Ухвала суду № 80229461, 04.03.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у забезпеченні позову

04 березня 2019 року м. Київ Справа № 320/793/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Харченко С.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення адміністративногопозовуОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої доньки – ОСОБА_2до треті особи:приватного виконавця виконавчого округу Київської області ОСОБА_3, 1) Служба у справах дітей та сім’ї Вишгородської районної державної адміністрації, 2) Орган опіки та піклування Новопетрівської сільської ради, 3) ОСОБА_4, 4) Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи»провизнання протиправним та скасування рішення, ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої доньки – ОСОБА_2 – звернулась до суду з позовом до приватного виконавця виконавчого округу Київської області ОСОБА_3, треті особи: Служба у справах дітей та сім’ї Вишгородської районної державної адміністрації, Орган опіки та піклування Новопетрівської сільської ради, ОСОБА_4, Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», в якому просить суд визнати протиправною та скасувати заявку на реалізацію арештованого майна, сформовану відповідачем в рамках виконавчого провадження № 57956714, на підставі якої Державним підприємством «СЕТАМ» сформовано лот № 330885.

28.02.2019 до суду надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом зупинення реалізації нерухомого майна за лотом № 330885, сформованим Державним підприємством «СЕТАМ» на підставі заявки відповідача в рамках виконавчого провадження № 57956714.

В обґрунтування наведеної вище заяви ОСОБА_1 зазначає, що вжиття судом заходів забезпечення позову є необхідною умовою для недопущення порушення прав її неповнолітньої доньки, оскільки на момент звернення до суду нерухоме майно – квартира, в якій проживає ОСОБА_2 - без отримання попереднього дозволу органів опіки та піклування передана приватним виконавцем на примусову реалізацію на публічних торгах, що у свою чергу може призвести до її незаконного відчуження третім особам та, як наслідок, залишить неповнолітню дитину без місця проживання, а також ускладнить виконання рішення суду в майбутньому.

При вирішенні питання щодо наявності підстав для забезпечення позову суд виходить з наступного.

Відповідно до частин першої та другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

В силу приписів частини першої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов’язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Частиною другою цієї ж статті передбачено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Аналізуючи вказані вище норми у сукупності, суд дійшов висновку, що заходи забезпечення адміністративного позову мають вживатись виключно у двох випадках: 1) якщо існує така небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача (фізичної або юридичної особи, суб’єкта владних повноважень), яка у разі невжиття судом заходів забезпечення позову в майбутньому зробить неможливим їх захист або ускладнить виконання рішення суду; 2) якщо є очевидні ознаки протиправності рішень, дій та бездіяльності суб’єктів владних повноважень, що призводять до порушення прав, свобод та інтересів позивача.

При цьому заходи забезпечення позову повинні обиратися судом з урахуванням дотримання балансу між правами та інтересами позивача, за захистом яких він звернувся, та наслідками впливу таких заходів на права та свободи заінтересованих осіб.

Так, принцип рівності сторін - один із складників концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (рішення Європейського суду з прав людини "Кресс проти Франції" від 07.06.2001).

Відповідно до Рекомендації про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах № R (89) 8 від 13.09.1989, прийнятої Комітетом ОСОБА_5 Європи, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта.

Таким чином, забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, оскільки вживається судом з метою охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних рішень, дій та бездіяльності з боку відповідача, щоб забезпечити в подальшому реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, у тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд дійшов висновку про недоведеність заявником існування передбачених статтею 150 Кодексу адміністративного судочинства України підстав, за наявності яких суд може вжити заходи забезпечення позову.

Так, заявник не надав суду жодних доказів наявності очевидних ознак протиправності рішення приватного виконавця та існування обставин, які б без вжиття судом відповідних заходів вказували на неможливість захисту прав, свобод та інтересів неповнолітньої дитини позивача або необхідність докладання значних зусиль та витрат для їх відновлення в майбутньому.

Суд також констатує, що повна, всебічна та об'єктивна оцінка діям приватного виконавця щодо направлення заявки на реалізацію арештованого майна на прилюдних торгах в рахунок погашення боргу власника квартири – третьої особи - може бути надана судом виключно за результатами розгляду справи по суті.

За таких обставин суд дійшов висновку, що заява ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 150, 151, 154, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.

2. Копію ухвали надіслати (видати) учасникам справи (їх представникам).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п’ятнадцяти днів з дня її складання (підписання).

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Харченко С.В.