Ухвала суду № 80129526, 20.02.2019, Броварський міськрайонний суд Київської області

Справа № 361/1204/19

Провадження № 1-кп/361/363/19

20.02.2019

У Х В А Л А

підготовчого судового засідання

20 лютого 2019 року Броварський міськрайонний суд Київської області колегіально

в складі: головуючого - судді Кічинської О.Ф.

суддів - Радзівіл А.Г.

- Петришин Н.М.

при секретарі - Мельниченко О.Я.

з участю прокурора - Задверняка В.А.

потерпілої - ОСОБА_2

представників потерпілої - Оснач С.А.

- Костири С.М.

обвинуваченого - ОСОБА_5

захисника - Сікорського О.Ф.

розглянувши в підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Бровари обвинувальний акт з додатками в кримінальному провадженні № 12018110130003380 від 08.08.2018 про обвинувачення ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, такого, що має малолітню дитину, не працює, жителя АДРЕСА_1, не судимого,

- у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 152, ч. 2 ст. 153 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

15.02.2019 до Броварського міськрайонного суду Київської області надійшов обвинувальний акт з додатками в кримінальному провадженні № 12018110130003380 від 08.08.2018 про обвинувачення ОСОБА_5 за ч. 3 ст. 152, ч. 2 ст. 153 КК України.

В підготовчому судовому засіданні прокурор Задверняк В.А. просив призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта, заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, що закінчується 22.02.2019, на 60 днів з урахуванням обґрунтованої підозри у вчиненні тяжкого і особливо тяжкого злочину, продовження існування ризиків, передбачених пунктами 1, 3 частини першої статті 177 КПК України, які враховувалися при обранні та продовженні запобіжного заходу, мотивуючи тим, що під острахом засудження на строк до 12 років позбавлення волі ОСОБА_5 може переховуватися від суду, здійснювати вплив на неповнолітню ОСОБА_2 з метою зміни тією показань у судовому засіданні, оскільки в кримінальних справах вказаної категорії свідчення потерпілої є визначальними.

Потерпіла ОСОБА_2, її представники Костира С.М., Оснач С.А. просили призначити справу до судового розгляду, задовольнити клопотання прокурора, продовживши обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Обвинувачений та його захисник Сікорський О.Ф. просили повернути обвинувальний акт прокурору з урахуванням допущених при його складанні недоліків, які унеможливлюють призначення судового розгляду на підставі такого обвинувального акта, змінити ОСОБА_5 запобіжний захід з тримання під вартою на менш суворий з огляду на недоведеність існування щодо нього наведених прокурором ризиків, оскільки обвинувачений має постійне місце проживання в м. Києві, де мешкає з сім»єю і малолітньою дитиною, після подій 08.08.2018 прибув до Броварського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області за першим телефонним викликом, після внесення родиною застави перебував на волі й мав можливість змінити місце проживання, однак свідомо цього не зробив, бажаючи доводити у суді свою невинуватість, після прийняття Київським апеляційним судом рішення про взяття під варту з власної ініціативи протягом декількох годин очікував прибуття конвойної служби, не впливав раніше та не має наміру впливати в майбутньому на потерпілу для зміни нею показань.

Адвокат Сікорський О.Ф. у клопотанні про повернення обвинувального акта в кримінальному провадженні № 12018110130003380 від 08.08.2018 прокурору посилався на його невідповідність вимогам закону, зокрема незазначення, з урахуванням прийнятих змін, в редакції саме якого Закону про кримінальну відповідальність висунуте обвинувачення ОСОБА_5 за ч. 3 ст. 152, ч. 2 ст.153 КК України, що суперечить нормам частини першої сттаті 91 КПК України; відсутність на обвинувальному акті, затвердженому прокурором прокуратури Київської області Бадіоном М.О., печатки прокуратури, що є порушенням вимог до реквізитів офіційного документа в контексті примітки до ст. 358 КК України; відсутність в анкетних відомостях обвинуваченого країни його народження, в обвинувальному акті та реєстрі матеріалів досудового розслідування - постанови керівника СВ Броварського ВП ГУНП в Київській області про створення групи слідчих в цьому провадженні, в реєстрі матеріалів досудового розслідування - посилання на постанову керівника Броварської місцевої прокуратури Київської області про призначення групи прокурорів як процесуальних керівників по справі; абсолютне дублювання в обвинувальному акті викладу фактичних обставин справи та формулювання обвинувачення, при цьому відсутність конкретного і зрозумілого для ОСОБА_5 обвинувачення, що унеможливлює підготовку тим до адекватного захисту, яке, з урахуванням вимог статті 337 КПК України стосовно меж судового розгляду, не може бути самостійно розширене і конкретизоване судом. Відсутність в обвинувальному акті чіткого формулювання обвинувачення, яке інкримінується ОСОБА_5, на думку його захисника, суперечить вимогам пункту 5 частини другої статті 291 КПК України та перешкоджає призначенню справи до судового розгляду.

Також адвокат Сікорський О.Ф. наполягав на грубому порушенні органом досудового розслідування законних прав підозрюваного на ознайомлення з матеріалами досудового розслідування в кримінальному провадженні № 12018110130003380 від 08.08.2018, які не можуть бути відновлені в ході судового розгляду, оскільки ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва Кондратенко О.О. від 05.02.2019 підозрюваному ОСОБА_5 встановлено строк ознайомлення з такими матеріалами 06.02.2019 та 07.02.2019 включно, однак 06.02.2019 останній протягом дня перебував у Шевченківському районному суді м. Києва, де слідчим суддею Мелешак О.В. розглядалось клопотання слідчого про продовження строку запобіжного заходу, 07.02.2019 ОСОБА_5 лише близько 16:30 було доставлено до слідчого корпусу Державної установи «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України, де він відмовив слідчому у підписанні протоколу про ознайомлення з усіма матеріалами досудового розслідування без такого ознайомлення, про що в присутності понятих уповноваженою особою було складено відповідний протокол. Обвинувачений ОСОБА_5 підтвердив, що 06.02.2019 його з матеріалами кримінального провадження № 12018110130003380 від 08.08.2018 не ознайомлювали, а 07.02.2019 забезпечили таку можливість в другій половині дня приблизно протягом години, відтак більшість зібраних під час досудового розслідування доказів йому не відкрито.

Потерпіла ОСОБА_2, представники потерпілої Оснач С.А. і Костира С.М. проти повернення обвинувального акта прокурору з наведених захисником Сікорським О.Ф. підстав заперечували.

Вислухавши думки учасників підготовчого судового засідання, суд вважає, що обвинувальний акт підлягає поверненню прокурору, виходячи з наступного.

Із частини першої статті 91 КПК України вбачається, що в кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце спосіб та інші обставини), та винуватість обвинуваченого у його вчиненні, згідно з частиною другою статті 92 КПК України, обов»язок доказування обставин, передбачених статтею 91 КПК України, покладається на слідчого і прокурора. Відповідно до пункту 13 частини першої статті 3 КПК України, обвинуваченням є твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом. Згідно з частиною четвертою статті 110 КПК України, процесуальним документом, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування, є обвинувальний акт, що, на думку суду, структурно повинен відповідати вимогам статті 291 КПК України, а змістовно - також іншим вимогам кримінального процесуального закону.

За правилами частини першої статті 337 КПК України, судовий розгляд проводиться в межах висунутого особі обвинувачення відповідно до обвинувального акта, який є процесуальним документом, що визначає предмет судового розгляду; в разі визнання особи винуватою мотивувальна частина вироку, відповідно до положень пункту 2 частини третьої статті 374 КПК України, має містити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням всіх обставин кримінального правопорушення. В доктрині кримінального процесу під формулюванням обвинувачення розуміється короткий виклад тексту диспозиції кримінально-правової норми, порушення якої інкримінується особі, та фабули обвинувачення, що виступає фактичною моделлю вчиненого злочину. Питання дотримання слідчим і прокурором вимог статті 291 КПК України стосовно форми та змісту обвинувального акта з»ясовується судом саме в підготовчому судовому засіданні.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику ЄСПЛ як джерело права. Однією з гарантій права на справедливий суд відповідно до статті шостої Конвенції є негайна і детальна поінформованість обвинуваченого про характер висунутого проти нього обвинувачення, при цьому суд має схилятися до вибору на користь «змістовного», а не «формального» поняття звинувачення, про що йдеться у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Девеер проти Бельгії». В рішенні у справі «Маттоціа проти Італії» від 25.07.2000 Європейський суд з прав людини зазначив, що, хоча ступінь «детальності» інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, у будь-якому випадку надані йому відомості повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки до адекватного захисту, а в рішеннях «Пелісьє та Сассі проти Франції» від 25.03.1999, «І.Н. та інші проти Австрії» від 20.04.2006, «Даллас проти Угорщини» від 01.03.2001 вказав, що надання повної детальної інформації стосовно пред»явленого особі обвинувачення є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду; право бути поінформованим про характер і причини обвинувачення має розглядатися у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого підпунктом «b» пункту 3 статті шостої Конвенції.

Перевіривши обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12018110130003380 від 08.08.2018 на відповідність чинному законодавству, суд дійшов висновку, що слідчим при його складанні всупереч стандартам Європейського суду з прав людини та вимогам КПК України сформульовано неконкретне обвинувачення, що залишилось поза увагою прокурора, який затвердив процесуальний документ.

Так, відповідно до положень статті 62 Конституції України, статті 17 КПК України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. В той же час, в обвинувальному акті в кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_5 зазначено, що злочини відносно ОСОБА_2 той вчиняв за пропозицією ОСОБА_8 та разом із ним, однак будь-які дані про процесуальний статус останнього в даному документі відсутні. Наведене порушення позбавляє ОСОБА_8 можливості реалізувати своє право на особисту присутність у судовому засіданні зокрема та право на захист загалом, при цьому міжнародні й державні стандарти в галузі судочинства забороняють нехтування презумпцією невинуватості та правом на справедливий судовий розгляд. Також обвинувальний акт не містить чіткого формулювання обвинувачення з викладом часу, місця, способу, мотивів і наслідків вчинення ОСОБА_5 кожного із інкримінованих злочинів, а при кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 3 ст. 152, ч. 2 ст. 153 КК України не зазначено редакцію вказаних статей з урахуванням внесених до них Законом України № 2227-VIII від 06.12.2017 змін, що унеможливлює сприйняття стороною захисту обсягу і змісту висунутого обвинувачення, обрання належної правової позиції, здійснення адекватного й ефективного захисту в цілому.

Таким чином, аналіз змісту обвинувального акта, складеного старшим слідчим СУ ГУНП в Київській області Кравченком А.В. та затвердженого прокурором прокуратури Київської області Бадіоном М.О. в кримінальному провадженні № 12018110130003380 від 08.08.2018, дає підстави стверджувати, що вказаний процесуальний документ не відповідає вимогам частини другої статті 291 КПК України, при цьому допущені при формулюванні обвинувачення ОСОБА_5 недоліки позбавляють суд можливості виконати вимогу статті 348 КПК України щодо роз»яснення йому суті обвинувачення до початку дослідження доказів у судовому засіданні.

За переконанням суду, неконкретне формулювання обвинувачення ОСОБА_5 унеможливлює реконструювання подій злочинів, з»ясування об»єктивної сторони як необхідного елементу їх складу, фактично позбавляє можливості встановити межі судового розгляду, а ухвалений в результаті розгляду такого обвинувального акта вирок у будь-якому разі не може бути визнаний законним і підлягає скасуванню. При цьому, за змістом статті 22 КПК України, функцією суду є лише розгляд справи, під час якого він створює необхідні умови для реалізації сторонами процесуальних прав та виконання обов»язків, недопустимим є покладення на суд функцій, властивих органам досудового розслідування та державного обвинувачення. Виходячи з вимог статті 337 КПК України, суд не вправі за результатами судового розгляду змінити обвинувачення на таке, що істотно відрізняється від пред»явленого, або ініціювати таку зміну, крім того, за правилами статті 338 КПК України, зміна прокурором правової кваліфікації та/або обсягу обвинувачення можлива виключно в разі встановлення під час судового розгляду саме нових обставин злочину, у вчиненні якого обвинувачується особа, така зміна неприпустима за умов допущених при обвинуваченні особи суперечностей або неповноти.

З урахуванням викладеного, неконкретність формулювання в обвинувальному акті обвинувачення ОСОБА_5 є безумовною перешкодою для призначення справи до судового розгляду, при цьому пунктом 3 частини третьої статті 314 КПК України передбачено повернення судом обвинувального акта прокурору в разі його невідповідності вимогам цього Кодексу, тому обвинувальний акт в кримінальному провадженні № 12018110130003380 від 08.08.2018 підлягає поверненню до прокуратури Київської області для усунення недоліків, допущених при його складанні.

Із матеріалів судової справи вбачається, що ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 06.02.2019 підозрюваному в кримінальному провадженні № 12018110130003380 від 08.08.2018 ОСОБА_5 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою по 22.02.2019. Прокурором в підготовчому судовому засіданні 20.02.2019 заявлено клопотання щодо застосування відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів з урахуванням обґрунтованої підозри останнього у вчиненні тяжкого та особливо тяжкого злочинів проти статевої свободи і статевої недоторканості неповнолітньої особи та існування ризиків, передбачених пунктами 1, 3 частини першої статті 177 КПК України.

Згідно з частиною третьою статті 315 КПК України, суд під час підготовчого судового засідання за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати обраний щодо обвинуваченого запобіжний захід. За змістом частини першої статті 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов»язків. Відповідно до частини першої статті 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м»яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, при цьому в пункті 4 частини другої статті 183 КПК України унормовано застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до раніше не судимої особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п»ять років.

Існування, за твердженням прокурора, обґрунтованої підозри вчинення ОСОБА_5 тяжкого і особливо тяжкого злочинів, передбачених ч. 3 ст. 152, ч. 2 ст. 153 КК України, є підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження. При цьому дані про особу ОСОБА_5, який уперше притягується до кримінальної відповідальності, має міцні соціальні зв»язки та постійне місце проживання в м. Києві, не спростовують існування відносно нього ризику, передбаченого пунктом 1 частини першої статті 177 КПК України, а саме можливості переховування від суду під страхом засудження на строк до 12 років позбавлення волі за прикладом ОСОБА_8, що, будучи підозрюваним у цьому ж провадженні, з метою уникнення кримінальної відповідальності ухиляється від правоохоронних органів та оглошений у розшук. Разом із тим, підстави вважати наявним існування відносно обвинуваченого ризику, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 177 КПК України, в матеріалах клопотання відсутні та прокурором не доведені, оскільки суду не надані будь-які докази намагання ОСОБА_5 після 08.08.2018 особисто або через третіх осіб здійснювати вплив на неповнолітню потерпілу ОСОБА_2 з метою зміни нею показань.

З урахуванням закінчення 22.02.2019 строку дії запобіжного заходу, твердження прокурора про обґрунтованість підозри обвинуваченого, що не може бути перевірено на даній стадії, та існування передбаченого пунктом 1 частини першої статті 177 КПК України ризику, суд вважає, що інші запобіжні заходи не забезпечать дотримання ОСОБА_5 процесуальних обов»язків під час судового розгляду, тому продовжує йому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, тобто по 20.04.2019.

Керуючись ст.ст. 314, 395 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Обвинувальний акт з додатками в кримінальному провадженні № 12018110130003380 від 08.08.2018 про обвинувачення ОСОБА_5 за ч. 3 ст. 152, ч. 2 ст. 153 КК України повернути до прокуратури Київської області для виконання вимог статті 291 КПК України, зокрема складання обвинувального акта з чітким формулюванням обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 152, ч. 2 ст. 153 КК України, виключення з формулювання обвинувачення прізвища особи, статус якої не встановлено.

Зобов»язати прокурора усунути вказані недоліки протягом 30 діб з дня проголошення ухвали.

Продовжитии обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою по 20 квітня 2019 року та утримувати його в Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення через Броварський міськрайонний суд.

Головуючий : суддя Кічинська О.Ф.

судді Радзівіл А.Г.

Петришин Н.М.