Рішення № 79993357, 15.02.2019, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2019 року ЛуцькСправа № 140/2768/18

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Костюкевича С.Ф.,

при секретарі судового засідання Шикун О.Є,

за участю позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Нововолинсько-Іваничівського об'єднаного управління пенсійного фонду України Волинської області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Нововолинсько-Іваничівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області (далі – ОСОБА_4 ОУПФУ) про визнання протиправними дій щодо відмови в розгляді заяви від 15.06.2018 року про призначення пенсії на пільгових умовах та зобов’язання повторно розглянути його заяву від 15.06.2018 року.

В судовому засіданні 15.02.2019 року позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог відповідно до якої позивач просив визнати дії Нововолинсько-Іваничівського ОУПФУ в створенні перешкод та відмову в оформленні та прийнятті заяви про призначення пенсії за віком на пільгових умовах при його зверненні 15.06.2018 року протиправними та зобов`язати перерахувати і виплатити пенсію за віком на пільгових умовах, призначену 17.10.2018 року з дати набуття права 15.06.2018 року.

Разом з тим, відповідно до частини першої статті 47 КАС України крім прав та обов'язків, визначених у статті 44 цього Кодексу, позивач має право на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову. Позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п'ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Таким чином, оскільки заява про уточнення (збільшення) позовних вимог подана до суду пізніше ніж за п'ять днів до першого судового засідання, яке було призначене на 11:00 22.01.2019 року в порядку спрощеного позовного провадження, тому з урахуванням наведеного вказана заява про збільшення позовних вимог не може бути прийнята до розгляду.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 15.06.2018 року він звернувся до Нововолинсько-Іваничівського ОУПФУ щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до частини 1 статті 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» незалежно від віку, як працівнику за Списком №1, однак спеціаліст відповідача відмовився в прийнятті документів.

В цей же день позивач на адресу Нововолинсько-Іваничівського ОУПФУ направив письмову заяву та надав необхідні документи з додатками для вирішення питання щодо призначення пенсії на пільгових умовах, дана заява була отримана відповідачем 19.06.2018 року.

27.06.2018 року позивач отримав відповідь №153/Г-01 з якої вбачається, що заяву відповідач розглянув та зазначив, що згідно статті 8 Закону України «Про звернення громадян» не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті, а також ті звернення, терміни розгляду яких передбачено статтею 17 цього Закону.

ОСОБА_1 вважає такі дії відповідача протиправними, оскільки з моменту першого звернення до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах 11.12.2017 року пройшов час, змінилися обставини та він набув необхідного спеціального стажу для призначення пенсії.

Тому просить визнати протиправними дії щодо відмови в розгляді заяви від 15.06.2018 року про призначення пенсії на пільгових умовах та зобов’язати повторно розглянути заяву від 15.06.2018 року.

Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, просила суд в позові відмовити повністю.

Заслухавши пояснення позивача та його представника, представника відповідача, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення, враховуючи наступне.

Частина 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси і просити про їх захист.

Судом встановлено, що 11.12.2017 року ОСОБА_1 звертався до Нововолинсько-Іваничівського ОУПФУ з заявою про призначення пенсії незалежно від віку, як працівнику за списком №1.

Позивачу було відмовлено у призначенні пенсії незалежно від віку, як працівнику за списком №1 у зв’язку з відсутністю необхідного пільгового стажу про що дано письмову відповідь.

19.06.2018 року вх. №153/Г-01 на адресу Нововолинсько-Іваничівського ОУПФУ надійшла заява ОСОБА_1 від 15.06.2018 року щодо призначення пенсії на пільгових умовах за списком №1.

ОСОБА_4 ОУПФУ листом від 27.06.2018 року №153/Г-01 надало позивачу відповідь, з зазначенням, що згідно ст. 8 Закону України «Про звернення громадян» не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті, а також ті звернення, терміни розгляду яких передбачено статтею 17 цього Закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення

Згідно із пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку суду, відповідач не довів правомірність оскаржуваних в даній адміністративній справі дій, з огляду на таке.

Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Статтею 5 Закону України «Про інформацію» встановлено, що кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Згідно з статтею 1 Закону України «Про звернення громадян» громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про звернення громадян» під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Заява (клопотання) - це звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Частиною 1 статті 15 Закону України «Про звернення громадян» передбачено, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Згідно з статтею 19 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані:

- об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги;

- у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову;

- на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу;

- скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням;

- забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень;

- письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення;

- вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об'єднання громадян за місцем проживання громадянина;

- у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення;

- не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам;

- особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

У разі необхідності та за наявності можливостей розгляд звернень громадян покладається на посадову особу чи підрозділ службового апарату, спеціально уповноважені здійснювати цю роботу, в межах бюджетних асигнувань. Це положення не скасовує вимоги абзацу дев'ятого частини першої цієї статті.

Статтею 7 Закону України «Про звернення громадян» передбачено, що звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду.

Забороняється відмова в прийнятті та розгляді звернення з посиланням на політичні погляди, партійну належність, стать, вік, віросповідання, національність громадянина, незнання мови звернення.

Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз'ясненнями.

Забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються.

Отже звернення, які за формою і змістом відповідають вимогам Закону України «Про звернення громадян», мають бути об'єктивно і всебічно розглянуті підприємством, установою, організацією, яким воно адресоване.

Вичерпні підстави для відмови у розгляді звернення визначені у статті 8 Закону України «Про звернення громадян», частиною другою якої передбачено, що не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті, а також ті звернення, терміни розгляду яких передбачено статтею 17 цього Закону, та звернення осіб, визнаних судом недієздатними.

Рішення про припинення розгляду такого звернення приймає керівник органу, про що повідомляється особі, яка подала звернення.

Аналіз викладених положень Закону України «Про звернення громадян» дає підстави для висновку, що підприємство, установа, організація може відмовити у розгляді звернення з підстав, визначених у частині 2 статті 8 Закону України «Про звернення громадян», за наявності сукупності таких умов:

1) звернення подане від однієї і тієї ж особи до одного і того ж органу (тотожність суб'єктів) і стосується одного і того ж питання (тотожність змісту);

2) попереднє звернення вирішено по суті.

Як встановлено судом та підтверджено сторонами в судовому засіданні, 11.12.2017 року позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії незалежно від віку відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

20.12.2017 року отримав лист №10162/02-10-15 про відмову в призначенні пенсії у зв’язку з недостатністю спеціального стажу, який становить 23 роки 7 місяців 6 днів, а не 25 років, як передбачено вищевказаним Законом.

Позивач стверджує, що 15.06.2019 року звертався до відповідача з заявою та необхідними документами про призначення пенсії, однак будь-яких доказів такого звернення не надав і відповідач щодо факту такого звернення заперечує.

19.06.2018 року вх. №153/Г-01 на адресу Нововолинсько-Іваничівського ОУПФУ надійшла заява ОСОБА_1 від 15.06.2018 року щодо призначення пенсії на пільгових умовах за списком №1.

ОСОБА_4 ОУПФУ листом від 27.06.2018 року №153/Г-01 надало позивачу відповідь, зазначивши, що згідно ст. 8 Закону України «Про звернення громадян» не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті, а також ті звернення, терміни розгляду яких передбачено статтею 17 цього Закону.

Як вбачається з матеріалів справи, що і не було спростовано відповідачем, з моменту попереднього звернення пройшов майже рік, у позивача збільшився стаж, який з 15.06.2018 року дає підстави для призначення пенсії, тобто змінилися обставини та підстави щодо питань вказаних у зверненні, що й не заперечується представником відповідача в судовому засіданні та підтверджується дослідженою в судовому засіданні довідкою Нововолинсько-Іваничівського ОУПФУ від 28.01.2019 року №693/02-10-15 з якої вбачається, що право на призначення і виплату пільгової пенсії у ОСОБА_1 виникло з 15.06.2018 року.

Отже, суд відзначає, що в ході розгляду справи було встановлено дійсне порушення права позивача, як суб’єкта правовідносин у сфері звернень громадян, на належний розгляд свого звернення та отримання на нього ґрунтовної відповіді та реагування. У той же час, встановлення підставності доводів конкретного звернення, виявлення порушення прав й інтересів осіб внаслідок, викладених у ньому обставин, визначення шляхів реагування на нього тощо віднесено до компетенції тієї особи, якій таке звернення адресоване, й це повинно провадитися при розгляді та вивченні відповідного звернення. Суд також зауважує, що вирішуючи цю справу він не втручається в компетенцію та дискрецію відповідача (в тому числі щодо застосування положень Закону України «Про пенсійне забезпечення»), позаяк не вирішує й не дає вказівки на спосіб вирішення по суті звернення ОСОБА_1 від 15.06.2018 року, а лише встановлює чи були порушені права такої особи на належний розгляд звернення та чи підлягають вони захисту.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про порушення відповідачем процедури розгляду звернення позивача від 15.06.2018 року, оскільки викладені в заяві позивача (яка надійшла 19.06.2018) до відповідача питання не є повторними, так як змінились підстави для призначення пенсії (на час звернення настав строк), що у свою чергу є підставою для зобов'язання відповідача повторно розглянути звернення позивача від 15.06.2018 року.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. (частини 1, 2 статті 77 КАС України)

В той же час, відповідачем під час розгляду адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів щодо наявності підстав для прийняття вказаного рішення, як і не доведено правомірності оскаржуваних дій.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Системний аналіз наведених правових норм при застосуванні до правовідносин, що є предметом судового дослідження, вказує на те, що відповідач, який є суб’єктом владних повноважень при вчиненні оскаржуваних дій діяв без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), та без дотримання принципу верховенства права.

Підсумовуючи викладене, суд вважає, що відповідачем протиправно, всупереч вимогам чинного законодавства не вирішено заяву від 15.06.2018 року.

Отже, беручи до уваги досліджені в судовому засіданні обставини та письмові докази в їх сукупності, суд вважає за необхідне визнати протиправними дії щодо відмови ОСОБА_1 в розгляді заяви від 15.06.2018 року про призначення пенсії на пільгових умовах та зобов’язати повторно розглянути заяву від 15.06.2018 року.

Відповідно до частини першої та третьої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань Нововолинсько-Іваничівського ОУПФУ на користь ОСОБА_1 слід стягнути судовий збір в розмірі 704,80 грн., сплачений позивачем відповідно до квитанції від 26.12.2018 року №129.

Питання судових витрат під час розгляду та вирішення адміністративної справи регламентовано статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 1 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Частиною 3 статті 132 КАС встановлено, що до витрат, пов’язаних із розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду;

3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;

4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно із частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, вказаною нормою передбачено можливість стягнення за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, не всіх понесених протилежною стороною судових витрат, а лише тих, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу. Представником позивача поряд з договором про надання професійної правничої допомоги, ордером та квитанцією до прибуткового касового ордера надані акт виконаних робіт про 2000 грн. витрат на правову допомогу.

Згідно п. 178.6 ст. 178 Податкового кодексу України та п. 1 Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України №481 від 16.09.2013 року, зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат, у якій за підсумком робочого дня, протягом якого отримано дохід, на підставі первинних документів здійснюються записи про отримані доходи та документально підтверджені витрати.

Таким чином, підтвердженням сплати суми гонорару по вищевказаному договору повинно бути копія довідки ДФС про взяття на облік адвоката як платника податків, виписка з банківського рахунку про зарахування коштів та відображення отриманих коштів в Книзі обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність.

Оскільки представником позивача не надано вищевказаних письмових доказів, а представлені не підтверджують фактичних витрат на правову допомогу, а відтак вимоги в частині стягнення понесених витрат на правову допомогу в сумі 2 000 грн. до задоволення не підлягають

Керуючись статтями 132, 134, 139, 243, 245, 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про звернення громадян», суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Нововолинсько-Іваничівського об'єднаного управління пенсійного фонду України Волинської області щодо відмови ОСОБА_1 в розгляді заяви від 15.06.2018 року про призначення пенсії на пільгових умовах.

Зобов’язати ОСОБА_4 об'єднане управління пенсійного фонду України Волинської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15.06.2018 року про призначення пенсії на пільгових умовах.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Нововолинсько-Іваничівського об'єднаного управління пенсійного фонду України Волинської області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 704,80 грн.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статями 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням вимог підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» цього Кодексу. Апеляційна скарга може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач ОСОБА_1 (45312, Волинська область, Іваничівський район, село Осмиловичі, вулиця Молодіжна, будинок 13, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1).

Відповідач ОСОБА_4 об’єднане управління Пенсійного фонду України Волинської області (45400, Волинська область, місто Нововолинськ, бульвар Шевченка, 7, ідентифікаційний код 20124939).

ОСОБА_5 Костюкевич

Повне рішення суду складено 20.02.2019 року.