Рішення № 80114014, 25.02.2019, Бобровицький районний суд Чернігівської області

Справа 729/683/18

2/729/6/19 р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

25 лютого 2019 р. Бобровицький районний суд Чернігівської області в складі:

судді Бойко В.І., за участю секретаря судового засідання Шлапак Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Бобровиця цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит - Капітал», третя особа ПрАТ «Страхова компанія «УНІКА Життя», про визнання недійсним кредитного договору та захист прав споживачів,-

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, у якому просив визнати недійсним кредитний договір №014/0261/82/0234552 від 19.08.2014, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 19.08.2014 між ним, Публічним акціонерним товариством "ОСОБА_2 Аваль" та Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «УНІКА Життя» укладено договір про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування №014/0261/82/0234552. Відповідно до п.1.1.1 кредитного договору сума кредиту становить 13 673,66 грн., з них: на споживчі цілі - 12 000,00 грн. (п. 1.1.2.1); на сплату страхового платежу на користь страховика в розмірі 1 673,66 грн. (п. 1.1.2.2). Вважає, що при укладанні договору порушені його права як споживача, оскільки працівники банку з умовами кредитування його належним чином не ознайомлювали, оформлення кредитного договору проходило протягом півгодини, після чого йому було вручено кредитний договір, який він не читаючи із-за дрібного шрифту, підписав, надіючись на добросовісність працівника банку. Банк не надав повної, всебічної, об’єктивної та достовірної інформації, про умови кредиту перед укладенням та під час укладення договору про надання споживчого кредиту. Будь-яку довідку чи повідомлення, як окремого документу із інформацією встановленою відповідно до ч. 2 статті 11 ЗУ «Про захист прав споживачів» він не отримував і про що не ставив підпис. Несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміну витрат, зокрема, щодо плати за інформацію по кредиту, і це є підставою для визнання таких положень недійсними. Позбавлення його права відізвати свою згоду на обробку персональних даних, так як у п. 9.3. Кредитного договору встановлено фактично її безвідкличність, є порушенням закону, а отже є підставою для визнання такого пункту не дійсним. Умови, які регулюють внесення змін (доповнень) та розірвання договору, лише в односторонньому порядку, і лише в інтересах та з боку відповідача мають дискримінаційні ознаки, що є підставою для визнання їх не дійсними. Договір не містить умов про відповідальність відповідача.

Від третьої особи ПрАТ «Страхова компанія «УНІКА Життя» надійшли пояснення, з яких вбачається, що 19.08.2014 року між ПрАТ «СК «УНІКА Життя» та ОСОБА_1, в якості страхувальника, який, одночасно, виступив застрахованою особою, за заявою на страхування було укладено договір про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування № 014/0465/82/0136274. Підписавши заяву на страхування, позивач підтвердив, що укладення договору з його боку було добровільним і здійснювалось за його бажанням, також своїм підписом підтвердив, що ознайомлений з правилами та програмою страхування, розуміє їх зміст і цілком і повністю погоджується з ними.

Позивачем була подана заява на страхування, яка є невід’ємною частиною договору страхування. Всі істотні умови договору страхування були узгоджені обома сторонами та викладені в тексті договору страхування, що безпосередньо підтверджує легітимність укладеного договору. Позивач здійсненням страхового платежу приступив до виконання договору страхування, що також свідчить про фактичне визнання його умов, оскільки своїми схвальними діями позивач визнав правочин дійсним. Під схваленням правочину розуміються будь-які дії, спрямовані на виконання укладеного правочину, в тому числі повна або часткова оплата товарів (робіт, послуг. їх приймання для використання, реалізація інших прав та обов’язків відповідно до укладеного правочину. Станом на дату підписання заяви на страхування, позивач здійснив страховий платіж в повному обсязі.

Позивача у судове засідання не з’явився. У заяві просив справу розглянути без його участі, підтримав позовні вимоги, проти винесення заочного рішення не заперечував.

Відповідач у судове засідання не з’явився, про час та місце судового засідання неодноразово повідомлявся належним чином, про що свідчить підпис на повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с. 109, 114, 116).

Представник третьої особи ПрАТ «Страхова компанія «УНІКА Життя»у судове засідання не з’явився, про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином (а.с. 115).

Приймаючи до уваги те, що судом виконані вимоги щодо повідомлення відповідача про день та час розгляду справи у спосіб передбачений законом та з огляду на те, що відповідач не повідомив суд про поважність його неявки в судові засідання, не подав відзив, позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, суд вважає за можливе ухвалити по справі заочне рішення на підставі наявних у справі доказів відповідно до ст. 280 ЦПК України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи, оцінюючи наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об’єктивному дослідженні, та керуючись законом, суд приходить до наступного:

19.08.2014 між ОСОБА_1, Публічним акціонерним товариством "ОСОБА_2 Аваль" та Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «УНІКА Життя» укладено договір про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування №014/0261/82/0234552. Відповідно до п.1.1.1 кредитного договору сума кредиту становить 13 673,66 грн., з них: на споживчі цілі - 12 000,00 грн. (п. 1.1.2.1); на сплату страхового платежу на користь страховика в розмірі 1 673,66 грн. (п. 1.1.2.2).

Ухвалами суду відповідача ПАТ "ОСОБА_2 Аваль" було замінено правонаступником ПАТ «Комерційний ОСОБА_3», а в подальшому правонаступником ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит - Капітал».

За твердженням позивача, при укладенні кредитного договору відповідачем порушено його права споживача, що передбачені ЗУ «Про захист прав споживача», зокрема під час укладення вищевказаного кредитного договору банком, всупереч вимогам ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживача», не було повідомлено його у письмовій формі про істотні умови кредитного зобов’язання. При цьому, позивач зазначив, що не мав можливості ознайомитися з положеннями кредитного договору через дрібний шрифт викладеного тексту, а підписуючи його сподівався на добросовісність працівника банку.

Дійсно, положеннями ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживача» передбачено, що перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про: особу та місцезнаходження кредитодавця; кредитні умови, зокрема: мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; форми його забезпечення; наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача; тип відсоткової ставки; суму, на яку кредит може бути виданий; орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов'язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо); строк, на який кредит може бути одержаний; варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; можливість дострокового повернення кредиту та його умови; необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.

Згідно п. 2.4. Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, банки зобов’язані отримати письмове підтвердження споживача про ознайомлення з вищевказаною інформацією.

У відповідності до п. 2.4 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, банки розробляють форму (бюлетень, довідка, повідомлення тощо) надання споживачу достовірної інформації про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість кредиту.

З матеріалів справи вбачається, що позивач повідомлявся належним чином у письмовій формі про істотні умови кредитного договору, відповідно до якої позивач особистим підписом підтвердив факт ознайомлення його з умовами кредитування.

Внаслідок вищезазначеного, якщо сторони у належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, то відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним. При цьому, у договорах за участю фізичної особи – споживача, враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів, що передбачено ч.2 ст. 627 цього кодексу.

Крім того, позивач вказував, що кредитодавець всупереч вимогам ЗУ «Про захист прав споживачів», в оспорюваному договорі передбачили умови про зміну витрат, зокрема, щодо плати за інформацію по кредиту.

Положеннями ч. 5 ст. 11, ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів», до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього закону про несправедливі умови в договорах, зокрема, положення, згідно з якими передбачаються зміни у будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов’язків на шкоду споживача. ОСОБА_1 положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення можу бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

При цьому, ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів» передбачає також, що у договорі про надання споживчого кредиту, зокрема, зазначається, детальний розпис сукупної вартості кредиту споживача з врахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг, пов’язаних з одержанням, обслуговуванням, погашенням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту.

Згідно п. 8 ст. 47 ЗУ «Про банки та банківську діяльність», банк самостійно встановлює процентні ставки та комісійну винагороду за надані послуги.

З наведеного вбачається, що плата за інформацію по кредиту є формою витрат, яка визначається кожним банком індивідуально та затверджується внутрішніми актами.

Правовідносини щодо захисту прав споживачів визначаються за п.6 ч.1 ст.4 Закону України «Про захист споживачів», ст.ст. 15,16 ЦКУ, ст.3 ЦПК, відповідно до яких захист прав особи, у тому числі споживача здійснюється за відповідним зверненням до суду.

Відповідно до ст.16 ЦК України , ч.5 ст. 110 ЦПК України, ч.1 ст.122 ЦПК України, які діяли на момент виникнення правовідносин, ч.3 ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів», п.6 постанови Пленуму ВСУ «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» від 12.04.1996 року № 5 до справ про захист прав споживачів відносяться справи де споживач є позивачем, який просить захистити його права споживача.

Відповідно до вимог ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Постановою Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», підставою недійсності правочину є недодержання сторонами вимог, які встановлені ст. 203 ЦК України, на момент вчинення правочину.

Ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» передбачає визнання недійсними умови договору, або визнання недійсним його в цілому, якщо він обмежує права споживача.

З зазначеної норми вбачається, що позивач має право на визнання пункту договору недійсним, що не тягне за собою визнання недійсним правочину в цілому.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В тому числі, суд враховує вимоги ст. 80 ЦПК України, зокрема достатність доказів для вирішення справи, наданих до суду.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит - Капітал» про визнання недійсним кредитного договору та захист прав споживачів є безпідставними та не підлягають до задоволення.

Керуючись ст.ст.15, 16, 526, 530, 533, 536, 1046, 1049, 1054, Цивільного кодексу України, ст.ст.2, 47, 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність», ст.ст. 12, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 263, 265, 280, 285, 289 Цивільного процесуального кодексу України, суд, –

в и р і ш и в:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит - Капітал» про визнання недійсним кредитного договору та захист прав споживачів відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку.

Рішення може бути оскаржено позивачем до Чернігівського апеляційного суду через Бобровицький районний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Суддя В.І. Бойко