Ухвала суду № 79891477, 11.02.2019, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

308/8677/17

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11.02.2019 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі

головуючої судді Бенца К.К.,

при секретарі судового засідання – Вереш А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Ужгород скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ « Ві Ей ОСОБА_1 » , заінтересована особа : державний виконавець Ужгородського МВ ДВС Головного територіального управління юстиції в Закарпатській області ОСОБА_2, Ужгородський МВ ДВС Головного територіального управління юстиції в Закарпатській області, ОСОБА_3 на дії та рішення державного виконавця Ужгородського МВ ДВС Головного територіального управління юстиції в Закарпатській області ОСОБА_2 під час виконання судового рішення , скасування постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 29.06.2017 року та зобов’язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2017 року Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ « Ві Ей ОСОБА_1 », заінтересована особа : державний виконавець Ужгородського МВ ДВС Головного територіального управління юстиції в Закарпатській області ОСОБА_2, Ужгородський МВ ДВС Головного територіального управління юстиції в Закарпатській області, ОСОБА_3 звернулася до суду зі скаргою в порядку ст. 383 ЦПК України ( в редакції, що діяла на час звернення до суду) на дії та рішення державного виконавця Ужгородського МВ ДВС Головного територіального управління юстиції в Закарпатській області ОСОБА_2 під час виконання судового рішення , скасування постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 29.06.2017 року та зобов’язання вчинити певні дії.

Мотивуючи вимоги скарги, заявник вказує на те, що постановою старшого державного виконавця Ужгородського МВ ДВС Головного територіального управління юстиції в Закарпатській області 11.02.2016 року відкрито виконавче провадження №50120861 з примусового виконання виконавчого листа № 308/20381/13-ц виданого Ужгородським міськрайонним судом 08.08.2014 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ « Ві Ей ОСОБА_1 » суми заборгованості за кредитним договором та сплачену суму судового збору. 29.06.2017 року державним виконавцем Мигович М.М. у вказаному виконавчому провадженні №50120861 було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу з підстав передбачених п.2 ч.1 ст. 37 ЗУ “Про виконавче провадження”. Підставою для повернення виконавчого документа зазначено те , що у боржника відсутнє майно на яке можливо звернути стягнення і заходи здійснені державним виконавцем щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними. Разом з тим заявник вказує, що підтверджуючих документів про вчинення виконавчих дій зазначених у постанові не додано.

Заявник вважає такі дії державного виконавця по винесенню постанови про повернення виконавчого документа стягувачу по відношенню до стягувача незаконними та протиправними.

Заявник вказує, що постанова про повернення виконавчого документа є передчасною з огляду на те, що державний виконавець не здійснював перевірки майнового стану боржника у відповідності до норм ЗУ “Про виконавче провадження”. Державним виконавцем всупереч вимогам ЗУ “Про виконавче провадження” вжито не всіх заходів для фактичного виконання рішення суду з примусового виконання виконавчого листа. Заявник вважає дії державного виконавця незаконними, оскільки державним виконавцем винесено постанову всупереч приписам ЗУ “Про виконавче провадження”, державним виконавцем не здійснені заходи , щодо розшуку майна, на яке можливо звернути стягнення , державний виконавець не звернувся до суду з поданням про примусове проникнення до житла боржника для опису майна , з поданням про розшук Боржника, з поданням до суду про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, тощо. Заявник зазначає, що, не було здійснено весь обсяг дій, передбачених діючим законодавством, для виконання судового рішення, що потягло за собою порушення прав заявника. Окрім того, заявник вказує на те, що постанова від 29.06.2017 року , надана до поштового відділення тільки 08.08.2017 року та отримана Банком 15.08.2017 року, що підтверджується відстеженням пересилання поштового відправлення. На підставі викладеного представник заявника просить суд: визнати дії державного виконавця Ужгородського МВ ДВС Головного територіального управління юстиції в Закарпатській області ОСОБА_2, що полягають у постановленні постанови про повернення виконавчого документа стягувачу неправомірними; скасувати постанову державного виконавця від 29.06.2017 року у виконавчому провадженні №50120861 про повернення виконавчого документа стягувачу та зобов’язати державного виконавця Ужгородського МВ ДВС Головного територіального управління юстиції в Закарпатській області ОСОБА_2 відновити виконавче провадження та провести виконавчі дії у відповідності до вимог ЗУ “Про виконавче провадження” з примусового виконання виконавчого листа № 308/20381/13-ц від 08.08.2014 року.

Представник заявника ( стягувача) в судове засідання не з’явився , хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку, про причини неявки суд не повідомляв, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Заінтересована особа - державний виконавець Мигович М.М. - у судовому засіданні заперечив проти задоволення вимог скарги з підстав викладених у письмовому відзиві. Надав пояснення аналогічні викладеним у письмовому відзиві. Зокрема вказав на те, що оскаржувана постанова була винесена правомірно, відповідно до вимог Закону. Ним, як державним виконавцем, вжито зходів щодо виконання виконавчого документу, однак у боржника відсуінє майно, на яке можливо звернути стягнення, відсутні відкриті рахунки у банківських установах, відсутні джерела доходів, а заходи здійснені виконавцем щодо виявлення такого майна, виявились безрезультатними, що салою підставою для прийняття постанови про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст. 37 ЗУ “Про виконавче провадження”. Заперечуючи проти доводів представника заявника викоалених у скарзі, вказав, що необхідності у внесенні дл суду подання про примусове проникнення до житла не було, оскільки майновий стн за місцем проживання боржника державним виконавцем перевірено. Просив відмовити у задоволенні скарги. Після оголошеної в судовому засіданні перерви в наступне судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив.

Заінтересована особа - боржник ОСОБА_3 у судове засідання не з’явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку, про причини неявки суд не повідомляв, клопотань про відкладення розгляду справи та відзив до суду не надходили.

З огляду на те, що згідно ч.2 ст.450 Цивільного процесуального кодексу України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду, суд дійшов висновку, що не зважаючи на неявку представників стягувача боржника та ВДВС, скарга Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ « Ві Ей ОСОБА_1 » може бути розглянута судом у судовому засіданні 11.02.2019 року.

Заслухавши пояснення державного виконавця Мигович М.М., вивчивши та перевіривши в судовому засіданні матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується скарга, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Згідно ст. ст. 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Як вбачається із змісту скарги, така подана в порядку ст. 383 ЦПК України.

15.12.2017 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2147-VIII від 03.10.2017 року, котрим ЦПК України викладено в новій редакції.

З огляду на вищевикладене, при вирішенні вимог скарги , слід керуватися положеннями Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017 року.

Згідно зі ст. 383 ЦПК України ( в редакціі , яка діяла станом на час звернення до суду із скаргою ) сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Згідно зі ст. 447 ЦПК України в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017 року сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Умови і порядок виконання рішень судів, що підлягають примусовому виконанню, визначені Законом України «Про виконавче провадження».

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень покладається саме на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини виконання судових рішень розглядається як невідємна частина судового розгляду в розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Європейський суд неодноразово робив висновок, що це право стало б ілюзорним у разі, коли б правова система держави допускала, щоб остаточне, обовязкове, судове рішення залишалося невиконаним. Це призвело б до ситуації, несумісної з принципом верховенства права.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав про те, що виконання судового рішення є невідємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплексдій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012) ; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 № П-рп/2012).

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року № 1404-VIII передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, щовизначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з п. 2, 3, 5 ч. 1 ст. 2 Закону, виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: обовязковості виконання рішень; законності; справедливості, неупередженості та об'єктивності.

Статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження» законодавець встановив обов'язки і права виконавців, обов'язковість вимог виконавців.

Відповідно до ч.1 ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Як встановлено судом , на підставі рішення Ужгородського міськрайонного суду від 10.04.2014 року по справі за позовом ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний банк» до ОСОБА_3 про стягнення кредитної заборгованості за кредитним договором, 08.08.2014 року Ужгородським міськрайонним судом був виданий виконавчий лист про стягнення заборгованості з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний банк» суму заборгованості та суму судового збору.

Судом встановлено, що 11.02.2016 року постановою старшого державного виконавця Ужгородського МВ ДВС ГТУЮ в Закарпатській області ОСОБА_4 відкрито виконавче провадження №50120861 з примусового виконання виконавчого листа № 308/20381/13-ц виданого Ужгородським міськрайонним судом 08.08.2014 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «ВіЕйБі» заборгованості за кредитним договором та суму судового збору.

ОСОБА_3 наданий строк до 18 лютого 2016 року для добровільного виконання рішення .

Державним виконавцем після відкриття провадження у справі було вжито ряд заходів по виконанню рішення cуду.

11.02.2016 року державним виконавцем було накладено арешт на все майно боржника , і зазначена постанова була направлена для виконання в органи і установи.

22.11.2016 року з метою вивчення майнового стану боржника були направлені запити до ТСЦ 2141 Регіонального сервісного центру МВС України у Закарпатській області; Управління Держгнокадстру в Ужгородському районі Закарпатської області, Державної інспекціі сільського господарства, ГУ ДМС України в Закарпатській області; Головне управління статистики в Закарпатській області; Ужгородський міський центр зайнятості.

Згідно відповіді ТСЦ 2141 Регіонального сервісного центру МВС України у Закарпатській області від 06.12.2016 року , згідно бази даних підсистеми НАІС Єдиного державного реєстру МВС транспортні засоби зареєстрованими не значаться.

Інших відповідей з запитуваних установ матеріали справи не містять.

22.03.2017 року державним виконавцем зроблені запити до Державної фіскальної служби про номе-ра рахунків, відкритих фізичними особами-підприємцями та про джерела отримання доходів відносно боржників-фізичних осіб, до Пенсійного фонду України щодо осіб-боржників, які отримують пенсію та осіб боржників, які працюють за трудовими та цивільно-правовими договорами, про останнє місце роботи.

Згідно відповідей ПФУ інформації відносно ОСОБА_3 не знайдено.

Згідно відповіді Державної фіскальної служби інформація про номера рахунків, відкритих фізичними особами - підприємцями відносно ОСОБА_3 - відсутня.

23 березня 2017 року надана відповідь Державної фіскальної служби про отримання боржником доходу у виді заробітної плати та про місце роботи за останній звітний період.

Тільки 22.06.2017 року керівнику ТОВ «Шаян» (як роботодавцю боржника) та ТОВ “ АВЕ Ужгород” направлено вимоги державного виконавця № 19-45854861/17 та № 19-45854861/17 в порядку статей 68,69,70 та 74 Закону України «Про виконавче провадження».

26.06.2017 року надійшла відповідь директора ТОВ «Шаян» про звільнення боржника ОСОБА_3 з роботи 12.09.2016 року за власним бажанням.

В червні 2017 року надійшла відповідь директора ТОВ «АВЕ Ужгород» про звільнення боржника ОСОБА_3 з роботи 18.11.2016 року ( наказ № 279/01-2 від 18.11.2016 року)

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек від 30.03.2017 року відомості стосовно боржника відсутні.

Згідно акту державного виконавця від 29.06.2017 року засвідчено, що при виході державного виконавця за участі понятих за місцем проживання боржника, у боржника відсутнє майно на яке можливо звернути стягнення в рахунок погашення заборгованості по виконавчому документу.

29.06.2017 року державним виконавцем Мигович М.М. в межах виконавчого провадження №50120861 винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу з підстав передбачених п.2 ч.1 ст. 37 ЗУ “Про виконавче провадження”.

Підставою для повернення виконавчого документа стягувачу державним виконавцем було вказано п. 2 ч. 1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження», а саме у боржника відсутнє майно на яке можливо звернути стягнення і заходи здійснені державним виконавцем щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Вважаючивинесенупостановупередчасною,винесену з порушенням положень Закону України «Про виконавче провадження» банк звернувся до суду зі скаргою.

Відповідно до ч. 8 ст. 52 ЗУ «Про виконавче провадження» ( в редакції Закону, яка діяла на час винесення постанови про відкриття виконавчого провадження), державний виконавець проводить перевірку майнового стану боржника не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку для самостійного виконання. У подальшому така перевірка проводиться державним виконавцем кожні два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, кожні три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Як встановлено судом ОСОБА_3 наданий строк до 18 лютого 2016 року для добровільного виконання рішення .

При цьому судом зазначається, що державним виконавцем дії щодо виконання рішення Ужгородського міськрайонного суду від 10.04.2014 року у період з 19.02.2016 року (наступний робочий день після закінчення строку для самостійного виконання) по 22.11.2016 (дату направлення запитів до ТСЦ 2141 Регіонального сервісного центру МВС України у Закарпатській області; Управління Держгнокадстру в Ужгородському районі Закарпатської області, Державної інспекціі сільського господарства, ГУ ДМС України в Закарпатській області; Головне управління статистики в Закарпатській області; Ужгородський міський центр зайнятості) , а також у період з 23.11.2016 року по 22.03.2017 року (дату направлення запитів до Державної фіскальної служби про номера рахунків, відкритих фізичними особами-підприємцями та про джерела отримання доходів відносно боржників-фізичних осіб та до Пенсійного фонду України ) фактично не здійснювалось.

Згідно ч. 5 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року № 1404-VIII під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України разом із державними органами, які забезпечують їх ведення.

Частинами 4, 5 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що перебувають на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України.

Відповідно до п. 1 ст. 11 ЗУ «Про виконавче провадження», строки у виконавчому провадженні - це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов'язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію. Строки у виконавчому провадженні встановлюються законом, а якщо вони не визначені законом - встановлюються виконавцем.

Судом встановлено, що ЗУ «Про виконавче провадження» не передбачено конкретних строків, на протязі яких державний виконавець повинен здійснити всі необхідні заходи в межах виконавчого провадження щодо фактичного виконання рішення суду.

Згідно з п. 5 ст. 48 ЗУ «Про виконавче провадження» визначає, що у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення.

Згідно ч. 8 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року № 1404-VIII виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження, у подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 37 «Про виконавче провадження», виконавче провадження припиняється, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними. Про наявність обставин, зазначених у пунктах 2-6 частини першої цієї статті, виконавець складає акт.

Наразі суд зазначає, що у оскаржуваній постанові державним виконавцем зазначається, що у боржника відсутнє майно на яке можливо звернути стягнення і заходи здійснені державним виконавцем щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

При цьому наявні у матеріалах справи докази вчинення окремих дій щодо виявлення майна та коштів боржника, без встановлення та дослідження обставин, що державним виконавцем проводилась перевірка майнового стану боржника з відповідною періодичністю, встановленою ч. 8 ст, 48 Закону України "Про виконавче провадження», не свідчить про належне виконання державним виконавцем своїх обов'язків щодо розшуку майна боржника та здійснення заходів, необхідних для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення суду.

З доданих до суду копій виконавчого провадження не вбачається вчинення державним виконавцем всіх повних, належних та обєктивних виконавчих дій для виконання рішення суду , з урахуванням, зокрема, вимог ч. 8 ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження".

Згідно з вимогами ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду якджерело права.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.06.2004 у справі «Півень проти України» суд вказав, що право на судовий розгляд, гарантований ст. 6 Конвенції, захищає також виконання остаточних та обов'язкових судових рішень, які в країні, що поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи при цьому шкоди одній зі сторін.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 по справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина «судового розгляду». У рішенні від 17.05.2005р. по справі «Чіжов проти України» (заява № 6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії § 1 ст. 6 Конвенції. Затримка у виконанні рішення може бути виправдана за виняткових обставин. Але затримка не повинна бути такою, що позбавляє сутності право, яке захищається п. 1 ст. 6 Конвенції («ОСОБА_5 Головного0 проти Італії», заява № 22774/93, § 74, ЄСПЛ 1999-V).

Згідно Рішення Європейського суду з прав людини від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції», Європейський суд наголосив, що відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, невиконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду». Європейський суд також зазначив, що адміністративні органи є складовою держави, яка керується принципом верховенства права, а відтак інтереси цих органів збігаються з необхідністю належного здійснення правосуддя. Якщо адміністративні органи відмовляються або неспроможні виконати рішення суду, чи навіть зволікають з його виконанням, то гарантії, надані статтею 6 стороні на судовому етапі, втрачають свою мету.

Cуд зазначає, що матеріали справи підтверджують перебування виконавчого документа № 308/20381/13-ц виданого Ужгородським міськрайонним судом 08.08.2014 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «ВіЕйБі» заборгованості за кредитним договором та суму судового збору на виконанні в Ужгородському МВ ДВС ГТУЮ в Закарпатській області ще починаючи з 11.02.2016 року. На момент звернення скаржника з відповідною скаргою до суду, зазначене судове рішення не виконано.

Матеріали справи не містять даних про направлення державним виконавцем чергових запитів з метою повторної перевірки майнового стану боржника, як це визначено положеннями статті 48 ЗУ «Про виконавче провадження».

Аналізуючи матеріали справи, необхідно дійти висновку, що останні не містять будь-яких даних про дотримання державним виконавцем вимог ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» в частині здійснення періодичних перевірок майнового стану боржника на предмет виявлення в нього нерухомого та рухомого майна.

Натомість, при примусовому виконанні судового рішення державний виконавець обмежився направленням запитів до відповідних компетентних органів лише один раз, не забезпечивши в подальшому визначеної законом перевірки не рідше ніж один раз на два тижні для виявлення рахунків боржника та одного разу на три місяці перевірку для виявлення нерухомого та рухомого майна боржника, його майнових прав і отримання інформації щодо його доходів.

Відповідно до ч.1 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Здійснюючи судовий контроль за виконанням судових рішень, суд зобов'язаний перевіряти дотримання державним виконавцем вимог ЗУ «Про виконавче провадження».

Виходячи з наявних матеріалів справи, судом встановлено, що в порушення вимог ч.8 ст.48 Закону України "Про виконавче провадження" державним виконавцем порушений обов'язок перевірки щодо виявлення рахунків боржника не рідше ніж один раз на два тижні та виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника не рідше одного разу на три місяці.

Відповідно до ч.2 ст.451 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржуванірішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобовязує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

З огляду на вище встановлені обставини , керуючись наведеними приписами процесуального та матеріального законодавства, суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення - постанова державного виконавця про повернення виконавчого документу прийнята з порушенням положень Закону України «Про виконавче провадження», в тому числі у зв'язку з тим, що державним виконавцем не вчинено всіх можливих та необхідних дій вчасно та періодично, щодо виконання рішення суду , при тому, що виконавче провадження № 50120861 тривало понад рік, чим саме порушив право стягувача.

Відтак дії державного виконавця Ужгородського МВ ДВС Головного територіального управління юстиції в Закарпатській області ОСОБА_2 щодо винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві № 50120861 від 29.06.2017 року судом визнаються неправомірними, а відповідна постанова підлягає скасуванню.

Що стосується вимоги представника заявника про зобовязання державного виконавця відновити виконавче провадження суд вважає, що у цій частині скарги необхідно відмовити з наступних підстав.

Згідно ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця непізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення. У разі відновлення виконавчого провадження стягувач, суд або орган (посадова особа), яким повернуто виконавчий документ, зобовязані у місячний строк з дня надходження постанови про відновлення виконавчого провадження предявити його до виконання.

Як розяснено Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справи у п. 18 постанови №6 від 07 лютого 2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» у разі визнання неправомірними рішення, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд зобовязує їх усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює порушені права чи свободи заявника. При цьому суд не вправі зобовязувати зазначених осіб довчинення тих дій, які згідно із Законом України «Про виконавче провадження» можуть здійснюватися тільки державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби.

Отже, заявлена вимога про відновлення виконавчого провадження є передчасною і задоволенню не підлягає, оскільки у цій частині заявник вимагає судового захисту заздалегідь не порушеного права.

Що стосується вимог скарги в частині зобов’язати зобов’язати державного виконавця Ужгородського МВ ДВС Головного територіального управління юстиції в Закарпатській області ОСОБА_2 провести виконавчі дії у відповідності до вимог ЗУ “Про виконавче провадження” з примусового виконання виконавчого листа № 308/20381/13-ц від 08.08.2014 року, суд виходить з наступного.

Cуд не має права зобов'язувати зазначених осіб до вчинення тих дій, які згідно із Законом про виконавче провадження можуть здійснюватися лише державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби.

За таких обставин, суд відмовляє у задоволенні вимоги заявника щодо зобов’язання державного виконавця Ужгородського МВ ДВС Головного територіального управління юстиції в Закарпатській області ОСОБА_2 провести виконавчі дії у відповідності до вимог ЗУ “Про виконавче провадження” з примусового виконання виконавчого листа № 308/20381/13-ц від 08.08.2014 року, враховуючи право державного виконавця самостійно визначати та вчиняти дії, направлені на виконання рішення суду, а суди не наділені повноваженнями державного виконавця, а лише перевіряють правильність та повноту вчинення виконавчих дій.

За таких обставин, скаргу потрібно задовольнити частково.

Відповідно до ч.1 ст.451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.

Крім того, у відповідності до ст. 452 ЦПК України на органи державної виконавчої служби покладаються судові витрати пов'язані з розглядом справи.

Керуючись ст. ст. ст.ст. 2, 10, 76, 77-81, 89, 247, 260, 261, 354, 447, 450, 451 ЦПК України, ст.ст. 37, 48, 74 Закону України «Про виконавче провадження», суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ « Ві Ей ОСОБА_1 » , заінтересована особа : державний виконавець Ужгородського МВ ДВС Головного територіального управління юстиції в Закарпатській області ОСОБА_2, Ужгородський МВ ДВС Головного територіального управління юстиції в Закарпатській області, ОСОБА_3 на дії та рішення державного виконавця Ужгородського МВ ДВС Головного територіального управління юстиції в Закарпатській області ОСОБА_2 під час виконання судового рішення , скасування постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 29.06.2017 року та зобов’язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати дії державного виконавця Ужгородського МВ ДВС Головного територіального управління юстиції в Закарпатській області ОСОБА_2 при винесенні постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві № 50120861 від 29.06.2017 року – неправомірними.

Скасувати постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 29.06.2017 року прийняту в межах виконавчого провадження № 50120861 .

В решті вимог скарги - відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови с уду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом пятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Учасники справи:

Заявник – Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ « Ві Ей ОСОБА_1 » ( Код ЄДРПОУ 19017842, ОСОБА_5, Дегтярівська 27 Т, 04119)

Заінтересована особа:

–державний виконавець Ужгородського МВ ДВС Головного територіального управління юстиції в Закарпатській області ОСОБА_2, (м. Ужгород, вул. Заньковецької 10.)

–ОСОБА_3 ( м. Ужгород, вул. Українська 3/1, РНОКПП НОМЕР_1)

Дата складання повного тексту ухвали 11.02.2019 року.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду ОСОБА_5