Рішення № 80072583, 25.02.2019, Основ'янський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Червонозаводський районний суд м. Харкова)

Справа № 646/7685/18

№ провадження 2/646/693/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

25.02.19 року м.Харків

Червонозаводський районний суд м. Харкова

головуючого судді Шелест І.М.

за участі секретаря Ушакової Г.В.

розглянувши в приміщенні суду в м. Харкові у відкритому судовому засіданнів порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( зареєстрована: вул.Конституціїї, б. 40, кв. 21, м.Горішні Плавні, Полтавська область, 39800) до Державного підприємства «Харківський завод транспортного устаткування» (місцезнаходження: вул.Достоєвського, б. 3, м. Харків, 61022) про стягнення заборгованості за заробітною платою та компенсації заборгованості середнього заробітку за час затримки заробітної плати,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із даним позовом про стягнення заборгованості за заробітною платою та компенсації заборгованості середнього заробітку за час затримки заробітної плати. В обґрунтування позову зазначила, що у період з 07 серпня 2017 року по12 березня 2018 року працювала на Державному підприємстві «Харківський завод транспортного устаткування». Звільнена з роботи на підставі п.1 ст. 36 КЗпП України за угодою сторін. На день її звільнення відповідачем не виплачена заробітна плата за період з 01жовтня 2017 року по 12 березня 2018 року, з посиланням на відсутність коштів у підприємства. Заборгованість підтверджена довідкою № 97 від 8 червня 2018 року, на підставі чого позивач просить стягнути на його користь заборгованість із заробітної плати в сумі в сумі 18221 грн. 53 коп., та стягнути середній заробіток за весь період затримки розрахунку, починаючи з березня 2018 року по день звернення до суду, із розрахунку середньоденної заробітної плати 310 грн. 20 коп.

Відповідно до ухвали суду від 19.11.2018 провадження у справі відкрито та справа призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Від позивача через канцелярію суду надійшла заява, відповідно до якої він позовні вимоги підтримує в повному обсязі, не заперечує проти заочного розгляду справи у разі неявки відповідача.

Відповідно до вимог ст. 178 ЦПК України відповідач відзиву на позовну заяву не надав.

Суд, за письмовою згодою позивача, дійшов до висновку про розгляд справи в порядку заочного провадження у відповідності до вимог ч. 4ст. 223 ЦПК Українита ст. ст.280,281 ЦПК України.

Суд дослідивши матеріали справи встановив наступне.

Наказом № 147-к від 07.08.2017 року ОСОБА_1 прийнято на роботу на посаду інженера-конструктора 2 категорії спеціального конструкторського бюро Державного підприємства «Харківський завод транспортного устаткування».

Наказом № 19-к від 22.03.2018 .ОСОБА_1 звільнена з займаної посади за угодою сторін на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України.

В порушення вимог ст. 116 КЗпП України, ДП «Харківський завод транспортного устаткування» у день звільнення позивача не здійснив виплату нарахованої заробітної плати.

Як зазначено у позові позивачем, на момент звернення до суду із вказаним позовом, заборгованість по заробітній платі відповідачем не виплачена. Крім того, на час розгляду справи, відповідачем не спростована інформація позивача щодо не здійснення з ним розрахунку по заробітній платі.

Станом на час розгляду справи, встановлено, що ДП «Харківський завод транспортного устаткування» (код ЄДРПОУ: 14309764) не ліквідоване.

Згідно із ст.ст. 21, 43 Конституції України, ст.ст. 94, 115 КЗпП України, ст.ст. 21, 24 Закону України «Про оплату праці» кожна людина має право на заробітну плату за виконану роботу та її своєчасне одержання в повному обсязі.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч. ч. 3, 4 ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

Відповідно до статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Згідно ч.1ст.21 Закону України «Про оплату праці», працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Відповідно до ч.1 ст.94. ч.5 ст.95 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.

Згідно із ч. 2 ст. 233 КЗпП України визначено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позивачем не порушені строки звернення до суду, передбачені ст. 233 КЗпП України з врахуванням положень рішення Конституційного Суду України від 22.02.2012 по справі №4-рп/2012, оскільки для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

Згідно із ст. 238 КЗпП України при розгляді трудових спорів у питаннях про грошові вимоги, крім вимог про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, орган, який розглядає спір, має право винести рішення про виплату працівникові належних сум без обмеження будь-яким строком.

Відповідно до ч. 1 ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавцем, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує 16 календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Статтею 47 КЗпП України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов’язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок.

Як передбачено ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівнику при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Розраховуючи розмір заборгованості по заробітній платі за період з жовтня 2017 року по березень 2018 року, суд виходить з наступного.

Відповідно до довідки № 97 від 08.06. 2018 сума заборгованості по заробітній платі ДП «ХЗТУ» перед ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_1, становить за жовтень 2017-90, 30 грн., листопад 2017-4282,63 грн., грудень 2017- 3542,00 грн., січень 2018– 4543,24 грн., лютий 2018 – 4500,21, березень 2108 – 1263,15 грн., а всього заборгованість по заробітній платі складає 18221, 53 грн.

За таких обставин сума заборгованості по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі, що підлягає стягненню з ДП «Харківський завод транспортного устаткування» на користь ОСОБА_1, складає 18221, 53 грн.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Крім того, відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв’язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред’явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Відповідно до абзацу третього п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов’язана дана виплата. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.

Пунктом п’ятим розділу IV Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 передбачено, що нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з пунктом восьмого розділу IV Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац третій пункту 8 розділу IV Порядку).

В абзаці п’ятому п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» № 13 від 24.12.1999 зазначено, що задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов’язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов’язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Визначаючи розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 12 березня 2018 року по 25 жовтня 2018 року, суд виходить з наступного.

Відомості щодо нарахованої заробітної плати підтверджено розрахунковими листками ДП «ХЗТУ» на ім’я ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_1. Так, заробітна плата, нарахована за січень 2018 року становить 5643,78 гривень (оклад/тариф 3723,00 грн.., доплата за інтенсивність 1000,00 грн., доплата за розширення зони обслуговування 777,00 грн., індексація заробітної плати 143Є.78 грн.), із розрахунку 21 робочий день, заробітна плата, нарахована за лютий 2018 становить 5590,32 грн. (оклад 1303,054 грн., доплата за інтенсивність 621,95 грн., доплата 2/3 оклад/тарифна ставка 1116,90 відпускні 2548,42 грн.), із розрахунку 7 робочих днів та 14 днів відпустки), разом з обов’язковими платежами, які підлягають утриманню.

В той же час, відповідно до п. 3 розділу ІІІ Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100, При обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками - почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. Премії, які виплачуються за квартал і більш тривалий проміжок часу, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два календарні місяці, включаються в заробіток в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. У разі коли число робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, премії, винагороди та інші заохочувальні виплати під час обчислення середньої заробітної плати за останні два календарні місяці враховуються пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді.

Також відповідно до п. 4 зазначеного Порядку при обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці, крім перелічених вище виплат, також не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов'язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження тощо) та допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю. Відповідно до розрахункового листка позивачем отримані у січні 2018 року відпускні у сумі 2548,42 грн. за 14 дні відпустки, які не беруться судом до уваги під час розрахунку середньомісячної заробітної плати.

Отже судом під час розрахунку середньої заробітної плати позивача за місяць, встановлено, що середньомісячна заробітна плата становить 5590,32-2548,42 + 5643,78 =8685,68 грн.) /28 = 310,20 грн. (28 - кількість робочих днів протягом січня-лютого 2018 року).

Враховуючи, що за період з 12 березня 2018 року по 25 жовтня 2018 року пройшли 155 робочих днів, розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за становить 48081,00 грн. (із розрахунку 310,20 грн. х 155 днів).

Таким чином, з відповідача ДП «Харківський завод транспортного устаткування» на користь позивача ОСОБА_1 підлягає стягненню нарахована, але не виплачена заробітна плата за період з жовтня 2017 по березень 2018 у розмірі 18221 грн. 53 коп.; середній заробіток за період затримки розрахунку з 12.03.2018 по 25.10.2018 відповідно до позовних вимог у розмірі 48081,00 грн.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідача ДП «Харківський завод транспортного устаткування» слід стягнути в дохід держави судовий збір у сумі 704,80 грн.

Крім того, у відповідність до положень ч.1 п.2 ст.430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення у межах виплати позивачу заробітної плати за один місяць.

На підставі викладеного та керуючись Конституцією України, Законом України «Про оплату праці», Законом України «Про судовий збір», ст.ст. 4, 47, 94, 115-117, 232, 233, 238 КЗпП України, , ст.ст.13, 76-80, 133, 141, 263-265,280 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Державного підприємства «Харківський завод транспортного устаткування» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку задовольнити .

Стягнути з Державного підприємства «Харківський завод транспортного устаткування» ЄДРПОУ 14309764, на користь ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_1, (зареєстрована: вул.Конституціїї, б. 40, кв. 21, м.Горішні Плавні, Полтавська область, 39800) нараховану, але не виплачену заробітну плату за період з жовтня 2017 по березень 2018 у розмірі 18221 (вісімнадцять тисяч двісті двадцять одна) грн. 53 коп.; середній заробіток за період затримки розрахунку з 12.03.2018 по 25.10.2018 у розмірі 48081 (сорок вісім тисяч вісімдесят одна) гривня 00 грн., а всього 65302 (шістдесят п’ять тисяч триста дві) грн. 53 коп.

Стягнути з Державного підприємства «Харківський завод транспортного устаткування» на користь держави судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

Рішення про стягнення заробітної плати в частині виплати за один місяць підлягає до негайного виконання.

Відповідачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення може бути подана письмова заява про перегляд заочного рішення відповідно до вимог ст. ст. 284-285 ЦПК України.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Червонозаводський районний суд м. Харкова.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_1, (зареєстрована: вул. Конституціїї, б. 40, кв. 21, м.Горішні Плавні, Полтавська область, 39800).

Відповідач - Державне підприємство «Харківський завод транспортного устаткування», ЄДРПОУ 14309764, місцезнаходження: 61102, м. Харків, вул. Достоєвського, 3.

Суддя І.М.Шелест