Вирок № 80028575, 22.02.2019, Софіївський районний суд Дніпропетровської області

ЄУН193/1343/18

Провадження №1-кп/193/21/19

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

В И Р О К

22 лютого 2019 року сел. Софіївка

Софіївський районний суд Дніпропетровської області у складі:

Головуючого судді - Кащук Д.А.,

секретаря - Ратушній В.В., Кіріченко І.О.,

за участю прокурора - Бурчик Ю.В.,

потерпілого - ОСОБА_1,

представника потерпілих - Верхуша Я.О.,

обвинуваченого - ОСОБА_3,

захисника - Боброва В.О.

розглянувши відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Софіївського районного суду Дніпропетровської області кримінальне провадження від 16.08.2018 року за №12018040000000770 за обвинуваченням:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Лугове, Криничанського району, Дніпропетровської області, громадянина Російської Федерації, росіянин, з освітою середньо-спеціальною, пенсіонер, не одруженого, на утриманні малолітніх дітей не має, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,-

В С Т А Н О В И В :

16 серпня 2018 року, приблизно о 09.00 годин, водій ОСОБА_3, керуючи технічно справним автомобілем «Fiat Nuova Doblo», реєстраційний номер НОМЕР_1, який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_11 належить йому на праві власності, рухався по авто дорозі Н-11 Миколаїв-Дніпро з боку с. Любимівка в напрямку сел.Софїївка Софїївського району Дніпропетровської області.

Під час руху ОСОБА_3, грубо порушуючи правила безпеки дорожнього руху, не діяв таким чином, щоб не наражати на небезпеку життя та здоров'я громадян, не маючи жодних перешкод технічного і фізичного характеру для безпечного забезпечення руху, проявляючи крайню неуважність до дорожньої обстановки та її змінам, при виборі швидкості руху керованим ним автомобілем не врахував дорожню обстановку, щоб мати можливість постійно контролювати його рух і безпечно керувати ним, в результаті чого на ділянці 1000 метрів від стели с. Любимівка Софїївського району Дніпропетровської області, втратив контроль над керуванням автомобілем «Fiat Nuova Doblo», реєстраційний номер НОМЕР_1, в результаті чого продовжив рух в некерованому стані, виїхавши на зустрічну смугу для руху за напрямком свого руху, де допустив зіткнення з автомобілем «Geely CK», реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_6, на передньому пасажирському сидінні якого перебував пасажир ОСОБА_7.

Своїми діями водій ОСОБА_3 грубо порушив вимоги п.п. 1.3., 1.5., 2.3. (б), 12.1. Правил дорожнього руху України, згідно з якими:

п. 1.3. «Учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги Правил дорожнього руху, а також бути взаємно ввічливими»;

п. 1.5. «Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків»;

п. 2.3. Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: б) «бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі»;

п. 12.1. «Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.»

Порушення п. 12.1. Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_3 знаходяться у прямому причинно-наслідковому зв'язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок чого потерпілим заподіяно наступні тілесні ушкодження:

-ОСОБА_6 у вигляді рани в лобній ділянці по умовній серединній лінії, по зовнішній поверхні від верхньої третини лівого плеча до верхньої третини лівого передпліччя, по розгинальній поверхні лівого передпліччя у верхній третині, поверхневі рани по тильній поверхні лівої кисті біля фалангових суглобів 5-3пальців, в ділянці лівої п'ятки по внутрішній поверхні; садна на спинці носа, по лівій бічній поверхні грудної клітини по середньо-пахвинній лінії та живота, по передньо-внутрішній поверхні обох нижніх кінцівок від середньої третини стегна до нижньої третини гомілок, в проекції правого колінного суглоба по передній поверхні на відстані 47 см від підошов, в проекції лівого колінного суглоба по передньо-внутрішній поверхні на відстані, 46 см від підошви; крововиливи в м'які покрови лобової ділянки та лівий скроневий м'яз, в клітковину заднього середостіння та парааортальну клітковину, м'які тканини грудної клітки, в жирову клітковину навколо селезінки; розриви тканини легень по задній поверхні, розриви капсули та паренхіми селезінки; перелом 1-4 ребер ліворуч по білягрудинній лінії, 2,3 ребер праворуч по середньо-ключичній лінії, 2 ребер праворуч по середньо-ключичній лінії, 1,2 ребра праворуч по біляхребетній лінії з крововиливами в пристінкову плевру та міжреберні м'язи, від'єднання ліктьового суглоба ліворуч з розривами зв'язок та з крововиливами у м'язи навколо суглоба, перелом середньої третини лівої ключиці з крововиливами в оточуючі тканини, поширені темно-червоні крововиливи поперекової області та в м'язи лівої сідниці.

Виявлені тілесні ушкодження входять до комплексу «сполучена тупа травма голови, тулуба та кінцівок» мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, утворилися прижиттєво в незначний проміжок часу до настання смерті, від дії тупих твердих предметів, не виключено за умов дорожньо-транспортної пригоди.

Смерть ОСОБА_6 настала ІНФОРМАЦІЯ_6 року на місці дорожньо-транспортної пригоди від сполученої травми голови, тулубу, кінцівок, яка супроводжувалася забитими ранами, крововиливами, численними переломами ребр та ушкодженням внутрішніх органів, яка ускладнилась травматичним шоком.

- ОСОБА_7 у вигляді сумісної тупої травми тіла - забійної рани носа, саден лівої частини обличчя, грудної клітини ліворуч, лівого стегна, перелому кісток лівого передпліччя у середній третині, що відносяться до середнього ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, за ознакою тривалого розладу здоров'я більше 21 доби.

Своїми діями ОСОБА_3, скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст.286 КК України - порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили смерть потерпілого ОСОБА_6, а потерпілій ОСОБА_7. спричинено середньої тяжкості тілесні ушкодження.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою провину у скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України визнав повністю, щиро розкаявся, дав показання, які відповідають обставинам, викладеним в обвинувальному акті і пояснив обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 16 серпня 2018 року о 09 годині 00 хвилин по автодорозі Н-11 Миколаїв-Дніпро з боку с. Любимівка в напрямку сел.Софіївка Софіївського району Дніпропетровської області, де рухався автомобіль НОМЕР_3, під його керуванням та, який на ділянці дороги 1000 метрів від стели с. Любимівка, виїхав за межі проїзної частини праворуч, втратив контроль над керуванням автомобіля «Fiat Nuova Doblo», в результаті чого продовжив рух в некерованому стані, виїхавши на зустрічну смугу для руху, де допустив зіткнення з автомобілем НОМЕР_4, під керуванням водія ОСОБА_6

Цивільний позов про відшкодування моральної шкоди потерпілому ОСОБА_1 визнав повністю, цивільний позов про відшкодування моральної шкоди потерпілій ОСОБА_7 визнав частково в сумі 10000 грн., пояснивши при цьому, що при проведенні досудового розслідування потерпілому ОСОБА_1 було виплачено 40000,00 гривень в рахунок відшкодування витрат на поховання ОСОБА_6 та 25000,00 грн. в рахунок часткового відшкодування моральної шкоди, потерпілій ОСОБА_7 у сумі 20000,00 гривень в рахунок часткового відшкодування затрат на лікування.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_3 - Бобров В.О. підтримує свого підзахисного, просить суворо не карати та не позбавляти його підзахисного прав на керування транспортними засобами як додаткового покарання, також просить задовільнити цивільний позов у відношенні потерпілої ОСОБА_7 частково в сумі 10000 грн. з урахуванням проведених платежів та обставин справи.

Допитаний у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_1 суду пояснив, що 16.08.2018 року його батько рухався на належному йому автомобілі «Geely CK», реєстраційний номер НОМЕР_2 в напрямку до м.Дніпро. Разом з ним в машині перебувала ОСОБА_7. Зазначає, що йому зателефонував його крестний батько та повідомив трагічну новину про загибель його батька в дорожньо-транспортній пригоді біля с.Любимівка Софіївського району. Цивільний позов підтримує в повному обсязі та просить його задовільнити, враховуючи в сукупності негативні наслідки, які настали для нього в зв'язку зі смертю батька. Просить призначити обвинуваченому покарання, не пов'язане з позбавленням волі. В судовому засіданні підтвердив факт отримання від обвинуваченого ОСОБА_3 40000,00 гривень в рахунок відшкодування витрат на поховання ОСОБА_6 та 25000,00 грн. в рахунок часткового відшкодування моральної шкоди.

Представник потерпілих ОСОБА_1 та ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_2 у судовому засіданні підтримав думку своїх довірителів про призначення обвинуваченому покарання, не пов`язаного з реальним позбавленням волі, підтримав позовні вимоги в частині стягнення з обвинуваченого ОСОБА_3 у якості відшкодування моральної шкоди, внаслідок ушкодження здоров`я потерпілій ОСОБА_7, та внаслідок смерті батька ОСОБА_1 - ОСОБА_6, потерпілому ОСОБА_1 у сумі 250000,00 грн., потерпілій ОСОБА_7 в сумі 100000,00 грн..

Крім показів самого обвинуваченого, потерпого ОСОБА_1, винуватість ОСОБА_3 доводиться також зібраними в ході досудового розслідування та дослідженими в судовому засіданні матеріалами даного кримінального провадження, а саме:

-витяг з кримінального провадження №12018040000000770, згідно якого, відомості про кримінальне правопорушення внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі повідомлення підприємств, установ, організацій та посадових осіб (код) (том №1, арк. крим. пров.№1);

-протоколом огляду місця дорожньо-транспортної події від 16.08.2018 року та схемою до протоколу огляду, ілюстративною таблицею до протоколу огляду місця ДТП, в ході яких зафіксовано місце дорожньо-транспортної події (т.1 а.с.5-32);

-протоколом огляду карти пам'яті micro-SD карта "SP Micro CD" від 16 серпня 2018 року, на якому була зображена подія, яка відбулася 16 серпня 2018 року о 09 годин 00 хвилин по дорозі Н-11 Миколаїв-Дніпро з боку с. Любимівка в напрямку с. Софїївка Софїївського району Дніпропетровської області (т.1 а.с.39-41).

-висновком експерта №1442 від 17.08.2018 року відносно факту смерті ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, де виявлені у нього ушкодження, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, які були несумісні з життям (т.1 а.с.58-62);

-висновком експерта №7/10.2/276 від 17.09.2018 року, встановлено, що на момент огляду робочої гальмівної системи автомобіля НОМЕР_5, вона перебуває в працездатному стані. У зв'язку з тим, що робоча гальмівна система автомобіля НОМЕР_6 на момент огляду перебувала в працездатному стані, то питання щодо можливості виявити водієм несправності, які привели до відмови робочої гальмівної системи автомобіля НОМЕР_6 до ДТП, втрачає технічний сенс (т.1 а.с.70-74);

-висновком експерта від 13.09.2018 року №7/10.2/277, де вбачається, що на момент огляду робочої гальмівної системи автомобіля НОМЕР_7, вона перебувала в стані часткової відмови з причини розгерметизації одного гальмівного контуру (відрив заднього лівого колеса з елементами ходової та робочої гальмівної системи). Виявлені в ході огляду несправності, які привели до відмови робочої гальмівної системи автомобіля , виникли в момент ДТП (пошкодження гальмівного трубопроводу заднього лівого колеса автомобіля), то питання щодо виявлення цієї несправності до ДТП втрачає технічний сенс (т.1 а.с. 82-87);

-висновком експерта №1476 від 27 серпня 2018 року відносно потерпілої ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_5, де виявлені у неї ушкодження, які відносяться до середніх тілесних ушкоджень за ознакою тривалого розладу здоров'я більше 21 доби (т.1 а.с.116-120);

-висновком експерта №5/6.1/687 та №5/10.1/688 від 12.09.2018 року вбачається, що швидкість руху автомобіля НОМЕР_2 перед зіткненням з автомобілем "Fiat Nuova Doblo", розрахована згідно кадрів відеограми "MOVI4044.avi" знаходився в діапозоні від 95,1 км/год до 97,9 км/год. У даній дорожній обстановці водій автомобіля НОМЕР_9 ОСОБА_3 повинен був діяти відповідно до вимог п.12.1 ПДР України. Дія водія ОСОБА_3, при заданому механізмові події, не відповідали вимогам п.12.1 ПДР, що з технічної точки зору, перебував в причинному зв'язку з настанням події даної ДТП. При завданих вихідних даних, водій автомобіля НОМЕР_2 ОСОБА_6 не мав технічної можливості уникнути зіткнення з автомобілем "Fiat Nuova Doblo" шляхом застосування своєчасного екстреного гальмування із зупинкою автомобіля "Geely CK" до місця зіткнення (т.1 а.с.130-137);

- -протоколом огляду DVD-R компакт-диску "ALERUS" від 04 вересня 2018 року, на якому була зображена подія, яка відбулася 16 серпня 2018 року о 09 годин 00 хвилин по дорозі Н-11 Миколаїв-Дніпро з боку с. Любимівка в напрямку сел.Софїївка Софїївського району Дніпропетровської області (т.1 а.с.142-145).

Суд не знаходить підстав для визнання вказаних доказів недопустимими з підстав передбачених ст.87 КПК України, оскільки вони отримані в порядку, передбаченому кримінально-процесуальним законодавством і судом не встановлено будь-яких істотних порушень прав та свобод людини під час отримання вказаних доказів. Будь-яких інших доказів в ході судового розгляду сторонами з боку обвинувачення та захисту, які були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб передбачений КПК України, суду надано не було.

Суд враховує показання потерпілого, які підтверджують винуватість ОСОБА_3 у вчиненні інкрімінованого йому злочину. Будь-яких підстав сумніватися у достовірності показань по кримінальному провадженню немає.

Аналізуючи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд вважає, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_3, повністю знайшла своє підтвердження в ході судового провадження, а тому його дії суд кваліфікує за ч. 2 ст. 286 КК України - порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили смерть потерпілого ОСОБА_6, а потерпілій ОСОБА_7 спричинено середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Згідно Постанови Пленуму Верхового Суду України від 23 грудня 2005 р. «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» (із змінами), у пункті 7- роз'яснено, що у випадках, коли передбачені статтею 286 КК суспільно небезпечні наслідки настали через порушення правил безпеки дорожнього руху двома або більше водіями транспортних засобів, суди повинні з'ясовувати характер порушень, які допустив кожен із них, а також чи не було причиною порушення зазначених правил одним водієм їх недодержання іншим і чи мав перший можливість уникнути дорожньо-транспортної події та її наслідків. При цьому треба мати на увазі, що за певних умов виключається кримінальна відповідальність особи, яка порушила правила дорожнього руху вимушено, через створення аварійної ситуації іншою особою, котра керувала транспортним засобом.

При вирішенні питання про призначення обвинуваченому покарання суд керується вимогами ст.ст. 65-67 КК України, враховує Постанову Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання» з послідуючими змінами та доповненнями, виходить із принципів законності, справедливості, обгрунтованності та індивідуалізації покарання, враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

При обранні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_3 у відповідності до ст. 65 КК України, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, що згідно ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких необережних злочинів, конкретні обставини злочину, а саме тверезість водія ОСОБА_3, кримінальна поведінка обвинуваченого, добровільне часткове відшкодування шкоди, особу обвинуваченого, що вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується за місцем проживання, згідно довідок на наркологічному та психіатричному обліку не перебуває, приймає до уваги його вік, а саме те, що ОСОБА_3 являється пенсіонером, стан здоров'я, злочин скоїв по необережності.

Також суд враховує обставини, що пом'якшують покарання обвинуваченого, а саме активне сприяння розкриттю злочину, щире каяття та добровільне часткове відшкодування завданого збитку, що передбачено ст.66 КК України.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 у відповідності до ст.67 КК України, судом не встановлено.

При застосуванні обвинуваченому кримінального покарання, суд додержується вимог справедливості, закріплених в міжнародних документах з прав людини, зокрема у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року. Зазначені міжнародні акти, згідно з частиною першою статті 9 Конституції України, є частиною національного законодавства України.

Згідно з ч.2 ст. 50 КК покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання суди мають керуватися принципами призначення покарання, до яких належать, у тому числі, принцип індивідуалізації та принцип справедливості покарання. Справедливість покарання повинна визначатися з точки зору врахування інтересів усіх суб'єктів кримінально-правових відносин, у тому числі й потерпілих.

Приймаючи до уваги вищевикладене, зважаючи на те, що обвинувачений до і після скоєння злочину адміністративних правопорушень, в тому числі за порушення ПДР і злочинів не вчиняв, суд вважає за можливе призначити ОСОБА_3 покарання в межах санкції ч.2 ст.286 КК України у вигляді позбавлення волі з позбавлення права керування транспортними засобами на 01 (один) рік. Крім того, зважаючи на думку сторони державного обвинувачення та потерпілих, суд вважає за можливе застосувати положення ст. 75 КК України, звільнивши обвинуваченого ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням та покладенням обов'язків, передбачених п.1,2 ч.1, п.2 ч.3 ст. 76 КК України. Саме таке покарання, на думку суду, буде достатнім для його виправлення та попередження скоєння нових злочинів, відповідно до ст. 50 КК України.

Суд не вбачає підстав для застосування до ОСОБА_3 ст. 69 КК України та призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом.

Вирішуючи заявлений цивільний позов потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до обвинуваченого.

Згідно ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч.1 ст.1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

У зв'язку з чим, суд вважає за необхідне зазначити, що право потерпілих на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним і суд не вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована. У разі задоволення такого позову заподіювач шкоди не позбавлений можливості пред'явити майнові вимоги до страхової компанії, з якою ним укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 20 січня 2016 року у справі № 6-2808цс15.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

В силу ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів. Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.

Відповідно до ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з роз'ясненнями Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, що викладені в п. 4 постанови «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, спричиненої джерелом підвищеної небезпеки» розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Отже, відповідно до ст.ст. 23, 1167 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

У співставленні з наведеними нормативними актами, зважаючи на часткове відшкодування обвинуваченим шкоди потерпілим, суд вважає за необхідне стягнути грошове відшкодування моральної шкоди в сумі 250000,00 грн. - потерпілому ОСОБА_1, та 20000,00 грн. - потерпілій ОСОБА_7, враховуючи в сукупності негативні наслідки, які настали для потерпілих.

При цьому судом враховано стан здоров'я потерпілих, тяжкість вимушених змін у їх життєвих стосунках, пов'язані із значною родинною втратою потерпілим свого рідного батька, час та зусилля, необхідні для відновлення стану здоров'я, а також те, що причинно-наслідковий зв'язок між діяннями обвинуваченого, смертю потерпілого ОСОБА_6 та станом здоров'я потерпілої ОСОБА_7 доведений, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості. Судом з'ясовано факт заподіяння потерпілим моральних страждань та втрати немайнового характеру, обставини, дії, внаслідок яких вони заподіяні.

Також згідно з п. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

Отже вжиті під час досудового розслідування заходи забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна транспортних засобів обвинуваченого ОСОБА_3 та померлого ОСОБА_6, підлягають скасуванню.

Відповідно до вимог ч.2 ст.124 КПК України слід стягнути з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на експертизу технічного стану транспортного засобу, що склали 1716,00 грн. (т.1 а.с.69).

Стягнути з обвинуваченого на користь держави витрати на експертизу технічного стану транспортного засобу, що склали 1144,00 грн. (т.1 а.с.81).

Стягнути з обвинуваченого на користь держави витрати на комплексну судово-автотехнічну та фототехнічну експертизи, що склали 3432,00 грн. (т.1 а.с.129).

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_3 - не обирався.

Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 100, 124, 369-371, 373-376, 395 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України і призначити покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років з позбавленням права керувати транспортними засобами на 01 (один) рік.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування основного покарання у вигляді п'яти років позбавлення волі з випробуванням строком на три роки, якщо він протягом визначеного судом випробувального терміну не вчинить нового правопорушення і виконає покладені на нього зобов'язання.

У відповідності з п.1,2 ч.1, п.2 ч.3 ст. 76 КК України, покласти на ОСОБА_3 такі обовязки:

-періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

-не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Скасувати арешт, накладений на підставі ухвали слідчого судді Індустріального районного суду м.Дніпропетровська Волошин Є.В. від 17.08.2018 року на майно, а саме, автомобіль «Geely CK», реєстраційний номер НОМЕР_2, який на підставі свідоцтва про реєстрацію серії НОМЕР_13 від 08.09.2016 належить ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4 (т.1 а.с.46).

Скасувати арешт, накладений на підставі ухвали слідчого судді Індустріального районного суду міста Дніпропетровська Волошин Є.В. від 17 серпня 2018 року на майно, а саме, автомобіль «Fiat Nuova Doblo», реєстраційний номер НОМЕР_1, який на підставі свідоцтва про реєстрацію серії НОМЕР_12 від 23.05.2013 належить ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (т.1 а.с.51).

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь потерпілих моральну шкоду ОСОБА_1 в сумі 250000,00 (двісті п'ятдесят тисяч) гривень, та потерпілій ОСОБА_7 в сумі - 20000,00 (двадцять тисяч) гривень.

Речові докази:

- автомобіль НОМЕР_10, який був залишений для подальшого зберігання на території Софіївського РВП ГУНП в Дніпропетровській області, після набрання вироком законної сили - повернути власнику ОСОБА_8.

- автомобіль НОМЕР_2, який був залишений для подальшого зберігання на території Софіївського РВП ГУНП в Дніпропетровській області, та який належив померлому ОСОБА_6, після набрання вироком законної сили - повернути потерпілому ОСОБА_1, який є сином померлого (т.1 а.с.35).

- носій інформації micro-SD карта "SP Micro CD" об"ємом 16 Gb, чорного кольору 10-го класу з надписами: Е5116G1535TWLKA58330A23, який зберігається в матеріалах кримінального провадження №12018040000000770 - залишити у матеріалах кримінального провадження №12018040000000770 (т.1 а.с.38).

-компакт диск (оптичний носій для збереження інформації у цифровому вигляді) із написом "DVD-R 4.7 GB" "DVD-R "Alerus" та із написом "УПП у м.Кривому розі, ДТП 16.08.2018, 0770", який зберігається в матеріалах кримінального провадження №12018040000000770 - залишити у матеріалах кримінального провадження №12018040000000770 (т.1 а.с.146).

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 витрати на проведення експертизи технічного стану транспортного засобу, що склали 1716,00 грн. (т.1 а.с.69).

Одержувач платежу: УДКСУ у Шевченківському районі, м.Дніпро, Дніпропетровської області, р/р:31118115700004 ГУДКСУ у Дніпропетровській області, МФО:805012, код ЄДРПОУ: 37989274, за експертизу від 17.09.2018 року №7/10.2/276.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь держави витрати на проведення експертизи технічного стану транспортного засобу, що склали 1144,00 грн. (т.1 а.с.81).

Одержувач платежу: УДКСУ у Шевченківському районі, м.Дніпро, Дніпропетровської області, р/р:31118115700004 ГУДКСУ у Дніпропетровській області, МФО:805012, код ЄДРПОУ: 37989274, за експертизу від 17.09.2018 року №7/10.2/277.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 витрати на проведення комплексної судово-автотехнічної та фототехнічної експертизи, що склали 3432,00 грн. (т.1 а.с.129).

Одержувач платежу: УДКСУ у Шевченківському районі, м.Дніпропетровська, Дніпропетровської області, р/р:31118115700004 ГУДКСУ у Дніпропетровській області, МФО:805012, код ЄДРПОУ: 37989274, за експертизу №7/6.1/687 №5/10.1/688 від 12.09.2018 року.

Матеріали кримінального провадження №12018040000000770, залишити при обвинувальному акті з подальшим зберіганням у справі за № 193/1343/18, провадження № 1-кп/193/21/19.

Вирок може бути оскаржений до Дніпровського Апеляційного суду через Софіївський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя Д.А.Кащук