Рішення № 80215218, 27.02.2019, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2019 року м. ПолтаваСправа № 440/4699/18

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Алєксєєвої Н.Ю.,

за участю:

секретаря судового засідання – Панькіної А.С.,

представника позивача – ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Скіф" до Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області про визнання протиправними та скасування постанов,

В С Т А Н О В И В:

27 грудня 2018 року позивач ОСОБА_2 товариство з обмеженою відповідальністю "Скіф" звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області про визнання протиправними та скасування постанов від 26.11.2018 №059971, №059972, №059973.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що під час допуску автомобілів у рейс було зроблено контрольне зважування на сертифікованому ваговому обладнанні, який належить СТОВ "Скіф". Постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху на водіїв не складалися. Повідомлень про перевищення допустимої маси транспортних засобів (або якоїсь з осей), що позбавляє права на користування автомобільними дорогами без спеціальних дозволів водіям не повідомлялось. Вказував, що про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт позивач повідомлений не був, зі змісту постанов не зрозуміло за що саме притягнуто СТОВ "Скіф" до відповідальності, не вказано за результатами яких актів проведення перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт було винесено постанови. Крім того, вважає, що формулювання у постановах про притягнення до адміністративно-господарської відповідальності "надавав послуги з перевезення вантажу" має оцінюватися критично, оскільки СТОВ "Скіф" не надало послуг по перевезенню вантажу на договірних умовах із змовником послуги за плату згідно абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України "про автомобільний транспорт", а перевезення здійснювалося в межах власної господарської діяльності для транспортування власної продукції. Відтак вважає, що оскаржувані постанови не відповідають фактичним життєвим обставинам та винесені з порушенням законодавства, як матеріального так і процесуального, а тому мають бути скасовані.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 28.12.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.

05.02.2019 представник Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області подав відзив на адміністративний позов, в якому просив відмовити в його задоволенні, посилаючись на те, що Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області під час проведення перевірки, складання актів та під час розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт та винесення оскаржуваних постанов діяло на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України.

14.02.2019 позивач надав до суду відповідь на відзив, у якому вказав, окрім зазначеного у позові, що при розгляді актів від 25.10.2018 №090588 та №090589 відповідачем не досліджено належним чином обставини справи, оскільки були відсутні документи на вимірювальне та зважувальне обладнання, на якому проводилося зважування транспортних засобів. Зазначав, що повідомлення про призначення розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт від 15.11.2018 не містить інформації про акт проведення перевірки, який має бути розглянутий.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд задовольнити заявлені позовні вимоги.

Представник Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області в судове засідання не з'явився про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини справи.

Судом встановлено, що 25.10.2018 уповноваженими особами Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області здійснено заходи державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які проводять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільним транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, шляхом проведення рейдової перевірки транспортного засобу марки DAF, реєстраційний номер BI6348CK, який належить на праві власності СТОВ "Скіф", під керуванням водія ОСОБА_3

За наслідками габаритно-вагового контролю 25.10.2018 року складено акт №090588 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, в якому було зафіксовано, що на автодорозі 341 км а/д Харків-Сімферополь автомобіль марки DAF, реєстраційний номер BI6348CK перевищив вагові обмеження на здвоєну ось, замість допустимих 11 тонн навантаження становило 12,45 тонн.

За результатами проведеної перевірки складено довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю № 0010845 від 25.10.2018 та розрахунок плати за проїзд від 25.10.2018 на суму 548,37 Євро /а.с. 96-99/.

Також, відповідачем складено акт № 090588 від 25.10.2018 про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, в якому зафіксовано порушення, відповідальність за яке передбачена ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", надання послуг з вантажних перевезень на договірних умовах, а саме: перевезення вантажу з перевищенням вагових обмежень /а.с. 95/.

25.10.2018 уповноваженими особами Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області здійснено заходи державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які проводять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільним транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, шляхом проведення рейдової перевірки транспортного засобу марки DAF, реєстраційний номер BI 2033 ВТ, який належить на праві власності СТОВ "Скіф", під керуванням водія ОСОБА_4

За наслідками габаритно-вагового контролю 25.10.2018 року складено акт №0013847 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, в якому було зафіксовано, що на автодорозі 341 км а/д Харків-Сімферополь автомобіль марки DAF, реєстраційний номер BI 2033 ВТ перевищив вагові обмеження на здвоєну ось, замість допустимих 11 тонн навантаження становило 12,2 тонн.

За результатами проведеної перевірки складено довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю № 0010846 від 25.10.2018 та розрахунок плати за проїзд від 25.10.2018 на суму 548,37 Євро /а.с. 101-103/.

Також, відповідачем складено акт № 090589 від 25.10.2018 про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, в якому зафіксовано порушення, відповідальність за яке передбачена ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", надання послуг з вантажних перевезень на договірних умовах, а саме: перевезення вантажу з перевищенням вагових обмежень /а.с. 100/.

В подальшому акти від 25.10.2018 № 090588, № 090589 Управлінням Укртрансбезпеки у Запорізькій області було направлено до Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області, за місцем знаходження юридичної особи СТОВ "Скіф", для розгляду справи про застосування до підприємства адміністративно-господарського штрафу.

У зв'язку з неоформленням документів про внесення плати за проїзд великовагових транспортних засобів, заступником начальником управління Укртрансбезпеки у Полтавській області винесено постанову про застосування до позивача адміністративно господарського штрафу №059972 від 26.11.2018, передбаченого абз.3 ч.1 ст.60 Закону України Про автомобільний транспорт в розмірі 1700 грн. та постанову про застосування до позивача адміністративно господарського штрафу №059973 від 26.11.2018, передбаченого абз.3 ч.1 ст.60 Закону України Про автомобільний транспорт в розмірі 1700 грн. /а.с. 34-35/.

Також 06.11.2018, на підставі направлення на рейдову перевірку від 01.11.2018 №005964, уповноваженими особами Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області здійснено заходи державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які проводять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільним транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, шляхом проведення рейдової перевірки транспортного засобу марки DAF, реєстраційний номер BI 2033 ВТ, який належить на праві власності СТОВ "Скіф", під керуванням водія ОСОБА_4

В ході перевірки транспортного засобу марки DAF, реєстраційний номер BI 2033 ВТ, було виявлено та в акті проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 06.11.2018 року №097782 /а.с. 94/ зафіксовано порушення - надання послуг з перевезення вантажів без оформлення документів, перелік яких визначено статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме: не оформлено щоденних реєстраційних листів режиму праці та відпочинку водія за 06.11.2018 року.

За результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт заступником начальника Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області 26.11.2018 року винесено постанову № 059971 про застосування адміністративно-господарського штрафу, якою до СТОВ "Скіф" застосовано штраф у розмірі 1700 грн /а.с. 33/.

Факт цього порушення позивачем у справі не оспорювався.

Не погодившись із постановами від 26.11.2018 №059971, №059972, №059973, позивач оскаржив їх до суду.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

При вирішенні спору суд виходить з того, що засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені в Законі України "Про автомобільний транспорт" № 2344-III(далі - Закон № 2344-III).

Статтею 5 Закону № 2344-III визначено, що основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

Частиною 11статті 6 Закону № 2344-III передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок.

Суд зазначає, що процедура здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій і ліцензійних карток, виконанням суб'єктами господарювання ліцензійних умов, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами, а також диспетчерського контролю за роботою автомобільних перевізників визначена Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року № 1567(далі - Порядок № 1567).

Відповідно до пункту 4 Порядку № 1567, державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення планових, позапланових та рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

За приписами п. 14 Порядку №1567, рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об'єктах, що використовуються суб'єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

За змістом пункту 15 Порядку №1567, під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом (абзац 2).

Згідно з пункту 21 Порядку № 1567, у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акту) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності).

Постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 11.02.2015 року затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, відповідно до пункту 1 якого, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Підпунктами 2, 15, 27, 54, 58, 62 пункту 5 даного Положення передбачено, що Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань:

здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті;

здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування;

здійснює нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю;

проводить перевірки за додержанням суб'єктами господарювання, фізичними особами та юридичними особами вимог законодавства про транспорт;

здійснює контроль наявності, видачу дозвільних документів на здійснення перевезень та контроль відповідності виду перевезення, що фактично здійснюється;

здійснює інші повноваження, визначені законом.

Згідно з пунктом 8 вказаного Положення, Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи та Держспецтрансслужбу.

Відповідно до п. 3 Постанови Кабінету Міністрів України № 592 від 26.06.2015 року "Деякі питання забезпечення діяльності Державної служби з безпеки на транспорті" утворені територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті як структурні підрозділи апарату Служби за переліком згідно з додатком 3, зокрема управління Укртрансбезпеки у Кіровоградській області та управління Укртрансбезпеки у Полтавській області.

За таких обставин, територіальні управління Укртрансбезпеки є уповноваженими органами для здійснення державного контролю на автомобільному транспорті.

Як видно з матеріалів справи, підставою для висновку відповідача про порушення позивачем вимог Закону України "Про автомобільний транспорт" стали твердження перевіряючих про відсутність на час проведення перевірки дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданого компетентними уповноваженими органами, або документа про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Частиною другою статті 29 Закону України "Про дорожній рух" передбачено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається в порядку встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту, за плату, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про автомобільні дороги" центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, зокрема, державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті; габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування.

Постановою Кабінету Міністрів України № 879 від 27.06.2007 року «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування» затверджено Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - Порядок №879).

Відповідно до пункту 3 Порядку №879 габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та відповідними підрозділами МВС, що забезпечують безпеку дорожнього руху.

За визначенням, наведеним у підпункті 3 пункту 2 Порядку 879, габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Пунктом 22.5 Правил дорожнього руху встановлено, що максимальне навантаження на строєну вісь повинно становити не більше 11 т.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.10.2018 під час проведення рейдової перевірки на автодорозі 341 км а/д Харків-Сімферополь автомобілі марки DAF, реєстраційний номер BI 2033 ВТ, реєстраційний номер BI6348CK пройшли зважування на ваговому комплексі.

За результатами зважування було встановлено, що нормативно допустиме навантаження на строєну вісь - 11/11/22/22/22 т, тоді як фактичне навантаження на строєну вісь – 7,8/12,45/6,2/6,25/7,1 т; 7,15/12,2/7,2/6,65/7,4 відповідно, що підтверджується актами перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 25.10.2018 №0013847, №0013848.

Щодо тверджень позивача про те, що в актах, не зазначено відомостей щодо зважувального обладнання, суд зазначає наступне.

Форма таких документів затверджена Порядком взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування, затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України та Міністерства внутрішніх справ України №1007/1207 від 10.12.2013 та не передбачає зазначення таких даних.

За приписами пунктів 12, 13 Порядку №879 вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинно утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології. Під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.

Підстави для сумніву у достовірності результатів зважування відсутні.

Згідно з приписами пункту 28 Порядку №879 плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень. Перевізник має право на відшкодування вантажовідправником чи замовником коштів, внесених у рахунок плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу.

Відповідно до вимог пункту 30 Порядку №879 плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу справляється за встановленими ставками залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту за формулою П = (Рзм + Рнв + Рг) х В, де П - розмір плати за проїзд; Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рнв - розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; В - відстань перевезення, кілометрів.

Осі вважаються здвоєними або строєними, якщо відстань між зближеними (суміжними) осями не перевищує 2,5 метра.

Пунктом 31 Порядку № 879 встановлено, що при визначенні розміру плати за проїзд транспортних засобів з осьовим сполученням більше трьох береться до рахунку схема, що спричиняє більші руйнування доріг з комбінацій одно-, двох- та трьохосьових сполучень, а найбільша сума навантаження на суміжні осі припадає на максимальну колісну формулу.

Для строєних осей з одиночними шинами плата за перевищення допустимих навантажень на вісь (осі) збільшується у два рази

Тож згідно з пунктом 31-1 вказаного Порядку, якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10-40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків - у п’ятикратному розмірі

У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням. Перевізник зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.

Відповідно до пункту 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 30 від 18 січня 2001 року, транспортний засіб з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Пунктом 22.5 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року, передбачено, що з спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Пунктом 2 Ставок плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджених Постановою №879, встановлено наступні ставки плати за проїзд для великовагових транспортних засобів з перевищенням допустимих осьових навантажень: до 5 відсотків включно - 0,05 євро, від 5 до 10 відсотків включно - 0,1 євро, від 10 до 20 відсотків включно 0,27 євро, понад 20 відсотків за кожні наступні 5 відсотків - 0,15 євро.

Під час габаритно-вагового контролю транспортного засобу, що належить на праві власності СТОВ "Скіф", виявлено перевищення транспортним засобом нормативних габаритних (вагових) параметрів, тому Управлінням Укртрансбезпеки у Запорізькій області визначено суми плати за проїзд за формулою розрахунку відповідно до пунктів 30-311 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю, які складають 548,37 євро та 548,37 євро відповідно /а.с. 98, 103/.

Доказів оскарження розрахунків від 25.10.2018 плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу позивачем не надано.

Згідно з п. 28 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 879 від 27.06.2007 року, плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.

Відповідно до ч.1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи

Статтею 33 Законом України «Про автомобільні дороги» передбачено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно із ч. 3 ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» у разі перевезення вантажів з перевищенням вагових обмежень обов'язковим документом є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Згідно із п. 16 "Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони", затверджених постановою Кабінету Міністрів України №198 від 30.03.1994 року, перевезення великовагових вантажів автомобільним транспортом по дорожніх об'єктах допускається за окремим дозволом в порядку і за плату, що визначені окремими актами законодавства.

Транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху (пункт 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 року за № 30).

Таким чином, враховуючи вищевикладене та враховуючи встановлений факт навантаження транспортних засобів, що належать позивачу, з перевищенням допустимих параметрів фактичної маси навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, наявне порушення позивачем вимог ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", за що передбачена відповідальність аб.3 ч.1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України або документу про внесення плати за проїзд великовагових транспортних засобів позивач під час перевірки не надав.

Таким чином, Управління Укртрансбезпеки в Полтавській області правомірно винесло постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №059972 від 26.11.2018 та №059973 від 26.11.2018.

Щодо правомірності постанови Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області про застосування адміністративно-господарського штрафу №059971 від 26.11.218, то суд зазначає наступне.

Частиною 8 статті 53 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено, що водії транспортних засобів, що належать резидентам або нерезидентам України, зобов'язані допускати до перевірки тахографів посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, надавати їм реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водіїв - тахокарти, а також, у разі якщо у транспортному засобі використовуються цифрові тахографи, роздруковувати на паперовому носії інформацію про роботу та відпочинок водіїв.

Відповідно до частини 2 статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством. У разі перевезення небезпечних вантажів крім документів, передбачених частиною другою цієї статті, обов'язковими документами також є: для автомобільного перевізника - ліцензія на надання відповідних послуг; для водія - свідоцтво про допущення транспортного засобу до перевезення певних небезпечних вантажів, свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, письмові інструкції на випадок аварії або надзвичайної ситуації.

Згідно з статтею 18 Закону України "Про автомобільний транспорт" з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов'язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.

Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов'язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.

Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.

Згідно з п. 1.2 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 07.06.2010 №340 (далі по тексту - Положення) це Положення встановлює особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - водії) та порядок його обліку.

Відповідно до пункту 1.3 Положення вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами (далі - ТЗ).

Згідно п. 1.4. вказаного Положення, це Положення не поширюється на перевезення пасажирів чи/та вантажів, які здійснюються:

фізичними особами за власний рахунок для власних потреб без використання праці найманих водіїв;

під час стихійного лиха, аварій та інших надзвичайних ситуацій;

для потреб Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства оборони України, Генеральної прокуратури України, Служби безпеки України, а також Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Міністерства охорони здоров'я України;

сільськогосподарськими підприємствами або підприємствами лісового господарства, якщо ці перевезення виконуються тракторами або іншою технікою, призначеною для місцевих сільськогосподарських робіт чи робіт у галузі лісового господарства, та слугують виключно для цілей експлуатації цих підприємств.

Пунктом 6.1 Положення встановлено, що автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Згідно з пунктом 1.3 Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом міністерства транспорту та зв'язку України від 24.06.2010 №385 (далі - Інструкція №385) встановлено, що ця Інструкція поширюється на суб'єктів господарювання, які провадять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі).

Відповідно до п. 1.4 Інструкції №385 адаптація тахографа до транспортного засобу - оновлення або підтвердження параметрів автомобільного транспортного засобу, що зберігаються у пам'яті тахографа, до яких залежно від типу тахографа належать: ідентифікаційний номер (VIN-код) та номерний знак (цифри та літери, нанесені на номерному знаку, - VRN) автомобільного транспортного засобу, розмір застосованих пневматичних шин, результати визначення константи тахографа "k", характеристичного коефіцієнта автомобільного транспортного засобу "w", ефективного кола шини "l", а також показники часу, пробігу, граничного значення швидкості, на яке налаштований обмежувач швидкості транспортного засобу (за наявності). Термін "адаптація тахографа до транспортного засобу", за визначенням ЄУТР, - "калібрування"; контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв; тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР.

Згідно з пунктами 3.3, 3.6 Інструкції №385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом зокрема: своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом.

Перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку: правильності роботи тахографа та відповідності його типу згідно із законодавством (обов'язковість установлення тахографа певного типу - аналоговий або цифровий, позначка затвердження типу згідно з ЄУТР); наявності та цілісності таблички тахографа та його пломб, а також маркування таблички та пломб тахографа знаком ПСТ, внесеним до Переліку; дотримання вимог щодо періодичності проведення перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, а також перевірки тахографа; дотримання вимог щодо періодів роботи та відпочинку водіїв та їх відповідність параметрам руху, зареєстрованим тахографом; наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа; строків зберігання відповідної інформації, отриманої за допомогою тахографа, протоколів перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу та повірки тахографа.

З 20.12.2010 набула чинності Поправка №6 до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів підписаної в Женеві 01.07.1970 в частині надання до контролю реєстраційних листків (тахограм) за поточний день та попередні 28 календарних дні, а в разі відсутності тахокарт надання Бланку підтвердження діяльності, який заповнюється транспортним підприємством та водієм перед рейсом.

Отже, водії зобов'язані надавати інспектору для контролю реєстраційні листки за поточний тиждень та попередні 28 календарних днів, тобто 29 тахограм.

06.11.2018 при проведенні рейдової перевірки, місце перевірки: а/д М-22 Полтава-Олександрія 40 км уповноваженими особами Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області перевірено транспортний засіб марки DAF д.н.з. НОМЕР_1, який належить СТОВ "Скіф", за кермом якого згідно посвідчення водія ВХО 443365 перебував ОСОБА_4, за результатами якої складено акт №097782 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 06.11.2018 /а.с. 94/, у якому зафіксовано порушення при здійсненні вантажних перевезень автомобілем з повною масою понад 3,5 тони, відповідальність, за яке передбачена абз. 11 ч. 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме: водій управляв транспортним засобом при перевезенні вантажів без щоденних реєстраційних листків режимів праці та відпочинку за 06.11.2018.

У позовній заяві та відповіді на відзив позивачем не надано до суду доказів на спростування цього факту.

Таким чином, при здійсненні вантажних перевезень 06.11.2018, у водія транспортного засобу марки DAF д.н.з. НОМЕР_1, який належить позивачу, за кермом якого перебував ОСОБА_4, були відсутні щоденні реєстраційні листки режимів праці та відпочинку (тахокарти, бланки підтвердження діяльності) за 06.11.2018.

Відповідно до пунктів 26, 27 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567, справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб'єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.

У разі неявки уповноваженої особи суб'єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

Судом встановлено, що 15.11.2018 відповідачем надіслано позивачу повідомлення на розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт №4079/133-18 від 15.11.2018, яким повідомлено про час і місце розгляду справи про порушення: о 10 год. 26.11.2018 в приміщенні Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області за адресою: м. Полтава, вул. Європейська, 155, каб. 124 /а.с. 93/. Вказане повідомлення отримано позивачем 20.11.2018 /а.с. 91/.

Отже, відповідачем завчасно надіслано на адресу позивача рекомендованим листом з повідомленням про вручення повідомлення про час і місце розгляду справи про порушення, яке вручено позивачу 20.11.2018, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, копія якого наявна у матеріалах справи /а.с. 91/.

При цьому суд зауважує, що відсутність особи на час розгляду справи про накладення адміністративно-господарського штрафу не позбавляє особу спростовувати вину в суді, та у зв'язку з цим, не може бути самостійною підставою для скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії судді Касаційного адміністративного суду у постанові від 01.03.2018 по справі №820/4810/17 (адміністративне провадження №К/9901/1438/18).

Відповідно до ч.1 абз. 3 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За таких підстав відповідачем правомірно було встановлено наявність порушення позивачем абз. 3 ч.1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Отже, постанова Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області про застосування адміністративно-господарського штрафу від 26.11.2018 року №059971 про стягнення з СТОВ "Скіф" адміністративно - господарського штрафу у сумі 1700 грн. винесена відповідачем правомірно у відповідності до вимог чинного законодавства, що підтверджується зібраними по справі доказами

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вказані положення Кодексу адміністративного судочинства України представником позивача не доведено суду протиправності постанов Управління Укртрансбезпеки в Полтавській області про застосування адміністративно-господарського штрафу від 26.11.2018 №059971, №059972, №059973.

Натомість відповідач як суб'єкт владних повноважень надав суду достатні та беззаперечні докази в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і довів правомірність дій щодо складання оскаржуваних документів і прийняття спірних постанов.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є необґрунтованими та безпідставними, а тому у задоволенні позову, слід відмовити повністю.

Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Скіф" (вул. Центральна, 1, с. Більськ, Котелевський район, Полтавська область, 38610, код ЄДРПОУ 03773211) до Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області (вул. Європейська, 155, м. Полтава, Полтавська область, 36000) про визнання протиправними та скасування постанов відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 04 березня 2019 року.

Суддя ОСОБА_5