Постанова № 8029247, 16.02.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 6/76 (2-а-10325/08) Головуючий у 1-й інстанції: Добрянська Я.І. Суддя-доповідач: Бистрик Г.М.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" лютого 2010 р.

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Бистрик Г.М.,

суддів: Данилової М.В., Бараненка І.І.,

при секретарі: Шевчук О.М.,

розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Богема» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 січня 2009 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Богема» до Державної податкової інспекції у м. Рівне про скасування податкових повідомлень – рішень,

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2008 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Богема» звернулося в суд з позовом до Державної податкової інспекції у місті Рівне про скасування податкових повідомлень – рішень відповідача від 29.02.2008 року № 0000422342/0/23-12 та №0000432342/0/23-12.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 січня 2009 року в задоволенні вимог позивача відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нову постанову, якою вимоги позивача задовольнити, з підстав викладених в апеляційній скарзі.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, що з’явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду – скасуванню, з прийняттям ново рішення у справі.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

З матеріалів справи вбачається, що Державною податковою інспекцією у м. Рівне була здійснена планова виїзна перевірка TOB «Богема» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006 року по 30.09.2007 року, за результатами якої складено акт перевірки № 181/23-100/32683052 від 19.02.2008 року

На підставі акту перевірки ДПІ у м. Рівне винесені податкові повідомлення-рішення № 0000422342/0/23-12 від 29.02.2008 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 816 403,20 грн. та № 0000432342/0/23-12 від 29.02.2008 року, яким визначено суму податку на додану вартість в розмірі 775 003,50 грн..

За результатами перевірки відповідачем було встановлено, що позивачем порушено вимоги п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» внаслідок чого занижено податок на прибуток за 9 місяців 2007 року в сумі 561 621,00 грн., та п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого занижено податок на додану вартість за лютий 2007 року в сумі 516 669,00 грн. та завищено значення рядка 26 декларації з податку на додану вартість за вересень 2007 року на суму 3 081,00 грн..

Під час проведення перевірки встановлено, що TOB «Богема» був укладений договір поставки нафтопродуктів №45/1 від 26.11.2003 року, де TOB «Делакт» являється продавцем, а TOB «Богема» являється покупцем, терміном дії до 31.12.2004 року.

Згідно додатку №1 від 28.12.2004 року до договору поставки нафтопродуктів №45/1 від 26.11.2003 року термін дії договору продовжено до 28.12.2005 року.

Згідно додатку №2 від 28.12.2005 року до договору поставки нафтопродуктів №45/1 від 26.11.2003 року термін дії договору продовжено до 28.12.2006 року.

Відповідно до угоди від 27.01.2006 року про внесення змін до договору №45/1 поставки нафтопродуктів від 26.11.2003 року термін дії договору продовжено до 30.11.2006 року.

Відповідно до угоди №2 від 29.11.2006 року про внесення змін до договору №45/1 поставки нафтопродуктів від 26.11.2003 року термін дії договору продовжено до 31.12.2007 року.

В ході перевірки встановлено, що у TOB «Богема» станом на 03.02.2007 року по TOB «Делакт» рахується дебіторська заборгованість в сумі 3118500 грн., в т.ч. ПДВ - 519750 грн. Дана заборгованість виникла внаслідок перерахування передоплати за нафтопродукти згідно договору №45/1 від 26.11.2003 року ТОВ «Богема». Передоплата в сумі 2598750 грн. (без врахування ПДВ) була включена TOB «Богема» до складу валових витрат.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем протягом періоду, що перевірявся, здійснювалася закупівля нафтопродуктів на підставі договорів на поставку нафтопродуктів, укладених позивачем з продавцем.

Відповідно до предмету договору №45/1 від 26.11.2003 року, укладеного між позивачем та ТОВ «Делакт», Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити нафтопродукти у відповідності з умовами договору та додаткових угод до нього.

Згідно з п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» – валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До валових витрат підприємства відносяться суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці (п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

У пунктах 5.3-5.7 названої статті відсутня заборона чи обмеження щодо віднесення до складу валових витрат послуг при здійсненні господарської діяльності, сплата за отримання яких, на думку податкової інспекції, не може бути віднесена до валових витрат.

Відповідно до норм статті 3 Господарського кодексу України № 436-IV від 16.01.2003 року під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

За визначенням пункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

У розумінні Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», вся діяльність TOB «Богема» відповідно до умов договору на поставку нафтопродуктів, в тому числі, підпадає під визначення господарської діяльності, яка направлена на отримання доходу. Господарська діяльність, яка направлена на отримання доходу, не можлива без відповідних витрат.

Згідно з пунктом 6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» (далі - Положення (стандарт) 16), яке затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року №318, витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства.

Відповідно до пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку – день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

На виконання умов договору №45/1 від 26.11.2003 року ТОВ «Делакт» 29.11.2005 року сплатило передоплату в сумі 2598750 грн., яка була включена до складу валових витрат на придбання дизельного палива, відповідно до вимог зазначеної норми Закону.

Позивачу частково повернуто отриману передоплату, по якій проведено коригування валових витрат.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Делакт» було визнано господарським судом банкрутом 26.01.2007 року, та скасовано державну реєстрацію 08.02.2007 року.

Згідно з п. 1.25. ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» безнадійна заборгованість - заборгованість юридичної особи, оголошеної банкрутом у порядку, вставленому законом, або при її ліквідації (зняття з реєстрації як суб'єкта підприємницької).

Заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Делакт» відповідно до вимог норм зазначеної статті є «безнадійною заборгованістю», а не, як помилково зазначає суд першої інстанції «безповоротною фінансовою допомогою», та регулюється відповідно до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до п.п. 5.2.8. п. 5.2. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми безнадійної заборгованості в частині, не булла віднесена до валових витрат, у разі коли відповідні заходи щодо стягнення таких боргів не привели до позитивного наслідку.

В розумінні зазначеної статті вжиття заходів щодо стягнення боргу застосовується після виникнення заборгованості, але суд першої інстанції, не врахував що в даному випадку позивач не міг вжити відповідних заходів про повернення передоплати, оскільки не закінчився строк виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Делікт» своїх зобов’язань.

Відповідно до договору поставки №45/1 від 26.11.2003 року строк поставки нафтопродуктів на момент ліквідації Товариства з обмеженою відповідальністю не закінчився, відсутнє прострочення виконання договірних зобов’язань, а тому у позивача не було підстав для застосування заходів щодо стягнення боргу.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що позивач правомірно відніс «безнадійну заборгованість» до складу валових витрат відповідно до п.п. 5.2.8. п. 5.2. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а тому у відповідача відсутні правові підстави для визначення податкового зобов'язання згідно спірного повідомлення-рішення від 29.02.2008 року № 0000422342/0.

З приводу висновків суду першої інстанції щодо правомірності податкового повідомлення-рішення № 0000432342/0 від 29.02.2008 року, яким було визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість, то колегія суддів зазначає наступне.

За змістом п. 1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.п. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна. Даним положенням не передбачено наявності інших документів чи обставин для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до пп.7.4.5.п. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Пунктом 7.5.ст.7 вказаного закону встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Наявність податкових накладних, що підтверджують суми віднесені до складу податкового кредиту під час перевірки відповідачем не заперечується, зауважень щодо правильності їх оформлення відсутні.

Визнання юридичної особи банкрутом саме по собі не призвело до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення її з державного реєстру, і не позбавило правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні.

Колегія суддів погоджується з доводами апелянта, що позивачу не було повернуто суми передоплати Товариством з обмеженою відповідальністю «Делакт», а тому відсутні підстави для зменшення сум податкового кредиту за лютий 2007 року.

Прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення № 0000432342/0-23-12 від 29.02.2008 року не відповідає вимогам податкового законодавства.

Посилання відповідача на порушення позивачем податкового та валютного законодавства спростовані позивачем в повному обсязі, а висновки суду першої інстанції не відповідають матеріалами справи та вимогам чинного законодавства.

Відповідно до частини другої ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Встановлені податковою інспекцією порушення не знайшли свого підтвердження, що свідчить про неправомірність прийнятих спірних податкових повідомленнь-рішеннь № 0000422342/0/23-12 від 29.02.2008 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 816 403,20 грн. та № 0000432342/0/23-12 від 29.02.2008 року, яким визначено суму податку на додану вартість в розмірі 775 003,50 грн..

Відповідно до ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

В матеріалах справи наявне платіжне доручення №84 від 11.02.2009 року, а тому колегія суддів вважає за необхідне стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Богема» судові витрати в сумі 3,40 грн., що складає суму судового збору за подачу апеляційної скарги з Державного бюджету України.

Колегія суддів розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, вважає, що апеляційна скарга підлягаєзадоволенню, а рішення суду скасуванню, з прийняттям нового рішення у справі.

Керуючись ст.ст. 94, 158, 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Богема» – задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 січня 2009 року – скасувати.

Постановити нове рішення по справі, яким вимоги позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Богема» - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у місті Рівне від 29.02.2008 року № 0000422342/0/23-12 та від 29.02.2008 року №0000432342/0/23-12.

Судові витрати в розмірі 3,40 грн. стягнути на корить позивача з Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця з дня виготовлення в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст постанови суду виготовлено 22.02.2010 року.

Головуючий суддя:                                                   Бистрик Г.М.          

Судді: Данилова М.В.

Бараненко І.І.