Рішення № 80215227, 04.03.2019, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2019 року м. ПолтаваСправа № 440/316/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді – Алєксєєвої Н.Ю., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Департаменту фінансово-облікової політики Міністерства внутрішніх справ України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

24 січня 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Департаменту фінансово-облікової політики Міністерства внутрішніх справ України про :

- визнання протиправною бездіяльність Департаменту фінансово-облікової політики Міністерства внутрішніх справ України щодо не вжиття належних заходів реагування по фактам викладеним у зверненні ОСОБА_1 від 16.12.2018;

- визнання протиправною бездіяльність Департаменту фінансово-облікової політики Міністерства внутрішніх справ України щодо не перенаправления за належністю відповідному органу чи посадовій особі звернення від 16.12.2018 до повноважень якої входить вирішення питання, надання одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 на отримання однокімнатної квартири № 13 розташованої за адресою: м. Полтава, вул. Панянка, 1, згідно вимог п. 3 ст. 7 Закону України "Про звернення громадян";

- визнання протиправною бездіяльність Департаменту фінансово-облікової політики Міністерства внутрішніх справ України щодо не перенаправления за належністю відповідному органу чи посадовій особі звернення від 16.12.2018, згідно вимог п. 3 ст. 7 Закону України "Про звернення громадян" до повноважень якої входить питання забезпечення жилою площею ОСОБА_1 протягом двох років з дня взяття на квартирний облік згідно п. 18 ч. 1 ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту ";

- визнання протиправною бездіяльність Департаменту фінансово-облікової політики Міністерства внутрішніх справ України щодо не надання роз’яснення порядку оскарження прийнятого рішення у відповіді від 11.01.2019 за вих. № 15/2-Ф-973 згідно вимог ст. 15 Закону України "Про звернення громадян";

- зобов’язання Департаменту фінансово-облікової політики Міністерства внутрішніх справ України повторно розглянути звернення ОСОБА_1 від 16.12.2018 та вжити заходів реагування з урахуванням обставин встановлених судом.

Підставою для звернення до суду вважає порушення своїх прав у сфері публічно-правових відносин бездіяльністю Департаменту фінансово-облікової політики Міністерства внутрішніх справ України щодо не належного розгляду звернення позивача від 16.12.2018.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 25 січня 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху у зв'язку із її невідповідністю вимогам статтей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

За приписами статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи, зокрема, щодо оскарження бездіяльності суб'єкта владних повноважень або розпорядника інформації щодо розгляду звернення або запиту на інформацію.

Справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Ухвалою суду від 04.02.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

26.02.2019 МВС України подано відзив на адміністративний позов, в якому відповідач просив відмовити в його задоволенні, посилаючись на відсутність порушень прав позивача, оскільки у зверненні від 16.12.2018 позивач просив в межах повноважень вирішити питання про надання йому одноразової грошової компенсації на отримання однокімнатної квартири, вартість якої станом на 28.11.2019 становить 893760 грн. Керівництвом Міністерства розгляд звернення позивача було доручено ДФОП МВС України, тобто підрозділу, якому було делеговано повноваження щодо забезпечення дотримання бюджетного законодавства при взятті бюджетних зобов'язань. За наслідками розгляду звернення ДФОП МВС України заявнику було поінформовано, що з порушеного питання йому необхідно звернутися до відповідних територіальних органів за місцем проживання, оскільки ОСОБА_1, як ветеран Національної поліції України, інвалід ІІ групи перебуває на квартирному обліку при виконавчому комітеті Полтавської міської ради.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступних висновків.

16.12.2018 ОСОБА_1 через Урядову гарячу лінію звернувся до Міністра внутрішніх справ України ОСОБА_2 із заявою (номер реєстрації ФИ-8854729), у якій просив в межах повноважень вирішити питання про надання ОСОБА_1 одноразової грошової компенсації на отримання однокімнатної квартири.

Міністерством внутрішніх справ України звернення №ФИ-8854729 переадресовано до Департаменту фінансово-облікової політики Міністерства внутрішніх справ України.

Листом від 11.01.2019 за вих. №15/2-Ф-973 Департамент фінансово-облікової політики Міністерства внутрішніх справ України проінформував ОСОБА_1, що МВС України не здійснює фінансування одноразової грошової компенсації для отримання однокімнатної квартири, оскільки ОСОБА_1, як ветеран Національної поліції України, інвалід ІІ групи перебуває на квартирному обліку при виконавчому комітеті Полтавської міської ради. Роз'яснено, що з порушеного питання йому необхідно звернутися до відповідних територіальних органів за місцем проживання.

Посилаючись на неналежний розгляд та безпідставність щодо не забезпечення належного розгляду МВС України звернення ОСОБА_1 від 16.12.2018 номер реєстрації ФИ-8854729, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Згідно зі статтею 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм статтею 40 Конституції України права на звернення урегульовано Законом України від 02.10.1996 №393/96-ВР "Про звернення громадян" (далі - Закон №393/96-ВР).

Частиною першою статті 1 Закону №393/96-ВР визначено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

За змістом статті 3 Закону №393/96-ВР під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Статтею 5 Закону №393/96-ВР встановлено, що звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об'єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.

Звернення може бути подано окремою особою (індивідуальне) або групою осіб (колективне).

Письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв'язку (електронне звернення).

У зверненні має бути зазначено прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. В електронному зверненні також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв'язку з ним. Застосування електронного цифрового підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається.

Питання розгляду заяв (клопотань) врегульовано статтею 15 Закону України "Про звернення громадян", відповідно до якої органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань) /частина 1/.

Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки /частина 3/.

Як слідує з матеріалів справи, подане позивачем через Урядову гарячу лінію звернення від 16.12.2018 адресувалося Міністерству внутрішніх справ України та стосувалося вирішення питання щодо надання йому одноразової грошової компенсації на отримання однокімнатної квартири у зв’язку з тим, що він є інвалідом 2-ї групи та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни – інвалідів війни, адже протягом двох років його не забезпечено відповідною житловою площею безоплатно.

З цього приводу суд вважає за доцільне зазначити, що облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм у безстрокове користування жилих приміщень у будинках державного і громадського житлового фонду, призначених для постійного проживання регулюються Житловим кодексом Української РСР, Правилами обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затвердженими постановою ОСОБА_3 Міністрів Української РСР і Української ОСОБА_3 професійних спілок від 11.12.1984 та іншими законодавчими та нормативними актами.

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 взятий на квартирний облік при виконавчому комітеті Полтавської міської ради складом сім’ї 1 особа та відповідно до підпункту 2 пункту 32 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, перебуває у загальній черзі з 10.03.2010, та включений до списків учасників бойових дій, учасників війни та поліцейських, де значиться під №126 та №135 відповідно. У список осіб з інвалідністю внаслідок війни ОСОБА_1 включений 03.11.2016, де на даний час значиться під №69.

Постановою Кабінету Міністрів України від 19.10.2016 №719 "Питання забезпечення житлом деяких категорій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, а також членів їх сімей" затверджений Порядок виплати грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення деяким категоріям осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, а також членів їх сімей (далі - Порядок).

Згідно з пунктом 3 Порядку право на отримання грошової компенсації відповідно до цього Порядку мають особи з інвалідністю I - II груп, інвалідність яких настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, визначених пунктами 11 - 14 частини другої статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", які перебувають на квартирному обліку (далі - особи з інвалідністю).

Пунктом 4 Порядку визначено, що грошова компенсація членам сім'ї загиблого або особам з інвалідністю виплачується у повному обсязі в порядку черговості взяття на квартирний облік та з урахуванням категорії отримувача грошової компенсації для членів сімей загиблих, передбачених пунктом 2 цього Порядку, за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на виплату грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для сімей загиблих осіб, визначених абзацами п'ятим - восьмим пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", для осіб з інвалідністю I - II груп, яка настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, визначених пунктами 11 - 14 частини другої статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", та які потребують поліпшення житлових умов.

За приписами пунктів 5, 7, 12 Порядку за поданням структурних підрозділів з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві, виконавчих органів з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (крім м. Києва) рад, за рішенням виконавчого комітету міської, районної в місті (у разі її створення) ради або за розпорядженням голови районної, районної в м. Києві держадміністрації утворюються комісії щодо розгляду заяв членів сімей загиблих та осіб з інвалідністю про виплату грошової компенсації (далі - комісія).

Заяву про призначення грошової компенсації член сім'ї загиблого, особа з інвалідністю (далі - заявник) або їх законний представник чи уповноважена особа особисто подають до органу соціального захисту населення за місцем перебування на квартирному обліку (далі - орган соціального захисту населення).

Комісія протягом п'яти робочих днів з дня надходження подання розглядає його по суті і в присутності заявника або його законного представника чи уповноваженої особи приймає рішення щодо призначення або відмови в призначенні грошової компенсації.

Виходячи з приписів вказаних норм та враховуючи взяття позивача на квартирний облік при виконавчому комітеті Полтавської міської ради, у спірному випадку позивач перебуває у житлових правовідносинах з виконавчим комітетом Полтавської міської ради, і саме останній й має вирішувати питання про надання ОСОБА_1 одноразової грошової компенсації на отримання однокімнатної квартири у зв’язку з тим, що останній є інвалідом 2-ї групи, має право на пільги встановлені законодавством України для ветеранів війни – інвалідів війни та його протягом двох років не забезпечено відповідною житловою площею безоплатно.

Разом з тим, суд враховує, що відповідно до частини 3 статті 7 Закону якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення.

Проте, в порушення вказаної норми, відповідачем звернення ОСОБА_1 від 16.12.2018 не було перенаправлено за належністю до виконавчого комітету Полтавської міської ради для його розгляду.

Натомість, листом від 11.01.2019 за вих. №15/2-Ф-973 ДФОП МВС України проінформував ОСОБА_1, що МВС України не здійснює фінансування одноразової грошової компенсації для отримання однокімнатної квартири та з порушеного питання позивачу необхідно звернутися до відповідних територіальних органів за місцем проживання. Даний лист не розкриває змісту порушених позивачем у зверненні питань, а лише вказує на відсутність у МВС України повноважень для розгляду таких питань.

За викладених обставин та враховуючи не перенаправлення звернення позивача за належністю відповідному органу, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання протиправною бездіяльності МВС України щодо не перенаправлення звернення за належністю відповідному органу чи посадовій особі, до повноважень якої входить питання надання одноразової грошової компенсації ОСОБА_1 на отримання однокімнатної квартири, та зобов'язання МВС України повторно розглянути звернення ОСОБА_1 від 16.12.2018, реєстраційний номер ФИ-8854729 обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Водночас, у зв'язку з відсутністю у МВС України повноважень для розгляду порушених позивачем у зверненні від 16.12.2018 питань, суд вважає позовні вимоги останнього в частині визнання протиправною бездіяльності МВС України щодо не вжиття належних заходів реагування по фактам, викладеним у зверненні ОСОБА_1 від 16.12.2018, реєстраційний номер ФИ-8854729, та зобов'язання МВС України вжити заходів реагування з урахуванням обставин, встановлених судом, такими, що не підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог позивача в частині визнання протиправною бездіяльності ДФОП МВС України щодо не надання роз’яснення порядку оскарження прийнятого рішення у відповіді від 11.01.2019 за вих. № 15/2-Ф-973 згідно вимог ст. 15 Закону України "Про звернення громадян", суд зазначає наступне.

Згідно з частинами третьою та четвертою ст. 15 Закону України “Про звернення громадян”, відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки; рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Таким чином, органи державної влади, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), реалізують свої повноваження, зокрема, шляхом прийняття відповідних рішень за результатами розгляду звернень громадян та доведення їх до відома заявників. При цьому, обов'язковою вимогою до змісту вказаних рішень є вмотивованість відповіді органу державної влади та роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення у разі відмови в задоволенні вимог.

Як зазначалося судом вище, листом від 11.01.2019 за вих. №15/2-Ф-973 ДФОП МВС України повідомило позивача про відсутність компетенції розгляду МВС України порушених позивачем питань у зазначеному зверненні. З тексту відповіді вбачається, що відповідачем взагалі не розглядалися питання порушені у зверненні, лист відповідача не містить відомостей про прийняті рішення за вимогами позивача, тобто відповідь ДФОП МВС України взагалі не містить відповідей на поставлені позивачем у зверненні від 16.12.2018 питання.

За таких обставин, суд вважає, що МВС України звернення ОСОБА_1 від 16.12.2018 розглянуто не було, а відповідь листом від 11.01.2019 за вих. №15/2-Ф-973 не містить рішень відповідача по суті звернення, тому не є рішенням про відмову в задоволенні вимог, викладених у зверненні та відповідно не повинне містити роз’яснення щодо порядку оскарження рішення.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що в даному випадку права позивача не були порушені, а відтак позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими, у зв’язку із чим підстави для задоволення позовних вимог в цій частині відсутні.

Стосовно вимог позивача в частині визнання протиправною бездіяльності ДФОП МВС України України щодо не перенаправлення звернення за належністю відповідному органу чи посадовій особі, до повноважень якої входить питання забезпечення житловою площею ОСОБА_1 протягом двох років з дня взяття на квартирний облік згідно пункту 18 частини 1 статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", то суд не вбачає підстав для їх задоволення, оскільки у зверненні від 16.12.2018 ОСОБА_1 просив вирішити лише питання про надання йому одноразової грошової компенсації на отримання однокімнатної квартири, при цьому, останній у зверненні взагалі не зазначав про необхідність вирішення питання щодо забезпечення його, як особи, що перебуває на відповідному квартирному обліку, житловою площею.

За викладених обставин, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 36014, рнокпп НОМЕР_1) до Міністерства внутрішніх справ України (вул. Академіка Богомольця, 10, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 00032684), Департаменту фінансово-облікової політики Міністерства внутрішніх справ України (вул. Академіка Богомольця, 10, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 00032684) про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Міністерства внутрішніх справ України щодо не перенаправлення звернення ОСОБА_1 від 16 грудня 2018 року, реєстраційний номер ФИ-8854729, за належністю відповідному органу чи посадовій особі, до повноважень якої входить вирішення питання щодо надання одноразової грошової компенсації ОСОБА_1 на отримання однокімнатної квартири.

Зобов'язати Міністерства внутрішніх справ України повторно розглянути звернення ОСОБА_1 від 16 грудня 2018 року, реєстраційний номер ФИ-8854729, з урахуванням висновків суду.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя ОСОБА_4