Рішення № 80214701, 26.02.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2019 р. Справа№200/1871/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Череповського Є.В., при секретарі Карпенко А.В., за участю представника Позивача ОСОБА_1, представника Відповідача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Донецький металопрокатний завод» до Головного управління Державної фіскальної служби України у Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість від 03.12.2018 року № 2462,

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «Донецький металопрокатний завод» (далі – Позивач) звернулося до суду з позовною заявою до Головного управління Державної фіскальної служби України у Донецькій області (далі - Відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість від 03.12.2018 року № 2462.

В обґрунтування заявлених вимог Позивач зазначив наступне.

22 січня 2019 року Позивачем було отримано рішення Головного управління державної фіскальної служби у Донецькій області № 2462 від 03.12.2018 року про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість (далі - Рішення).

Правовою підставою для прийняття вказаного рішення визначено п.п. “г” п. 184.1 ст. 184 Податкового кодексу України, а саме не подання протягом 12 послідовних місяців Позивачем декларацій з ПДВ.

Відповідачем ніяких письмових повідомлень щодо відмови у прийнятті декларацій на виконання вимог п.49.11 ст.49 Податкового кодексу України не надсилалось, а, отже у розумінні пп.49.9.2. п.49.9. ст.49 Податкового кодексу України, податкові декларації, подані Позивачем, вважаються прийнятими. Вважає, що Відповідачем було здійснено розірвання договору про визнання електронних документів, що унеможливило звітування Позивачем у електронному вигляді та в результаті чого останній був змушений подавати податкову звітність на паперових носіях в спосіб, передбачений ст.49 Податкового кодексу України. При цьому, Відповідачем, як вбачається із оскаржуваного рішення, безпідставно був складений реєстр податкових декларацій за 12 послідовних місяців від 22.05.2018 № 613/05-99-12-01-21, який містить недостовірну інформацію щодо відсутності надання податкової звітності у спірний період, а також, безпідставно застосований п. п. "г" п. 184.1 ст. 184 ПК України, результатом чого стало прийняття протиправного рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Позивача. Позивач не погоджується із зазначеним рішенням та вважає його протиправним.

Просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у Донецькій області № 2462 від 03.12.2018 року про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 06 лютого 2019 року провадження по справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження.

26 січня 2019 року Відповідачем до суду надано відзив на адміністративний позов, у якому зазначено, що Відповідач діяв виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України, просить відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Представник Позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, надав пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві.

Представник Відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечив, надав пояснення, аналогічні викладеним у відзиві на позов, просив у позові відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач - Публічне акціонерне товариство «Донецький металопрокатний завод» (ідентифікаційний код 05838512) зареєстроване як юридична особа, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесений запис, в стані припинення не перебуває.

Відповідач – Головне управління Державної фіскальної служби у Донецькій області є органом державної влади. Статус державної фіскальної служби в Україні, її функції та правові основи діяльності, порядок адміністрування податків та зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю визначені Податковим кодексом України.

12 серпня 2015 року між Позивачем та СДПІ з ОВП у м. Донецьку МГУ ДФС укладений договір про визнання електронних документів № 120820152, строком дії – до закінчення дії посилених сертифікатів відкритих ключів.

З квітня 2017 року Позивачу при подачі декларації з податку на додану вартість в електронному вигляді було відмовлено у її прийнятті з зазначенням: “Порушено вимоги Інструкції з підготовки подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої наказом ДПА України від 10.04.2008 № 233, а саме ЄДРПОУ: 05838512. Можливо, припинено дію Договору про визнання електронних документів”.

04.07.2018 року Позивачем оформлені нові посилені сертифікати відкритих ключів, та направлена заява про приєднання до договору про визнання електронних документів від 30.11.2017 року № 519002, однак згідно квитанції № 2 документ не було прийнято з посиланням на «невідповідність реєстраційних даних автора, зазначених у Заяві про приєднання до Договору/Повідомленні про надання інформації щодо ЕПЦ, даним Єдиного державного реєстру та Державного реєстру фізичних осіб – платників податків».

В 2018 році податкові декларації подавались поштовим відправленням, що передбачено п.49 Податкового кодексу України, а саме:

- за грудень 2017 року з супровідним листом №02/12 від 11.01.2018 р. (згідно повідомлення про вручення поштового відправлення вручена 24.01.2018р.);

- за січень 2018 року з супровідним листом №21/12 від 12.02.2018р. передана особисто представником ПАТ «ДМПЗ»;

- за лютий 2018 року з супровідним листом №28/12 від 05.03.2018р. (згідно повідомлення про вручення поштового відправлення вручена 13.03.2018р.);

- за березень 2018 року з супровідним листом №44/12 від 19.04.2018р. з описом вкладення (згідно повідомлення про вручення поштового відправлення вручена 02.05.2018р.);

- за квітень 2018 року з супровідним листом №51/12 від 07.05.2018р. з описом вкладення (згідно повідомлення про вручення поштового відправлення вручена 15.05.2018р.);

- за травень 2018 року з супровідним листом №86/12 від 12.06.2018р. з описом вкладення (згідно повідомлення про вручення поштового відправлення вручена 20.06.2018р.);

- за червень 2018 року з супровідним листом №96/12 від 13.07.2018р. з описом вкладення (згідно повідомлення про вручення поштового відправлення вручена 19.07.2018р.);

- за липень 2018 року з супровідним листом №106/12 від 09.08.2018р. з описом вкладення (згідно повідомлення про вручення поштового відправлення вручена 16.08.2018р.);

- за серпень 2018 року з супровідним листом №118/12 від 10.09.2018р. з описом вкладення (згідно повідомлення про вручення поштового відправлення вручена 19.09.2018р.);

- за вересень 2018 року з супровідним листом №126/12 від 09.10.2018р. з описом вкладення (згідно повідомлення про вручення поштового відправлення вручена 17.10.2018р.);

- за жовтень 2018 року з супровідним листом №139/12 від 12.11.2018р. з описом вкладення (згідно повідомлення про вручення поштового відправлення вручена 20.11.2018р.);

- за листопад 2018 року з супровідним листом №146/12 від 10.12.2018р. з описом вкладення (згідно повідомлення про вручення поштового відправлення вручена 20.12.2018р.).

03 грудня 2018 року Головним управління державної фіскальної служби у Донецькій області відносно Позивача прийнято рішення № 2462 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.

В обґрунтування рішення зазначається, що комісією встановлено:

- платник протягом 12 послідовних податкових місяців не подає контролюючому органу декларації з податку на додану вартість, що підтверджено реєстром податкових декларацій за 12 послідовних податкових місяців від 03.12.2018 № 1561/05-99-12-01-21;

- платник не подає декларації з податку на додану вартість протягом періоду з 01.11.2017 до 31.10.2018 з показниками, які свідчать про наявність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту та має за останні 12 календарних місяців обсяги оподатковуваних операцій 0 грн.;

- розмір податкової заборгованості з податку на додану вартість на дату складання рішення 13 431,08 грн.

За висновком комісії перелічені документи є підставою, відповідно до п. п. "г" п. 184.1 ст. 184 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року N 2755-УІ, зі змінами та доповненнями, для анулювання реєстрації платника ПДВ у зв'язку з неподанням протягом 12 послідовних податкових місяців податковому органу декларацій з ПДВ, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту.

Датою анулювання реєстрації є 03 грудня 2018 року.

Не погоджуючись із рішенням податкового органу, Позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи даний спір, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Податковим кодексом України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - ПК України), Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.11.2014 р. № 1130 (далі - Положення № 1130).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Частиною 1 ст. 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами;2) висновками експертів;3) показаннями свідків.(ст.71 КАС України).

Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Суд дійшов висновку, що Відповідач не довів правомірність свого рішення, виходячи з наступного.

Так, в пункті 2 розділу 1 “Предмет договору” зазначено, що Договір надає Платнику податків можливість, а не зобов’язує його подавати до органів ДФС податкові документи у електронному вигляді, якщо інше не передбачено законом.

Суд зазначає, що протягом 2017 – 2018 років Позивач щомісячно здійснював дії по реєстрації податкових декларацій, проте документи було прийнято до відома без визнання їх податковою звітністю.

Суд звертає увагу, що Позивач звертався до органів ДФС з питання неможливісті подання звітності в електронному вигляді.

Відповідно до пункту 49.8 статті 49 ПК України, прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Пунктом 49.9 статті 49 ПК України встановлено, що за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом.

Згідно з п. 48.1 ст. 48 ПК України, податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання.

Відповідно до п.48.3 ст. 48 ПК України податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування контролюючого органу, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

Відповідно до пункту 45.2 статті 45 Податкового кодексу України, податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про яку містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань.

З матеріалів справи вбачається, що Позивачем надсилались засобами поштового звязку декларації з ПДВ в паперовій формі, які регулярно отримувались Відповідачем.

Зазначені обставини суд розцінює як поважні та вважає, що фактичні дії Позивача не підпадають під формулювання підпункту “г” пункту 184.1 статті 184 ПК України, відповідно до якого реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку і відбувається у разі якщо особа, зареєстрована як платник податку, протягом 12 послідовних податкових місяців не подає контролюючому органу декларації з податку на додану вартість та/або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту.

З моменту анулювання реєстрації особи як платника податку, така особа позбавляється права на віднесення сум податку до податкового кредиту, виписку податкових накладних. У разі анулювання реєстрації особи як платника податку, останнім звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається від дня, що настає за останнім днем попереднього податкового періоду, та закінчується днем анулювання реєстрації. Якщо товари/послуги, необоротні активи, суми податку по яких були включені до складу податкового кредиту, не були використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, такий платник податку в останньому звітному (податковому) періоді не пізніше дати анулювання його реєстрації як платника податку зобов'язаний визначити податкові зобов'язання по таких товарах/послугах, необоротних активах виходячи із звичайної ціни відповідних товарів/послуг чи необоротних активів, крім випадків анулювання реєстрації як платника податку внаслідок реорганізації платника податку шляхом приєднання, злиття, перетворення, поділу та виділення відповідно до закону.

У разі якщо платник податку, реєстрація якого анулюється, має податкові зобов'язання за результатами останнього податкового періоду, така сума податку враховується в суму зменшення бюджетного відшкодування, а в разі його відсутності у строки, визначені цим Кодексом, платник зобов'язаний погасити суму податкових зобов'язань або податкового боргу з цього податку, що виникли до такого анулювання, за їх наявності, незалежно від того, залишатиметься така особа зареєстрованою як платник цього податку на день сплати такої суми податку чи ні. У разі якщо за результатами останнього податкового періоду особа має право на отримання бюджетного відшкодування, таке відшкодування надається протягом строків, визначених цим розділом, незалежно від того, чи буде така особа залишатися зареєстрованою як платник цього податку на дату отримання такого бюджетного відшкодування, чи ні (п. 184.5-184.9 ст. 184 Податкового кодексу України).

Тобто, з наведеного вище не вбачається відсутність права платника податків внаслідок анулювання реєстрації платника ПДВ на віднесення сплачених сум до податкового кредиту або виписку податкових накладних за господарськими операціями, здійснюваними до такого анулювання та під час наявності у такого платника статусу платника ПДВ.

Згідно з положеннями пункту 200-1.1 статті 200-1 Податкового кодексу України система електронного адміністрування податку на додану вартість забезпечує автоматичний облік в розрізі платників податку: - суми податку, що містяться у виданих та отриманих податкових накладних та розрахунках коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних; - суми податку, сплачені платниками при ввезенні товару на митну територію України; - суми поповнення та залишку коштів на рахунках в системі електронного адміністрування податку на додану вартість; - суми податку, на яку платники мають право зареєструвати податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних; - інші показники, які згідно з вимогами пункту 34 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" цього Кодексу враховуються під час обрахунку суми податку, обчисленої за формулою, визначеною пунктом 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу.

Порядок електронного адміністрування податку на додану вартість встановлений Кабінетом Міністрів України, а саме постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 року № 569 "Деякі питання електронного адміністрування податку на додану вартість" (далі Порядок № 569).

Цей Порядок визначає механізм відкриття та закриття рахунків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість (далі - податок), особливості складення податкових накладних та розрахунків коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних (далі - розрахунки коригування) у такій системі, а також механізм проведення розрахунків з бюджетом з використанням зазначених рахунків.

Згідно з пунктом 13 Порядку № 569 електронного адміністрування податку на додану вартість, ДФС автоматично обчислює суму податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Реєстрі. Платник податку має право отримувати у ДФС інформацію про стан свого електронного рахунка (в тому числі додаткових електронних рахунків), а також суму податку, на яку він має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Реєстрі.

Таким чином, анулювавши реєстрацію платника податку на додану вартість, Відповідач позбавив Позивача у підтвердженні права на мирне володіння його майном, що призводить до значних втрат у господарській діяльності Позивача та не узгоджується із закріпленими в Україні, як у правовій державі, принципами юридичної визначеності та законних (легітимних) очікувань.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Мирне володіння означає, що порушення принципу, встановленого у першому реченні, може мати місце і за відсутності прямого або фізичного втручання у право власності. Так, наприклад, порушення може мати форму позбавлення можливості використати власність, ненадання дозволів, або інших форм перешкоджання реалізації права власності, що є наслідком застосування законодавства або заходів органів державної влади /рішення Європейського суду у справі Wiggins v. Unated Kingdom Appl. 7456/76 (1976)/.

Європейським судом з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), “Булвес” АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03) було зазначено, що затримки у відшкодуванні ПДВ можна вважати втручанням у право на мирне володіння своїм майном, а постійні затримки відшкодування і компенсації у поєднанні із відсутністю ефективних засобів запобігання або припинення такої адміністративної практики, так само як і стан невизначеності щодо часу повернення коштів, порушує "справедливий баланс" між вимогами публічного інтересу та захистом права на мирне володіння майном.

Дана правова позиція Європейського суду з прав людини свідчить на користь висновку, що в контексті податкових спорів позбавлення права отримати податкову вигоду (податковий кредит чи бюджетне відшкодування ПДВ) розглядається як позбавлення власності.

Отже, створення перешкод чи встановлення обмежень, що не ґрунтуються на вимогах закону у праві вільно розпоряджатись накопиченим за наслідками розрахунків з бюджетом від'ємним значенням з податку на додану вартість є формою втручанням у право на мирне володіння своїм майном.

Аналізуючи викладені обставини справи, суд вважає, що Позивач намагався вирішити питання реєстрації податкових декларацій різними можливими засобами, такими як звернення до відповідних органів, надсилання вказаних декларацій у паперовому вигляді на адресу Відповідача, втім це не принесло бажаного результату.

Таким чином, в ході судового розгляду, Відповідачем не була доведена правомірність спірного рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартісь, а отже суд вбачає підстави для задоволення позову.

Судовий збір розподілити у відповідності до вимог ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8-9, 19-20, 22, 25-26, 72-78, 90, 139, 241-246, 255, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Донецький металопрокатний завод» (83009, м. Донецьк, вул. Новоросійська, 13, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 05838512) до Головного управління Державної фіскальної служби України у Донецькій області (87526, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. 130-ї Таганрозької Дивізії, 114, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 39406028) про визнання протиправним та скасування рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість від 03.12.2018 року № 2462 – задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у Донецькій області № 2462 від 03.12.2018 року про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ПАТ «Донецький металопрокатний завод».

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Донецькій області на користь Публічного акціонерного товариства «Донецький металопрокатний завод» судовий збір у розмірі 1921 (одна тисяча дев’ятсот двадцять одна) грн. 00 коп.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Вступна та резолютивна частини рішення виготовлені у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 26 лютого 2019 року.

Повний текст рішення виготовлено 04 березня 2019 року.

Суддя Череповський Є.В.