Рішення № 80215214, 21.02.2019, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2019 року м. ПолтаваСправа № 440/4136/18

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Костенко Г.В.,

за участю:

секретаря судового засідання – Колодяжного Д.В.

представника позивача – ОСОБА_1,

відповідача – ОСОБА_2,

представника третьої особи Кременчуцької міськради – ОСОБА_3

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_4 акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів "Миргородкурорт" до Державного реєстратора відділу реєстрації прав на нерухоме майно виконавчого комітету Миргородської міської ради Полтавської області ОСОБА_2, треті особи: Миргородська міська рада Полтавської області, фізична особа - підприємець ОСОБА_5, фізична особа-підприємець ОСОБА_6, Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення.

В С Т А Н О В И В:

21 листопада 2018 року позивач ОСОБА_4 акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів "Миргородкурорт" звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державного реєстратора відділу реєстрації прав на нерухоме майно виконавчого комітету Миргородської міської ради Полтавської області ОСОБА_2, треті особи: Миргородська міська рада Полтавської області, фізична особа - підприємець ОСОБА_5, фізична особа-підприємець ОСОБА_6, Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора відділу реєстрації прав на нерухоме майно виконавчого комітету Миргородської міської ради Полтавської області ОСОБА_2 про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди земельної ділянки за ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за номером 21960876 від 16.08.2017, розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за номером 561285953109, щодо реєстрації права оренди земельної ділянки, кадастровий номер 5310900000:50:002:0183, площею 0,0322 га, цільове призначення - для будівництва та обслуговування об'єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування, строк дії: 5 років, що знаходиться за адресою: Полтавська область, м.Миргород, вул.Гоголя, 112.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскільки рішенням Харківського апеляційного господарського суду від 05.06.2018 у справі №917/1662/17 договiр оренди земельної дiлянки визнаний судом недійсним, у позивача виникла необхідність у скасуваннi реєстрації у Державному реєстрі речових прав державної реєстрації іншого речового права - права оренди земельної дiлянки площею 0,0322 га, кадастровий номер 5310900000:50:002:0183, яка розташована за адресою: м. Миргород, вул. Гоголя, 112, за орендарями ОСОБА_5 та ОСОБА_6, що була здiйснена державним реєстратором виконавчого комiтету Миргородської мiської ради Полтавської областi ОСОБА_2 16.08.2017. З метою вжиття заходiв досудового врегулювання спору, 04.10.2018 ПрАТ "Миргородкурорт" звернулося через Центр надання адмiнiстративних послуг виконавчого комiтету Миргородської міської ради Полтавської областi до вiддiлу реєстрації прав на нерухоме майна виконавчого комiтету Миргородської міської ради Полтавської областi з вiдповiдною заявою про скасування у Державному реєстрі речових прав державної реєстрації iншого речового права - права оренди земельної дiлянки площею 0,0322 га, к кадастровий номер 5310900000:50:002:0183 за адресою: м. Миргород, вул. Гоголя, 112. 11.10.2018 ПрАТ "Миргородкурорт" отримало рiшення державного реєстратора ОСОБА_2 про вiдмову у скасуваннi за №43459992 вiд 11.10.2018 року, з підстави відсутності процедури скасування державної реєстрації за рішенням суду.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2018 року провадження у справі відкрито. Розгляд справи проводиться за правилами загального позовного провадження.

13.12.2018 відповідачем надано відзив на позов у якому вказано, що з діючим законодавством скасування державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі за рішенням суду не передбачено (а.с.181-185).

11.12.2018 року третіми особами ФОП ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_6 надані пояснення по справі, в яких останні просять суд закрити провадження у справі, оскільки даний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства (а.с. 157-159).

Ухвалою суду від 24.01.2019 відмовлено у закритті провадження у справі, оскільки ухвалою Господарського суду Полтавської області від 09.11.2018 у справі №917/1387/18, яка набрала законної сили, відмовлено у відкритті провадження. Роз'яснено позивачу, що даний спір відноситься до юрисдикції адміністративного суду як публічно-правовий. Вказана ухвала не оскаржена та набрала законної сили (а.с. 225-228).

Отже, відмовляючи у відкритті Господарський суд Полтавської області дійшов висновку, що позовні вимоги в частині оскарження рішення державного реєстратора підлягають розгляду у порядку адміністративного судочинства.

З урахуванням вказаних обставин, суд доходить висновку, що забезпечення права на доступ до правосуддя полягає у наданні особі реальної можливості оспорити рішення суб’єкта владних повноважень, адже у протилежному випадку, обмежується право на судовий захист особи, яка звертається до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою суду від 24.01.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 04.02.2019.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримала, просила задовольнити в повному обсязі.

Відповідач у судовому засіданні проти позову заперечував, просив суд відмовити у його задоволенні.

Представник третьої особи Миргородської міської ради Полтавської області у судовому засіданні покладався на розсуд суду.

Треті особи ФОП ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_6 у судове засідання не з'явились, надали заяви про розгляд справи без їх участі (а.с. 155-156).

Заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з’ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

За результатами розгляду заяви ПрАТ "Миргородкурорт" від 11.10.2018 про скасування запису про інше речове право/внесення запису про скасування державної реєстрації іншого речового права за номером 21960876 розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за номером 561285953109, відкритий на об'єкт нерухомого майна - земельна ділянка, кадастровий номер 5310900000:50:002:0183, площею 0,0322 га, цільове призначення - для будівництва та обслуговування об'єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування, строк дії: 5 років, що знаходиться за адресою: Полтавська область, м.Миргород, вул.Гоголя, 112 - відповідачем прийнято рішення про відмову у скасуванні від 11.10.2018 № 43459992 (а.с. 134).

Не погоджуючись з викладеним, позивач звернувся до суду з вимогами про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора відділу реєстрації прав на нерухоме майно виконавчого комітету Миргородської міської ради Полтавської області ОСОБА_2 про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди земельної ділянки за ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за номером 21960876 від 16.08.2017, розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за номером 561285953109, щодо реєстрації права оренди земельної ділянки, кадастровий номер 5310900000:50:002:0183, площею 0,0322 га, цільове призначення - для будівництва та обслуговування об'єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування, строк дії: 5 років, що знаходиться за адресою: Полтавська область, м.Миргород, вул.Гоголя, 112.

Надаючи оцінку викладеним вимогам, суд виходив з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" №1952-IV від 01 липня 2004 року (далі по тексту - Закон №1952-IV).

Відповідно до статті 4 Закону №1952-IV державній реєстрації прав підлягають: 1) право власності; 2) речові права, похідні від права власності: право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншою капітальною спорудою (їх окремою частиною), що виникає на підставі договору найму (оренди) будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладеного на строк не менш як три роки; іпотека; право довірчої власності; інші речові права відповідно до закону; 3) право власності на об'єкт незавершеного будівництва; 4) заборона відчуження та арешт нерухомого майна, податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження.

Організаційну систему державної реєстрації прав становлять: 1) Міністерство юстиції України та його територіальні органи; 2) суб'єкти державної реєстрації прав: виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації; акредитовані суб'єкти; 3) державні реєстратори прав на нерухоме майно (далі - державні реєстратори) (частина перша статті 6 Закону №1952-IV).

В обґрунтування відмови у скасуванні вказаного вище запису відповідач у рішенні від 11.10.2018 № 43459992 посилався на наступне.

Відповідно до частини першої статті 236 Цивільного кодексу України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (частина перша статті 216 Кодексу).

Частиною третьою статті 216 Кодексу, передбачено, що загальні наслідки недійсності правочину застосовуються, якщо: законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Такі особливості встановлено, зокрема, частиною другою статті 26 Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", за змістом якої записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав. У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

З наведеного відповідачем зауважено, що Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено вичерпний перелік рішень суду, на підставі яких здійснюється державна реєстрація прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а саме набуття, зміна або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяження таких прав, внесення змін до записів Державного реєстру речових прав, зупинення реєстраційних дій, внесення запису про скасування державної реєстрації прав або скасування рішення державного реєстратора.

Таким чином, згідно із Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" рішення суду щодо недійсності правочину не зумовлює виникнення обов'язку скасування рішення про державну реєстрацію прав на відповідний об'єкт.

Запис про скасування державної реєстрації прав вноситься до· Державного реєстру речових прав саме на підставі рішення суду про скасування рішення про державну реєстрацію прав. За відсутності такого рішення суду реалізувати рішення суду про визнання правочинів недійсними, тобто відновити порушені права позивача, неможливо.

З огляду на викладене, рішення суду про визнання недійсним договору не є підставою для внесення запису про скасування прав на нерухоме майно без скасування відповідного рішення про державну реєстрацію прав.

Наголошено, що вказана позиція підтверджується також Постановою ОСОБА_7 Верховного Суду права № 909/968/16, провадження № 12-97гс18 від 11.09.2018.

Враховуючи викладене, керуючись статтею 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядком ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року № 1141, відповідачем відмовлено у скасуванні згаданого вище запису.

Спірний запис за номером 21960876 від 16.08.2017, розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за номером 561285953109 стосується реєстрації права оренди земельної ділянки, кадастровий номер 5310900000:50:002:0183, площею 0,0322 га, цільове призначення - для будівництва та обслуговування об'єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування, строк дії: 5 років, що знаходиться за адресою: Полтавська область, м.Миргород, вул.Гоголя, 112 на підставі договору №11/418, укладений 16.08.2017 мiж Миргородською мiською радою Полтавської областi та ОСОБА_5М i ОСОБА_8

В свою чергу, Постановою Харкiвського апеляцiйного господарського суду вiд 05.06.2018 у справi №917/1662/17, залишеною без змiн постановою Верховного Суду вiд 12.09.2018, визнано недiйсним договiр оренди земельної дiлянки площею 0,0322 га, розташованої по вул. Гоголя, 112 в м. Миргород (кадастровий номер 5310900000:50:002:0183) №11/418, укладений 16.08.2017 мiж Миргородською мiською радою Полтавської областi та ОСОБА_5М i ОСОБА_8 (а.с. 107-133).

Пiдставою для прийняття такого рiшення стало те, що колегiя суддiв апеляцiйного суду прийшла до висновку про наявнiсть обох необхiдних умов для визнання договору недiйсним (порушення права, iнтересу позивача та порушення норми закону), а тому наявнi правовi пiдстави для визнання недiйсним договору оренди земельної дiлянки №11/418 вiд 16.08.2017.

ПрАТ "Миргородкурорт" неодноразово доводило в судах незаконнiсть вилучення спірної земельної дiлянки площею 0,0322 га, що розташована в м. Миргородi по вул. Гоголя, 112 зi свого постiйного користування та подальшу передачу в оренду iншим особам.

Так, рiшенням Господарського суду Полтавської областi вiд 19.07.2016 у справi № 917/771/16, що залишено без змін Постановою Харкiвського апеляцiйного господарського суду вiд 13.02.2017 та Постановою Вищого господарського суду України вiд 11.05.2017, задоволено позов ПрАТ «Миргородкурорт», визнано недiйсним договiр оренди земельної дiлянки №11/288 вiд 20.02.2016, що укладений мiж Миргородською мiською радою Полтавської областi та ОСОБА_5 i ОСОБА_6 (а.с. 57-79).

Пiдставою для прийняття таких рiшень у справi №917/771/16 стало те, що судами встановлений факт вiдсутностi у Миргородської мiської ради Полтавської областi повноважень щодо розпорядження спiрною земельною дiлянкою, а тому обґрунтованим є висновок судiв про наявнiсть правових пiдстав для визнання недiйсним договору оренди земельної дiлянки №11/288 вiд 20.02.2016, укладеного мiж Миргородською мiською радою Полтавської областi та ОСОБА_5 i ОСОБА_6

Вiдсутнiсть у Миргородської мiської ради Полтавської областi повноважень щодо розпорядження спiрною земельною дiлянкою, насамперед, обумовлена наступними обставинами.

11.12.2002 виконавчим комiтетом Миргородської мiської ради Полтавської областi було прийнято рiшення №801, згiдно з яким, до земель запасу мiської ради прийнято земельнi дiлянки площею 834 кв.м., якi були у користуваннi ДП «Миргородкурорт», одночасно з цим було змiнено їx цiльове призначення та передано в оренду новим землекористувачам для комерцiйного використання термiном на 1 (один) рiк (а.с. 19-20).

У подальшому рiшення виконавчого комiтету Миргородської мiської ради Полтавської областi №801 вiд 11.12.2002 затверджено рiшенням восьмої сесії четвертого скликання Миргородської міської ради Полтавської областi вiд 05.02.2003 (а.с. 21).

19.11.2008 Миргородською мiською радою Полтавської областi було прийнято рішення «Про надання дозволу на виготовлення технiчної документації iз землеустрою щодо складання документiв, що посвiдчують право користування на земельну дiлянку нежитлової будiвлi, кафе «Оболонь» за адресою: м. Миргород, вул. Гоголя, 112 ОСОБА_9» (а.с. 22).

06.11.2009 Миргородською мiською радою Полтавської областi було прийнято рішення №36 «Про затвердження технiчної документацiї iз землеустрою та надання в оренду ОСОБА_9 земельної дiлянки площею 322 кв.м. за адресою: м. Миргород, вул. Гоголя, 112, землi комерцiйного використання термiном на 3 (три) роки» (а.с. 23).

На пiдставi рiшення Миргородської мiської ради Полтавської областi №36 вiд 06.11.2009, мiж Миргородською мiською радою як орендодавцем та гр. ОСОБА_9 орендарем було укладено договiр оренди земельної дiлянки №1343 вiд 27.10.2011, вiдповiдно до якого останньому було надано у строкове платне користування земельну дiлянку площею 322 к в.м., що знаходиться за адресою: м. Миргород, вул. Гоголя, 112.

ОСОБА_4 акцiонерне товариство лiкувально-оздоровчих закладiв "Миргородкурорт", вважаючи вищевказанi рiшення виконавчого комiтету Миргородської мiської ради та самої Миргородської мiської ради Полтавської областi такими, що прийнятi з грубим порушенням вимог земельного законодавства України, яке дiяло на момент їx прийняття, звернулося до Господарського суду Полтавської областi з вiдповiдною позовною заявою.

За наслiдками розгляду позовної заяви ПрАТ "Миргородкурорт" постановою Харкiвського апеляцiйного господарського суду вiд 06.10.2015 у справi № 917/713/14, залишеної без змін постановою Вищого господарського суду України від 21.12.2015, позов задоволено: 1) визнано недiйсним рiшення виконавчого комiтету Миргородської мiської ради Полтавської областi №801 вiд 11.12.2002 року «Про надання земельних дiлянок в оренду», в частинi прийняття до земель запасу Миргородської мiської ради Полтавської областi земельної дiлянки площею 306,8 кв.м., змiни цiльового призначення та передачу в оренду для комерцiйного використання ОСОБА_5 Миколi Миколайовичу; 2) визнано не дiйсним рiшення восьмої сесії четвертого скликання Миргородської мiської ради Полтавської областi вiд 05.02.2003 року «Про затвердження рiшень виконавчого комiтету мiської ради та розпоряджень мiського голови, прийнятих у мiжсесiйний перiод», в частинi затвердження рiшення виконавчого комiтету Миргородської мiської ради Полтавської областi №801 вiд 11.12.2002 року, що стосується прийняття до земель запасу Миргородської мiської ради Полтавської областi земельної дiлянки площею 306,8 кв.м., змiни її цiльового призначення та передачу в оренду для комерцiйного використання ОСОБА_5 Миколi Миколайовичу; 3) визнано недійсним рiшення двадцять сьомої ceciї п'ятого скликання Миргородської мiської ради Полтавсько ї областi вiд 19.11.2008 року «Про надання дозволу на виготовлення технiчної документацiї iз землеустрою щодо складання документiв, що посвiдчують право користування на земельну дiлянку нежитлової будiвлi, кафе «Оболонь» за адресою : м. Миргород, вул. Гоголя, 112 ОСОБА_9»; 4) визнано недiйсним рiшення тридцять сьомої сесії п'ятого скликания Миргородської мiської ради Полтавської областi №36 вiд 06.11.2009 року «Про затвердження технiчної документацiї iз землеустрою та надання в оренду ОСОБА_9 земельної дiлянки площею 322 кв.м. за адресою: м. Миргород, вул. Гоголя, 112, землi комерцiйного використання термiном на 3 (три) роки» (а.с. 36-56).

Варто наголосити, що у даній справі суд, надаючи оцінку вимогам позивача щодо визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора відділу реєстрації прав на нерухоме майно виконавчого комітету Миргородської міської ради Полтавської області ОСОБА_2 про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди земельної ділянки за ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за номером 21960876 від 16.08.2017, не надає оцінку самому договору оренди.

Позаяк відповідачем не заперечується факт визнання договору оренди № 11/418 від 16.08.2017 недійсним рішенням суду, що набрало законної сили, хоча і зазначає про технічну неможливість скасування такого запису.

Аналізуючи вищевикладене, суд зазначає наступне.

Пунктами 1, 2 частини першої статті 4 КАС України визначено, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, стороною, яка здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 10 Закону №1952-IV державним реєстратором є: громадянин України, який має вищу освіту за спеціальністю правознавство, відповідає кваліфікаційним вимогам, встановленим Міністерством юстиції України, та перебуває у трудових відносинах з суб’єктом державної реєстрації прав; нотаріус.

Згідно з частиною другою статті 3 Закону №1952-IV права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Суд в ухвалі від 24.01.2019 вже звернув увагу на те, що позовні вимоги ґрунтуються на протиправності рішення державного реєстратора відділу реєстрації прав на нерухоме майно виконавчого комітету Миргородської міської ради Полтавської області ОСОБА_2, як суб'єкта, наділеного владними функціями приймати рішення про державну реєстрацію прав, у зв'язку з недотриманням ним вимог Закону №1952-IV.

Отже, предметом доказування в цій справі є обставини, що підтверджують законність чи незаконність прийнятого відповідачем рішення, яке за своєю юридичною природою є рішенням суб'єкта владних повноважень та повинне прийматися в порядку, на підставі та у спосіб, визначені законом.

Незважаючи на те, що оскаржувані реєстраційні дії вчинені за заявою третьої особи, втручання в права позивача, як стверджує позивач у позовній заяві, здійснено державним реєстратором шляхом прийняття оскаржуваного рішення.

Таким чином, дослідженню в цій справі підлягають владні, управлінські рішення відповідача щодо державної реєстрації речових прав, прийняті/вчинені відповідачем як суб'єктом владних повноважень.

У зв'язку з чим суд дійшов висновку, що спір про право у цій справі відсутній, а дослідженню підлягають виключно владні, управлінські рішення та дії відповідача, у межах спірних правовідносин діє як суб'єкт владних повноважень.

Звернення позивача до суду направлене на встановлення відповідності вимогам чинного законодавства України рішення державного реєстратора відділу реєстрації прав на нерухоме майно виконавчого комітету Миргородської міської ради Полтавської області ОСОБА_2 як суб’єкта владних повноважень при здійсненні реєстрації права.

Отже, даний спір по своїй суті є публічно-правовим та підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.

Окрім того, судом повторно наголошується, що приватне акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів "Миргородкурорт" зверталося до Господарського суду Полтавської області з позовом до державного реєстратора відділу реєстрації прав на нерухоме майно виконавчого комітету Миргородської міської ради Полтавської області ОСОБА_2, Миргородської міської ради Полтавської області, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6, про скасування рішення державного реєстратора відділу реєстрації прав на нерухоме майно виконавчого комітету Миргородської міської ради Полтавської області ОСОБА_2 про державну реєстрацію іншого речового права – права оренди земельної ділянки за ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за номером 21960876 від 16.08.2017 року, розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за номером 561285953109, щодо реєстрації права оренди земельної ділянки, кадастровий номер 5310900000:50:002:0183, площею 0,0322 га, цільове призначення – для будівництва та обслуговування об’єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування, строк дії: 5 (п’ять) років, що знаходиться за адресою: Полтавська область, м. Миргород, вул. Гоголя, 112.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 09.11.2018 у справі №917/1387/18, яка набрала законної сили, відмовлено у відкритті провадження. Роз'яснено позивачу, що даний спір відноситься до юрисдикції адміністративного суду як публічно-правовий. Вказана ухвала не оскаржена та набрала законної сили.

Отже, відмовляючи у відкритті Господарський суд Полтавської області дійшов висновку, що позовні вимоги в частині оскарження рішення державного реєстратора підлягають розгляду у порядку адміністративного судочинства.

З урахуванням вказаних обставин, суд доходить висновку, що забезпечення права на доступ до правосуддя полягає у наданні особі реальної можливості оспорити рішення суб’єкта владних повноважень, адже у протилежному випадку, обмежується право на судовий захист особи, яка звертається до суду за захистом своїх прав.

Відносно посилання відповідача на те, що Закон України "Про Державний земельний кадастр" не місить такої підстави для скасування державної реєстрації земельної ділянки, як за рішенням суду, суд зазначає наступне.

Статтею 4 Закону України "Про Державний земельний кадастр" визначено, що регулювання відносин, що виникають при веденні Державного земельного кадастру, здійснюється відповідно до Конституції України, Земельного кодексу України, цього Закону, законів України "Про землеустрій", "Про оцінку земель", "Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність", "Про захист персональних даних", інших законів України та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Статтею 8 Конституції України визначено, що в Україні визнається та діє принцип верховенства права. Конституція України має вищу юридичну силу, а Закон та інші нормативно-правові акти повинні прийматися на підставі Конституції України та повинні відповідати їй. Водночас із цим, наведеною нормою Конституції України передбачено, що норми Конституції України є нормами прямої дії, а звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини та громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантовано.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов’язковим до виконання.

Відповідно до статі 45 Господарського процесуального кодексу України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов’язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов. Рішення і постанови господарських судів приймаються іменем України. Невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим Кодексом та іншими законами України.

А згідно з частиною другою статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов’язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об’єднаннями на всій території України.

Виконання судового рішення є невід’ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Європейського суду з прав людини від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення 25.04.2012 № 11-рп/2012).

Крім того, відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Акти, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність) можуть бути оскаржені до суду відповідно до статті 55 Конституції України. Для реалізації кожним конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб'єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів.

Конституційний Суд України у рішенні від 14.12.2011 №19-рп/2011 надав конституційне тлумачення положень частини другої статті 55 Конституції України. Так, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади, у тому числі судів, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами.

Конституційний Суд України у рішенні від 25.11.1997 №6-зп сформулював правову позицію, за якою удосконалення законодавства в контексті статті 55 Конституції України має бути поступовою тенденцією, спрямованою на розширення судового захисту прав і свобод людини, зокрема судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень (пункт 2 мотивувальної частини). Ця правова позиція кореспондується з положеннями статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 (Конвенція) щодо ефективного засобу юридичного захисту від порушень, вчинених особами, які здійснюють свої офіційні повноваження.

Отже, обсяг і зміст конкретних обставин цієї справи та їх нормативне регулювання дають підстави вважати, що незгода з рішеннями суб’єкта владних повноважень, підстави визнання яких встановлені законом, спричиняють публічно-правовий спір, пов'язаний зі здійсненням владних управлінських функцій, що підпадає під юрисдикцію адміністративних судів.

Інших належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності відмови у скасуванні спірного запису відповідачем суду наведено не було.

За приписами частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої вказаної статті в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд враховує, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Виходячи з викладеного, суд, обираючи спосіб захисту порушеного права позивача, вважає за можливе задовольнити вимоги позивача та визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора відділу реєстрації прав на нерухоме майно виконавчого комітету Миргородської міської ради Полтавської області ОСОБА_2 про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди земельної ділянки за ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за номером 21960876 від 16.08.2017, розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за номером 561285953109, щодо реєстрації права оренди земельної ділянки, кадастровий номер 5310900000:50:002:0183, площею 0,0322 га, цільове призначення - для будівництва та обслуговування об'єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування, строк дії: 5 років, що знаходиться за адресою: Полтавська область, м.Миргород, вул.Гоголя, 112.

Згідно із частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Беручи до уваги те, що позивачем при поданні позову сплачено судовий збір у сумі 1762,00 грн і суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, судові витрати, які підлягають стягненню на користь позивача складають 1762,00 грн та підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Виконавчого комітету Миргородської міської ради.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів "Миргородкурорт" до Державного реєстратора відділу реєстрації прав на нерухоме майно виконавчого комітету Миргородської міської ради Полтавської області ОСОБА_2, треті особи: Миргородська міська рада Полтавської області, фізична особа - підприємець ОСОБА_5, фізична особа-підприємець ОСОБА_6, Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора відділу реєстрації прав на нерухоме майно виконавчого комітету Миргородської міської ради Полтавської області ОСОБА_2 про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди земельної ділянки за ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за номером 21960876 від 16.08.2017, розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за номером 561285953109, щодо реєстрації права оренди земельної ділянки, кадастровий номер 5310900000:50:002:0183, площею 0,0322 га, цільове призначення - для будівництва та обслуговування об'єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування, строк дії: 5 років, що знаходиться за адресою: Полтавська область, м.Миргород, вул.Гоголя, 112.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Виконавчого комітету Миргородської міської ради (код ЄДРПОУ 04057468) на користь Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів "Миргородкурорт" витрати по сплаті судового збору в сумі 1762 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 04 березня 2019 року

Головуючий суддя ОСОБА_10