Рішення № 79967063, 13.02.2019, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/4156/18

РІШЕННЯ

іменем України

13 лютого 2019 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Тарновецького І.І.

за участю:секретаря судового засідання Бачок О.В. представника позивача - ОСОБА_1, представників відповідача - Коробчук Л.В., Калужської Н.О. розглянувши адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Головного управління ДФС у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимог, рішень,

ВСТАНОВИВ:

Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Хмельницькій області в якому просить:

визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення від 22.11.2018 року №0250861303, податкове повідомлення - рішення від 22.11.2018 року № 0250871303, вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 22.11.2018 року №0250881303, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 22.11.2018 року №0250891303.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем в період з 08. 10.2018 по 22.10.2018 року було проведено документальну планову виїзну перевірку ОСОБА_5 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладення трудових договорів, оформлення трудових відносин з працівниками за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 року, правильності нарахування. Обчислення та сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 року, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 29.10.2018 року №1589/22-01- 13-03/НОМЕР_2. Згідно висновків акту перевірки встановлено порушення:

- занижено суму податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується за результатами річного декларування, в розмірі 40877,91 грн. в т.ч. за 2016 рік 25445,59 грн., за 2017 рік 15432,32 грн.;

- занижено суму податкових зобов'язань з військового збору в розмірі 3406.49 грн. в т.ч. за 2016 рік 2120.47 грн., за 2017 рік 1286.02 грн.;

- занижено суму єдиного внеску, нарахованого з чистого оподатковуваного доходу у розмірі 22 %, що підлягає сплаті до бюджету всього на суму 49961,93 грн. в тому числі в 2016 році в розмірі 31100,20 грн., в 2017 році - 18861,73 грн.

На підставі встановлених в акті перевірки порушень відповідачем винесено:

- податкове повідомлення - рішення від 22.11.2018 року №0250861303, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем Податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 61316, 87 грн. (40877,91 грн. податкове зобов'язання, 20438,96 грн. - штрафні санкції);

- податкове повідомлення - рішення від 22.11.2018 року №0250871303, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем Військовий збір в сумі 4258,11 грн. (3406,49 грн. - податкове зобов'язання, 851,62 грн. штрафні санкції);

- вимога про сплату боргу (недоїмки) від 22.11.2018 року №0250881303, якою позивачу нараховано заборгованість зі сплати Єдиного внеску в сумі 49961,93 грн.

- рішення про застосування штрафних санкцій за донарахований відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 22.11.2018 року №0250891303, яким позивачу за наслідками донарахованого Єдиного внеску в сумі 49961,93 грн. застосовані штрафні санкції в розмірі 8106,21 грн.

Позивач вважає, що висновки викладені в актів перевірки не відповідають фактичним обставинам справи, а вказані податкові повідомлення-рішення є незаконними та такими, що підлягають скасуванню, у зв'язку із чим звернулась до суду з даним адміністративним позовом.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 11.12.2018 року відкрито провадження та призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

17.12.2018 року представником відповідача подано до суду відзив, в якому зазначено, що позивачем на порушення ч. 1 п. 3 розділу IV наказу Міністерства фінансів України "Про затвердження форми податкової декларації про майновий стан і доходи та Інструкції щодо заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи" від 02.10.2015 № 859, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.10.2015 року за № 1298/27743. ч. 5. ч. 6. ч. 8 п. 6 наказу Міністерства доходів і зборів "Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення" від 16.09.2013 №481, затвердженого в Міністерстві юстиції України 01.10.2013 року за № 1686/24218, п. 177.4. п. 177.10 ст. 177 Податкового кодексу України із змінами та доповненнями завищено вартість документально підтверджених витрат, пов'язаних з господарською діяльністю (вартість інших витрат, включаючи вартість виконаних робіт, наданих послуг), відображених в додатку Ф2 до податкової декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік у розмірі 167755,72 грн., за 2017 рік - 119466,97 грн., разом 287222.69 грн.

В результаті порушень, описаних вище, занижено суму податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується за результатами річного декларування, в розмірі 40877.91 грн.. в т.ч. за 2016 рік -25445,59 грн., за 2017 рік - 15432.32 грн.

Представник відповідача також зазначив, що оскільки, сума чистого оподаткованого доходу у відповідності із п. 177.2 ст. 177 та п. 163.1 ст. 163 ПКУ, є об'єктом оподаткування з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується суб'єктами господарювання за результатом річного декларування, військового збору, який сплачується відповідно до вимог пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX перехідних положень ПК України, та єдиного внеску у відповідності до частини 2 статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", де передбачено, що базою нарахування єдиного внеску дія платників є сума доходу, отриманого від здійснення господарської діяльності, що обкладається податком на доходи фізичних осіб, то посадовими особами відповідача правомірно прийнято податкові повідомлення - рішення від 22.11.2018 року №0250871303 та №0250861303, вимогу про сплату боргу по єдиному внеску №Ф-0250881303 та рішення №0250891303 про застосування штрафних санкцій.

Враховуючи вищезазначене, на думку представника відповідача, оскаржувані податкові повідомлення-рішення, вимога про сплату боргу (недоїмки), рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, винесені на підставі акту документальної планової виїзної перевірки ОСОБА_4, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи, правильності нарахування за період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року, акт № 1589/22-01-13-03/НОМЕР_2 від 29.10.2018 є правомірними та не підлягають скасуванню, а тому просить суд в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

14.01.2019 року позивачем подано до суду додаткові пояснення в яких вказано, що у період 2016-2017 років ФОП ОСОБА_4 перебувала на загальній системі оподаткування. В актів перевірки податковим органом зазначено, ФОП ОСОБА_4 завищено витрати у розмірі 287222,69 грн.

До такого висновку податковий орган дійшов у зв'язку з тим, що за його підрахунками витрати перевищили суму загального оподатковуваного доходу. У зв'язку з цим, завищені витрати податковий орган відніс до чистого оподатковуваного доходу та відповідно донарахував податок на доходи фізичних осіб зі штрафними санкціями, військовий збір зі штрафними санкціями, єдиний внесок та штрафні санкції за донарахування своєчасно не нарахованого єдиною внеску.

Проте, позивачка стверджує, що зазначені вище витрати понесені за рахунок власних коштів, які належали їй як фізичній особі.

Тобто, оскільки загальний оподатковуваний дохід за період 2016-2017 роки був недостатній, щоб покрити всі виграти від підприємницької діяльності ОСОБА_4 використала власні кошти фізичної особи.

Крім того позивач вказує, що ОСОБА_4 зареєстрована як фізична особа- підприємець та займається підприємницькою діяльністю з 27.04.2010 року, що підтверджується випискою з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців..

За час здійснення підприємницької діяльності (з 2010 року) ОСОБА_4 перебувала як на загальній так і на спрощеній системі оподаткування та отримувала прибуток. Крім того. ОСОБА_4 як фізична особа мала власні заощадження.

Через закінчення терміну зберігання, фінансова звітність по підприємницькій діяльності за період 2010 -2015 роки не збереглась.

На даний час, вдалось віднайти лише Книгу обліку доходів і витрат громадян - суб'єктів підприємницької діяльності (Форма № 10) за 2011 рік, зі змісту якої випливає, що лише в 2011 році ФОП ОСОБА_4, перебуваючи на спрощенім системі оподаткування отримала доходу в розмірі 462469,00 грн.

Згідно п. 177.2 статті 177 ПК України, об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи підприємця.

Іншого порядку обчислення чистого оподатковуваного доходу закон не визначає.

Натомість, податковий орган чистий оподаткований дохід визначив власним способом, як різницю між документально підтвердженими витратами пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця та загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі).

Крім того, як зазначає позивач, Податковий кодекс України не містить вимог, про те, що у разі коли документально підтверджені витрати перевищують загальний оподатковуваний дохід, то такі витрати є чистим оподаткованим доходом, та є об'єктом оподаткування.

Тобто, якщо при обчислені чистого оподатковуваного доходу отримуємо від'ємне значення, то чистий дохід відсутній, а відповідно відсутній об'єкт оподаткування та підстави для збільшення податкових зобов'язань.

11.02.2019 року представником відповідача також подано до суду додаткові пояснення, де зазначено, що відповідно до інформації, що знаходиться в базі даних ДФС України, вбачається, що починаючи з 2011 року ОСОБА_4 зареєстрована як фізична особа - підприємець та отримувала доходи виключно від підприємницької діяльності.

Будь - яких інших доходів, що є базою оподаткування в розумінні статті 164 ПКУ (спадщина, дарування, заробітна плата та ін..) протягом зазначеного проміжку часу ОСОБА_4 не отримувала, оскільки відсутні відомості в Єдиному Державному реєстрі фізичних осіб.

Проаналізувавши інформацію, що міститься в базі даних ДФС України, а саме податкову звітність фізичної особи - підприємця, що подана до податкового органу за місцем реєстрації, а саме: податкову декларацію про майновий стан та доходи із Додатком 5 до Декларації за 2012 рік, податкову декларацію про майновий стан та доходи із Додатком 5 до Декларації за 2013 рік, податкову декларацію про майновий стан та доходи із Додатком 5 до Декларації за 2014 рік, податкову декларацію про майновий стан та доходи із Додатком 5 до Декларації за 2015 рік, вбачається, що залишок сум чистого доходу підприємця, після сплати усіх податків становить у 2012 році - 1334,46 грн., у 2013 році - 114,70 грн., у 2014 році - 44889,22 грн., у 2015 році 34543,36 грн. Загальна сума отриманого доходу за 2012 - 2015 роки становить 80652,34 грн.

Крім того, відповідно до вимог пп. 177.11 ст. 177 ПКУ передбаченні, що фізичні особи - підприємці подають річну податкову декларацію у строк, визначений підпунктом 49.18.5 пункту 49.18 статті 49 цього Кодексу, в якій поряд з доходами від підприємницької діяльності мають зазначатися інші доходи з джерел їх походження з України та іноземні доходи.

Проаналізувавши інформацію, що міститься в розділі II Декларацій за попередні роки, що подані до контролюючого органу встановлено, що такі доходи відсутні.

Таким чином, на думку представника відповідача, оскільки неоплачені витрати позивача за 2016 та 2017 роки становлять 287222,69 грн., то сума отриманого чистого доходу за попередні роки у розмірі 80652,34 грн. не може погасити суму витрат, що зазначено позивачем.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, повністю та просила суд позов задовольнити з підстав викладених у позовній заяві та додаткових поясненнях.

Представники відповідача заперечували проти задоволення заявлених позовних вимог, вказували на правомірність оскаржуваних податкових повідомлень - рішень та просили відмовити у задоволенні позову з підстав викладених у відзиві на позов та додаткових поясненнях.

Заслухавши пояснення представника позивача, заперечення представників відповідача, повно та всебічно дослідивши матеріали справи у їх сукупності, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що на підставі наказу ГУ ДФС у Хмельницькій області №2717 від 19.09.2018 року ГУ ДФС у Хмельницькій області проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_4.

За результатом проведеної перевірки складено Акт № 1589/22-01-13-03/НОМЕР_2 від 29.10.2018 року "Про результати документальної планової виїзної перевірки ОСОБА_4, реєстраційний номер облікової картки НОМЕР_2 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладення трудових договорів, оформлення трудових відносин з працівниками за період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року".

Під час перевірки виявлено, що позивачем завищено загальну суму оподатковуваного доходу на суму 60123,17 грн., в т.ч. за 2016 рік на 26391,33 грн., за 2017 рік на 33731,84 грн. у зв'язку із завищенням вартості документально підтверджених витрат, пов'язаних із здійсненням діяльності, в розмірі 287222,69 грн.. в т.ч. в 2016 рік - 167755,72 грн., в 2017 року - 119466,97 грн., чим порушено вимоги п. 177.2 п. 177.4 ст. 177 ПКУ.

Відповідно до первинних документів, що надано до перевірки та інформації, що міститься в базі даних ДФС України, відповідачем встановлено наступне.

У період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року позивач здійснювала роздрібну торгівлю фармацевтичними товарами в спеціалізованих магазинах (КВЕД 47.73) та роздрібну торгівлю деталями та приладдям для автотранспортних засобів (КВЕД 45.32).

Відповідно до документів, що надані до перевірки контролюючим органом встановлено, що позивач здійснює свою діяльність за адресою АДРЕСА_3. (договір оренди приміщення від 01.01.2016 року та 01.01.2017 року № 1, укладеного із ФОП ОСОБА_7 РНОКПП НОМЕР_3) та за адресою АДРЕСА_2. (договір оренди від 01.01.2016 року та 01.01.2017 року № 2, укладеного із ФОП ОСОБА_7 РНОКПП НОМЕР_3).

Перевіркою також встановлено, що ФОП у своїй діяльності використовує належним чином зареєстрований Реєстратор розрахункових операцій (надалі -РРО) MINI-500.02ME, фіскальний № НОМЕР_4. заводський № ПБ57521257, місце використання РРО - Аптека, АДРЕСА_3..

Перевіркою встановлено, що позивач проводить розрахунки як через РРО, так і через розрахункові розрахунки, які відкриті у відділеннях Хмельницької філії ПАТ КБ "ПРИВАТ БАНК" про що належним чином повідомлено ДПІ за місцем обліку.

Перевіркою, також встановлено, що облік доходів і витрат позивачем ведеться в книзі обліку доходів та витрат, ведення якої передбачено вимогами п. 177.10 ст. 177 ПКУ, форма та порядок введення книги затверджено відповідно до "Порядку ведення книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність" затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 16.09.2013 року № 481 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.10.2013 року за №1686\24218.

Розрахункові операції, що проводяться через РРО за підсумками дня відображаються в книзі обліку розрахункових операцій, порядок ведення якої передбачено Порядком реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій, який затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 14 червня 2016 року № 547 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 05 липня 2016 року за № 920/29050 (попередня редакція затверджена Наказом Міністерства доходів і зборів України від 28.08.2013 pоку № 417 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 19 вересня 2013 року за № 1616/24148 "Про затвердження нормативно-правових актів щодо застосування реєстраторів розрахункових операцій та книг обліку розрахункових операцій").

Перевіркою також встановлено, що позивачем до контролюючого органу подавалися податкові декларації про майновий стан та доходи за 2017 рік від 06.02.2018 року та за 2016 рік від 06.02.2017 року.

Проаналізувавши інформацію, що міститься в податкових деклараціях встановлено наступне.

Відповідно до додатку 2 до податкової декларації про майновий стан та доходи за 2017 рік позивачем задекларовано наступну інформацію: сума одержаного доходу 2961146,15 грн., вартість документально підтверджених витрат складає 2891027,04 грн., сума чистого оподатковуваного доходу становить 70119,11 грн.

Відповідно до додатку 2 до податкової декларації про майновий стан та доходи за 2016 рік позивачем задекларовано наступну інформацію: сума одержаною доходу 2541721.90 грн., вартість документально підтверджених витрат складає 2458447,76 грн., сума чистого оподатковуваного доходу - становить 83274,14 грн.

Проаналізувавши первинні документи, що надані до перевірки, та інформацію, що відображена в книзі обліку доходів і витрат відповідачем встановлено, що позивачем завищено загальний оподатковуваний дохід на 60123,17 грн., в т.ч. за 2016 рік на 26391,33 грн., за 2017 рік на 33731,84 грн. та завищено вартість документально підтверджених витрат, пов'язаних із здійсненням діяльності, на суму 287222,69 грн., в т.ч. в 2016 році - 167755,72 грн.. в 2017 році - 119466,97 грн.

Даний висновок зроблено з наступного.

Згідно денних Z-звітів, періодичних скорочених звітів РРО, виписок банку по розрахункових рахунках за період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року, сума одержаного доходу складає 5442744,88 грн.: в тому числі 2016 рік - 2515330.57 грн.. 2017 рік - 2927414.31 грн.

Перевіркою встановлено, що позивачем в порушення вимог п. 177.2 ст. 177 ПКУ завищено загальний оподатковуваний дохід (виручка у грошовій та не грошовій формі) на суму 60123,17 грн.. в т.ч. за 2016 рік на 26391,33 грн., за 2017 рік на 33731,84 грн.

Досліджуючи документально підтверджені витрати позивача, відповідачем встановлено наступне.

Відповідно до даних Книги обліку доходів і витрат, сума витрат, пов'язаних з придбанням товарів (робіт, послуг) складає в 2016 році 2393967,58 грн., в 2017 році - 2643237,49 грн., разом - 5037205,07 грн.

Згідно відомостей на нарахування та виплату заробітної плати працівникам, виплачено заробітної плати найманим особам в 2016 році - 37381,17 грн., в 2017 році - 115892,09 грн., разом - 153273,26 грн. Перераховано до бюджету, відповідно до платіжних доручень, податку на доходи фізичних осіб із заробітної плати в 2016 році - 4542,31 грн., в 2017 році - 22155,05 грн., разом - 26697,36 грн.; військового збору із заробітної плати в 2016 році - 643,01 грн., в 2017 році - 1870,25 грн., разом - 2513,26 грн.: єдиного внеску в 2016 році - 9215,22 грн., в 2017 році - 26646,40 грн., разом - 35861,62 грн. Отже, витрати на оплату праці найманих осіб в 2016 році становлять - 51781,71 грн., в 2017 році - 166563,79 грн., разом - 218345,50 грн.

ФОП ОСОБА_4 отримано доходу (згідно денних Z-звітів, періодичних скорочених звітів РРО, виписок банку по розрахунковим рахункам) всього в розмірі 5442744,88 грн. (2016 рік - 2515330,57 грн., 2017 рік - 2927414,31 грн.) При цьому, оплачено витрат на придбання ТМЦ та виплату заробітної плати з відрахуваннями (згідно виписок банку по розрахунковим рахункам, платіжних доручень, відомостей на нарахування та виплату заробітної плати працівникам) в розмірі 5255550,57 грн. (2016 року -2445749,29 грн., 2017 рік - 2809801,28 грн.).

Отже, за висновками контролюючого органу, залишок отриманого доходу (після оплати вартості ТМЦ та виплати заробітної плати найманим працівникам з відрахуваннями) складає 187194,31 грн., в т.ч. 2016 рік - 69581,28 грн., 2017 рік - 117613,03 грн. При цьому, в деклараціях про майновий стан та доходи відображено вартість інших витрат, включаючи вартість виконаних робіт, наданих послуг всього 474417,00 грн., в т.ч. 2016 рік - 237337,00 грн.. 2017 рік - 237080,00 грн.

Враховуючи викладене вище, не оплачені інші витрати складають 287222,69 грн., в т.ч. 2016 рік - 167755,72 грн., 2017 рік - 119466,97 грн.

Отже, за висновками контролюючого органу, платником на порушення ч. 1 п. 3 розділу IV наказу Міністерства фінансів України "Про затвердження форми податкової декларації про майновий стан і доходи та Інструкції щодо заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи" від 02.10.2015 № 859, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.10.2015 за № 1298/27743, ч. 5. ч. 6. ч. 8 п. 6 наказу Міністерства доходів і зборів "Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення" від 16.09.2013 №481, затвердженого в Міністерстві юстиції України 01.10.2013 року за № 1686/24218, п. 177.4. п. 177.10 ст. 177 Податкового кодексу України із змінами та доповненнями завищено вартість документально підтверджених витрат, пов'язаних з господарською діяльністю (вартість інших витрат, включаючи вартість виконаних робіт, наданих послуг), відображених в додатку Ф2 до податкової декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік у розмірі 167755,72 грн., за 2017 рік - 119466,97 грн., разом 287222.69 грн.

В результаті порушень, описаних вище, занижено суму податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується за результатами річного декларування, в розмірі 40877,91 грн.. в т.ч. за 2016 рік -25445,59 грн., за 2017 рік - 15432,32 грн.

На підставі встановлених та зазначених вище порушень податкового законодавства виявлених в ході проведення перевірки позивача, відповідачем прийнято оскаржені:

податкове повідомлення - рішення від 22.11.2018 року №0250861303, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем Податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 61316, 87 грн. (40877,91 грн. податкове зобов'язання, 20438,96 грн. - штрафні санкції);

податкове повідомлення - рішення від 22.11.2018 року №0250871303, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем Військовий збір в сумі 4258,11 грн. (3406,49 грн. - податкове зобов'язання, 851,62 грн. штрафні санкції);

- вимога про сплату боргу (недоїмки) від 22.11.2018 року №0250881303, якою позивачу нараховано заборгованість зі сплати Єдиного внеску в сумі 49961,93 грн.

- рішення про застосування штрафних санкцій за донарахований відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 22.11.2018 року №0250891303, яким позивачу за наслідками донарахованого Єдиного внеску в сумі 49961,93 грн. застосовані штрафні санкції в розмірі 8106,21 грн.

Позивач не погоджується з такими висновками контролюючого органу, зробленими відповідачем в результаті проведення перевірки та винесеним податковими повідомленнями - рішеннями, а також вимогою про сплату боргу (недоїмки) та рішенням про застосування штрафних санкцій, у зв'язку із чим звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

За містом пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто річниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними господарською діяльністю такої фізичної особи підприємця.

Відповідно до пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України, до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних і отриманням доходів, належать: витрати, до складу яких включаються вартість сировини, матеріалів, товарів, щo утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат; витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена зa домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу); обов'язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників у випадках, передбачених законодавством: суми податків, зборів, які пов'язані з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи - підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на майно); суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою - підприємцем, одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, які пов'язані з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця: інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1 - 177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково - касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Згідно з пунктом 2 статті 3 закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні" фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються наданих бухгалтерського обліку.

Частиною 1 статті 9 закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Як встановлено в ході судового розгляду, під час проведення перевірки правильності визначення вартості документально підтверджених витрат, пов'язаних із здійсненням діяльності, відображених у додатку Ф2 до податкової декларації про майновий стан і доходи, встановлено їх завищення в розмірі 287222,69 грн. в тому числі в 2016 році - 167755,72 грн., в 2017році - 119466,97 грн.

Відповідно до акту перевірки відповідач встановив, що відповідно до даних Кииги обліку доходів і втрат ФОП ОСОБА_4, сума витрат пов'язаних з господарською діяльністю, пов'язаних з придбанням товарів (робіт, послуг) складає в 2016 році - 2393967,58 грн., в 2017 році 2643237,49 грн., разом - 5037205,07 грн.

При цьому, як встановлено в ході судового розгляду, позивачем оплачено витрат на придбання ТМЦ та виплату заробітної плати з відрахуваннями (згідно виписок банку по розрахунковим рахункам) в розмірі 5255550,57 грн. (2016 року - 2445749,29 грн., 2017 року - 2809801,28 грн.).

Відповідач вважає, що залишок отриманого доходу (після оплати вартості ТМЦ та виплати заробітної плати з відрахуваннями) складає 187194,31 грн. (2016 рік - 69581,28 грн. 2017 рік - 117613,03 грн.). При цьому, в деклараціях про майновий стан та доходи відображено вартість інших витрат включаючи вартість виконаних робіт наданих послуг всього - 474417 грн. (2016 рік - 237337 грн., 2017 рік - 237080 грн.).

Враховуючи вище вказане відповідач вважає, що неоплачені позивачем інші виграти складають 287222,69 грн. (2016 року - 167755,72 грн., 2017 року - 119466,97 грн.).

Проте відповідач не зазначає в акті перевірки, які саме витрати завищено та не враховуються ним, вказуючи в акті перевірки, що це інші виграш пов'язані з виконанням робіт, наданням послуг.

Суд встановив, що відповідно до наявних в матеріалах справи договорів оренди приміщення №1 від 01.01.2016 року, №2 від 01.01.2016 року, №1 від 01.01.2017 року та №2 від 01.01.2017 року позивач у своїй підприємницькій діяльності використовує, орендовані приміщення, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_3. (договір оренди приміщення від 01.01.2016 року та 01.01.2017 року № 1, укладеного із ФОП ОСОБА_7.) та за адресою АДРЕСА_2. (договір оренди від 01.01.2016 року та 01.01.2017 року № 2, укладеного із ФОП ОСОБА_7.).

Відповідно до вказаних договорів оренди приміщень, загальна сума орендної плати за місяць складає 19500,00 грн., а за перевіряємий період 2016-2017 роки становить 468000,00 грн.

Як встановлено судом, в 2016-2017 роках позивачем оплачено інші витрати, зокрема: щодо наданих послуг оренди приміщень згідно вказаних договорів, за рахунок власних заощаджень, як фізичної особи.

Оплата наданих послуг оренди підтверджується актами та квитанціями до прибутковим касових ордерів, які містяться в матеріалах справи.

Таким чином, сума відображених в деклараціях витрат підтверджена позивачем документально.

До висновку, що ФОП ОСОБА_4 завищено витрати в розмірі 287222,69 грн. податковий орган дійшов у зв'язку з тим, що за його підрахунками витрати перевищили суму загального оподатковуваного доходу. У зв'язку з цим, завищені витрати податковий орган відніс до чистого оподатковуваного доходу та відповідно донарахував податок на доходи фізичних осіб зі штрафними санкціями, військовий збір зі штрафними санкціями, єдиний внесок та штрафні санкції за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

При цьому, позивач стверджує, що зазначені вище витрати по оренді приміщень понесено за рахунок власних коштів, які належали їй як фізичній особі.

Тобто, оскільки загальний оподатковуваний дохід за період 2016-2017 року був недостатній, щоб покрити всі виграти від підприємницької діяльності, ОСОБА_4 використала власні кошти фізичної особи.

Суд не погоджується із твердженнями відповідача, про те, що оскільки неоплачені витрати позивача за 2016 та 2017 роки становлять 287222,69 грн., то сума отриманого чистого доходу за попередні роки у розмірі 80652,34 грн. не може погасити суму витрат, що зазначена позивачем та зазначає наступне.

Як встановлено з матеріалів справи, ОСОБА_4 здійснює підприємницьку діяльність з 2010 року та отримувала прибуток. Крім того, ОСОБА_4, як фізична особа ймовірно мала власні заощадження.

Так, відповідно до наданої позивачем Книги обліку доходів і витрат громадян- суб'єктів підприємницької діяльності (Форма № 10) за 2011 рік, зі змісту якої, суд встановив, що лише в 2011 році ФОП ОСОБА_4, перебуваючи на спрощеній системі оподаткування отримала доходу в розмірі - 462469.00 грн.

Вказані обставини, дають підстави вважати, що ОСОБА_4, як фізична особа, мала відповідні власні заощадження, отриманні в ході провадження підприємницької діяльності, тому на думку суду, ОСОБА_4 використала власні кошти, як фізична особа, для оплати орендованих приміщень у 2016-2017 роках, що використовуються ФОП ОСОБА_4 у зв'язку з неможливістю здійснити таку оплату з коштів отриманих від підприємницької діяльності.

Відповідно зазначені витрати були внесені до даних Книги обліку доходів і втрат ФОП ОСОБА_4, відтак податковий орган чистий оподаткований дохід визначив власним способом, як різницю між документально підтвердженими витратами пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця та загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі).

Однак, Податковий кодекс України не містить вимог, про те, що у разі коли документально підтверджені витрати перевищують загальний оподатковуваний дохід, то такі витрати є чистим оподаткованим доходом, та є об'єктом оподаткування.

При цьому, суд звертає увагу, що жодною нормою Податкового кодексу України та жодними нормами чинного законодавства України, не забороняється використання та залучення у підприємницькій діяльності власних коштів фізичної особи-підприємця.

Таким чином, якщо при обчислені чистого оподатковуваного доходу виходить від'ємне значення, то відповідно це вказує на відсутність чистого доходу, а відтак і на відсутність об'єкту оподаткування та відповідно підстав для збільшення податкових зобов'язань.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що контролюючим органом безпідставно нараховано позивачу податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі - 61316,87 грн., у зв'язку з чим податкове повідомлення рішення від 22.11.2018 року №0250861303 є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно з пунктом 16.1. підрозділу 10. розділу XX Податкового кодексу України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеною підпунктом 1.2 цього пункту. Отже об'єктом оподаткування військового збору є чистий оподатковуваний дохід.

Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 4 закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, у тому числі, ті які обрали спрощену систему оподаткування.

Частиною 2 статті 7 цього Закону передбачено, що базою нарахування єдиного внеску для платників, зазначених в частині 4 пункту 1 статті 4 Закону є сума доходу (прибутку), отриманого від здійснення господарської діяльності, що обкладається податком на доходи фізичних осіб.

Оскільки податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 61316,87 грн., згідно податкового повідомлення-рішення від 22.11.2018 року №0250861303 нараховано позивачу безпідставно, то відповідно, нарахування позивачу суми військового збору є також безпідставним.

Таким чином, податкове повідомлення рішення від 22.11.2018 року №0250871303, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем Військовий збір в сумі 4258,11 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до пункту 3 частини 11 статті 25 закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" за донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

За змістом підпункту 14.1.7 статті 14, підпункту 17.1.7 статті 17 Податкового кодексу України платник податків має право на оскарження рішень контролюючих органів в порядку і строки, які встановлені цим Кодексом за процедурами адміністративного оскарження, або в судовому порядку.

Враховуючи зазначене, донарахування контролюючим органом податкового зобов'язання з податку па доходи фізичних осіб згідно податкового повідомлення-рішення від 22.11.2018 року №0250861303 є безпідставним то відповідно вимога про сплату боргу (недоїмки) від 22.11.2018 року №0250881303, якою позивачу нараховано заборгованість зі сплати Єдиного внеску в сумі 49961,93 грн. та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 22.11.2018 року №0250891303, яким позивачу за наслідками донарахованого Єдиного внеску в сумі 49961,93 грн. застосовані штрафні санкції в розмірі 8106,21 грн. на переконання суду також є безпідставними.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

При цьому, відповідач доказів на спростування вищенаведених обставин, всупереч вимогам ч. 2 ст. 77 КАС України, суду не надав.

Враховуючи зазначене, оцінюючи у сукупності встановлені обставини та перевіривши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що оскільки, податковим органом помилково вирахувано чистий оподаткований дохід, як різницю між документально підтвердженими витратами пов'язаними з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця та загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі), а Податковий кодекс України не містить вимог чи заборон, про те, що у разі коли документально підтверджені витрати перевищують загальний оподатковуваний дохід, то такі витрати є чистим оподаткованим доходом, та є об'єктом оподаткування, суд приходить до висновку, що винесені Головним управлінням ДФС у Хмельницькій області податкові повідомлення-рішення від 22.11.2018 № 0250861303, № 0250871303, вимога про сплату боргу (недоїмки) від 22.11.2018 № Ф-0250881303 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 22.11.2018 № 0250891303 є протиправними та підлягають до скасування, а тому на переконання суду наявні всі підстави для задоволення позовних вимог Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4.

У зв'язку із задоволенням позовних вимог, з врахуванням положень ст. 139 КАС України, суд приходить до висновку, що на користь позивача необхідно стягнути судовий збір в розмірі 1236,43 грн., за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Хмельницькій області.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 22.11.2018 № 0250861303, № 0250871303, вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 22.11.2018 № Ф-0250881303 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 22.11.2018 № 0250891303.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Хмельницькій області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 судові витрати в сумі 1236 (одна тисяча двісті тридцять шість) грн. 43 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 15 лютого 2019 року

Позивач:Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2) Відповідач:Головне управління ДФС у Хмельницькій області (вул. Пилипчука, 17, Хмельницький, Хмельницька область, 29000 , код ЄДРПОУ - 39492190)

Головуючий суддя І.І. Тарновецький