Рішення № 80215224, 04.03.2019, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2019 року м. ПолтаваСправа № 440/4513/18

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Головка А.Б., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції Центрального округу про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

17 грудня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної екологічної інспекції Центрального округу про визнання бездіяльності щодо не розгляду заяви від 01.10.2018 в місячний строк як передбачено Законом України "Про звернення громадян" протиправною; визнання неправомірною бездіяльність під час розгляду заяви від 01.10.2018 щодо не пересилання в 5-денний термін за належністю відповідному органу чи посадовій особі до компетенції якого входить розгляд заяви; визнання неправомірною бездіяльність щодо не направлення на адресу позивача повідомлення про пересилання за належністю звернення; зобов'язання повторно розглянути заяву від 01.10.2018 та надати відповідь передбачену чинним законодавством.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що 01.10.2018 звернувся до відповідача в порядку Закону України “Про звернення громадян” із заявою щодо здійснення заходів притягнення до відповідальності державного кадастрового реєстратора ОСОБА_2, проте відповідь на заяву отримав лише 04.12.2018. Внаслідок незаконної бездіяльності відповідача йому завдано моральної шкоди та шкоди здоров'ю.

01.02.2018 до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якій відповідач посилався на те, що заява ОСОБА_1 надійшла до Держекоінспекції 08.10.2018 та 06.11.2018 позивачу направлена відповідь по його заяві, тобто в межах строку, передбаченого статтею 20 Закону України “Про звернення громадян” /а.с. 25-26/.

Суд, дослідивши письмові докази, встановив наступні обставини та спірні правовідносини.

ОСОБА_1 звернувся до Державної екологічної інспекції Центрального округу із заявою від 01.10.2018 в порядку Закону України "Про звернення громадян" щодо здійснення заходів притягнення до відповідальності державного кадастрового реєстратора ОСОБА_2 за вимагання не передбачених законом документів для внесення відомостей до Державного земельного кадастру /а.с. 52/.

Відповідачем розглянуто звернення позивача від 01.10.2018 та надано відповідь листом від 06.11.2018 № Д-92/07-47/08-16 у якій зазначено, що вказане у зверненні питання не відноситься до компетенції Державної екологічної інспекції Центрального округу /а.с. 9/.

Посилаючись на несвоєчасність розгляду заяви та не вирішення її по суті позивач звернувся до суду з цим позовом.

Оцінюючи обґрунтованість позовних вимог суд дійшов до наступних висновків.

Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Питання реалізації громадянами України наданого їм статтею 40 Конституції України права на звернення урегульовано Законом України "Про звернення громадян" від 02.10.1996 №393/96-ВР (надалі – Закон № 393/96-ВР).

Згідно з положеннями частини першої статті 1 Закону № 393/96-ВР громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Відповідно до статті 3 цього Закону під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Пропозиція (зауваження) – звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства.

Заява (клопотання) – звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Скарга – звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.

Згідно з частиною другою статті 5 Закону № 393/96-ВР звернення може бути подано окремою особою (індивідуальне) або групою осіб (колективне).

Звернення може бути усним чи письмовим (частина четверта статті 5 Закону № 393/96-ВР).

Письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв'язку (електронне звернення) (частина шоста статті 5 Закону № 393/96-ВР).

Частинами сьомою та восьмою статті 5 Закону № 393/96-ВР визначено, що у зверненні має бути зазначено прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. В електронному зверненні також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв'язку з ним. Застосування електронного цифрового підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається.

Звернення, оформлене без дотримання зазначених вимог, повертається заявнику з відповідними роз'ясненнями не пізніш як через десять днів від дня його надходження, крім випадків, передбачених частиною першою статті 7 цього Закону.

Питання розгляду заяв (клопотань) врегульовано статтею 15 Закону № 393/96-ВР, згідно з частиною першою якої органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.

Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Частиною першою статті 20 цього Закону визначено, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.

Таким чином, органи, до яких направлено звернення, зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв. При цьому звернення повинні бути розглянуті та вирішені у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а відповіді за результатами їх розгляду даються тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.

З матеріалів справи вбачається, що звернення від 01.10.2018 подано відповідно до Закону України "Про звернення громадян".

У зазначеному зверненні, позивач просив здійснити заходи щодо притягнення до відповідальності державного кадастрового реєстратора ОСОБА_2 за вимагання не передбачених законом документів для внесення відомостей до Державного земельного кадастру.

Відповідачем розглянуто звернення позивача від 01.10.2018 та надано відповідь листом від 06.11.2018 № Д-92/07-47/08-16 /а.с. 9/.

У відзиві на позов відповідач стверджує, що заява ОСОБА_1 надійшла до Держекоінспекції 08.10.2018 та 06.11.2018 позивачу направлена відповідь по його заяві, проте доказів на підтвердження зазначеного до суду не надано.

Натомість ОСОБА_1 у позовній заяві зазначає, що відповідь на заяву від 01.10.2018 надійшла на його адресу 04.12.2018.

Отже відповідачем не надано доказів своєчасного розгляду звернення ОСОБА_1, тобто у термін не більше одного місяця від дня його надходження.

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку про визнання протиправною бездіяльності Державної екологічної інспекції Центрального округу щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 від 01.10.2018 у місячний строк, встановлений Законом України "Про звернення громадян".

Так, у відповіді зазначено, що вказане у зверненні питання не відноситься до компетенції Державної екологічної інспекції Центрального округу.

Згідно із частиною 3 статті 7 Закону України "Про звернення громадян" якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз'ясненнями.

Водночас, відповідь від 06.11.2018 № Д-92/07-47/08-16 не містить інформації щодо пересилання звернення позивача від 01.10.2018 за належністю відповідному органу чи посадовій особі, до компетенції якого входить розгляд заяви. До суду не надано доказів повідомлення громадянина, який подав звернення, про таке пересилання.

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку про визнання протиправною бездіяльність Державної екологічної інспекції Центрального округу під час розгляду заяви ОСОБА_1 від 01.10.2018 щодо не пересилання в 5-денний термін за належністю відповідному органу чи посадовій особі до компетенції якого входить розгляд заяви та визнання протиправною бездіяльність щодо не направлення на адресу позивача повідомлення про пересилання за належністю звернення від 01.10.2018.

З метою відновлення порушеного права позивача суд вважає за необхідне зобов'язати Державну екологічну інспекцію Центрального округу повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 01.10.2018 та надати відповідь, з урахуванням висновків суду.

Щодо заявленої моральної шкоди слід зазначити, що відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Порядок відшкодування моральної шкоди визначений в статті 23 Цивільного кодексу України, відповідно до якої особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Разом з тим, позивачем не надано обґрунтованих пояснень щодо стягнень моральної шкоди, не зазначено в чому полягає ця шкода, чим підтверджується факт її заподіяння, яких саме моральних (душевних/психічних) страждань він зазнав від бездіяльності відповідача, не надано детальний розрахунок моральної шкоди на суму 5559 грн.

Отже, позовні вимоги про стягнення моральної шкоди задоволенню не підлягають.

Таким чином, позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Згідно із частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" ОСОБА_3 як інвалід ІІ групи звільнений від сплати судового збору. Доказів щодо понесення інших судових витрат позивачем не надано.

Отже, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 77, 243-246, 250, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (вул. Мошляка, 68, с. Білозір'я, Черкаський район, Черкаська область, 19635, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Державної екологічної інспекції Центрального округу (вул. Коцюбинського, 6, м. Полтава, 36039, код ЄДРПОУ 42149108) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльності Державної екологічної інспекції Центрального округу щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 від 01.10.2018 у місячний строк, встановлений Законом України "Про звернення громадян".

Визнати протиправною бездіяльність Державної екологічної інспекції Центрального округу під час розгляду заяви ОСОБА_1 від 01.10.2018 щодо не пересилання в 5-денний термін за належністю відповідному органу чи посадовій особі до компетенції якого входить розгляд заяви.

Визнати протиправною бездіяльність Державної екологічної інспекції Центрального округу щодо не направлення на адресу ОСОБА_1 повідомлення про пересилання за належністю звернення від 01.10.2018.

Зобов'язати Державну екологічну інспекцію Центрального округу повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 01.10.2018 та надати відповідь, з урахуванням висновків суду.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя А.Б. Головко