Рішення № 80088918, 14.02.2019, Криворізький районний суд Дніпропетровської області

Справа № 177/1677/18

Провадження № 2/177/147/19

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

14 лютого 2019 року

Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Суботіної С. А.

за участі: секретаря Ференц Я. З.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовною заявою АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_1 «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

05.09.2018 АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом, в якому просило суд стягнути з відповідача ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором б/н від 12.01.2013, яка станом на 26.06.2018 склала 25229,53 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту – 1830,31 грн., нараховані відсотки за користування кредитом – 10748,73 грн., нарахована пеня – 10972,89 грн., штраф (фіксована частина) – 500 грн., штраф (процентна складова) – 1177,60 грн. Також просив суд вирішити питання про розподіл судових витрат.

В обґрунтування пред’явлених вимог вказує, що 12.01.2013 ОСОБА_2 з метою отримання банківських послуг підписав заяву б/н від 12.01.2013, згідно якої отримав кредит у розмірі 300 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Своїм підписом у вказаній заяві, ОСОБА_2 підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг.

Відповідно до п.п. 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Договору, ОСОБА_2 надав згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміни за рішенням та ініціативою Банку.

Згідно п.2.1.1.5.7. Договору він зобов’язався слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникненню Овердрафту, яким є короткостроковим кредитом, що надається Банком клієнту у разі перевищення суми операції за платіжною карткою над сумою залишку коштів на рахунку в розмірі ліміту кредитування.

Укладений між ними договір є договором приєднання в розумінні ст. 634 ЦК України.

Пунктом 1.1.3.2.4 Договору передбачена можливість зміни АТ КБ «ПриватБанк» Тарифів та інших невід’ємних частин Договору, при цьому кредитор має інформувати позичальника щодо внесених змін шляхом надання виписки по картковому рахунку на умовах, зазначених в п. 1.1.3.1.9 Договору, а Позичальник – зобов`язаний отримувати виписки про стан рахунку та про здійснені операції по картковому рахунку. При цьому неотримання або несвоєчасне отримання Клієнтом виписок про стан рахунків не звільняє його від виконання зобов’язань за даним договором.

Згідно п.п. 1.1.6.1, 1.1.6.2 Договору зміни в «Умови та правила надання банківських послуг» вносяться банком щомісячно, в односторонньому порядку, а у випадках, коли в односторонньому порядку внесення змін неможливо, банк повідомляє клієнтів про внесені зміни шляхом використання різних каналів зв’язку, серед яких: офіційний сайт банку, СМС повідомлення клієнтам, клієнтські виписки, інші канали інформування.

У разі незгоди зі змінами «Умов та правил надання банківських послуг» або «Тарифів банку», клієнт має право надати Банку заяву про розірвання Договору виконавши умови п. 2.1.1.5.4 Договору.

Відповідно до п. 2.1.1.5.5 Договору клієнт зобов’язався погашати заборгованість за кредитом, процентами за його використанням, по перевитраті платіжного ліміту, а також оплачувати комісію на умовах, передбачених цим договором.

Пунктом 2.1.1.12.1 Договору сторонами погоджено, що зобов’язання Клієнта з повернення кредиту, процентів за користування кредитом, комісії, пені та штрафів, тобто загальна заборгованість клієнта є борговим зобов’язанням.

Згідно п. 2.1.1.12.2 Договору в разі непогашення боргових зобов’язань за кредитом до 25 числа місяця, що слідує за місяцем, в якому були здійснені трати, за користування кредитом Клієнт сплачує банку проценти в розмірі, зазначеному в тарифах, що діють на дату нарахування та викладені на банківському сайті АТ КБ «ПриватБанк».

У разі виникнення прострочених зобов’язань за кредитом, згідно п. 2.1.1.12.2.1 Договору клієнт сплачує банку проценти в подвійному розмірі від зазначених в Тарифах, що діють на дату нарахування.

При непогашенні суми прострочених зобов’язань за кредитом згідно п.2.1.1.12.6.1 Договору на суму від 100 грн., клієнт сплачує банку пеню відповідно до діючих тарифів, яка нараховується в день нарахування відсотків за кредитом. Пунктом 2.1.1.7.6 Договору передбачено, що при порушенні позичальником строків платежів по якомусь з грошових зобов’язань, передбачених договором більше ніж на 30 днів, позичальник сплачує банку штраф в розмірі 500 грн. + 5 % від суми позову.

Банк свої зобов’язання перед ОСОБА_2 виконав належним чином, надавши кредит в обумовленому розмірі, але відповідач не надав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за Кредитом, відсотками, а також іншими витратами, у зв’язку з чим у нього сформувалася заборгованість, яка підлягає стягненню в судовому порядку.

Також позивач просив вирішити питання про розподіл судових витрат, стягнувши з відповідача на користь банку судовий збір в розмірі 1762 грн.

Відповідач ОСОБА_2 вимоги позивача не визнав. Надав до суду відзив в якому не заперечуючи факту укладення кредитного договору з АТ КБ «ПриватБанк», наявності заборгованості за тілом кредиту, заперечив розмір процентів нарахованих банком за користування кредитом та вимоги про одночасне стягнення пені та штрафів. Просив суд в задоволенні позовних вимог в частині стягнення відсотків – відмовити, у зв’язку з їх недоведеністю, та звільнити його від сплати неустойки.

В заперечення проти позову в частині нарахування процентів за користування кредитом вказував, на заборону зміну банком фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку. Вказував, що при укладенні кредитного договору між ним та банком було обумовлено ставку процентів за користування кредитом – 30 % річних. Після цього, банк неодноразово, без погодження з ним, змінював процентну ставку за кредитом, збільшуючи її. Наполягав на тому, що жодних повідомлень про збільшення процентної ставки за кредитом він отримував, про підвищення процентної ставки дізнався лише при отриманні копії позовної заяви.

Не погодився з тим, що починаючи з 01.06.2015 банк змінив формулу нарахування відсотків, згідно якої до заборгованості за кредитом, на яку нараховуються проценти включено, крім тіла кредиту, відсотки, штрафи та пеню.

ОСОБА_2 визнав вимоги позивача про стягнення процентів за період до 01.09.2014 в розмірі 220,51 грн., а за подальший період (з 01.09.2014 по 26.06.2018) надав власний розрахунок процентів за ставкою 30 % річних за класичною формулою: сума боргу за тілом кредиту х 2,5%:100%, сума яких станом на 26.06.2018 склала 5926,50 грн.

Вимоги позивача про одночасне стягнення неустойки у вигляді пені та штрафу, вважав такими, що суперечать ст. 61 Конституції України, яка не допускає подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і теж порушення.

Посилаючи на ч. 3 ст. 551 ЦК України, просив суд зменшити розмір нарахованої йому пені, беручи до уваги ступінь виконання ним своїх обов’язків за договором, зокрема те, що до моменту виникнення життєвих труднощів він сумлінно виконував взяті на себе зобов’язання. Також просив суд врахувати його майновий стан, зокрема те, що у нього та дружини наявні борги за комунальні платежі, інші боргові зобов’язання перед банками, зумовлені хворобою одного із трьох дітей, проведенням в 2017 році операції дитині вартістю 40000 грн. та потребі ще в 2 подібних операціях.

АТ КБ «ПриватБанк» надало до суду відповідь на відзив. Наполягаючи на позовних вимогах та заперечуючи доводи вказані відповідачем у відзиві, позивач посилався на добровільність договору, те, що відповідач перед підписанням кредитного договору повністю ознайомився з його положеннями та своїм підписом у заяві про надання банківських послуг, надав згоду щодо всіх істотних умов договору, зокрема розміру процентів, пені. Підтвердив, що в момент укладення договору між сторонами обумовлено процентну ставку за користування кредитом – 30% річних, але умовами договору передбачено право банку змінювати Тарифи та інші невід’ємні частини договору.

На виконання п. 1.1.3.2.4. Умов та правил банківських послуг, ОСОБА_1 повідомив ОСОБА_2 про підвищення процентної ставки 15.04.2014 та 15.03.2015, але відповідач правом на непогодження зі зміненою процентною ставкою та розірвання договору не скористався, кредит не повернув, вимоги п. 2.1.1.5.4 Договору не виконав. Вважав наданий позивачем розрахунок заборгованості неналежним доказом, оскільки відповідач не має спеціальних знань на його формування.

Щодо заперечень відповідача в частині неможливості одночасного застосування штрафів та пені, вказував, що дані складові заборгованості не є окремими видами відповідальності, а є різновидом штрафних санкцій, одночасних набір яких законом не заборонено.

Вимоги ОСОБА_2 щодо зменшення розміру пені вважав необґрунтованими, оскільки розмір пені обумовлений сторонами в договорі, відповідач здійснював погашення кредиту з порушенням термінів, що підтверджується розрахунком заборгованості, що свідчить про його злісне ухилення від виконання зобов’язань за кредитним договором. Вважав недоведеним факт скрутного фінансового положення боржника.

Представник позивача, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, правом на участь в судовому засіданні не скористався, просив справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, за відсутності представника банку (а.с. 4).

Відповідач ОСОБА_2, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, 14.02.2019 до суду не з’явилася, про причини неявки суду не повідомив, що дозволяє суду розглянути справу за його відсутності.

У зв’язку з неявкою в судове засіданні всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, вивчивши матеріали цивільної справи, надавши оцінку доказам в їх сукупності, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 12.01.2013 між ПАТ КБ «ПриватБанк», яке змінило найменування на АТ КБ «Приватбанк» (а.с. 31-36) та ОСОБА_2, укладено кредитний договір, шляхом підписання ОСОБА_2 анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в Приватбанк (а.с. 11).

Своїм підписом в заяві відповідач підтвердив, що він ознайомлений з умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами банку, які були надані йому в письмовому вигляді, та які разом з вказаною заявою складають договір між ним та банком щодо надання банківських послуг (а.с.10-11).

По суті вказаний договір є договором приєднання в розумінні ч. 1 ст. 634 ЦК України, якою визначено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, що може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит, сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави «Позика», якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

У силу ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, при цьому одностороння відмова від виконання зобов’язань не допускається.

Імперативним приписом ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним зобов’язання.

Отже, відносини які виникли між сторонами є кредитними правовідносин, а спір стосується стягнення заборгованості за договором, а саме заборгованості за кредитом, відсотками та пенею, а також штрафом.

Відповідно до п. 2.1.1.2.3., 2.1.1.2.4 Договору, ОСОБА_2 надав свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку.

На виконання вказаних умов договору ОСОБА_2 видано кредитну картку, на яку встановлено кредитний ліміт, який періодично змінювався банком та з 25.07.2013 становив 8300 грн. Строк дії кредитної картки до 05.2020, що підтверджується довідкою про умови кредитування та обслуговування кредитної картки (а.с. 46).

Сторонами визнано, що кредитування відповідача здійснювалося за умовами кредитування «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», за умовами якої станом на момент укладення договору передбачалася відсоткова ставка за користування кредитом – 30 річних (2,5 % в місяць), що підтверджується витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт (а.с. 53).

Факт укладення кредитного договору саме за умовами кредитування «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» підтверджується довідкою про зміну умов кредитування, де вказано про умови старту карткового рахунку «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» (а.с. 46).

Згідно п. 2.1.1.12.2 Договору в разі непогашення боргових зобов’язань за кредитом до 25 числа місяця, що слідує за місяцем, в якому були здійснені трати, за користування кредитом Клієнт сплачує банку проценти в розмірі, зазначеному в тарифах, що діють на дату нарахування та викладені на банківському сайті АТ КБ «ПриватБанк».

Відповідно до ст. 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Якщо інше не встановлено законом, у разі застосування змінюваної процентної ставки кредитодавець самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов’язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов’язаний письмово повідомити позичальника, а в разі збільшення процентної ставки - поручителя та інших зобов’язаних за договором осіб про зміну процентної ставки протягом 15 календарних днів, що настають за днем, з якого застосовується нова ставка.

У разі незгоди позичальника із збільшенням процентної ставки позичальник зобов’язаний погасити заборгованість за договором у повному обсязі протягом 30 календарних днів з дня отримання повідомлення про збільшення процентної ставки. З дня погашення заборгованості за кредитним договором у повному обсязі зобов’язання сторін за таким договором припиняються. При цьому до моменту повного погашення заборгованості, але не більше 30 календарних днів з дати отримання повідомлення про збільшення процентної ставки, застосовується попередній розмір процентної ставки.

У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен забезпечувати точне визначення розміру процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитодавець не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.

Індекс, що використовується у формулі визначення змінюваної процентної ставки, повинен відповідати таким вимогам: 1) поточне значення індексу повинно періодично, але не рідше одного разу на місяць, публікуватися в засобах масової інформації або оприлюднюватися через інші загальнодоступні регулярні джерела інформації. Кредитний договір повинен містити посилання на джерело інформації про відповідний індекс; 2) індекс повинен ґрунтуватися на об'єктивних індикаторах фінансової сфери, що дозволяють визначити ринкову вартість кредитних ресурсів; 3) значення індексу повинно встановлюватися незалежною установою з визнаною діловою репутацією на ринку фінансових послуг.

У разі застосування змінюваної процентної ставки у кредитному договорі визначається максимальний розмір процентної ставки, що може бути застосований.

Дослідивши зміст кредитного договору, суд приходить до висновку, що його положення не містять необхідних умов для того, щоб вважати погоджену сторонами процентну ставку змінюваною. Зокрема не визначено порядку розрахунку змінюваної процентної ставки, відсутні умови щодо погодження сторонами індексу, з застосуванням якого можливий її розрахунок, тощо.

Вище вказані обставини свідчать про те, що визначена сторонами в договорі процентна ставка є фіксованою.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається підвищення процентної ставки з 01.09.2014 до 34,80 % річних, а з 01.04.2015 – 43,20 % річних (а.с. 5-10).

Пунктом 1.1.3.2.4 Договору між сторонами передбачена можливість зміни АТ КБ «ПриватБанк» Тарифів та інших невід’ємних частин Договору, при цьому кредитор має інформувати позичальника щодо внесених змін шляхом надання виписки по картковому рахунку на умовах, зазначених в п. 1.1.3.1.9 Договору, а у Позичальника виникає обов’язок отримувати виписки про стан та про здійснені операції по картковому рахунку. При цьому неотримання або несвоєчасне отримання Клієнтом виписок про стан рахунків не звільняє його від виконання зобов’язань за даним договором.

Згідно п.п. 1.1.6.1, 1.1.6.2 Договору зміни в «Умови та правила надання банківських послуг» вносяться банком щомісячно, в односторонньому порядку, а у випадках, коли в односторонньому порядку внесення змін неможливо, банк повідомляє клієнтів про внесені зміни шляхом використання різних каналів зв’язку, серед яких: офіційний сайт банку, СМС повідомлення клієнтам, клієнтські виписки, інші канали інформування.

У разі незгоди зі змінами «Умов та правил надання банківських послуг» або «Тарифів банку», клієнт має право надати Банку заяву про розірвання Договору виконавши умови п. 2.1.1.5.4 Договору.

Згідно з ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна договору допускається тільки за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 3 ст. 653 ЦК України у разі зміни договору зобов'язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Якщо сторони досягли домовленості згідно з положеннями ст. ст.207,640 ЦК України та уклали кредитний договір, у якому передбачили умови підвищення процентної ставки, то вони мають виконуватись і вважаються такими, що момент досягнення домовленості настав.

Позивач вказував про те, що на виконання вище вказаних умов договору, він реалізуючи право на зміну процентної ставки, повідомив відповідача ОСОБА_3 про зміну процентної ставки шляхом направлення СМС повідомлення та розміщення відповідних змін на сайті ПриватБанку (а.с. 100-106), при цьому ОСОБА_3 не заявив про незгоду зі зміненими умовами кредитування, а отже з ними погодився, прийнявши їх.

Відповідач факт отримання повідомлення про зміну умов кредитування заперечив, вказуючи, що дізнався про підвищення процентної ставки за кредитом лише при отриманні копії позову.

Вказані доводи відповідача позивачем не спростовані. Надання суду роздруківки СМС повідомлення, адресованого ОСОБА_2 (106-107), не є належним доказом повідомлення його про зміну відсоткової ставки за кредитом, оскільки дані роздруківки не підтверджують ні факт відправлення вказаного повідомлення, ні тим більше, факт його доставки відповідачу, та надання відповідачем своєї згоди на такі зміни.

Наявність посилання у Анкеті-заяві про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПриватБанку щодо обов`язку клієнта регулярно ознайомлюватись зі змінами до Умов і Правил надання банківських послуг на сайті «ПриватБанку» не є належним та допустимим доказом погодження зміни процентної ставки з позичальником.

У відповідності до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду України від 12 вересня 2012 року № 6-57ц12 боржник вважається належним чином повідомлений про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, коли банком не лише відправлено на адресу такого боржника листа про зміну умов кредитного договору, а й доведено факт його вручення адресатові під розписку.

У Постанові від 14 березня 2018 року у справі № 515/1844/16-ц Верховний Суд встановив, що зміна тарифного плану через SMS-повідомлення не може бути прийнято до уваги, як належне повідомлення споживача про зміну таких послуг, оскільки ці доводи не підтверджені належними та допустимими доказами. Умовами встановлено обов'язок банку, за винятком випадків зміни розміру наданого кредиту (кредитного ліміту) не менше ніж за 7 днів до введення змін проінформувати клієнта, зокрема, у виписці по картрахунку згідно договору, а даних щодо такого інформування матеріали справи не містять.

Таким чином, суд приходить до висновку, що умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною, зміна фіксованої процентної ставки була здійснена банком без згоди позичальника.

Сторонами визнано той факт, що при укладенні кредитного договору, отриманні кредитної картки та встановленні кредитного ліміту, між ними досягнуто згоди щодо кредитування на умовах сплати процентів в розмірі – 30 % річних. Як видно з розрахунку заборгованості, наданого позивачем, до 01.09.2014 року позивач нараховував відсотки за користування кредитними коштами в розмірі 30% річних. Станом на вказану дату, у відповідача наявна заборгованість за процентами – 220,51 грн., яка ним визнана.

Проте, з 01 вересня 2014 року позивачем відсоткова ставка збільшилася до 34,80 % річних, а з 01 квітня 2015 року - до 43,20 %, (а.с. 5-7). Оскільки судом встановлено факт неправомірного нарахуванням банком процентів за користування кредитом в підвищеному розмірі, то суд приходить до висновку про можливість нарахування процентів за договором виходячи виключно з розміру погодженої сторонами ставки – 30 % річних.

Наданий позивачем розрахунок заборгованості за процентами за користування кредитом ґрунтується на неправомірно підвищеній процентній ставці, тому суд не погоджується з ним.

Відповідачем надано до суду власний розрахунок заборгованості за процентами за користування кредитом, який ґрунтується на процентній ставці 30 % річних та розрахований за класичною формулою: сума боргу за тілом кредиту х 2,5 %/100%.

Твердження позивача на спростування вказаного розрахунку, про те, що відповідач не володіє відповідними знаннями для здійснення розрахунку, клопотання про проведення економічної експертизи не заявив, суд розцінює критично, оскільки подання вказаного контррозрахунку, як доказу на підтвердження заперечень проти позову є правом відповідача, яке визначено ст. 81,83 ЦПК України. З урахуванням наявності контрозрахунку, у разі незгоди з ним, саме ОСОБА_1 як позивач, вимоги якого заперечуються з наданням контрозрахунку, мав право заявити клопотання про проведення економічної експертизи, для доведення правильності свого розрахунку, але такого клопотання до суду не надійшло.

Перевіривши розрахунок заборгованості по процентам за користування кредитом, наданий відповідачем, суд з ним погоджується, оскільки він не спростований позивачем, є логічним, розрахований виходячи з обумовленої сторонами в договорі процентної ставки – 30% річних (2,5 % щомісячних), сформована при обчисленні розрахунку сума тіла кредиту, повністю узгоджується з сумою тіла кредиту, яку просить стягнути позивач.

У зв’язку з вище викладеним, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача тіла кредиту 1830,31 грн., а також відсотків за користування кредитом в розмірі 5926,50 грн., відповідно до наданого відповідачем розрахунку (а.с. 63-64).

Виходячи зі змісту ст. ст. 546, 548, 549 ЦК України, виконання зобов’язання може забезпечуватися відповідно до вимог закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі порушення зобов’язання.

Відповідно до ст. 549 ЦПК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 2.1.1.12.1 Договору сторонами погоджено, що зобов’язання Клієнта з повернення кредиту, процентів за користування кредитом, комісії, пені та штрафів, тобто загальна заборгованість клієнта є борговим зобов’язанням.

При непогашенні суми прострочених зобов’язань за кредитом згідно п. 2.1.1.12.6.1 Договору на суму від 100 грн., клієнт сплачує банку пеню відповідно до діючих тарифів, яка нараховується в день нарахування відсотків за кредитом.

Відповідно до витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», умовами кредитування передбачена пеня = 0,24 % від суми загальної заборгованості (нараховується за кожний день прострочення кредиту) = 50 грн. щоразу, коли виникає прострочення за кредитом або відсотками на суму від 100 грн. (а.с. 53), а також пеня = 0,24 % від суми заборгованості (нараховується за кожен день прострочення кредиту) + 100 грн. щоразу, коли виникає прострочення за кредитом або відсотками на суму від 100 грн. другий місяць поспіль і більше (а.с. 53).

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості, заборгованість відповідача за пенею складає – 10972,89 грн. (а.с. 5-9). Розмір заборгованості за пенею відповідачем не спростовано, контрозрахунку не надано.

Однак відповідач ОСОБА_2 просив суд зменшити розмір нарахованої пені, враховуючи її значне перевищення над заборгованістю за тілом кредиту, обсяг виконаних ним зобов’язань, а також з посиланням на свій майновий стан.

Відповідно до ч.3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», істотними обставинами в розумінні частини третьої статті 551 ЦК можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов'язання).

Вирішуючи питання про можливість зменшення розміру пені, нарахованої відповідачу, суд враховує ступінь виконання зобов’язання боржником, а саме той факт, що до червня 2017 відповідач щомісячно здійснював часткову плату за кредитом, що підтверджується розрахунком заборгованості наданим позивачем та спростовує доводи позивача про злісне ухилення відповідача від погашення заборгованості. Також суд враховує інші істотні обставини, зокрема сімейний стан відповідача, який має трьох неповнолітніх дітей (а.с. 65-68), його майновий стан, зокрема наявність у нього заборгованості з оплати комунальних послуг, наявність інших кредитних зобов’язань (а.с. 70-78), кожне з яких виникло в 2017 році, тобто в період коли відповідач припинив вносити плату за вказаним кредитним договором, що мало місце у зв’язку з тим, що його син потребував вартісної медичної допомоги (а.с. 69).

Беручи до уваги всі вище вказані обставини, які на думку суду заслуговують на увагу та є істотними, значне перевищення розміру нарахованої заборгованості за пенею над розміром заборгованості за кредитом, суд вважає за можливе зменшити розмір пені, яка підлягає стягненню з боржника на користь банку до 5000 грн., що на думку суду відповідатиме принципам розумності та справедливості.

Вимоги відповідача про звільнення його від обов’язку сплати пені, суд не вважає такими, що підлягають задоволенню, оскільки право позивача на стягнення пені визначене умовами договору, укладеного між сторонами, факт порушення відповідачем зобов’язань за договором є доведеним, тому позивач має право на стягнення пені. Крім цього, вимоги про звільнення від сплати неустойки не узгоджуються з положеннями ч.3 ст. 551 ЦК України, яка передбачає можливість зменшення пені, а не звільнення від її сплати.

Вирішуючи вимоги позивача про стягнення штрафу, суд виходить зі слідуючого.

Відповідно до п. 2.1.1.7.6 Договору передбачено, що при порушенні позичальником строків платежів по якомусь з грошових зобов’язань, передбачених договором більше ніж на 30 днів, позичальник сплачує банку штраф в розмірі 500 грн. + 5 % від суми позову.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи вище викладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення – порушення строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 21 жовтня 2015 року № 6-2003цс15, у постанові № 6-1374цс17 від 11.10.2017.

Беручи до уваги вище викладене, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення штрафу.

Беручи до уваги всі вище викладені обставини, оцінивши всі вище вказані докази, встановивши обставини неналежного виконання ОСОБА_2 кредитно-договірних зобов’язань, часткову обґрунтованість розміру заявлених позивачем вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором від 12.01.2013, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість в загальному розмірі 12756,81 грн. (з розрахунку: 1830,31 грн. заборгованість за тілом кредиту + 5926,50 грн. проценти за користування кредитом + 5000 грн. пені).

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, розмір понесених позивачем судових витрат пов’язаних з розглядом справи, керуючись ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору (а.с.1) в розмірі 890,87 грн. (12756,81 грн. розмір задоволених вимог х 100 %/25229,53 грн. розмір заявлених позовних вимог = 50,56 % задоволених вимог; 1762 грн. х 50,56 % /100 % = 890,87 грн. розмір судового збору, що підлягає стягненню пропорційно розмірі задоволених вимог).

Керуючись ст. ст. 10-13, 76-81, 89, 141, ч. 2 ст. 247, 263-265, 279 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_1 «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_1 «ПРИВАТБАНК», код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299, рахунок для погашення заборгованості № 29092829003111, заборгованість за кредитним договором б/н від 12.01.2013 станом на 26.06.2018 в загальному розмірі 12576 (дванадцять тисяч п’ятсот сімдесят шість) гривень 81 копійка, яка включає заборгованість:

- за тілом кредиту 1830 (одна тисяча вісімсот тридцять) гривень 31 копійка;

- по процентам за користування кредитом – 5926 (п’ять тисяч дев’ятсот двадцять шість) гривень 50 копійок;

- за пенею 5000 (п’ять тисяч) гривень 00 копійок.

В іншій частині позовні вимоги – залишити без задоволення.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_1 «ПРИВАТБАНК», код ЄДРПОУ 14360570 МФО 305299, у рахунок відшкодування судових витрат 890 (вісімсот дев’яносто) гривень 87 копійок.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Криворізький районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийнятті постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.А. Суботіна