Рішення № 80268267, 26.02.2019, Подільський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Полтави)

Ленінський районний суд м.Полтави

Справа № 553/3890/15-ц

Провадження № 2/553/12/2019

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

26.02.2019м. Полтава

Ленінський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого судді– Новака Ю.Д.,

при секретарі – Каленіченко В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про припинення права власності на частку в майні та визнання права власності на нерухоме майно,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 15.10.2015 року звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 в якому просила визнати за нею право власності на Ѕ частину житлового будинку, що знаходиться за адресою: м. Полтава, вул. Хрестовоздвиженська, 42.

За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями головуючим суддею у справі було визначено ОСОБА_3

Ухвалою від 28.10.2015 року позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху та надано час на виправлення недоліків.

09.11.2015 року ОСОБА_1 разом з заявою про виправлення недоліків подала до суду уточнену позовну заяву в якій просила визнати право власності на Ѕ частину житлового будинку, що знаходиться за адресою: м. Полтава, вул. Хрестовоздвиженська, 42.

Ухвалою від 10.11.2015 року відкрито провадження у справі.

Ухвалою від 25.12.2015 року у справі за клопотанням представника позивача ОСОБА_1 було призначено судову оціночно-будівельну експертизу. На час провадження експертизи провадження у справі було зупинено.

Ухвалою від 29.02.2016 року провадження у справі було відновлено.

ОСОБА_2 16.02.2016 року звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 про поділ майна, що є об’єктом спільної сумісної власності, припинення права власності на частку в майні, визнання права власності на нерухоме майно, в якому просив: поділити між ним та ОСОБА_1 будівельні матеріали, використані станом на 14.11.2012 року для будівництва недобудованого житлового будинку за адресою: м. Полтава, вул. Хрестовоздвиженська, 42 та припинити право власності ОСОБА_1 на це майно з присудженням їй грошової компенсації; припинити право власності ОСОБА_1 у праві спільної часткової власності на земельну ділянку, а саме на Ѕ частину земельної ділянки площею 600,0 кв.м., кадастровий № 5310136700:06:004:0026, яка знаходиться за адресою: м. Полтава, вул. Хрестовоздвиженська, 42, з присудженням на її користь грошової компенсації та визнати право приватної власності на зазначену Ѕ частину земельної ділянки за ОСОБА_2

Ухвалою від 22.03.2016 року зустрічна позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна, що є об’єктом спільної сумісної власності, припинення права власності на частку в майні, визнання права власності на нерухоме майно, було прийнято до розгляду спільно з розглядом позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно.

Заявою від 28.03.2016 року ОСОБА_2 свої позовні вимоги уточнив в частині визначення розміру грошової компенсації, що підлягає присудженню ОСОБА_1 у разі припинення права власності в спільному майні.

05.10.2016 року до суду надійшов висновок судової оціночно-будівельної експертизи №21/09/16 від 29.09.2016 року, складений експертом ПП «Центр незалежної оцінки та експертизи» ОСОБА_4

05.10.2016 року у зв’язку зі звільненням з посади судді Юхно С.П. було здійснено повторний автоматизований розподіл справи між суддями за результатами якого головуючим суддею у справі було визначено суддю Новака Ю.Д.

Ухвалою від 06.10.2016 року провадження у справі відновлено.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник позовні вимоги, вказані в зміненій позовній заяві підтримали та просили їх задовольнити з підстав наведених у позові. У своїй зміненій позовній заяві та поясненнях даних в судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник, з посиланням на правові норми ст.372 ЦК України, що регулюють поділ майна, що перебуває в спільній сумісній власності співвласників, інші правові норми цього Кодексу, що регулюють правовідносини спільної власності на майно, а також правові норми СК України, якими регулюються майнові правовідносини подружжя щодо майна набутого за час шлюбу, посилалися на ті обставини, що ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_2, шлюб було розірвано в судовому порядку, а майно, яке було набуте подружжям за час шлюбу, було поділено між ними згідно з рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 14 листопада 2012 року, зокрема, зазначеним рішенням Апеляційного суду Полтавської області недобудований житловий будинок по вул. Хрестовоздвиженській, 42, в м. Полтаві, було визнано об’єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2, також за ОСОБА_1 на праві спільної часткової власності було визнано право на Ѕ частину земельної ділянки загальною площею 600,0 кв.м. за цією ж адресою, спроби позивача отримати доступ до належного їй майна відповідачем ОСОБА_2 ігнорувались в результаті чого вона зверталась до суду з позовом про усунення перешкод в користуванні належним їй майном, рішенням від 14.01.2014 року Ленінського районного суду у м. Полтава її позов було задоволено, але відповідач його не виконав, у подальшому ОСОБА_2 недобудований житловий будинок здав в експлуатацію 18 червня 2014 року, як об’єкт, який складається із добудованого ним житлового будинку та завершених будівництвом прибудинкових господарських будівель та споруд, а 10.07.2014 року зареєстрував право приватної власності на об’єкт нерухомого майна в складі зазначеного житлового будинку та господарських будівель та споруд, виходячи з чого згідно з переліком вказаним у витязі з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 22.07.2014 року, а тому вона має право на визнання за нею права власності на Ѕ частину житлового будинку за адресою: м. Полтава, вул. Хрестовоздвиженська, 42. Щодо задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 заперечували та просили відмовити в його задоволенні посилаючись на його безпідставність та необгрунтованість.

За зустрічним позовом позивач-відповідач ОСОБА_2 участі у судовому розгляді справи не приймав надавши суду заяву про слухання справи за його відсутності за участю його представника.

У судовому засіданні представник за зустрічним позовом позивача-відповідача ОСОБА_2 позовні вимоги, вказані в зустрічній позовній заяві зі змінами, підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити з підстав наведених у позові. У своїй позовній заяві ОСОБА_2 та його представник у поясненнях даних в судовому засіданні, на підтвердження своїх позовних вимог посилалися на аналогічні обставини, зазначені ОСОБА_5 щодо набуття права власності на спільне майно за час перебування у зареєстрованому шлюбі згідно з рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 14 листопада 2012 року, а також введення ОСОБА_2 в експлуатацію завершеного будівництвом житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами після розірвання шлюбу з ОСОБА_1 та проведення державної реєстрації права приватної власності на це майно за ОСОБА_2 Проте з посиланням на правові норми ЦК України, що регулюють право власності на майно, правові норми СК України, які регулюють майнові правовідносини подружжя щодо майна набутого за час шлюбу, на противагу позиції позивача-відповідача ОСОБА_1 вважали, що право власності ОСОБА_1 у праві спільної сумісної власності на недобудований житловий будинок встановлене рішенням апеляційного суду, виходячи з змісту правових положень ст. 331 ЦК України, необхідно розглядати як право власності на рухоме майно, а саме на будівельні матеріали, використані при будівництві житлового будинку, а не як право власності на нерухоме майно, оскільки після розірвання між ними 14.11.2012 року шлюбу, ОСОБА_1, як співвласник будівельних матеріалів, не приймала будь-якої участі в добудові житлового будинку та введенні його в експлуатацію, а тому у неї не виникало право власності на житловий будинок, як об’єкт нерухомого майна, її право власності на будівельні матеріали використані при будівництві житлового будинку фактично припинилось при введенні житлового будинку в експлуатацію, що підтверджується судовою практикою, в тому числі наданою ОСОБА_1, у зв’язку з чим необхідно існуюче фактичне становище закріпити юридично шляхом припинення права власності ОСОБА_1 на це майно з присудженням їй грошової компенсації в розмірі вартості Ѕ частини будівельних матеріалів використаних при будівництві недобудованого житлового будинку станом на момент розірвання шлюбу за рахунок грошових коштів в сумі, визначеній експертним шляхом, які будуть передані позивачем-відповідачем за зустрічним позовом ОСОБА_2 на депозит суду. Враховуючи цільове призначення земельної ділянки по вул. Хрестовоздвиженській,42, в м. Полтаві та відсутність зареєстрованого за ОСОБА_1 права власності на житловий будинок, після припинення права власності на рухоме майно, яке знаходиться за цією адресою необхідно також припинити право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з присудженням їй грошової компенсації в розмірі вартості майна за рахунок грошових коштів, переданих позивачем позивачем-відповідачем ОСОБА_2 на депозит суду. Зазначили, що в справі про розірвання шлюбу та поділ спільного майна подружжя набутого під час перебування в шлюбі за результатами розгляду якої було прийнято рішення від 05.09.2012 року Ленінського районного суду м. Полтави та рішення від 14.11.2012 року Апеляційного суду Полтавської області було призначено та проведено судову будівельно-технічну експертизу. Згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи №44 від 26.06.2012 року судового експерта ОСОБА_6було визначено обсяг та вартість будівельних матеріалів використаних при будівництві недобудованого житлового будинку за адресою: м. Полтава, вул. Хрестовоздвиженська,42 який перебував у спільній сумісній власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на час їх перебування в шлюбі. Після розірвання шлюбу ОСОБА_1 будучи забезпеченою житлом, проживала окремо в своїй квартирі за адресою: АДРЕСА_1, не приймала участі в утриманні спільного майна, добудові житлового будинку та введенні його в експлуатацію. ОСОБА_2 для завершення будівництва було залучено інвестора, за власні та залучені грошові кошти він, без участі ОСОБА_1, закінчив будівництво домоволодіння, яке в установленому законом порядку здав в експлуатацію 18 червня 2014 року, як об’єкт, який складається із добудованого ним житлового будинку та завершених будівництвом прибудинкових господарських будівель та споруд. У визначеному законом порядку за ОСОБА_2 10.07.2014 року було зареєстровано право власності на об’єкт нерухомого майна в складі зазначеного житлового будинку і господарських будівель та споруд, згідно з переліком вказаним у витязі з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 22.07.2014 року за адресою: м. Полтава, вул. Хрестовоздвиженська, 42.Спільне проживання із ОСОБА_1 є неможливим, увесь цей час вони проживали фактично окремо, спільного господарства не вели та є чужими між собою людьми. ОСОБА_2 іншого житла ніж житловий будинок у м. Полтава, вул. Хрестовоздвиженська, 42 не має. Щодо задоволення позовної заяви ОСОБА_1 заперечували та прохали відмовити в її задоволенні посилаючись на її безпідставність та необгрунтованість.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, вивчивши матеріали справи, дослідивши надані суду докази та оцінивши їх в сукупності, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні первісного позову ОСОБА_1 та задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 виходячи з наступних підстав.

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності.

Стаття 81 ЦПК України надає право сторонам та іншим учасникам справи подавати докази на підтвердження своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76 ЦПК України).

Частиною 3 статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, доказування не може грунтуватись на припущеннях.

Згідно з ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обгрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній, або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі в період з 11.06.2003 року по 14.11.2012 року.

Рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 05 вересня 2012 року, залишеним без змін в частині розірвання шлюбу рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 14 листопада 2012 року, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано.

Рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 14 листопада 2012 року було здійснено поділ майна подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 набутого ними за час шлюбу. Було визнано об’єктом спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 недобудований житловий будинок по вул. Хрестовоздвиженській,42, у м. Полтава; за ОСОБА_1 було визнано право власності на Ѕ частину земельної ділянки площею 600,0 кв.м., яка розташована по вул. Хрестовоздвиженській,42, у м. Полтава набуту ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 05.07.2005 року, зареєстрованого в реєстрі № 1-1959.

Земельна ділянка площею 600,0 кв.м., кадастровий № 5310136700:06:004:0026, яка знаходиться за адресою: м. Полтава, вул.Хрестовоздвиженська,42, належить на праві спільної часткової власності по Ѕ ОСОБА_2 (на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку від 01 серпня 2005року) та ОСОБА_1 на підставі рішення від 14.11.2012 року Апеляційного суду Полтавської області. Право власності ОСОБА_1 зареєстроване 25.04.2013 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Після розірвання шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 спільно не проживають про що свідчать відомості наведені ОСОБА_2 в позові та пояснення сторін, надані ними в судовому засіданні, які суд сприймає як належні та допустимі докази.

ОСОБА_1 не заперечила наведених в позові ОСОБА_2 обставин щодо забезпечення житлом, надала суду докази того, що вона є власником квартири АДРЕСА_2. ОСОБА_1 не надано доказів, що вона потребує покращення житлових умов.

На момент прийняття рішення за ОСОБА_2 10.07.2014 року було зареєстровано право власності на об’єкт нерухомого майна за адресою м. Полтава, вул. Хрестовоздвиженська, 42, в складі житлового будинку та прибудинкових господарських будівель та споруд, згідно з переліком, зазначеним у витязі з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 22.07.2014 року та технічним паспортом.

Відомості про реєстрацію за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 права власності на інше нерухоме майно, в т.ч. придатного для житла, у суду відсутні.

Відмовляючи ОСОБА_1 в задоволенні позовної вимоги про визнання за нею права власності на Ѕ частину житлового будинку, що знаходиться за адресою: м. Полтава, вул. Хрестовоздвиженська, 42, суд виходить з того, що позивач вибрала неналежний спосіб захисту невизнаного права.

Як єдину підставу для задоволення її позовної вимоги ОСОБА_1 зазначає рішення Апеляційного суду Полтавської області від 14.11.2012 року, яким апеляційний суд визнав недобудований житловий будинок по вул. Хрестовоздвиженська,42, у м. Полтава об’єктом спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1

Проте, відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові від 20 червня 2012 року у справі № 6-56цс12, на яку посилався апеляційний суд в рішенні, визнання судом відповідно до ст. 60 СК України незавершеного будівництвом житлового будинку об’єктом спільної сумісної власності подружжя не є рішенням про визнання права власності на конкретне майно.

Відповідно до ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Згідно з ч.1. ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав на нерухоме майно є обов’язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав. Відповідно до ст.5 цього Закону у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об’єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди (їх окремі частини), квартири, житлові та нежитлові приміщення . Якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію об’єкта нерухомого майна, державна реєстрація прав на такий об’єкт

проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку.

Відповідно до ст.331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна), якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації, до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Як випливає з рішення Апеляційного суду Полтавської області від 14.11.2012 року суд визнав об’єктом спільної сумісної власності за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 недобудований житловий будинок по вул. Хрестовоздвиженська,42, м. Полтави, який не зданий в експлуатацію,що з врахуванням положень ст. 331 ЦК України, дає підстави для висновку, що до моменту введення в експлуатацію та проведення державної реєстрації права власності він не міг вважатись нерухомим майном. При цьому законодавець момент набуття новоствореним майном статусу нерухомого майна пов’язує не лише з фактичним завершенням будівництва, а й необхідністю прийняття цього майна в експлуатацію та проведенням його державної реєстрації.А тому суд, керуючись ч.ч.2,3 ст.331 ЦК України приходить до висновку, що визнання об’єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 недобудованого житлового будинку, згідно з рішенням від 14.11.2012 року Апеляційного суду Полтавської області, необхідно розглядати як визнання за цими особами права власності на матеріали, обладнання тощо, які були використані ними в процесі цього будівництва (створення майна) недобудованого житлового будинку станом на 14.11.2012 року.

Відповідно до ст.185 ЦК України будівельні матеріали використані в будівництві житлового будинку необхідно розглядати як споживну річ, оскільки внаслідок їх одноразового використання вони припиняють своє існування в первісному вигляді.

Рішення Апеляційного суду Полтавської області від 14.11.2012 року не може також розглядатись як безпосередня правова підстава для можливої реєстрації за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 права власності на недобудований будинок, як об’єкт нерухомого майна, так як така реєстрація була можлива тільки по завершенню визначеної законодавством процедури прийняття житлового будинку в експлуатацію.

Оскільки сторони не звертались до Апеляційного суду Полтавської області за роз’ясненням його рішення від 14.11.2012 року в частині визначення об’єкту права спільної сумісної власності – недобудований житловий будинок, і такий об’єкт права власності припинив своє існування на час звернення сторін до суду з відповідними позовами, суд при визначенні цього об’єкту права спільної сумісної власності керується правовими нормами статей 380, 381 ЦК України та приходить до висновку, що згідно з рішенням апеляційного суду об’єктом спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було визнано лише недобудований житловий будинок без допоміжних будівель та споруд. Такі висновки суду підтверджуються також тим, що рішенням апеляційного суду земельна ділянка на якій розміщено житловий будинок визнана окремим об’єктом права спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не пов’язаним з недобудованим житловим будинком.

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про визнання за нею право власності на Ѕ частину житлового будинку, який на момент подання нею позову вже не був об’єктом спільної сумісній власності, а належав на праві приватної власності ОСОБА_2 відповідачу за первісним позовом, як частина домоволодіння, не ставлячи перед судом вимогу про припинення права власності відповідача на частину майна та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно у відповідній частині.

Шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було розірвано 14.11.2012 року рішенням Апеляційного суду Полтавської області та одночасно цим же судовим рішенням було вирішено питання про поділ майна набутого подружжям за час шлюбу. При цьому недобудований житловий будинок, в стані, в якому він перебував на момент прийняття апеляційним судом судового рішення, згідно з нормами СК України було визнано об’єктом спільної сумісної власності. А тому лише в цій частині зазначене майно може бути поділено з застосуванням положень СК України, в іншій частині спір між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо майна, яке знаходиться за адресою вул. Хрестовоздвиженська,42, м. Полтави, але було створене після розірвання між ними шлюбу, підлягає вирішенню з застосуванням положень статей глави 26 Цивільного кодексу України.

Враховуючи, що рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 14.01.2014 року у справі № 553/4941/13-ц, яке набрало законної сили, стосувалось доступу ОСОБА_1 до недобудованого житлового будинку (такий об’єкт на час звернення до суду припинив своє існування), та частини земельної ділянки за адресою м.Полтава, вул. Хрестовоздвиженська, 42, яка не виділена в натурі, предметом позову ОСОБА_1 є визнання за нею права власності на нерухоме майно, суд приходить до висновку, що обставини встановлені цим судовим рішенням не мають преюдиційного значення при вирішенні даної справи.

Позивач ОСОБА_1 в обгрунтування заявленої позовної вимоги посилається на правові норми, які регулюють права співвласника при поділі спільного майна, хоча вимоги про поділ майна співвласників позивачем не заявлялись.

Позивач ОСОБА_1 також не надала суду доказів на підтвердження наявності у неї правових підстав щодо розміру Ѕ частки у нерухомому майні, право власності на яку просить визнати. Виходячи з висновку судової додаткової оціночно-будівельної експертизи №102 від 30.11.2018 року, виготовленого судовим експертом ОСОБА_7 ринкова вартість Ѕ частки будівельних матеріалів використаних при будівництві недобудованого житлового будинку Літ. А-2 за адресою: м. Полтава, вул. Хрестовоздвиженська, 42, на яку має право ОСОБА_1 станом на час проведення експертизи з урахуванням зносу складає 0,19 чи 19% від ринкової вартості житлового будинку Літ А-2, та 0,21 чи 21% від ринкової вартості домоволодіння. Тобто заявлений ОСОБА_1 у позові розмір частки у нерухомому майні у грошовому виразі більш як в два з половиною рази перевищує розмір частки на яку вона має право згідно з доказами наданими сторонами суду.

Задовольняючи позов ОСОБА_2 суд виходить з наступного.

Суд сприймає як достовірні та такі, що не потребують доказуванню обставини, що визнаються сторонами, а саме обставини, щодо строку перебування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі, набуття ними під час цього шлюбу майна визначеного рішенням апеляційного суду від 14.11.2012 року, припинення існування після розірвання шлюбу об’єкту права спільної сумісної власності – недобудованого житлового будинку, введення ОСОБА_2 в експлуатацію житлового будинку з прибудинковими будівлями та спорудами, реєстрації за ОСОБА_2 права приватної власності на домоволодіння за адресою вул. Хрестовоздвиженська, 42, у м. Полтава, наявності у ОСОБА_1 на праві приватної власності квартири АДРЕСА_2, реєстрації за сторонами права спільної часткової власності на земельну ділянку площею 600 кв.м. кадастровий № 531013670:006:004:0026, за адресою вул. Хрестовоздвиженська,42, у м. Полтава.

Як випливає з поданих сторонами в якості доказів документів подальше будівництво після 14.11.2012 року житлового будинку та прибудинкових будівель та споруд за адресою по вул. Хрестовоздвиженська,42, м. Полтави, здійснювалось за рахунок та силами лише ОСОБА_2, інший співвласник ОСОБА_1 участі в добудові житлового будинку та будівництві прибудинкових будівель і споруд не приймала.

Факт здійснення ОСОБА_2 після 14.11.2012 року (дата розірвання шлюбу з ОСОБА_1 та поділу майна подружжя) подальшого будівництва об’єкта (в т.ч. добудови житлового будинку) за адресою м. Полтава, вул. Хрестовоздвиженська,42, за участю залученого ним інвестора ОСОБА_8, підтверджується актами приймання-передачі робіт від 15.08.2013 року та 12.06.2014 року на загальну суму 200000,00 грн., які суд сприймає як належні та допустимі докази, які не спростовані іншою стороною. Відповідно до зазначених актів було здійснено роботи по завершенню будівництва житлового будинку, зокрема: придбано та встановлено склопакет вікна, встановлено решітки у вікнах, встановлено кондиціонер, встановлено і підключено охоронну сигналізацію будинку; проведена ревізія і прокладка внутрішньої і зовнішньої електропроводки, проведено капітальний ремонт печі та витяжки, встановлена металева огорожа, виготовлена та встановлена газова витяжка, проведено ремонт кімнат, встановлена металева сітка; проведено благоустрій території, проведено будівельно-монтажні роботи по виготовленню та монтажу димоходу, проведено будівельно-монтажні роботи по монтажу твердопаливного котла і теплотехнічного обладнання, придбано твердопаливний котел, встановлена термоізоляція котла, встановлена вентиляційна труба для газу, побудована вигрібна яма. Заперечення відповідача ОСОБА_1 та її представника, що здійсненні будівельні роботи не можуть розглядатись як проведені для добудови житлового будинку, суд сприймає критично, оскільки для забезпечення проживання людей в житловому будинку та здачі його в експлуатацію він повинен бути забезпеченим відповідними комунікаціями (електроенергія, газ, тепло, тощо), які повинні відповідати встановленим будівельно-технічним нормам та на введення яких в експлуатацію необхідно отримати дозволи відповідних установ.

Провівши звірку технічного стану об’єкту розташованого на земельній ділянці за адресою: м. Полтава, вул. Хрестовоздвиженська,42, який зафіксований в технічному паспорті станом на 21 травня 2014 року, копії якого надані сторонами, з технічним станом цього ж об’єкту на час проведення судової будівельно-технічної експертизи (висновок експерта №44 від 26.06.2012 року, який суд приймає як допустимий та належний доказ, та який досліджувався і не ставився під сумнів Апеляційним судом Полтавської області при ухваленні рішення від 14.11.2012 року), суд приходить до висновку, про наявність суттєвихзмін у стані цього майна в ході проведеного після 26.06.2012 року будівництва.

Факт завершення будівництва об’єкта підтверджується декларацією про готовність об’єкта до експлуатації від 18 червня 2014 року.

Державна реєстрація права власності на нерухоме майно за адресою м. Полтава, вул. Хрестовоздвиженська,42, за ОСОБА_2 здійснена 10.07.2014 року /витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 22.07.2014 року/.

Оскільки сторони спірних правовідносин не надали доказів того, що вони дійшли згоди про відступлення від рівності часток при вирішенні спору в частині поділу майна, а саме недобудованого житлового будинку, який як об’єкт права спільної сумісної власності визнано за ними рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 14.11.2012 року, суд при вирішенні спору вважає частки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у праві власності на це майно рівними – по Ѕ кожному.

У судовому засіданні були також допитані судові експерти ОСОБА_6, ОСОБА_9Ю, ОСОБА_4, які надали суду показання та пояснення щодо зроблених ними експертних висновків.

Експерт ОСОБА_6 пояснила суду, що весною 2012 року під час слухання справи про розлучення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та поділ спільного майна подружжя її ухвалою суду було залучено до справи як експерта та доручено провести будівельно-технічну експертизу. Зокрема, на розв’язання експертизи судом були поставлені питання щодо визначення будівельних матеріалів, використаних при будівництві недобудованого житлового будинку у м. Полтава, вул. Хрестовоздвиженська, 42, та робіт, їх вартості, ступеню готовності житлового будинку, визначення варіантів поділу будівельних матеріалів. Експертиза (експертний висновок №44 від 26.06.2012 року) була проведена лише в частині визначення обсягу будівельних матеріалів використаних при будівництві та їх вартості, виходячи з наданих експерту судом документів, що підтверджували зроблені витрати. Технічний паспорт та проектно-кошторисну документацію експерту не надавався, а частина питань (вартості робіт, ступеню готовності житлового будинку, визначення варіантів поділу будівельних матеріалів) поставлених судом експерту, які повинна була оплатити ОСОБА_1, не була оплачена, тому експертиза в цій частині не проводилась. Виходячи з обстановки в житловому будинку в ньому можна було проживати, але він не був введений в експлуатацію, а так як стан готовності не встановлювався, то будинок не можна було розглядати як нерухомість, він оцінювався лише як будівельні матеріали.

Суд, керуючись вимогами ч.4 ст. 82 ЦПК України при вирішенні справи бере до уваги показання експерта ОСОБА_6 дані в судовому засіданні та зроблений нею експертний висновок №44 від 26.06.2012 року лише в частині визначеного нею при проведенні експертизи обсягу будівельних матеріалів, що були використані при будівництві недобудованого житлового будинку у м. Полтава, вул. Хрестовоздвиженська, 42, як документально підтверджене існування цих речей в складі недобудованого житлового будинку у достовірно визначений проміжок часу на момент перебування сторін по справі у шлюбі.

Експерти ОСОБА_9Ю, ОСОБА_4, у судовому засіданні дали пояснення щодо деталей проведених ними судово-оціночних експертиз і зроблених ними відповідно експертних висновків (№460 від 08.07.2016 року, складений експертом Полтавського відділення Харківського НДІ судових експертиз ім. засл. проф. ОСОБА_10 ОСОБА_9 та №21/09/16 від 29.09.2016 року, складений експертом ПП «Центр незалежної оцінки та експертизи» ОСОБА_4І.) підтримали їх в повному обсязі.

Представником позивача-відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_11 26.09.2017 року було заявлено клопотання про визнання недопустимим доказом експертного висновку №460 від 08.07.2016 року (а.с. 102, том 2), складеного експертом Полтавського відділення Харківського НДІ судових експертиз ім. засл. проф. ОСОБА_10 ОСОБА_9 у зв’язку з порушеннями допущеними при проведенні експертизи та складанні експертного висновку, у задоволені якого суд відмовляє за безпідставністю. Разом з тим суд перевіривши обставини зазначені в клопотанні ( а.с. 86- 88, том 3) приходить до висновку, що наявні в експертному висновку недоліки ставлять під сумнів достовірність висновків експерта та ставиться до нього критично.

У зв’язку з втратою актуальності висновками судових оціночно-будівельних експертиз №460 від 08.07.2016 року, складений експертом Полтавського відділення Харківського НДІ судових експертиз ім. засл. проф. ОСОБА_10 ОСОБА_9, та №21/09/16 від 29.09.2016 року, складений експертом ПП «Центр незалежної оцінки та експертизи» ОСОБА_4,суд при вирішенні справи не бере їх до уваги, так само як і показання експертів ОСОБА_9, ОСОБА_4 дані в судовому засіданні щодо цих експертних висновків.

У судовому засіданні була допитана свідок ОСОБА_12, яка пояснила, що як інженер ПП Полтавське бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор» в травні 2014 року здійснила обстеження домоволодіння у м. Полтава, вул. Хрестовоздвиженська, 42, та за результатами обстеження склала технічний паспорт на домоволодіння, який було затверджено керівництвом. На момент виготовлення технічного паспорта наявні у домоволодінні житловий будинок, інші будівлі та споруди не були зареєстровані в інспекції ДАБК як об’єкти завершеного будівництва, про що вона зробила відмітку на технічному паспорті. Відмінності в технічному паспорті виготовленому нею та технічному паспорті 2011 року, наданому ОСОБА_1, пояснила технічними помилками допущеними в 2011 році особами, які його склали, зокрема подвійне врахування одних тих самих площ в приміщеннях, а також невеликими переплануваннями зробленими в проміжок часу між виготовленням технічних паспортів. У технічному паспорті на домоволодіння станом на травень 2014 року нею достовірно відображено всі дані отримані при обстежені.

24.07.2017 року на адресу суду надійшов висновок судової оціночно-земельної експертизи № 7-01 від 14.07.2017 року, виготовлений судовим експертом Експертно-технічного центру «Статус» ОСОБА_13 Відповідно до висновку ринкова вартість Ѕ частки земельної ділянки за адресою м. Полтава, вул. Хрестовоздвиженська, 42, становить 121800,0 грн. Заявою від 04.10.2017 року експерт ОСОБА_13 виправив технічну помилку допущену в розрахунках та зазначив, що ринкова вартість Ѕ частки земельної ділянки за адресою м. Полтава, вул. Хрестовоздвиженська, 42, становить не 121800,0 грн., а 60900,0 грн.

Для актуалізації вартості спірного майна за клопотаннями представника позивача-відповідача ОСОБА_2 ухвалою від 10.10.2017 року у справі було призначено повторну судову оціночно-будівельну експертизу, проведення якої було доручено судовому експерту ОСОБА_7

04.12.2017 року на адресу суду надійшов експертний висновок судової повторної оціночно-будівельної експертизи №91 від 30.11.2017 року, виготовлений судовим експертом ОСОБА_7 Відповідно до цього Висновку ринкова вартість Ѕ частки будівельних матеріалів використаних при будівництві недобудованого житлового будинку Літ. А-2 за адресою: м. Полтава, вул. Хрестовоздвиженська, 42, станом на час проведення експертизи з урахуванням зносу становить 508376,50 грн., що складає 0,18 чи 18% від ринкової вартості житлового будинку Літ А-2, та 0,17 чи 17% від ринкової вартості домоволодіння.

Для актуалізації вартості спірного майна за клопотаннями представника позивача-відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_11 ухвалою від 05.10.2018 року у справі було призначено повторну судову оціночно-будівельну експертизу, проведення якої було доручено судовому експерту ОСОБА_7

03.12.2018 року на адресу суду надійшов експертний висновок судової додаткової оціночно-будівельної експертизи №102 від 30.11.2018 року, виготовлений судовим експертом ОСОБА_7 Відповідно до цього Висновку ринкова вартість Ѕ частки будівельних матеріалів використаних при будівництві недобудованого житлового будинку Літ. А-2 за адресою: м. Полтава, вул. Хрестовоздвиженська, 42, станом на час проведення експертизи з урахуванням зносу становить 565966,00 грн., що складає 0,19 чи 19% від ринкової вартості житлового будинку Літ А-2, та 0,21 чи 21% від ринкової вартості домоволодіння.

25.02.2019 року на адресу суду надійшов висновок оціночно-земельного дослідження № 3 від 12.02.2019 року, виготовлений в порядку ст.106 ЦПК України судовим експертом Експертно-технічного центру «Статус» ОСОБА_13 Відповідно до висновку ринкова вартість Ѕ частки земельної ділянки за адресою м. Полтава, вул. Хрестовоздвиженська, 42, становить 69600,0 грн.

Заявою від 25.02.2019 року ОСОБА_2 свої позовні вимоги уточнив в частині визначення розміру грошової компенсації, що підлягає присудженню ОСОБА_1 у разі припинення права власності в спільному майні.

Згідно з експертним висновком судової додаткової оціночно-будівельної експертизи №102 від 30.11.2018 року, який виготовлений судовим експертом ОСОБА_7, ринкова вартість Ѕ частки будівельних матеріалів використаних при будівництві недобудованого житлового будинку Літ. А-2 за адресою: м. Полтава, вул. Хрестовоздвиженська, 42, станом на час проведення експертизи з урахуванням зносу становить 565966,00 грн.

Виходячи з того, що недобудований житловий будинок за адресою: м. Полтава, вул. Хрестовоздвиженська, 42, як об’єкт спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1, який за правовим статусом був рухомим майном, припинив своє існування ще до подання сторонами до суду їх позовів, суд приходить до висновку, що застосування до спірних правовідносин положень ЦК України, які регулюють поділ спільного майна, неможливим, у зв’язку з припиненням фізичного існування такого майна як окремого об’єкта права власності.

Разом з тим будівельні матеріали використані при будівництві недобудованого житлового будинку, який припинив існування як самостійний об’єкт права власності, мають майнову вартість, та як складові частини увійшли до складу домоволодіння, право приватної власності на яке зареєстроване за ОСОБА_2

В обґрунтування своїх заперечень на позов ОСОБА_2 відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_1 не додала жодного доказу своєї участі після 14.11.2012 року в створенні нерухомого майна, яке знаходиться за адресою вул. Хрестовоздвиженська,42, м. Полтави, а тому суд приходить до висновку, що ОСОБА_1, з врахуванням положень ст. 372 ЦК України, має право власності на Ѕ частину матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі будівництва (створення майна) житлового будинку станом на 14.11.2012 року.

Виходячи з того, що будівельні матеріали є споживними речами наділеними родовими ознаками, суд приходить до висновку, що порушені майнові права ОСОБА_1 можуть бути поновлені шляхом повернення ОСОБА_2 їй, як власнику,у натурі відповідної кількості будівельних матеріалів належної якості, або шляхом присудження з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошової компенсації виходячи з ринкової вартостіцих будівельних матеріалів.

Сторонами надано докази щодо будівельних матеріалів, які використовувались при будівництві недобудованого житлового будинку, станом на 2012 рік, але не надано доказів, щодо наявності таких будівельних матеріалів, або їх аналогів, у продажу, на момент прийняття судового рішення.

У своєму позові та в ході судового розгляду справи ОСОБА_1 не заявляла про бажання отримати в натурі будівельні матеріали, використані при будівництві недобудованого житлового будинку.

Тому суд приходить до висновку про необхідність присудження з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошової компенсації за 1/2 частину будівельних матеріалів, використаних при будівництві недобудованого житлового будинку та які увійшли як складова частина до складу домоволодіння, власником якого є ОСОБА_2

При визначенні розміру грошової компенсації суд керується експертним висновком судової додаткової оціночно-будівельної експертизи №102 від 30.11.2018 року, який виготовлений судовим експертом ОСОБА_7, згідно з яким ринкова вартість Ѕ частки будівельних матеріалів використаних при будівництві недобудованого житлового будинку Літ. А-2 за адресою: м. Полтава, вул. Хрестовоздвиженська, 42, станом на час проведення експертизи з урахуванням зносу становить - 565966,00 грн.

При ухваленні рішення в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 щодо припинення права спільної часткової власності ОСОБА_1 на Ѕ частину земельної ділянки за адресою: м. Полтава, вул. Хрестовоздвиженська, 42 та визнання за ним права власності на цю частку у нерухомому майні суд, виходить з наступного.

При визнанні за ОСОБА_1 права власності на Ѕ частину земельної ділянки площею 600,0 кв.м., кадастровий № 5310136700:06:004:0026, за адресою: м. Полтава, вул. Хрестовоздвиженська,42, з цільовим призначенням земельної ділянки - будівництво та обслуговування житлового будинку, будівель і споруд, Апеляційний суд Полтавської області виходив з того, що за нею та ОСОБА_2 було визнано об’єктом права спільної сумісної власності недобудований житловий будинок, який був розташований на цій земельній ділянці.

Виходячи з наданих сторонами доказів ними фактично не вирішено спірні питання щодо землекористування земельною ділянкою площею 600 кв.м. кадастровий № 531013670:006:004:0026. за адресою: м. Полтава, вул. Хрестовоздвиженська, 42.

За ОСОБА_1 на підставі рішення від 14.11.2012 року Апеляційного суду Полтавської області було зареєстровано право спільної часткової власності на Ѕ частину зазначеної земельної ділянки без її визначення належної їй частки в натурі. Проте апеляційний суд визнавши за ОСОБА_1 право спільної часткової власності на Ѕ частину зазначеної земельної ділянки не прийняв рішення про позбавлення ОСОБА_2 права власності на це нерухоме майно.

Враховуючи, що право приватної власності на домоволодіння зареєстровано за ОСОБА_2 і відсутні судові рішення про позбавлення його права власності повністю, або частково, на земельну ділянку площею 600 кв.м. кадастровий №531013670:006:004:0026. за адресою: м. Полтава, вул. Хрестовоздвиженська, 42; ОСОБА_1 в силу існуючих обставин не може самостійно використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням; судом вирішено питання про припинення права власності ОСОБА_1 на рухоме майно в домоволодінні; неможливість поділу майна в натурі та неможливістю спільного володіння та користування, у зв’язку з розміщенням на земельній ділянці будівель та споруд, власником яких є лише ОСОБА_2В; припинення права власності не завдасть шкоди інтересам ОСОБА_1 та членам її сім’ї так як вони з 2012 року фактично не володіли та не користувались земельною ділянкою, не вживали заходів для вирішення спірних питань щодо фактичного землекористування, суд керуючись ст.ст.365, 378 ЦК України, ст.143 ЗК України, з застосуванням аналогії закону (ст. 377 ЦК України) вважає за необхідне припинити право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 600 кв.м. кадастровий №531013670:006:004:0026. за адресою: м. Полтава, вул. Хрестовоздвиженська, 42, з присудженням з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошової компенсації.

Згідно з висновком оціночно-земельного дослідження № 3 від 12.02.2019 року, який, виходячи з його змісту, фактично є висновком оціночно-земельної експертизи проведеної у порядку визначеному ст.106 ЦПК України судовим експертом Експертно-технічного центру «Статус» ОСОБА_13, ринкова вартість Ѕ частки земельної ділянки площею 600 кв.м. кадастровий № 531013670:006:004:0026, яка належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1, за адресою м. Полтава, вул. Хрестовоздвиженська, 42, становить 69600,0 грн.

Відповідно до наявних у справі платіжних документів ОСОБА_2 на час ухвалення рішення на депозитний рахунок суду внесено грошові кошти на загальну суму 635566,00 грн.

Керуючись ст.ст. 182, 185, 331, 365, 377, 378 ЦК України, Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст. ст. 4, 12, 13, 258, 259, 265-268ЦПК України, суд , -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні первісного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на Ѕ частину житлового будинку, що знаходиться за адресою м. Полтава, вул. Хрестовоздвиженська, 42 - відмовити за безпідставністю.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна, що є об’єктом спільної сумісної власності, припинення права власності на частку в майні, визнання права власності на нерухоме майно - задовольнити.

Поділити між ОСОБА_2 і ОСОБА_1 будівельні матеріали, використані станом на 14.11.2012 року для будівництва недобудованого будинку за адресою: вул. Хрестовоздвижинська, 42 у м. Полтаві, який визнано об’єктом спільної сумісної власності подружжя, та припинити право власності ОСОБА_1 на це майно з присудженням на користь ОСОБА_1 грошової компенсації в сумі 565966 (п’ятсот шістдесят п’ять тисяч дев’ятсот шістдесят шість) грн. 00 коп.

Припинити право власності ОСОБА_1 у праві спільної часткової власності на земельну ділянку, а саме на Ѕ частину земельної ділянки площею 600,0 кв. м, кадастровий № 5310136700:06:004:0026, яка знаходиться за адресою: м. Полтава, вул. Хрестовоздвиженська, 42 з присудженням на користь ОСОБА_1 грошової компенсації в сумі 69600 ( шістдесят дев’ять тисяч шістсот) грн. 00 коп., та визнати право приватної власності на зазначену Ѕ частину земельної ділянки за ОСОБА_2.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок компенсації за припинення права власності на частки в майні грошові кошти в сумі 635566,00 грн., в тому числі: 69600,00 грн. - вартість Ѕ частки земельної ділянки площею 600,0кв.м. кадастровий № 5310136700:06:004:0026, за адресою: м. Полтава, вул. Хрестовоздвиженська,42; 565966,00 грн. - вартість будівельних матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі будівництва (створення майна) - житлового будинку за адресою м. Полтава, вул. Хрестовоздвиженська,42.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі до Полтавського апеляційного суду апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст рішення виготовлено 06.03.2019 року.

Суддя Ленінського районного суду м. ПолтавиОСОБА_14