Ухвала суду № 7988745, 03.12.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" грудня 2009 р.                               м. Київ                                        К-14791/08

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А., Шипуліної Т.М.,

при секретарі Євтушевському В.М.,

за участю:

представника відповідача 1 –Вовк В.І.,

представника Генеральної прокуратури України–Комаса О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Красноперекопської об’єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим

та касаційну скаргу першого заступника прокурора Автономної Республіки Крим

на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 12 травня 2008 року

та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 21 липня 2008 року

у справі № 2-24/843-2007А

за позовом заступника прокурора Автономної Республіки Крим в інтересах держави в особі Красноперекопської об’єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим

до           1.          Відкритого акціонерного товариства «Кримський содовий завод»,

          2.           Державного підприємства «Ровенькиантрацит»,

          3.           Малого приватного виробничо –комерційного підприємства «Легіон»,

          4.          Приватного підприємства «Торг Сервіс»,

          5.          Товариства з обмеженою відповідальністю «Гермес»,

          6.          Приватного підприємства «Миг і НМ»,

          7.          Приватного підприємства «Квадро Л»,

          8.          Приватного підприємства «Зимове»,

          9.          Приватного підприємства «Фірюза»,

          10.          Приватного підприємства «Лада Ігрек»,

          11.          Приватного підприємства «Протон-Л»,

          12.          Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізинг Інвест»

про визнання угод недійсними, -

В С Т А Н О В И Л А :

Заступником прокурора АР Крим в інтересах держави в особі Красноперекопської ОДПІ в Автономній Республіці Крим було подано позов до ВАТ «Кримський содовий завод», ДП «Ровенькиантрацит», МП ВКП «Легіон», ПП «Торг Сервіс», ТОВ «Гермес», ПП «Миг і НМ», ПП «Квадро Л», ПП «Зимове», ПП «Фірюза», ПП «Лада Ігрек», ПП «Протон-Л», ТОВ «Лізинг Інвест»про визнання недійсними договорів № 21/755 від 06 грудня 2004 року та № 21/555 від 21 листопада 2005 року, укладених між ВАТ«Кримський содовий завод»та МП ВКП «Легіон», на суму 40824000, 00 грн. та на суму 85860000, 00 грн. відповідно.

Постановою господарського суду АР Крим від 12 травня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 21 липня 2008 року, в позові відмовлено.

В касаційній скарзі Красноперекопська ОДПІ в АР Крим, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову господарського суду АР Крим від 12 травня 2008 року та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 21 липня 2008 року, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В касаційній скарзі перший заступник прокурора АР Крим, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову господарського суду АР Крим від 12 травня 2008 року та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 21 липня 2008 року, справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідь судді –доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представника відповідача 1 та Генеральної прокуратури України, перевіривши доводи касаційних скарг щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

21 листопада 2005 року між ВАТ «Кримський содовий завод»(покупець) та МП ВКП «Легіон»(продавець) було укладено договір купівлі –продажу № 21/555 вугілля антрацит марки «АО»25-50 мм виробництва ДП «Ровенькиантрацит»кількістю 100000 тонн. Загальна ціна договору склала 85860000, 00 грн.(з податком на додану вартість).

06 грудня 2004 року між ВАТ «Кримський содовий завод»(покупець) та МП ВКП «Легіон»(продавець) було укладено договір купівлі –продажу № 21/755 вугілля антрацит марки «АО»25-50 мм виробництва ДП «Ровенькиантрацит»кількістю 72000 тонн. Загальна ціна договору склала 40824000, 00 грн.(з податком на додану вартість).

Відповідно до п. 5 вказаних договорів покупець перераховує грошові кошти за продукцію на розрахунковий рахунок продавця по факту прибутті товару на станцію Красноперекопськ.

Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що позивачем не було доведено те, що, укладаючи спірні угоди, ВАТ«Кримський содовий завод»та МП ВКП «Легіон»діяли з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про безпідставність позовних вимог з огляду на наступне.

Заступником прокурора АР Крим в інтересах держави в особі Красноперекопської ОДПІ в АР Крим було подано позов до ВАТ «Кримський содовий завод», ДП «Ровенькиантрацит», МП ВКП «Легіон», ПП «Торг Сервіс», ТОВ «Гермес», ПП «Миг і НМ», ПП «Квадро Л», ПП «Зимове», ПП «Фірюза», ПП «Лада Ігрек», ПП «Протон-Л», ТОВ «Лізинг Інвест»про визнання угод недійсними договорів № 21/755 від 06 грудня 2004 року та № 21/555 від 21 листопада 2005 року, укладені між ВАТ «Кримський содовий завод»та МП ВКП «Легіон», на суму 40824000, 00 грн. та на суму 85860000, 00 грн.

В обґрунтування позовних вимог заступник прокурора АР Крим посилається на ст. 203, ст. 215 Цивільного кодексу України та ст. 207, ст. 208 Господарського кодексу України.

В ст. 203 Цивільного кодексу України визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України).

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов’язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування (ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України).

Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред’явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи (ч. 5 ст. 216 Цивільного кодексу України).

Таким чином, з позовом про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може звернутись заінтересована особа, а позови про визнання такого правочину (угоди, господарського зобов’язання) недійсним судовому розгляду не підлягають.

Згідно з ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України, якщо господарське зобов’язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін –у разі виконання зобов’язання обома сторонами –в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов’язанням, а в разі виконання зобов’язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, –нікчемним. Як зазначено у ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України визнання судом такого правочину недійсним не вимагається. Тому позови податкових органів про визнання такого правочину (угоди, господарського зобов’язання) недійсним судовому розгляду не підлягають.

Органи державної податкової служби, вказані в абзаці 1 статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», можуть на підставі п. 11 цієї статті звертатись до судів із позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність. Висновок суду стосовно нікчемності правочину має бути викладений у мотивувальній, а не в резолютивній частині судового рішення.

З урахуванням вищевикладеного, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про безпідставність позовних вимог безвідносно мотивів таких висновків.

Доводи касаційної скарги вищевикладеного не спростовують.

При цьому колегія суддів відповідно до ч. 2 ст. 218 Кодексу адміністративного судочинства України не приймає заяву Красноперекопської ОДПІ в АР Крим про відмову від касаційної скарги з урахуванням того, інша особа, що подала касаційну скаргу (перший заступник прокурора АР Крим), заперечувала проти прийняття відмови Красноперекопської ОДПІ в АР Крим від касаційної скарги та просила розглянути справу по суті.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга Красноперекопської ОДПІ в АР Крим та касаційна скарга першого заступника прокурора Автономної Республіки Крим підлягають залишенню без задоволення, а постанова господарського суду АР Крим від 12 травня 2008 року та ухвала Севастопольського апеляційного господарського суду від 21 липня 2008 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія –

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Красноперекопської об’єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим та касаційну скаргу першого заступника прокурора Автономної Республіки Крим залишити без задоволення, а постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 12 травня 2008 року та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 21 липня 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

Головуючий: _____ Л.І. Бившева

Судді: ______ М.І. Костенко

           ______ Н.Є. Маринчак

______ Є.А. Усенко

______ Т.М. Шипуліна