Постанова № 80064695, 20.02.2019, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/301/19Головуючий по 1 інстанції Категорія: 302020100 Івахненко О.Г. Доповідач в апеляційній інстанції Василенко Л.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2019 року Апеляційний суд Черкаської області в складі колегії суддів:

головуючого Василенко Л.І.

суддів: Бородійчука В.Г., Нерушак Л.В.

секретаря Анкудінова О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від 05 грудня 2018 року (ухвалене в приміщенні Чигиринського районного суду Черкаської області під головуванням судді Івахненка О.Г. о 12:30 год.) у справі за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області про розірвання договору оренди землі,:

в с т а н о в и в :

У жовтні 2018 року ОСОБА_3 звернулась в суд з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області про розірвання договору оренди землі.

Позовні вимоги обгрунтовувала тим, що 22.11.2007 виконавчим комітетом Боровицької сільської ради на підставі рішення виконавчого комітету Боровицької сільської ради від 16.11.2007 видано гр. ОСОБА_4 та ОСОБА_3, свідоцтво про право власності на нерухоме майно, а саме: телятник №1, загальною площею 573,7 кв.м.

23.03.2009 Чигиринська районна державна адміністрація уклала Договір оренди землі із нею та ОСОБА_4

ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 68 років ОСОБА_4 померла, а 07.12.2016 нотаріусом було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом: на 1/2 частину нежитлового приміщення, а саме на вищевказаний телятник №1.

13.06.2017 нею була направлена заява про припинення Договору оренди землі відповідачу та Чигиринській районній державній адміністрації, також нею була направлена заява до відповідача щодо сприяння укладення нового Договору оренди землі.

11.07.2017 головою Чигиринської районної державної адміністрації Черкаської області Клименком В.А. видано розпорядження №217 «Про припинення права користування земельною ділянкою та розірвання договору оренди землі, укладеного із громадянами ОСОБА_4 та ОСОБА_3».

11.07.2017 між Чигиринською районною державною адміністрацією в особі голови державної адміністрації Клименка В.А. та позивачем було укладено додаткову угоду про дострокове розірвання договору оренди землі від 23 березня 2009 року за №040979801250.

З 02.02.2015 по 22.08.2017 вона фактично продовжувала користуватися частиною земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування телятника №1 з прибудовами, загальною площею 573,7 кв.м.

09.01.2018 вона була змушена подати заяву до відповідача про внесення змін до договору оренди землі від 23 березня 2009 року, надання дозволу про поділ земельної ділянки, а 26.01.2018 відповідач видав наказ №23-318/14-18-СГ «Про внесення змін до договору оренди землі».

30.01.2018 відповідач надав їй лист «Про надання відповіді» та підготував в односторонньому порядку Додаткову угоду про внесення змін до договору оренди від 23.03.2009. У Додатковій угоді зазначено, що вона укладена за згодою сторін, проте ніякої згоди позивач фактично не давала.

13.02.2018 вона подала заяву відповідачу про надання дозволу на поділ земельної ділянки, 12.03.2018 Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області видало наказ №23-1215/14-18-СВ «Про надання згоди на поділ земельної ділянки», яким надано згоду ОСОБА_3 на поділ земельної ділянки площею 1,4621 га., а 13.04.2018 видало наказ № 23-1689/14-18-СВ «Про погодження документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки».

22.05.2018 у зв'язку з поділом земельної ділянки площею 1,4631 га, до Державного земельного кадастру було внесено відомості про дві земельні ділянки за НОМЕР_1 площею 1,1924 га та за НОМЕР_2 площею 0,2707 га.

08.06.2018 нею подано заяву про розірвання Договору оренди землі від 23.03.2009 з метою укладення Договору оренди земельної ділянки площею 0,2707 га, у відповідь на яку 04.07.2018 було отримано лист від відповідача з якого вбачається, щоб продовжити подальший розгляд порушеного питання, їй необхідно надати довідку про відсутність заборгованості по орендній платі.

Вважає, що між нею та Чигиринським відділенням Черкаської ОДПІ ГУ ДФС у Черкаській області існує адміністративний спір щодо розміру орендної плати за оренду земельної ділянки, що було вказано у заяві адресованій відповідачу.

25.07.2018 відповідач надіслав їй лист у якому, на її думку, фактично відмовив у розірванні Договору оренди землі з підстав не передбачених чинним законодавством.

Просила суд розірвати Договір оренди землі, укладений 23.03.2009 між Чигиринською районною державною адміністрацією в особі першого заступника голови Мельника М.М. з одного боку та орендарів ОСОБА_4, ОСОБА_3 з другого боку, зі змінами внесеними до Договору Додатковою угодою від 30.01.2018, укладеною між Головним управлінням Держгеокадастру у Черкаській області та ОСОБА_3

Рішенням Чигиринського районного суду Черкаської області від 05 грудня 2018 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення суду мотивоване тим, що істотних умов Договору відповідачем порушено не було. Інших доказів, що стали б підставою для розірвання Договору оренди та Додаткової угоди, що є предметом спору, суду не надано.

Не погоджуючись із висновками суду першої інстанції, 08.01.2019 ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, просила скасувати рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від 05 грудня 2018 року та ухвалити нове рішення по суті спору, яким розірвати Договір оренди землі, укладений 23.03.2009 між Чигиринською районною державною адміністрацією в особі першого заступника голови Мельника М.М. з одного боку та орендарів ОСОБА_4, ОСОБА_3 з другого боку із змінами внесеними до Договору Додатковою угодою від 30.01.2018, укладеною між Головним управлінням Держгеокадастру у Черкаській області та ОСОБА_3

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом неповно та неправильно встановлені обставини, які мають значення для справи, у зв'язку з чим мотивувальні висновки, викладені в судовому рішенні, не відповідають фактичним обставинам справи.

Вважає, що суд без поважних причин безпідставно неправильно дослідив та оцінив докази, якими позивач обґрунтовував позовні вимоги, та неправильно розтлумачив деякі норми матеріального права, а деякі норми матеріального права упереджено не застосував та порушив низку норм цивільного процесуального права.

Зазначає, що вона не має, відповідно до актів цивільного законодавства, обов'язку щодо продовження оренди земельної ділянки на випадок зміни суттєвих обставин, а саме відсутність можливості одноособово як використовувати орендовану земельну ділянку, так і сплачувати за неї орендну плату у зв'язку із смертю другого орендаря.

Якби позивач передбачила, що через шість років помре її матір, яка також була стороною цього Договору, вона б не укладала цей Договір або укладала б його на інших умовах.

До суду вона звернулася саме тому, що продовження дії Договору суперечить її правам та законним інтересам, проте суд фактично вийшов за межі позовних вимог та самостійно розтлумачив предмет позову у причинному зв'язку із орендною платою.

Із суті спірного Договору не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона, зокрема орендар.

У відповідача, на її думку, не було підстав для відмови щодо укладення Договору оренди земельної ділянки за кадастровим НОМЕР_2 площею 0,2707, яка фактично перебуває у її володінні й користуванні та необхідна для утримання об'єкта нерухомості, який належить їй на праві власності. Тому відсутній об'єкт Договору оренди землі від 23.03.2009, а саме земельна ділянка площею 1,4631 га, а зазначена обставина є безумовною підставою для припинення орендних відносин між сторонами в сенсі умов спірного договору.

Вказує на те, що наявність чи відсутність заборгованості з орендної плати у позивача, не є предметом цього спору.

04 лютого 2019 року Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області, не погоджуючись з доводами апеляційної скарги, подало відзив на апеляційну скаргу, в якому просило апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від 05 грудня 2018 року - без змін.

Відзив мотивований тим, що 13.06.2017 позивач звернулась до Чигиринської районної державної адміністрації з клопотанням про припинення права користування земельної ділянки, проте із внесенням змін до законодавства, з 01.01.2013 центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, а тому розпорядження Чигиринської районної державної адміністрації від 11.07.2017 прийнято за межами наданих їм повноважень. Крім того, акт обстеження, на який посилається позивач, не є правомірним, оскільки повноваження щодо проведення обстежень земельних ділянок також належить Головному управлінню.

Прийнявши спадщину від матері, позивач набула всі права та обов'язки на земельну ділянку, яка за Договором була передана по 1/2 частині кожній, тобто ОСОБА_3 є єдиним орендарем земельної ділянки з 07.12.2016 і зобов'язана сплачувати орендну плату за земельну ділянку. Крім того, у клопотанні про розірвання Договору оренди землі позивач вказує, що наявний адміністративний спір в частині розміру орендної плати за оренду земельної ділянки, тому позитивне вирішення питання, порушеного в її заяві, не є можливим.

12 лютого 2019 року від ОСОБА_3 надійшло заперечення на відзив відповідача на її апеляційну скаргу на рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від 05 грудня 2018 року.

Зазначає, що відповідач у тексті відзиву на апеляційну скаргу не надає обґрунтованих заперечень щодо змісту апеляційної скарги, а формально посилається на певні обставини, які не спростовують її позицію, викладену як у цивільному позові, так і в апеляційній скарзі.

Просила відхилити доводи відповідача викладені у відзиві на апеляційну скаргу.

Відповідно до п. 8 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У відповідності до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Сторони були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду апеляційної скарги, однак позивач не скористався передбаченим законом правом на участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, подав клопотання щодо розгляду справи за відсутності позивача. Оскільки неявка сторін, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, участь у засіданні суду є правом, а не обов'язком, апеляційний суд дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності ОСОБА_3

Заслухавши суддю-доповідача, представника Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області - Самофал М.С., переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно копії витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 16754694 від 22.11.2007 та копії свідоцтва про право власності на нерухоме майно, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на час виникнення спірних правовідносин являлись власниками по 1/2 частині нежилого приміщення - телятника № 1 з прибудовами А-І, а, а1, а2, а3, площею 573 кв.м., що знаходиться у Черкаській області, Чигиринському районі, Боровицька сільська рада. (т. 1 а.с.18-19).

23.03.2009 між Чигиринською РДА в особі першого заступника райдержадміністрації Мельника М.М. (орендодавець) і громадянами ОСОБА_3, ОСОБА_4 (орендар) був укладений Договір оренди землі, за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку площею 1,4631 га із забудованих земель державної власності (господарські будівлі та двори), яка знаходиться: Боровицька сільська рада за межами населеного пункту та на якій знаходиться телятник № 1, який належить орендарю на праві приватної власності (пункт 1 Договору). Договір зареєстрований у Чигиринському районному відділі Черкаської регіональної філії ДП «Центр Державного земельного кадастру» 15.05.2009 (т.1 а.с. 20, 21, 25).

Договір укладено строком на 49 років до 23 березня 2058 року (пункт 6 Договору оренди).

Пунктом 13 Договору передбачено, що земельна ділянка передається в оренду для обслуговування телятника №1.

Цільове призначення земельної ділянки - землі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (пункт 14 Договору оренди).

Відповідно до п. п. 7, 12 Договору оренди, орендна плата вноситься у грошовій формі у розмірі трьох відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що складає 5 030 грн. на рік. У разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 0,2 несплаченої суми за кожен день прострочення.

Зі змісту п. 19 Договору вбачається, що повернення земельної ділянки відбувається після припинення договору оренди.

Пунктом 32 Договору визначено, що зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору, спір розв'язується у судовому порядку.

Пунктом 33 Договору передбачено, що дія договору припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; ліквідації юридичної особи-орендаря; в інших випадках передбачених законом.

Пунктом 34 Договору оренди сторони погодили, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також інших підстав, визначених законом.

Пунктом 35 вказаного Договору визначено, що розірвання договору оренди в односторонньому порядку не допускається.

Перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору (пункт 36 договору оренди).

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3, ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (т.1 а.с.15)

Згідно копії свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 07.12.2016 та копії витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі №46066847 від 07.12.2016, ОСОБА_3 є спадкоємицею 1/2 частини нежитлового приміщення - телятника №1, що знаходиться у Черкаській області, Чигиринському районі, Боровицька сільська рада (т.1 а.с.16,17).

30.01.2018 між позивачем та відповідачем укладено Додаткову угодою про внесення змін до вищевказаного Договору, якою, зокрема, абзац 1 викладено в наступній редакції: «Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області в особі начальника Головного управління Залоги О.В. з однієї сторони та громадянка України ОСОБА_3 з іншої сторони за згодою сторін уклали цей договір оренди про наступне» (т.1 а.с. 51-55).

Також вказаною Додатковою угодою сторони погодили зміну розміру орендної плати штрафних санкцій за невнесення орендної плати визначених п.7 та п.12 договору, а саме: «річна орендна плата розраховується орендарем самостійно, виходячи зі ставки 12 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. У разі несвоєчасного внесення орендної плати у строки, визначені цим договором: справляється пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, за кожен день прострочення платежу; у 10-денний строк сплачується штраф у розмірі 100 відсотків орендної плати, встановленої цим договором».

У Додатковій угоді зазначено, що вона є невід'ємною частиною Договору оренди від 23.03.2009.

Таким чином, з 30.01.2018 ОСОБА_3 стала єдиним орендарем земельної ділянки площею 1,4631 га та погодилась із змінами внесеними до первісного Договору оренди землі від 23.03.2009.

Згідно з наказом Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 12.03.2018 №23-1215/14-18-СВ «Про надання згоди на поділ земельної ділянки», надано згоду ОСОБА_3 на поділ земельної ділянки площею 1,4621 га, а 13.04.2018 Управлінням видано наказ № 23-1689/14-18-СВ «Про погодження документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки» (т.1 а.с. 59-60).

Відповідно до копії витягів з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-7107127872018 та № НВ-7107127842018 від 22.05.2018, у зв'язку з поділом земельної ділянки площею 1,4631 га, до Державного земельного кадастру було внесено відомості про дві земельні ділянки за НОМЕР_1 площею 1,1924 га та за НОМЕР_2 площею 0,2707 га (т.1 а.с.67-73).

Із заяви ОСОБА_3 від 08.06.2018, адресованої начальнику Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, вбачається, що вона просила розірвати Договір оренди землі від 23.03.2009, щоб укласти в подальшому Договір оренди земельної ділянки за номером НОМЕР_2 площею 0,2707 га (т.1 а.с. 73-74).

В листі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 04.07.2018 №2799/0/95-18 зазначено, що для подальшого розгляду порушеного питання, ОСОБА_3 необхідно надати до Головного управління довідку про відсутність заборгованості по орендній платі (т.1 а.с.75).

У відповідь на вищевказаний лист ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області було направлено заяву, в якій вона повторно просила розірвати вищевказаний Договір оренди землі від 23.03.2009. До заяви в якості додатку додано, зокрема, ксерокопію податкової вимоги від 06.09.2017 №2318-17, контактну інформацію Чигиринського відділення Черкаського ОДПІ (т.1 а.с. 76-78).

Дана заява мотивована тим, що довідку про наявність чи відсутність заборгованості по орендній платі надати неможливо, так як між заявником та Чигиринським відділенням Черкаської ОДПІ ГУ ДФС у Черкаській області існує адміністративний спір в частині розміру орендної плати за оренду земельної ділянки.

Спір щодо розміру суми пов'язаний із поважними на те причинами з урахуванням наступних обставин: ІНФОРМАЦІЯ_1 помер один із орендарів - ОСОБА_4; другий орендар - ОСОБА_3 порушила питання щодо внесення змін до Договору оренди та його розірвання з тієї причини, що матеріально не здатна утримувати земельну ділянку загальною площею 1,4631 га; другий орендар - ОСОБА_3 - зініціювала питання щодо поділу земельної ділянки.

Спір виник внаслідок того, що відповідачем не вчинено дій щодо розірвання договору оренди землі.

У зв'язку з тим, що один із орендарів - ОСОБА_4 - померла, другий орендар ОСОБА_3 - матеріально не здатна утримувати земельну ділянку, площею визначеною договором оренди, зініціювала питання щодо поділу земельної ділянки, відповідач відмовив у розірванні договору, ОСОБА_3, посилаючись на те, що відповідач діє не на підставі, не у межах повноважень та у не спосіб, що визначений Конституцією та законами України, зокрема, на положення статей 1, 3 8, 21, 22, 55 Конституції України, статті 651, 652, 653 ЦК України, статті 1, 31 Закону України «Про оренду землі» звернулась з позовом до суду про розірвання спірного договору.

Частиною 1 ст. 2 ЗУ «Про оренду землі» передбачено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

За приписами ст. 1 ЗУ «Про оренду землі», яка кореспондується з положеннями ч. 1 ст. 93 ЗК України, орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 13 ЗУ «Про оренду землі» визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно з ч. 3 ст. 203 ЦК України визначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Частиною 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 31 ЗУ «Про оренду землі» визначено, що договір оренди землі припиняється, зокрема, у випадку смерті фізичної особи - орендаря.

Спірний Договір було укладено та зареєстровано на орендаря - групу осіб в кількості дві фізичні особи без визначення частки орендованої земельної ділянки. Також у спірному Договорі відсутні положення, що визначають порядок виконання договору, його зміни, розірвання тощо у випадку смерті одного з орендарів.

У відповідності до ст. 7 Закону України «Про оренду землі», право на оренду земельної ділянки переходить після смерті фізичної особи - орендаря, якщо інше не передбачено договором оренди, до спадкоємців, а в разі їх відмови чи відсутності таких спадкоємців - до осіб, які використовували цю земельну ділянку разом з орендарем і виявили бажання стати орендарями в разі, якщо це не суперечить вимогам Земельного кодексу України та цього Закону.

До особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ч.1 ст. 32 ЗУ «Про оренду землі», на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Аналогічне положення закріплене в п. 34 Договору оренди землі від 23.03.2009.

Як на підставу обґрунтування позовних вимог позивач посилалась на ст. 652 ЦК України - зміну або розірвання договору у зв'язку з істотною зміною обставин. Такою обставиною вважає відсутність фінансової можливості утримувати орендовану земельну ділянку в тих розмірах, що визначені Договором та смерть своєї матері, другого орендаря.

Відповідно до ст. 652 ЦК України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона. У разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв'язку з виконанням цього договору.

Разом з тим зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Підстав для дострокового розірвання в судовому порядку укладеного сторонами у справі Договору оренди земельної ділянки, що відповідали б наведеним вище нормам, позивач не навів.

Оскільки ні спірним Договором на право тимчасового довгострокового користування землею на умовах оренди, ні положеннями законодавства України не передбачено такої підстави для розірвання договору оренди як відсутність можливості одноособово як використовувати орендовану земельну ділянку, так і сплачувати за неї орендну плату у зв'язку зі смертю другого орендаря, проте при фактичному внесенні змін до договору оренди, зокрема, щодо орендаря, то позовні вимоги позивача про розірвання договору оренди, з підстав наведених у позовній заяві, задоволенню не підлягають.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 зазначає те, що якби вона передбачила, що через шість років помре її матір, вона б не укладала цей Договір або укладала на інших умовах.

Судом апеляційної інстанції не приймаються до уваги наведені доводи, оскільки Договір укладався на 49 років до 23.03.2058 року, ОСОБА_4 народилась у 1946 році, тобто по закінченню дії договору їй виповнилося б 112 років, тому укладаючи Договір сторони могли передбачити, що до завершення його дії може настати така обставина.

Згідно зі ст. 15 ЗУ «Про оренду землі», істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Частиною 2 ст. 120 ЗК України визначено, якщо, зокрема, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Відповідно до ч. 1 ст. 377 ЦК України, до особи, яка набула право власності, зокрема, на будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що до позивача після смерті матері перейшло право власності на належну їй частину нерухомого майна та в подальшому, за взаємною згодою сторін Договору було укладено Додаткову угоду, згідно з якою вона стала єдиним орендарем земельної ділянки площею 1,4631 га.

Таким чином, уклавши Додаткову угоду, ОСОБА_3 не лише стала єдиним орендарем, а й змінила певні істотні умови договору, зокрема, орендну плату та відповідальність за її несплату, чим підтвердила своє бажання та можливість самостійно орендувати земельну ділянку на вказаних умовах.

У відповідності до ч. 1 ст. 653 ЦК України, яка регламентує правові наслідки зміни або розірвання договору, у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.

У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

На підставі викладеного, колегія суддів апеляційного суду погоджується з судом першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.

Крім того, обґрунтовуючи свої позовні вимоги ОСОБА_3 зазначала, що вищевказану Додаткову угоду було підготовлено без її згоди і що вона була змушена її підписати, проте це не підтверджено матеріалами справи, оскільки сама ОСОБА_3 не заперечує того, що вона власноручно підписала таку угоду. В матеріалах справи відсутні будь-які докази неправомірних дій відповідача, що сприяли укладенню спірної Додаткової угоди.

З моменту укладення Додаткової угоди до Договору оренди землі від 23.03.2009 та до вирішення справи по суті ОСОБА_3 не було надано доказів того, що виникли нові підстави, визначені законом, для розірвання Договору оренди землі.

При вирішенні даного спору апеляційним судом враховується і та обставина, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 12.03.2018 №23-1215/14-18-СВ відповідач надав згоду ОСОБА_3 на поділ земельної ділянки площею 1,4621 га, а 13.04.2018 видав наказ № 23-1689/14-18-СВ «Про погодження документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки». Відповідно до копії витягів з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-7107127872018 та № НВ-7107127842018 від 22.05.2018, у зв'язку з поділом земельної ділянки площею 1,4631 га до Державного земельного кадастру було внесено відомості про дві земельні ділянки за НОМЕР_1 площею 1,1924 га та за НОМЕР_2 площею 0,2707 га.

Наведені дії сторін Договору свідчать про те, що з метою подальшого врегулювання орендних правовідносин у спосіб визначений договором та законом, вони фактично досягли попередньої згоди щодо подальшого приведення спірного Договору у відповідності з обставинами, на які посилається позивач.

Таким чином, суд першої інстанції вірно прийшов до висновку, що станом на час звернення до суду не доведено існування передбачених Договором оренди, Законом України «Про оренду землі» та цивільним законодавством підстав для розірвання Договору оренди землі від 23.03.2009 та Додаткової угоди від 30.01.2018.

Отже, на час звернення до суду, спірний Договір та Додаткова угода є чинними та обов'язковими для виконання обома сторонами.

Щодо посилань скаржника на те, що суд першої інстанції розтлумачив предмет позову у причинному зв'язку із орендною платою, то апеляційний суд виходить з наступного.

Звертаючись до суду позивач обґрунтовувала свої вимоги тим, що відповідач для розірвання договору неправомірно вимагав у неї докази відсутності заборгованості по орендній платі, а також те, що вона не погоджується із розміром заборгованості.

Статтею 21 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір та умови орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

Право орендодавця вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати передбачено ст. 24 Закону України «Про оренду землі».

Аналогічні положення закріплено й умовами спірного договору оренди земельної ділянки.

Враховуючи правомірність вимоги орендодавця щодо внесення орендної плати за землю, можна дійти висновку, що вимога отримати докази такої оплати не суперечить чинному законодавству, а розірвання договору оренди за відсутності для цього підстав визначених в договорі чи законі здійснюється за згодою сторін.

Судом апеляційної інстанції не приймаються до уваги доводи ОСОБА_3, що у відповідача не було підстав для відмови в укладенні Договору оренди земельної ділянки за кадастровим НОМЕР_2 площею 0,2707, яка фактично перебуває у її володінні та користуванні і необхідна для утримання об'єкта нерухомості, який належить їй на праві власності, а також, що відсутній об'єкт Договору оренди землі від 23.03.2009, - земельна ділянка площею 1,4631 га, а зазначена обставина є безумовною підставою для припинення орендних відносин між сторонами в сенсі умов спірного Договору.

Наказами Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області №23-1215/14-18-СВ від 12.03.2018, № 23-1689/14-18-СВ від 13.04.2018 було надано дозвіл на поділ орендованої земельної ділянки та затвердження технічної документації новоутворених ділянок загальною площею, що дорівнює орендованій ділянці, тому твердження скаржника про те, що відсутній об'єкт договору оренди землі від 23.03.2009, -земельна ділянка площею 1,4631 га, а також те, що в її користуванні перебуває лише земельна ділянка з кадастровим НОМЕР_2 площею 0,2707 га, не відповідає фактичним обставинам справи.

Таким чином, незважаючи на те, що зі згоди відповідача було поділено земельну ділянку, яка перебуває в оренді у позивача на дві земельні ділянки та, відповідно, їм присвоєно два кадастрових номери, це не свідчить про виникнення нового у розумінні закону об'єкту цивільних прав, зокрема, його місця розташування та сукупного розміру орендованої земельної ділянки, а відтак і про наявність підстав для розірвання спірного Договору та Додаткової угоди.

Водночас норми статей 651, 652 ЦК України та умови укладеного між сторонами договору надають сторонам договору можливість вносити зміни до договору. Таким чином, у сторін договору є можливість внесення змін до існуючого договору в контексті приведення його у відповідність до даних про орендовану позивачем земельну ділянку.

Вищевказані обставини та норми законодавства було вірно враховано та відображено в рішенні суду першої інстанції.

Згідно з ч.1 та ч. 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (ч.1, ч. 2 ст. 76 ЦПК України).

Загалом хоч апеляційна скарга детально і аналізує зміст оскаржуваного рішення, однак, її аргументи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Доводи апеляційної скарги були предметом дослідження колегії суддів і визнані такими, що не спростовують правильність висновків суду.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанцій не спростовують.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від 05 грудня 2018 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Повний текст постанови складено 25 лютого 2019 року.

Головуючий Л.І. Василенко

Судді: В.Г. Бородійчук

Л.В. Нерушак