА_16 та ОСОБА_10. Тобто предмет іпотеки використовувався як нежитлове приміщення.

Дані обставини представником позивача в судовому засіданні не спростовані.

Виходячи з цього, суд вважає, що порушення вимог ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження" у цій частині при проведенні прилюдних торгів не може бути підставою для визнання їх недійсними, оскільки зазначеним Законом встановлено загальні правові засади організації і діяльності державної виконавчої служби, її завдання та компетенцію, а також визначено учасників виконавчого провадження, закріплено їх права та обов'язки, у тому числі права стягувачів і боржників та інших учасників виконавчого провадження.

Натомість дії державного виконавця, які не стосуються правил проведення прилюдних торгів, мають самостійний спосіб оскарження й не можуть бути підставою для визнання цих торгів недійсними.

Тобто, в разі порушення державним виконавцем вимог Закону України "Про виконавче провадження" при здійсненні своїх повноважень, передбачених цим законом, щодо визначення вартості чи оцінки майна до призначення електронних торгів, такі дії (бездіяльність) державного виконавця підлягають оскарженню в порядку, передбаченому цим Законом України « Про виконавче провадження».

Це відповідає правовій позиції Верховного Суду України у справі № 3-112гс14 від 23.09.2014року.

Представник позивача в судовому засіданні зазначила, що ні Виконавчий напис нотаріуса, ні дії державного виконавця, вчинені при передачі спірної квартири на реалізацію та її оцінку, позивач не оскаржувала.

19.06.2017 року на виконання вимог ст. 61 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 41 Закону України «Про іпотеку», спірну квартиру було передано на реалізацію, Приморський відділ ДВС м. Одеса ГТУЮ в Одеській області звернувся до ДП «Сетам» Міністерства юстиції України з заявкою про проведення електронних торгів.

Електронні торги відбулись 08.09.2017 року через мережу Інтернет та згідно з протоколом проведення електронних торгів №283891 від 08.09.2017 року предмет іпотеки було придбано за ціною 983 611, 20 грн. переможцем торгів – учасником №9 – ОСОБА_2.

Про проведення торгів ДП «Сетам» сповіщало позивачку за адресою, вказаною у виконавчому написі, та в листі від 14.08.2017 року повідомило реєстраційний номер лота та його початкову вартість.

Отже, зазначене спростовує доводи сторони позивача щодо відсутності сповіщення її про проведення електронних торгів.

25 вересня 2017 року старшим державним виконавцем Першого Приморського відділу ДВС м. Одеси ГТУЮ в Одеській області ОСОБА_15 на підставі Протоколу проведення електронних торгів №283891 від 08.09.2017 року було складено ОСОБА_8 про проведення електронних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна (предмета іпотеки) (т.1, а.с.240-241).

На підставі ОСОБА_8 та Протоколу приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4 було видано ОСОБА_2 як переможцю електронних торгів, Свідоцтво на право власності на предмет іпотеки від 29.09.2017 року, а саме: квартиру №1 за адресою м. Одеса, пр.-т. Гагаріна, 16/4, яке зареєстроване в реєстрі за № 1567.

Факт реєстрації права власності на спірне приміщення за ОСОБА_2 підтверджується також даними із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За змістом ч. 2 ст. 16, ч. 1 ст. 215 ЦК України одним із способів захисту порушеного права є визнання недійсним правочину, укладеного з недодержанням вимог, установлених чч.1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу, зокрема, у зв'язку з невідповідністю змісту правочину ЦК України та іншим актам цивільного законодавства.

Із точки зору закону реалізація майна на аукціоні полягає в продажі майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника електронних торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення аукціону.

Складання за результатами їх проведення ОСОБА_8 про проведення торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на торгах, а відтак є правочином.

Враховуючи, що відчуження майна з торгів відноситься до угод купівлі-продажу, така угода може визнаватись недійсною на підставі норм цивільного законодавства про недійсність правочину, а саме ст. ст. 203, 215 ЦК України.

Для застосування наслідків недотримання вказаних вимог, при вирішенні спору про визнання електронних торгів недійсними судам необхідно встановити, чи мало місце порушення вимог Порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, затвердженим наказом Міністерства юстиції України № 2710/5 від 25.12.2015 та Закону України «Про виконавче провадження», чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів, чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивача, який оспорює результати електронних торгів.

За змістом ч.1 ст. 215 ЦК України підставами недійсності укладеного за результатами торгів правочину є недодержання вимог закону в момент його укладення, тобто безпосередньо за результатами торгів, то підставами для визнання таких торгів недійсним є порушення встановлених законодавством правил проведення аукціону, визначених вище приведеними нормативними актами.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду України від 24 жовтня 2012 року у справі № 6-116цс12, від 06 квітня 2016 року та інших.

Виходячи з викладеного вище, суд приходить до висновку про дотримання ДП «СЕТАМ» вимог закону при проведенні електронних торгів з реалізації спірної квартири та відсутності підстав для задоволення вимог позивача.

Суд не приймає до уваги твердження представника позивача в судовому засіданні, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.5 ст.43 Закону України « Про іпотеку» не пізніше дня публікації повідомлення про проведення прилюдних торгів у засобах масової інформації організатор прилюдних торгів письмово сповіщає державного виконавця, приватного виконавця, іпотекодавця, іпотекодержателя та всіх осіб, що мають зареєстровані у встановленому законом порядку права та вимоги на предмет іпотеки, про день, час і місце проведення прилюдних торгів та про початкову ціну реалізації майна.

Порядок проведення електронних торгів предметів іпотеки врегульовано розділом VП Порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів.

Згідно з п.3 даного розділу реалізація предмета іпотеки здійснюється відповідно до вимог цього Порядку з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом та Законом України «Про іпотеку».

Електронні торги з реалізації предмета іпотеки проводяться в двомісячний строк з дня одержання Організатором заявки державного виконавця на реалізацію арештованого майна.

Організатор зобов'язаний не пізніше ніж за п'ятнадцять днів до початку проведення електронних торгів з реалізації предмета іпотеки опублікувати принаймні у двох місцевих (за місцем розташування предмета іпотеки) друкованих засобах масової інформації повідомлення про проведення електронних торгів. У повідомленні зазначаються інформація про дату і час проведення електронних торгів, опис предмета іпотеки, що підлягає продажу, місце, де можна отримати додаткову інформацію про умови проведення електронних торгів, та інша необхідна інформація.

Не пізніше дня публікації повідомлення про проведення електронних торгів у засобах масової інформації Організатор письмово повідомляє державного виконавця, іпотекодавця, іпотекодержателя та всіх осіб, що мають зареєстровані у встановленому законом порядку права та вимоги на предмет іпотеки, про день та час проведення електронних торгів та про початкову ціну продажу майна.

Із листа ДП»Сетам» № 8019/18-18-17 від 14.08.2017 року вбачається, що позивач, стягувач та державний виконавець були повідомлені про дату та час проведення електронних торгів (т.1, а.с.231).

Представник позивача в судовому засіданні зазначив і це не спростовано відповідачем, що інформація про отримання листа позивачем відсутня.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, висловленої в справі № 6-2988цс15, розглядаючи питання про дотримання під час проведення торгів цих положень, суди мають установити, чи було письмово повідомлено, зокрема, боржника про дату, час, місце проведення прилюдних торгів та про стартову ціну, за якою майно пропонується до продажу.

При цьому під письмовим повідомленням слід розуміти не тільки направлення відповідних відомостей зазначеним особам у письмовому вигляді, а й отримання цими особами необхідних відомостей.

Отже, загальний зміст поняття «повідомлення» передбачає не тільки направлення відомостей, з якими особу слід ознайомити, а й отримання цією особою зазначених відомостей.

Разом з тим сам по собі факт неналежного повідомлення боржника про проведення прилюдних торгів не може бути підставою для визнання таких торгів недійсними.

ОСОБА_3 умовою, яку повинні встановити суди, є наявність порушень, що могли вплинути на результат торгів, тобто не тільки недотримання норм закону під час проведення прилюдних торгів, а й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, способом захисту яких є визнання прилюдних торгів недійсними.

Таким чином, неотримання позивачем повідомлення про проведення електронних торгів, з точки зору закону, не є підставою для визнання їх недійсними при відсутності інших порушень, які могли вплинути на законність цих торгів.

Крім вище приведеної правової позиції, до таких висновків дійшов Верховний Суд України і у постановах від 17 грудня 2014 року № 143цс14 та від 18 листопада 2015 року № 6-1884цс15.

Отже, за розглядом справи судом не встановлено істотних порушень про проведенні прилюдних торгів, які є підставою для визнання їх недійсними.

При цьому суд не приймає до уваги посилання сторони позивача щодо наявності реєстрації неповнолітнього ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, у спірному приміщення, оскільки як було встановлено судом, спірне приміщення з 2008 року використовувалось судом як нежитлове та судом не встановлено, що реалізація спірного майна будь-яким чином порушило права неповнолітнього.

Крім того, посилання позивачки щодо реєстрації у спірному приміщення ще однієї неповнолітньої дитини – ОСОБА_8 не є спроможними, оскільки остання є ІНФОРМАЦІЯ_3 та на час проведення спірних торгів вже досягла повноліття.

Крім того, суд враховує, що заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 10.09.2018 року по справі №522/7209/18 було позбавлено ОСОБА_1 (ОСОБА_17В.), Гончарова (колиш. ОСОБА_5) Є.С., ОСОБА_8 та ОСОБА_13 права користування житловим приміщенням за адресою: м.Одеса пр-т. Гагаріна 16/4 кв. 1, та знято вищевказаних осіб з реєстрації (т.2, а.с.124-126).

Вказане рішення суду набрало законної сили 11.10.2018 року.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

У статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) передбачено , що «кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що стаття 1 Першого протоколу до Конвенції, містить три окремі норми: перша норма, яку закріплено в першому реченні першого пункту і яка має загальний характер, викладає принцип мирного володіння власністю; друга норма у другому реченні того ж пункту поширюється на випадки позбавлення права власності й передбачає для цього певні умови; третя норма, яку закріплено у другому пункті, допускає, що договірні сторони мають право, зокрема, контролювати використання власності відповідно до загального інтересу. Однак ці норми не є окремими, тобто не пов'язаними одна з одною. Друга і третя норми стосуються окремих випадків втручання у право на мирне володіння власністю, тому повинні тлумачитися за загальним принципом, закріпленим у першій нормі (ISMAYILOV v. RUSSIA, № 30352/03, § 28, від 6 листопада 2008 року).

Перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції передбачає, що будь-яке втручання органу влади у мирне володіння майном повинно бути «законним»: у пункту 2 встановлено, що держави мають право контролювати використання майна шляхом введення «законів». Крім того, принцип верховенства права - одна з підвалин демократичного суспільства - закріплений в усіх статтях Конвенції. Питання, чи було досягнуто справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним (ISMAYILOV v. RUSSIA, № 30352/03, § 31, від 6 листопада 2008 року).

Враховуючи наведене суд вважає що право власності ОСОБА_2 набуто правомірно, а тому підлягає захисту шляхом відмови у задоволені позовних вимог. Щодо втручання у право власності позивачки шляхом продажу квартири з торгів суд вважає законним відповідно до національного законодавства.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність і достатність кожного доказу окремо, а також взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, встановлені за розглядом обставини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст. 55, 124 Конституції України, ст.. 11, 15, 16, ст.203, 215, 216, 316, 319, 388, 392 ЦК України, ст. 33, 41, 43 Законом України «Про іпотеку», Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст. 1, 2, 3- 13, 19, 23, 42, 43, 48, 49, 72, 76-81, 89 , 95, 209, ст. 223, 229, 241, 247, 258-259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, місце реєстрації м. Одеса, пр.-т Гагаріна, 16/4) до ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2, місце проживання ІНФОРМАЦІЯ_4), Державного підприємства «СЕТАМ» (код ЄДРПОУ 39958500, місцезнаходження: м. Київ, вул. Стрілецька, 4-6), Першого Приморського ВДВС міста ОСОБА_3 ГТУЮ в Одеській області (код ЄДРПОУ 41405070, місцезнаходження: м. Одеса, вул. Польський узвіз, 6), за участю третьої особи на боці відповідача без самостійних вимог щодо предмету спору - приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4 (місцезнаходження: м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 11), ПАТ «Укрсоцбанк» (код ЄДРПОУ 00039019, місцезнаходження: м. Київ, вул. Ковпака, 29), про визнання недійсними електронних торгів, визнання недійсним акту про реалізацію іпотеки, визнання недійсним свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, скасування державної реєстрації права власності, витребування з чужого незаконного володіння, стягнення судових витрат, – відмовити.

Скасувати заходи забезпечення позову, застосовані згідно ухвали суду від 03.11.2017 року, у вигляді арешту на нерухоме майно: квартиру № 1, загальною площею 71,5 кв.м., розташовану в будинку № 16/4 на проспекті Гагаріна у м. Одесі; та заборони будь-яким особам у будь-який спосіб вчиняти дії щодо вселення у квартиру № 1, загальною площею 71,5 кв.м., розташовану в будинку № 16/4 на проспекті Гагаріна у м. Одесі.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Приморського районного суду м. Одеси протягом 30 днів (ст.ст. 354,355,ЦПК України). Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту цього рішення.

Повний текст рішення суду виготовлено 26.02.2019 року.

Суддя: Домусчі Л.В.