Постанова № 80064697, 20.02.2019, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/63/19Головуючий по 1 інстанції - Романенко В.А. Категорія: 311020000 Доповідач в апеляційній інстанції - Нерушак Л.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2019 року Апеляційний суд Черкаської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Головуючого Нерушак Л.В. (суддя-доповідач)

Суддів Бородійчука В.Г., Василенко Л.І.

за участю секретаря Анкудінова О.І.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_3;

відповідач - ТОВ «Абсолют-1»;

треті особи - ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5;

особа, яка подає апеляційну скаргу - ОСОБА_3;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 29.10.2018 року, ухвалене під головуванням судді Романенко В.А. у залі Соснівського районного суду м. Черкаси 29.10. 2018 року, у справі за позовом ОСОБА_3 до ТОВ «Абсолют-1», третя особа: ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5 про встановлення факту роботи, стягнення заборгованості по заробітній платі та відшкодування моральної шкоди,- :

в с т а н о в и в :

17.04.2018 року ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до ТОВ «Абсолют-1», третя особа: ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5 про встановлення факту роботи, стягнення заборгованості по заробітній платі та відшкодування моральної шкоди.

Позивач ОСОБА_3 в обґрунтування своїх вимог посилається, що 27-28 листопада 2017 року по взаємній згоді з відповідачем він пройшов неоплатне стажування на посаду охоронця магазину № 4 «Абсолют» за адресою вул. Горького, 64/1 у м. Черкаси.

Начальник охорони магазину № 4 ТОВ «Служба безпеки і режиму» ОСОБА_6 пояснив, що його праця охоронця буде оплачуватись по тарифним ставкам за денну зміну (з 8:00-20:00 годин) 273,1 грн., за нічну зміну (з 20:00-8:00) 288,1 грн., тобто по 12 годин за зміну. 02 грудня 2017 року ОСОБА_3 почав працювати охоронцем магазину № 4 «Абсолют». У зв'язку з відсутністю охоронців у магазині № 23 «Абсолют» по вулиці Чорновола, 122/41 у м. Черкаси, кожен із охоронців магазину № 4, згідно складених графіків, працювали охоронцями магазину № 23. Таким чином, починаючи з 04.12.2017 року, позивач згідно графіку роботи, працював у магазині № 23 4, 5, 8 грудня 2017 року.

12.12.2017 року по наказу начальника охорони магазину № 4 ОСОБА_6 і по домовленості з начальником охорони № 23 ОСОБА_7, він в терміновому порядку заповнив бланки заяв і подав у відділ кадрів управління магазинів «Абсолют» по вул. Добровольського, 1 для офіційного працевлаштування по цивільно-правовій угоді. Свою копію цивільно-правової угоди на руки позивач не отримав. Згідно зразка цивільно-правової угоди і тієї цивільно-правової угоди, яку він підписав, замовника робіт у графі не було прописано. Позивач посилається, що із зразка розписки, яку він надавав, вбачається, що договір укладено між ним та ТОВ «Служба безпеки і режиму», засновником якої є ОСОБА_8 Бланк оформлення на роботу підписано ОСОБА_8 у відділі кадрів магазину № 23 по вул. Чорновола, 122/41 у м. Черкаси. Дана адреса є місцезнаходженням юридичної особи ТОВ «Абсолют -1», керівником якого є ОСОБА_4

14.12.2017 року без його згоди ОСОБА_3 було переведено до магазину № 23 на постійне місце роботи. 18.12.2017 року ОСОБА_3 подав заяву про звільнення, яку отримав, і залишив відмітку на його копії заяви начальник охорони № 23 ОСОБА_7 Працювати продовжував до 03.01.2018 року включно за вказівкою ОСОБА_7, який повідомив, що він має відпрацювати ще два тижні, згідно трудового законодавства України, хоча він працював по цивільно-правовій угоді, яка не передбачає даної умови відпрацювання.

04.01.2018 року ОСОБА_3 звернувся до керівництва магазину № 4 з проханням виплатити винагороду за 3, 4, 9, 10, 11 грудня 2017 року у зв'язку із звільненням. З позивачем пообіцяли розрахуватись до 10.01.2018 року у дні виплати авансу.

22.01.2018 року позивачу віддали заробітну плату у сумі 1365, 5 гривень (по денному тарифу 273,1 гривень). Позивач стверджує, що неодноразово звертався до відповідача про виплату заробітної плати, проте з боку відповідача не було вчинено жодних дій. Тому позивач змушений був звернутися в суд та просив у судовому порядку встановити факт, що ОСОБА_3 працював охоронцем у магазині № 4 і № 23 «Абсолют» у м. Черкаси в період з 02.12.2017 року по 04.01.2018 року. Стягнути з ТОВ «Абсолют-1» на користь ОСОБА_3 заборгованість по зарплаті у сумі 10450 грн. та 120000 грн. моральної шкоди. Зобов'язати відповідача надати копію цивільно-правової угоди від 12.12.2017 року, укладеної з ОСОБА_3, акти складені на працівника в березні 2018 року, розрахунок заробітної плати за виконану роботу у магазинах № 4 і № 23 «Абсолют» у м. Черкаси, графік чергувань за період роботи.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 29.10.2018 року у задоволенні позову ОСОБА_3 до ТОВ «Абсолют-1», третя особа: ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5 про встановлення факту роботи, стягнення заборгованості по заробітній платі та відшкодування моральної шкоди - відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач ОСОБА_3 оскаржив рішення в апеляційному порядку, подавши апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі скаржник зазначає, що рішення ухвалене за неповного з'ясування обставин справи, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права. Скаржник вважає, що правовідносини, які склались між сторонами за цивільно - правовою угодою, регламентуються цивільним законодавством. ОСОБА_3 посилається на норми ст.ст. 901, 903 ЦК України, оскільки вважає, що договором про надання послуг одна сторона ( виконавець ) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника ) надати послугу, яка споживається у процесу вчинення певної дії, а замовник зобов'язаний оплатити послугу у розмірі, та у строки в порядку, встановленому договором. Також скаржник вважає, що застосуванню підлягають норми ст.611 ЦК України, що настають правові наслідки у разі порушення зобов'язання , та ст. 625 ЦК України, що борг має бути сплачено з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення , 3 % річних від простроченої суми.

Крім того, ОСОБА_3, посилаючись, що є людиною пенсійного віку, інвалідом 2 групи, вважає, що стягненню з відповідача підлягає моральна шкода у розмірі 120000 грн., у стягненні якої судом відмовлено. Скаржник вважає, що суд безпідставно відмовив йому у задоволенні клопотання про допит свідків, працівників ТОВ «Абсолют - 1» лише з тих підстав, що він не вказав адреси свідків для виклику у суд. Проте він наполягав, що свідки працюють у відповідача, та можуть бути викликані в суд для надання свідчень по відомому місцю роботи. Також ним подавалась заява суду першої інстанції від 26.09. 2018 року про направлення листа начальнику управління держпраці у Черкаській області з проханням провести інспекторську перевірку достовірності роботи ОСОБА_3 у відповідача, але дана заява була проігнорована судом, чим було порушено його права. Скаржник вважає, що судом не враховано вимоги закону, та прийнято незаконне рішення, яке порушує його права та інтереси.

ОСОБА_3 просить скасувати рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 29.10.2018 року і ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

08.01.2019 року на адресу апеляційного суду надійшли відзиви на апеляційну скаргу, директора ТОВ «Абсолют-1» та ФОП ОСОБА_5, в яких вони зазначають, що з позивачем ОСОБА_3 не мали жодних відносин, такий працівник у відповідача не працював. Також посилаються, що ТОВ «Абсолют - 1» не є належним відповідачем, а магазини «Абсолют « № 4 та № 23 не належать відповідачу ТОВ «Абсолют - 1». Крім того, директор ТОВ «Абсолют-1» вказує, що заяви осіб, які додаються позивачем до апеляційної скарги не були подані у судове засідання відповідно до вимог ЦПК України, про їх приєднання позивач заявив лише перед закінченням судового розгляду. Відповідач у відзиві просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до п. 8 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Дана справа підлягає розгляду апеляційним судом Черкаської області в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням та викликом сторін в суд апеляційної інстанції.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення сторін, та їх представників, які з`явилися в судове засідання, вивчивши та обговоривши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалене судом першої інстанції рішення відповідає зазначеним вище вимогам закону.

Вирішуючи спір та ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову про встановлення факту роботи, стягнення заборгованості по заробітній платі та відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив із недоведеності та необґрунтованості позовних вимог. Тому суд прийшов до висновку, що доводи позивача про перебування його в трудових відносинах з ТОВ «Абсолют», ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_9 в період з 02 грудня 2017 року по 04 січня 2018 року не знайшли свого підтвердження в суді, оскільки відсутні докази, що позивач подавав заяву про укладення з ним трудового договору відповідачу, наказ чи розпорядження про прийняття на роботу не видавався, а отже і не повідомлявся відповідний орган виконавчої влади щодо єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу, так як згідно даних довідки такі дані відсутні за період, вказаний позивачем. За таких обставин, суд не має правових підстав для задоволення вимог позивача, тому відмовив повністю у їх задоволенні, оскільки і відсутні підстави для задоволення вимог про стягнення моральної шкоди, які витікають із первісної вимоги , у задоволенні якої відмовлено позивачу.

Колегія суддів апеляційного суду в повній мірі погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки вважає висновки суду такими, що відповідають обставинам справи, наявним у матеріалах справи доказам та вимогам законодавства.

Апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції встановлено дійсні обставини справи, дано належну оцінку зібраним доказам, правильно застосовано норми матеріального права, не допущено порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, та ухвалено у справі законне і обґрунтоване рішення, підстав для скасування якого, колегія суддів апеляційного суду не вбачає, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено обов`язок сторін доводити ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.

Однією з основних засад судочинства, визначених п.8 ч.3 ст. 129 Конституції України є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції ОСОБА_3 заяву про укладення з ним трудового договору відповідачу не подавав, наказ чи розпорядження ТОВ «Абсолют», ФОП ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_5 про прийняття ОСОБА_3 на роботу не видавався, запис у трудовій книжці відсутній, також не повідомлявся і центральний орган виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу, що підтверджується наданою суду довідкою.

Згідно наданої відповіді Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області вбачається, що інформації про доходи ОСОБА_3, реєстраційний номер облікової карки платника податків НОМЕР_1, за період з 01.10.2017 року по 31.03.2018 року, в центральній базі даних Державного реєстру фізичних осіб - платників податків ДФС України немає.

Відповідач ТОВ «Абсолют -1 « не визнає позовних вимог, наполягаючи, що жодних трудових відносин товариство з позивачем ОСОБА_3 не має, працівником товариства позивач не був, а тому товариство є неналежним відповідачем у даній справі.

Згідно до частини 1 статті 21 КЗпП України, трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно зі статтею 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим : п. 6 ) при укладенні трудового договору із фізичною особою.

При укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує його особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством , - також документ про освіту ( спеціальність, кваліфікація), про стан здоров'я та інші документи.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування при прийнятті працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Аналіз вищевказаних правових норм свідчить про те, що законодавцем взагалі не передбачено можливості укладення трудового договору шляхом фактичного допуску працівника до роботи без укладення трудового договору оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, отже, і відсутні законні підстави для встановлення відповідного факту перебування у трудових правовідносинах без укладення трудового договору.

Із матеріалів справи вбачається, що трудового договору між ОСОБА_3, як працівником, та ТОВ «Абсолют-1», як роботодавцем, ні в якій формі укладено не було, що свідчить про відсутність відповідних правовідносин.

Вимоги позивача ОСОБА_3 про встановлення факту роботи у відповідача є безпідставними і необґрунтованими, і суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав у їх задоволенні, а тому відповідно не підлягають і задоволенню інші вимоги позивача про стягнення заборгованості по заробітній платі та моральної шкоди, при відсутності доказів перебування позивача у трудових відносинах з позивачем.

За таких обставин, апеляційний суд повністю погоджується з судом першої інстанції, оскільки відсутні будь - які докази, що позивач оформив своє працевлаштування у відповідача, якого вказав сам позивач як відповідача у даній справі.

Апеляційний суд звертає увагу, що ОСОБА_3 в апеляційній скарзі помилково посилається, що правовідносини, які склались між сторонами за цивільно - правовою угодою, регламентуються цивільним законодавством. При цьому він посилається на норми ст.ст. 901, 903 ЦК України, оскільки вважає, що договором про надання послуг одна сторона ( виконавець ) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника ) надати послугу, яка споживається у процесу вчинення певної дії, а замовник зобов'язаний оплатити послугу у розмірі, та у строки в порядку, встановленому договором. Також скаржник вважає, що застосуванню підлягають норми ст.611 ЦК України, що настають правові наслідки у разі порушення зобов'язання , та ст. 625 ЦК України, що борг має бути сплачено з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення , 3 % річних від простроченої суми.

Вказані ОСОБА_3 норми закону не підлягають застосуванню до відносин, які передбачені нормами трудового законодавства, а не цивільного, тому є безпідставними і не підлягають задоволенню апеляційним судом.

Доводи скаржника, що ним надано суду докази, а саме: копія бланку оформлення контролера кас магазину № 23 по вул. Чрновола 122/ 41, де вказано дата прийняття на роботу 01.12. 2017 року ОСОБА_3 та проведено інструктаж( а.с. 14); копія графіку роботи служби режиму магазину № 23 по вул. Чорновола,122/ 41 ( а.с. 15); копія заяви про звільнення від 18.12. 2017 року ( а.с. 16) та копії інших заяв ОСОБА_3 ( а.с. 17-21 ) не є належними та допустимими доказами, оскільки не містять відповідних печаток роботодавця, оригінали даних документів не надавались суду, тому відсутні підстави вважати, що ці документи є належними доказами у справі. Тому суд апеляційної інстанції не приймає до уваги надані позивачем документи, як належні докази і посилання в апеляційній скарзі на вказані документи не дає підстав для задоволення вимог апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції і задоволення позовних вимог позивача.

Суд апеляційної інстанції для повноти та всебічності розгляду справи, забезпечуючи недопущення порушення прав позивача, задовольнив клопотання позивача ОСОБА_3, яке було відхилено судом першої інстанції, оголосивши перерву у судовому засіданні, щодо проведення перевірки Управлінням державної інспекції праці в Черкаській області та виявлення факту використання найманої праці ОСОБА_3, оскільки між сторонами виник спір з приводу заборгованості по заробітній платі, як вказує позивач.

Однак, як вбачається із отриманої відповіді начальника управління Держпраці в Черкаській області від 12.02.2019 року, що інспектором праці у лютому 2019 року було здійснено інспекційне відвідування ТОВ «Абсолют-1» і за результатами аналізу наданих товариством документів щодо використання найманої праці ОСОБА_3 не виявлено ( а.с. 238 ).

Враховуючи вище викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що посилання скаржника, що судом необґрунтовано відмовлено у задоволенні клопотання позивача про виклик та допит в суді свідків, які можуть підтвердити обставини виконання ним обов'язків охоронника, оскільки працівники магазину можуть підтвердити вимоги позивача, не можуть слугувати підставою для задоволення даного клопотання про виклик та надання пояснення у суді апеляційної інстанції свідками, на яких посилається позивач, так як за наявних матеріалів справи та доказів, колегія суддів апеляційного суду не вбачає підстав для задоволення клопотання та допит свідків у суді апеляційної інстанції. Тому дані доводи скаржника також не підлягають задоволенню апеляційним судом.

Інші доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими, крім пояснення самого позивача, що він працював у відповідача, не підтверджуються жодними доказами, даним доводам позивача дана оцінка судом першої інстанції, тому висновків суду про відсутність підстав для задоволення позову не спростовують, а отже не підлягають задоволенню апеляційним судом.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що позивач виконував будь-які посадові обов'язки охоронця магазину та перебував у трудових відносинах саме з відповідачем ТОВ «Абсолют - 1»

Отже, доводи апеляційної скарги, наведені ОСОБА_3 не є суттєвими, спростовуються наявними в матеріалах справи допустимими, належними доказами, тому не дають підстав для висновку про неправильність застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

З огляду на вищевикладене, апеляційний суд вважає, що ухвалене у справі рішення є законним та обґрунтованим, а тому підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами не вбачається, оскільки доводи апеляційної скарги не є суттєвими, носять суб'єктивний характер, не відповідають обставинам справи, зводяться до невірного трактування норм матеріального права і правильності висновків суду не спростовують, тому рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374,375 , 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3- залишити без задоволення.

Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 29.10.2018 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ТОВ «Абсолют-1», третя особа: ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5 про встановлення факту роботи, стягнення заборгованості по заробітній платі та відшкодування моральної шкоди -

залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту постанови, в порядку та за умов, визначених цивільно процесуальним законом.

Головуючий Л.В. Нерушак

Судді В.Г. Бородійчук

Л.І. Василенко

Повний текст постанови виготовлений 25 лютого 2019 року.