Рішення № 80077638, 31.01.2019, Бережанський районний суд Тернопільської області

Справа № 2/593/5/2019

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Бережанський районний суд Тернопільської області

"31" січня 2019 р.

В складі:

Головуючого судді Німко Н.П.

При секретарі судового засідання Олексів О.Б.

З участю:

Представника відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Бережани Тернопільської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_4 акціонерне товариствО «Укрсоцбанк» (далі – позивач акціонерне товариство «Укрсоцбанк», як його правонаступник ) звернувся до суду із позовом до відповідача ОСОБА_3 ( далі- відповідач) й згідно уточнених позовних вимог просив суд постановити рішення, яким в рахунок погашення заборгованості відповідача як позичальника, що складає 50 818,85 доларів США за Договором про надання відновлювальної кредитної лінії №-770\38\860-08 від 22 серпня 2008 року, звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: на цегляне нежиле приміщення, загальною площею 69,9 кв.м., що знаходиться за адресою: Тернопільська область, Бережанський район, м. Бережани, пл. Ринок (пл. 60-річчя Жовтня), буд. 15 шляхом проведення прилюдних торгів згідно ЗУ «Про виконавче провадження», за початковою ціною, встановленою, на підставі оцінки, проведеної суб»єктом оціночної діяльності\незалежним експертом ( звіт № ВА171213-003 ТОВ «Бізнес АССІСТ»), яка становить 206 974, 00 гривень. Стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати в розмірі 3104,61 грн. (сплачений судовий збір).

В обґрунтування позову сторона позивача загалом послалася на те, що 22 серпня 2008 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_3, укладено договір про надання відновлювальної кредитної лінії № 770\38-860-08 (надалі за текстом – Кредитний договір); кінцевим терміном повернення заборгованості за Кредитним договором визначено 15 серпня 2018 року. Кредитні кошти позичальнику ( відповідачу) Банк як позикодавець надав, а відповідач їх прийняв. Для забезпечення виконання зобов’язань за згаданим Кредитним договором, 22 серпня 2008 року Позивач та Відповідач уклали іпотечний договір щодо нерухомого майна, згідно умов якого позичальник (відповідач ОСОБА_3М.) передав позивачу (позикодавцю) в іпотеку нерухоме майно, а саме: цегляне нежиле приміщення, загальною площею 69,9 кв.м., що знаходиться у Тернопільській області, Бережанський район, м.Бережани, пл. Ринок ( пл. 60-ти річчя Жовтня), буд. 15 ( далі за тестом – предмет іпотеки). Однак, у визначений Кредитним договором строк позичальник своїх обов»язків не виконав, своєчасно та повному обсязі отриманих кредитних коштів не повернув, як і не сплатив позичальнику процентів за користування такими коштами. Відтак, станом на 30 жовтня 2017 року у відповідача, як у позичальника за згаданим Кредитним договором виникла перед банком заборгованість в розмірі 23 095,89 доларів США, за відсотками - 27 722,96 доларів США. На виконання умов згаданих договорів відповідачу було направлено вимогу, а саме: «повідомлення про усунення порушень», але на дату подання позовної заяви така вимога банку стороною відповідача виконана не була, кредитні кошти за користування кредитом, позичальнику сплачені не були. Зважаючи на такі обставини, сторона позивача вважає що у позичальника виникло право вимагати стягнення з відповідача заборгованість за таким кредитним договором за рахунок предмету іпотеки, що і стало приводом звернення до суду із даним позовом.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 у вступному слові позовні вимоги підтримав в повному обсязі й просить позов задовольнити, винести судове рішення, яким в рахунок погашення заборгованості, що складає 50 818,85 доларів США за Договором про надання відновлювальної кредитної лінії №-770\38\860-08 від 22 серпня 2008 року, звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: на цегляне нежиле приміщення, загальною площею 69,9 кв.м., що знаходиться за адресою: Тернопільська область, Бережанський район, м. Бережани, пл. Ринок (пл. 60-річчя Жовтня), буд. 15 шляхом проведення прилюдних торгів згідно ЗУ «Про виконавче провадження», за початковою ціною, встановленою, на підставі оцінки, проведеної суб»єктом оціночної діяльності\незалежним експертом (звіт № ВА171213-003 ТОВ «Бізнес АССІСТ»), яка становить 206 974, 00 гривень. Стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати в розмірі 3 104,61 грн. (сплачений судовий збір). В обґрунтування заявлених вимог дав пояснення, які за своїм змістом аналогічні тим, що зазначені у позовній заяві й озвучені ним під час попереднього судового засідання. Так, фактично послався на те, що відповідач не виконує свого зобов»язання за згаданим кредитним договором, кредиту не повертає, і на даний час продовжує користуватися такими кредитними коштами, нарахованих відсотків за користування кредитом не сплачує. У зв»язку із такими діями відповідача виникла заборгованість за згаданим договором в розмірі 50 818,85 доларів США, яку вважає обґрунтованою. На даний час позивач бажає задовольнити свої вимоги за згаданим зобов»язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки - нерухоме майно, яке є предметом даного позову. Також визнав, що з приводу стягнення заборгованості за згаданим Кредитним договором за позовом банку до відповідача ОСОБА_3 як позичальника та ОСОБА_5, як поручителя, 03 серпня 2010 року було постановлене судове рішення, прийняте третейським судом, яке має законну силу й звернене стороною позивача до виконання. Посилання сторони відповідача про сплив строку позовної давності за заявленими вимогами вважає безпідставними. В обґрунтування своєї позиції загалом зазначив, що не вважає третейські суди органами здійснення правосуддя в Україні й рішення такого суду не є рішенням в розумінні положень чинного цивільного процесуального кодексу України, а тому позовна давність не може рахуватися від рішення такого суду. Поряд з цим, достовірності встановлених обставин, як і обгрунтованості правових висновків, які вказані у рішенні третейського суду від 03 серпня 2010 року (на яке посилається сторона відповідача у своєму відзиві), не заперечив й погодився з ними, як з такими, що відповідають фактичними обставинам справи. Також вважає необґрунтованим заявлений стороною відповідача розмір судових витрат, який не підтверджено відповідним розрахунком. Загалом просить суд прийняти до уваги ті обґрунтування заявлених вимог, які є викладеними у позовній заяві та в інших заявах по суті справи, ствердив, що вони залишилися незмінними.

Відповідач ОСОБА_3 та його представник адвокат ОСОБА_6 у судове засідання не з»явилися, були належним чином повідомленими про час та місце його проведення, подали до суду заяву про розгляд справи за їх відсутності, просять прийняти до уваги їх позицію, викладену у поданих їх стороною заявах по суті справи, а також стягнути з позивача на користь відповідача понесені судові витрати, які складаються із витрат відповідача ОСОБА_3 на надану йому правову допомогу його представникои адвокатом ОСОБА_6 у даній цивільній справі в розмірі 10 000,00 грн. Попередньо, у підготовчому судовому засіданні представник відповідача адвокат ОСОБА_6 щодо задоволення позовних вимог заперечив; пояснив, що фактично визнає за позивачем право вимоги про задоволення його вимог за згаданим правочином шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, яким було забезпечено згаданий кредитним договір. Поряд з цим, не погодився із сумою заборгованості, яку має відповідач на даний час за вказаним зобов»язанням - визнає її в розмірі 191 365,65 гривень, як це визначено рішенням третейського суду від 03 серпня 2010 року за позовом банку до відповідача про стягнення заборгованості за цим же кредитним договором. Також вважає, що звернувшись до третейського суду у 2010 році із позовом про стягнення заборгованості із позичальника, сторона позивача фактично пред»явила вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, що є зміною строку виконання зобов»язання. А тому, на його думку, за виниклих правовідносин, право вимоги позивача на виконання зобов»язання відповідача перед позичальником шляхом звернення на предмет іпотеки виникло саме з дати рішення третейського суду – 03 серпня 2010 року. Просив суд застосувати у даному випадку строк позовної давності і з цих підстав у позові відмовити. Також просив суд прийняти до уваги заперечення проти позову, які є викладені у відзиві на позов, а також у інших заявах по суті справи, які подані до суду стороною відповідача, ствердив, що вони залишилися незмінними.

Заслухавши вступне слово та пояснення представника позивача, взявши до уваги позицію сторони відповідача, викладену у їх заявах по суті, дослідивши у судовому засіданні надані сторонами докази в обґрунтування заявлених вимог та заперечень проти позову, оцінивши такі докази з точки зору їх належності, допустимості та достатності у їх логічному взаємозв’язку, суд вважає, що заявлені вимоги до задоволення не підлягають, виходячи з наступного.

Згідно частин 1, 5, 6 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Положеннями ч.ч. 1, 4, 5 статті 82 ЦПК України визначено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників…. Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. …Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа ( кредитодавець) зобов’язується вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (стаття 575 ЦК України).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» ( далі – Закон), іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно із частиною першою статті 7 цього Закону за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

У статті 33 Закону України «Про іпотеку» передбачені підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки.

Зокрема, частиною першою цієї статті передбачено, що в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Отже, чинним законодавством передбачено право іпотекодержателя задовольнити забезпечені іпотекою вимоги за рахунок предмета іпотеки у випадку невиконання або неналежного виконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання.

Судом встановлено такі факти й обставини:

22 серпня 2008 року між ОСОБА_3 та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», (правонаступником якого на день подання позову до суду було ОСОБА_4 акціонерне товариство «Укрсоцбанк», а на час прийняття рішення - Акціонерне товариство «Укрсоцбанк»,) укладено договір про надання відновлювальної кредитної лінії №770/38-860-08, відповідно до умов якого банк надав, а відповідач ОСОБА_3 отримав кредитні кошти в розмірі 25 000,00 доларів США та зобов»язався повернути їх позичальнику й сплатити плату за користування ними, як кредитними коштам в розмірі 14 % річних (17 жовтня 2008 року між сторонами укладено додаткову угоду №- 1, якою встановлено відсоткову ставку на рівні 15% річних) та з кінцевим терміном повернення відновлювальної кредитної лінії до 15 серпня 2018 року (а.с.4-8).

Згідно із пунктом 4.4. Кредитного договору, в разі невиконання (неналежного виконання) позичальником обов»язків, визначених п.п. 3.3.7, 3.3.8. цього Договору, протягом більше, ніж 90 (дев’яносто) календарних днів, строк користування Кредитом вважається таким, що сплив, та, відповідно, Позичальник зобов’язаний пртягом одного робочого дня Кредитора погасити Кредит в повному обсязі, сплатити проценти за фактичне використання кредиту та нараховані штрафні санкціх ( штраф, пеню).

22 серпня 2018 року між позивачем та Банком, задля забезпечення виконання зобов’язань за згаданим кредитним договором було укладено іпотечний договір, предметом якого виступало цегляне нежиле приміщення, загальною площею 69,9 кв.м., яке знаходиться на ОСОБА_7 ( пл. 60-ти річчя Жовтня), буд. 15 в м.Бережани Тернопільської області (а.с.09-10).

Рішеннням постійно діючого третейського суду при асоціації українських банків від 03 серпня 2010 року ( справа №-964\10), стягнуто як із солідарних боржників відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_5 на користь Публічного акціонерного товарства «Укрсоцбанк» 193 430, 45 гривень заборгованості за згаданим кредитним договором.

Як вбачається із змісту зазначеного судового рішення, стягнення такої заборгованості відбулося внаслідок неналежного виконання відповідачем ОСОБА_3 своїх обов»язків як позичальником згаданого кредиту і така заборгованість виникла станом на 06 травня 2010 року. Таке рішення суду набрало законну силу 12 серпня 2011 року. У цьому ж рішенні вказано, що станом на 06 травня 2010 року, згідно з графіком погашень, залишок неповернутих кредитних коштів позивача становить 23 095,89 доларів США; за вказаний позивачем період користування кредитними коштами відповідачу були нараховані проценти, які не були сплачені в сумі 1 066,44 долари США, що разом складає 24 162, 33 долари США, що в еквіваленті на момент розрахунку за курсом НБУ України складає 191 365, 65 гривень та нарахована пеня в розмірі 2 064,80 гривень.

Цим ж рішенням суду встановлено: «… На виконання умов договору Позивачем з метою досудового врегулювання спору та на виконання п.п. 3.2.3,33.3.14 договору направлені на адресу Відповідача письмові повідомлення з вимогою повернути в повному обсязі кредит із нарахованими відсотками та штрафними санкціями (вих.№-24.2-15\772-54 від 23.02 2009 року). Однак ці повідомлення залишені відповідачем без виконання та відповіді».

Також судом констатовано, що фактично, у відповідності до п.4.4. Кредитної угоди, станом на 06 травня 2010 року відповідачем ОСОБА_3 більш ніж 90 календарних днів були порушені обов»язки встановлені п.п.3.3.7, 3.3.8 Договору відновлювальної кредитної лінії, у зв»язку з цим відповідно до п.3.3.14, 3.2.3 Договору він повинен був погасити кредит в повному обсязі, сплатити відсотки за фактичний час використання відновлювальної кредитної лінії та нараховані штрафні санкції, оскільки за таких обставин, строк користування кредитом, виходячи із положень пункту 4.4. Кредитної угоди вважається таким, що сплив (а.с.166-170).

У подальшому зазначене судове рішення стягувачем звернено до виконання, однак по сьогоднішній день, ні добровільно, ні примусово, боржник (відповідач) ОСОБА_3 згадане рішення суду не виконав, заборгованості перед позивачем за таким кредитним договором не погасив.

Право позивача на задоволення вимог про стягнення заборгованості з відповідача за згаданим кредитним договором за рахунок предмету іпотеки, сторона відповідача не заперечила.

Зазначені факти й обставини учасниками процесу не оспорені.

Отже, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимоги позивача про його право на отримання суми боргу за згаданим Кредитним договором шляхом звернення стягнення на передане боржником ( відповідачем ОСОБА_3М.) в іпотеку нерухоме майно, яке є предметом даного позову.

Поряд з цим суд зазначає наступне.

У разі порушення сторонами зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов’язання, сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди ( стаття 611 ЦК України).

Згідно із статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Якщо у зобов’язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк ( термін).

При цьому в законодавстві визначаються такі різні поняття, як « строк дії договору» і «строк (термін) виконання зобов’язання»( статті 530, 631 ЦК України).

Одним з видів порушення зобов’язання є прострочення – невиконання зобов’язання в обумовлений сторонами строк.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Відповідно до частини п’ятої статті 261 ЦК України за зобов’язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред’явити вимогу про виконання зобов’язання. Якщо боржнику надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Представником відповідача у відзиві заявлено про фактичне застосування у даній справі позовної давності й викладено його позицію, у якій він просить відмовити у задоволенні позову з підстав пропуску позовної давності (а.с.161-163).

Статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

У пункті 1.1 згаданого договору іпотеки сторони фактично узгодили, що іпотека за цим договором забезпечує виконання Іпотекодавцем ( ОСОБА_3М.) зобов’язань за договором кредитної лінії №-770\38-860-08 від 22 серпня 2008 року укладеного між іптекодавцем та іпотекодержателем (позичальником за вказаним кредитним договором). Так, відповідач фактично взяв на себе обов’язок задовольнити вимоги іпотекодержателя за згаданою кредитною угодою щодо сплати боржником кожного і всіх його платіжних зобов'язань за кредитним договором у розмірі, валюті, порядку та у строк, які встановлені в кредитному договорі з усіма змінами і доповненнями до нього, укладеними протягом терміну дії.

Взяте на себе зобов»язання відповідач ОСОБА_3 за згаданим кредитним договором не виконав і по даний час.

Отже, право задовольнити забезпечені іпотекою вимоги за рахунок предмета іпотеки виникло у кредитора у зв'язку з невиконанням боржником вимоги про дострокове повернення кредиту в повному обсязі.

Поряд з цим, згідно із пунктом 4.4. Кредитного договору, в разі невиконання (неналежного виконання) позичальником обов»язків, визначених п.п. 3.3.7, 3.3.8. цього Договору, протягом більше, ніж 90 (дев’яносто) календарних днів, строк користування Кредитом вважається таким, що сплив, та, відповідно, Позичальник зобов’язаний пртягом одного робочого дня Кредитора погасити Кредит в повному обсязі, сплатити проценти за фактичне використання кредиту та нараховані штрафні санкції ( штраф, пеню).

Таким чином, сторони кредитних правовідносин врегулювали в договорі питання дострокового повернення коштів, тобто зміни строку виконання основного збов’язання та визначили умови такого повернення коштів.

Умовами укладеного кредитного договору передбачено дату остаточного повернення кредиту – 15 липня 2018 року.

Як вже вказано вище, рішенням третейського суду від 03 серпня 2010 року встановлено, що станом на 06 травня 2010 року Відповідачем ОСОБА_3 більш ніж 90 календарних днів були порушені обов»язки встановлені п.п.3.3.7, 3.3.8 Договору відновлювальної кредитної лінії, у зв»язку з цим відповідно до п.3.3.14, 3.2.3 Договору, ОСОБА_3 повинен був погасити кредит в повному обсязі, сплатити відсотки за фактичний час використання відновлювальної кредитної лінії та нараховані штрафні санкції, оскільки строк користування кредитом вважається таким, що сплив.

Суд звертає увагу, що така, встановлена судовим рішення обставина не заперечена учасниками процесу, а тому доведенню не підлягає.

Отже, суд приходить до висновку, що саме з 06 травня 2010 року для позичальника (позивача) розпочався строк перебігу позовної давності за позовними вимогами, які є предметом цього судового процесу, а кінцем перебігу такого процесуального строку суд вважає 07 травня 2013 року і впродовж зазначеного строку позивач міг пред'явити такі вимоги до іпотекодавця ОСОБА_3

Відомостей про зупинення чи переривання такого строку суду не надано і, виходячи із наданих сторонами доказів, у судовому засіданні не здобуто.

Зважаючи на те, що вимоги позивача по суті є обґрунтованими, однак стороною відповідача заявлено про застосування до них строку позовної давності і такий строк на час звернення позивача до суду із даним позовом закінчився, сторона позивача не клопотала про поновлення таких строків, у задоволенні заявлених позовних вимог слід відмовити з підстав пропуску позовної давності для звернення позивача до суду за захистом порушеного права.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного суду України від 02 листопада 2016 року у цивільній справі №759\11503\14-ц.

Оскільки суд прийшов до висновку про відсутність підстав задоволення позову, відповідно до п.2 ч.2 ст 141 ЦПК України, судові витрати пов»язані з розглядом даної справи покладаються на позивача.

Поряд з цим суд відхиляє з підстав необгрунтованості клопотання сторони відповідача про стягнення з позивача на користь відповідача понесених витрат на надання правової допомоги в розмірі 10 000,00 гривень.

Так, відповідно до ч.1 ст.137 витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частинами 2, 3 ст.137 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, повязану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Таким чином, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27 червня 2018 р. у справі №826/1216/16.

Згідно Договору про надання юридичної допомоги (послуг) від 02 жовтня 2018 року, ОСОБА_3 ( Замовник) та адвокат ОСОБА_6 (Виконавець) уклали угоду, згідно якої ОСОБА_6, як адвокат, взяв на себе зобов»язання надавати Замовнику усні та письмові консультації, збирати докази…, подавати різного виду запити, заяви, представляти та захищати права Замовника в установах, підприємствах, організаціях…та Бережанському районному суді Тернопільської області та інших судових інстанціях у цивільній справі №-2\593\252\2018 за позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки. Також сторони домовилися, що гонорар Виконавця як адвоката за надані послуги розраховується в розмірі 10 відсотків від ціни позову, що становить 20 697,40 грн (а.с. 164).

Як вбачається з копії банківського документа (заяви на переказ готівки) від 30 листопада 2018 року, платник ОСОБА_3 переказав ОСОБА_6 через АК КБ ПРИВАТБАНК 10 000,00 грн. із зазначенням призначення платежу: «надходження готівки за платіжними картками, оплата по договору про надання юридичних послуг від 02 жовтня 2018 року»( а.с. 240).

Окрім вказаних вище договору та заяви на переказ готівки ані позивачем, ані його представником, доказів з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, як і розрахунку таких витрат, суду не надано.

Як вважає суд, лише наявність договору про надання правової допомоги й банківського документу про перерахунок відповідачем його представнику ОСОБА_6 10 000,00 грн., без відповідного розрахунку понесених витрат на правову допомогу із вказанням виду наданої допомоги, виконаних робіт, їх вартості, тривалості, не може бути достатньою й обґрунтованою підставою для задоволення вимоги про стягнення із сторони позивача на користь відповідача такого виду судових витрат у заявленому розмірі.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 2, 10, 81, 89, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 282 ЦПК України, ст.ст. 261, 509, 526, 530, 610- 612, 1054 ЦК України, ст.33 Закону України «Про іпотеку», суд, -

В И Р І Ш И В:

Відмовити за пропуском строку позовної давності у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 товариства «Укрсоцбанк» до позивача ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки : цегляне нежиле приміщення, загальною площею 69,9 кв.м., що знаходиться за адресою: Тернопільська обл., Бережанський р-н, м.Бережани, пл. Ринок (пл. 60-ти річчя Жовтня), буд. 15, шляхом проведення прилюдних торгів, згідно ЗУ «Про виконавче провадження», за початковою ціною, встановленою на підставі оцінки, проведеної суб’єктом оціночної діяльності\незалежним експертом ( звіт №-ВА171213-003 ТОВ «Бізнес АССІСТ») в рахунок заборгованості в розмірі 50 818 ( п»ятдесят тисяч вісімсот вісімнадцять) доларів США 85 центів США за Договором про надання відновлювальної кредитної лінії №-779\38-860-08 від 22 серпня 2008 року.

Відмовити у стягненні з відповідача ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 товариства «Укрсоцбанк» понесених позивачем судових витрат у виді сплаченого при поданні позову до суду судового збору в розмірі 3 104 ( три тисячі сто чотири) гривні 61 коп.

Відмовити у стягненні з позивача ОСОБА_2 товариства «Укрсоцбанк» на користь відповідача ОСОБА_3 витрати на правову допомогу адвоката у даній справі в розмірі 10 000 ( десять тисяч) гривень 00 коп.

Сторони по справі:

Позивач: Акціонерне товариство «Укрсоцбанк», ідентифікаційний код 00039019; місцезнаходження: 03150, Україна, м.Київ, вул. Ковпака, 29.

Відповідач: ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстований в с.Лапшин Бережанського району Тернопільської області, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції –Тернопільського апеляційного суду, або через Бережанський районний суд Тернопільської області.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У зв»язку із складністю даної справи, у відповідності до ч.6 ст. 259 ЦПК України, рішення у справі складено 08 лютого 2019 року.

Суддя Бережанського районного суду

Тернопільської області ОСОБА_8