Ухвала суду № 80096329, 22.02.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА

22 лютого 2019 р.Справа №160/1757/19

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Дєєва М.В., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче об'єднання «Дніпрошкіргалантерея» про забезпечення позову по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче об'єднання «Дніпрошкіргалантерея» до Дніпропетровської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості, картки відмови,-

ВСТАНОВИВ:

21.02.2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче об'єднання «Дніпрошкіргалантерея» до Дніпропетровської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування Рішення Дніпропетровської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA110190/2019/500010/1 від 05.02.2019 року та Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110190/2019/00013.

Разом із адміністративним позовом до суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче об'єднання «Дніпрошкіргалантерея» про забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення Дніпропетровської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA110190/2019/500010/1 від 05.02.2019 року до набрання законної сили рішення по справі.

В обґрунтування заяви зазначено, що оскаржуване рішення має очевидні ознаки протиправності, тому існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі.

Згідно ч. 1 ст.154 КАС України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частин першої, другої та четвертої статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

Відповідно до статті 151 КАС України адміністративний позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Частиною другою статті 151 КАС України передбачено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Із системного аналізу вимог наведених статей вбачається, що заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співмірними заявленими позовними вимогами, безпосередньо пов'язаними з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.

У випадку звернення сторони із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення із такою заявою.

Таким чином, із цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Необхідність забезпечення позову позивач обґрунтовує тим, що ним при ввезенні товару на митну територію України самостійно задекларовано митну вартість товару у розмірі 270353,70 грн., однак відповідачем відмовлено у прийнятті митної декларації та скориговано митну вартість товару рішенням №UA110190/2019/500010/1 від 05.02.2019 року на загальну суму 78499,80 грн., тобто більше на 51 146,10 грн. Позивач вважає, що суд повинен вжити заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії вищезазначеного рішення до розгляду по суті даної справи з метою уникнення необгрунтованого списання коштів із депозитного рахунку підприємства. Невжиття заходів забезпечення позову, в разі задоволення позовної заяви у даній справі, може ускладнити процедуру повернення позивачу списаних коштів та призведе до того, що інший товар позивача буде розмитнюватися відповідачем за штучно завищеною митною вартістю з урахуванням спірних рішень. Тому, позивач просить забезпечити позов та зупинити дію оскаржуваного рішення.

Суд не погоджується із тим, що списання коштів із депозитного рахунку підприємства може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист чи поновлення порушених прав або інтересів позивача, з огляду на наступне.

Прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів має для імпортера наслідки збільшення суми необхідних до сплати митних платежів та, відповідно, собівартості імпортованого товару, у зв'язку з цим цілком природними є ситуації, в яких імпортери не погоджуються з рішеннями митниці й використовують своє право на їх оскарження, зокрема, у судовому порядку.

Слід звернути увагу, що обраний вид забезпечення позову має відповідати заявленим позовним вимогам, тобто забезпечувати виконання саме цих вимог, у зв'язку з цим необхідно мати на увазі, що скасування судом рішення про коригування митної вартості товарів не означає автоматичного визнання митної вартості, заявленої декларантом.

Тобто, скасування судом рішення про коригування митної вартості товарів не може однозначно свідчити про наявність завищення належних для сплати до держбюджету сум митних платежів та розмір такого завищення, не можна вважати належно доведеним існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі.

Також, суд зазначає, що частиною 7 статті 55 Митного кодексу України визначено, що у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів, за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи, випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Згідно з ч. 8 ст. 55 МК України, протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

Частиною 9 статті 55 МК України передбачено, що у разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів, орган доходів і зборів розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.

Відповідно до ч. 8 ст. 313 МК України, при невиконанні зобов'язання, забезпеченого грошовою заставою, сума митних платежів, що підлягає сплаті, перераховується до державного бюджету із сум грошової застави.

Крім того, відповідно до п. 43.1 ст. 43 Податкового кодексу України, помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Також, відповідно до п. 43.3 - 43.5 ст. 43 Податкового кодексу України, обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру) утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річищ оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Разом з цим, наказом Міністерства фінансів України від 18.07.2017 № 643, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 09 серпня 2017 р. за № 976/30844 затверджений Порядок повернення авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів.

Отже, законодавством визначено механізм повернення з бюджету надміру або помилково сплачених коштів, що свідчить про можливість захисту прав позивача після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі без вжиття заходів забезпечення позову.

Таким чином, суд дійшов висновку, що можливе списання коштів із рахунку позивача до державного бюджету не є обставиною, що може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 150, 151, 154, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче об'єднання «Дніпрошкіргалантерея» про забезпечення позову - відмовити.

Відповідно до статті 256 КАС України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 294-297 КАС України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.В. Дєєв