Рішення № 8003550, 15.10.2008, Апеляційний суд Одеської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2008 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі

головуючої судді Мизи Л.М.

суддів Федорової А.Є., ПроцикМ. В.

при секретарі Тімченко О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Одеського виробничого хіміко-фармацевтичного підприємства "Біостимулятор" у формі товариства з обмеженою відповідальністю на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 15 серпня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Одеського виробничого хіміко-фармацевтичного підприємства "Біостимулятор" у формі товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення заборгованості по заробітній платі, змінення формулювання звільнення, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, вихідної допомоги та відшкодування моральної шкоди,

встановила:

21 травня 2008 року ОСОБА_1 звернулася до суду з зазначеним позовом і посилаючись на те, що що 21 серпня 2007 року вона подала заяву про звільнення в зв"язку з невиконанням відповідачем законодавства про працю, яка виразилася в затримці виплати заробітної плати, через борг по її заробітній платі склав 9325 грн. 05 коп. Однак наказом №198 від 28 серпня 2007 року вона звільнена за підставами ст. 38 КЗпП України без посилання на ч.3 вказаної норми права.

Позивач вважала, що звільненням за ст. 38 КЗпП України порушено її права, просила змінити формулювання звільнення на ч.3 ст 38 КЗпП України, стягнути вихідну допомогу, заборгованість по заробітній платі в сумі 9325 грн.05 коп., середній заробіток за весь час затримки розрахунку та відшкодування моральної шкоди 3000 грн.

Представник відповідача в попередньому судовому засіданні позов визнав частково в частині стягнення заборгованості по заробітній платі, інші вимоги - не визнав з посиланням на банкрутство підприємства.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 15 серпня 2008 року позов задоволено частково. Стягнуто з Одеського виробничого хіміко-фармацевтичного підприємства "Біостимулятор" у формі ТОВ на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі 9325 грн.05 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку з 29 серпня 2007 року по 15 серпня 2008 року в сумі 27060 грн. 25 коп., відшкодування моральної шкоди 2000 грн. В решті позову відмовлено.

Стягнуто з Одеського виробничого хіміко-фармацевтичного підприємства "Біостимулятор" у формі ТОВ на користь держави судові витрати 403 грн.35 коп.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення та направлення справи на новий розгляд з мотивів порушення норм права.

Справа №22ц-4623/08 Категорія ЦК 53

Головуючий у першій інстанції Шепітко І.Г. Доповідач Миза Л.М.

Колегія суддів, розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах апеляційного оскарження, приходить до наступного висновку. Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення повинно бути законним і обгрунтованим.

Пленум Верховного Суду України в пункті 1 постанови "Про судове рішення" від 29 грудня 1976 року №11 роз"яснив, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад змісту законодавства України.

Обгрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Як слідує з апеляційної скарги, відповідач оскаржує рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди. Позивач рішення суду не оскаржувала. Враховуючи, що в іншій частині рішення суду не оскаржене та що відсутні підстави для застосування ч.3 ст. 303 ЦПК України, колегія суддів розглянула справу в межах апеляційного оскарження.

При розгляді справи встановлено, що позивач звільнена з роботи 28 серпня 2007 року.

Відповідно до вимог ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення, а якщо в день звільнення працівник не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України підприєсмтво, установа, організація повинні виплатити працівникову середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку ( ст. 117 КЗпП України).

В той же час ч. 1 ст. 233 КЗпП України для звернення до суду з заявою про вирішення такого трудового спору встановлений тримісячний строк з дня коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Встановлено, що про положення ст. 116 КЗпП України позивач була обізнана ще при подачі заяви про звільнення, про що свідчить надана нею суду першої інстанції ксерокопія заяви, в якій зазначена вимога про виплату розрахунку в день звільнення. Також в судовому засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 вказала, що про своє порушене право вона дізналася в день звільнення 28 серпня 2007 року, так як їй при звільненні не виплатили належний розрахунок.

Разом з тим, з заявою про вирішення вказаного трудового спору позивач звернулася до суду лише 21 травня 2008 року, тобто майже через 9 місяців. При цьому позивач не надала доказів поважності пропуску строку, а лише стверджувала, що пропустила строк через надію на вирішення питання в добровільному порядку.

Таким чином, оскільки позивач пропустила строк на звернення до суду для вирішення спору без поважних причин, то це є підставою для відмови в задоволенні позову.

Одночасно колегія суддів приходить до висновку, що суд правильно вирішив позовні вимоги щодо стягнення відшкодування моральної шкоди, оскільки нарахована заробітна плата виплачувалася позивачці протягом кількох років частково, в зв"язку з чим накопичувалася заборгованість, яка на час звільнення склала значну суму, що вимагало від позивача додаткових зусиль для організації життя, позивачці прийшлося для організації життя своєї сім"ї брати кредити в банку. Визначений судом розмір відшкодування моральної шкоди в 2000 грн. цілком відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості.

Щодо стягнення заборгованості по заробітній платі 9325 грн.05 коп., то ця сума не оспорюється відповідачем, а підтверджена його довідкою. Згідно з ч.2 ст. 233 КЗпП України

звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати строком не обмежене. З огляду на зазначене, позовні вимоги у вказаній частині є обгрунтованими і колегія суддів в цій частині погоджується з висновками суду першої інстанції.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального права, тому рішення суду згідно з п.4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

Керуючись ст. ст. 303, 307 ч.1 п. 2, 309 ч.1 п.4, 314 ч.2, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

вирішила:

Апеляційну скаргу Одеського виробничого хіміко-фармацевтичного підприємства "Біостимулятор" у формі товариства з обмеженою відповідальністю задовольнити частково.

Рішення Суворовського районного суду Одеської області від 15 серпня 2008 року скасувати.

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Одеського виробничого хіміко-фармацевтичного підприємства "Біостимулятор" у формі товариства з обмеженою відповідальністю на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі 9325 грн. 05 коп. та відшкодування моральної шкоди - 2000 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Одеського виробничого хіміко-фармацевтичного підприємства "Біостимулятор" у формі товариства з обмеженою відповідальністю на користь держави судовий збір 55 грн. 13 коп.

Стягнути з Одеського виробничого хіміко-фармацевтичного підприємства "Біостимулятор" у формі товариства з обмеженою відповідальністю на користь Територіального управління державної судової адміністрації в Одеській області витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 30 гривень на рахунок 31216259700009, вид рахунку - поточний, найменування рахунку -Суворовський район 21081100, банк - ГУДКУ в Одеській області, МФО -828011, отримувач управління та відділення казначества - ГУДКУ в Одеській області, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 23213460.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо _до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.