Рішення № 79799689, 07.02.2019, Дніпровський районний суд міста Києва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №:755/14967/18

Провадження №: 2/755/6009/18

м. Київ

"07" лютого 2019 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

судді Шевченко В.М.,

секретар судового засідання Сіренко Д.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження у приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва

цивільну справу № 755/14967/18

за позовом за позовом ОСОБА_1

до Публічного акціонерного товариства «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» (далі ПАТ «ПУМБ»),

третя особа - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна,

про визнання виконавчого напису недійсним та таким, що не підлягає виконанню,

учасники справи - не з'явились,

УСТАНОВИВ:

позивач, звертаючись з позовом до суду, просить визнати недійсним та таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис від 30.05.2018, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С., що зареєстрований в реєстрі за № 4794, яким стягнуто з позивача на користь відповідача ПАТ «ПУМБ» заборгованість у розмірі 32 890,07 грн, посилаючись на те, що виконавчий напис було вчинено за межами трьохрічного терміну, передбаченого ч. 1 ст. 88 Закону України «Про нотаріат», за відсутності доказів, що підтверджують безспірність вимоги, нарахування штрафів та пені є незаконним.

04.12.2018 ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва позов прийнято до розгляду та відкрито провадження у цій справі, постановлено про розгляд справи у порядку загального позовного провадження та встановлено сторонам строк на реалізацію процесуального права подачі заяв по суті позовних вимог; від третьої особи витребувано належним чином завірену копію виконавчого напису /а.с. 40-44/.

Від третьої особи Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Хари Н.С. 29.11.2018 та 31.01.2019 надійшли клопотання про розгляд справи у її відсутність з урахуванням фактичних відносин, в яких просить постановити рішення згідно чинного законодавства /а.с. 49, 111/. Також від третьої особи надійшли належним чином завірені копії документів, на підставі яких був вчинений виконавчий напис № 4794 від 30.05.2018 /а.с. 50-77/.

Ухвалою суду від 18.01.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду /а.с. 108-109/.

Ухвалою суду від 06.02.2019 задоволено заяву представника позивача про забезпечення позову у цивільній справі, якою зупинено стягнення за виконавчим написом приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Хари Н.С. № 4794 від 30.05.2018, до завершення розгляду даної справи судом та набранням рішенням суду законної сили.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Від представника позивач ОСОБА_4 надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності сторони позивача, в якому також звертає увагу суду на те, що виконавчий напис вчинено за межами трирічного терміну; відсутність безспірності вимог та виписки з рахунку ОСОБА_1, яка б підтверджувала безспірність вимог банку.

Представник відповідача ПАТ «ПУМБ» та третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. у судове засіданняне з'явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення /а.с. 132, 133/. Відповідач правом подання відзиву не скористався.

За приписами ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Підстав для відкладення розгляду справи, передбачених ч. 2 ст. 223 ЦПК України, судом не встановлено.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно із ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин цієї справи, на які позивач послався як на підставу своїх вимог, що викладені у позовній заяві та підтверджені доданими до неї доказами, які були досліджені судом, за відсутності заперечень відповідача, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, прийшов таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється порядку іншого судочинства.

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Цивільним законодавством задекларовано обов'язковості договірних зобов'язань для виконання сторонами (ст. 629ЦК України).

За приписами ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплачені відсотки.

Судом встановлено, що у серпні 2018 року від бухгалтерії підприємства - Товариство з обмеженою відповідальністю «Завод полімерних виробів «Фрутті», де позивач працює, він дізнався про відрахування з його заробітної плати на підставі постанови приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Вольф Т.Л. про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 26.07.2018 ВП № 56796087 /а.с. 32/.

Вказана постанова була винесена приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Вольф Т.Л. при примусовому виконанні виконавчого напису нотаріуса № 4794, що видано 30.05.2018 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С. /а.с. 51, 52/, в якому пропонується звернути стягнення з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1,РНОКПП НОМЕР_1, на користь ПАТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» заборгованості за Кредитним договором № 24733514 від 24.10.2013, у розмірі 32 890,07 грн, в тому числі: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 10 760,59 грн, прострочена заборгованість за комісією - 429,89 грн, прострочена заборгованість по процентам - 19 839,15 грн, строкова заборгованість за сумою кредиту - 1 229,09 грн, строкова заборгованість за комісією - 0 грн, строкова заборгованість за процентами - 631,35 грн. Стягнення заборгованості проводиться за період з 15.05.2017 по 15.05.2018.

Позивач зазначає про те, що не отримував ні постанови про відкриття виконавчого провадження, ні постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника за виконавчим провадженням № 56496987.

05.10.2018 постановою приватного виконавця Вольф Т.Л. відкрито виконавче провадження № 57369937 на підставі виконавчого напису № 5027 виданого 19.09.2018 /а.с. 33/.

25.10.2018 приватним виконавцем Вольф Т.Л. винесено постанову про звернення стягнення на доходи боржника, отримані ним в Управлінні Пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва та в АТ «Сбербанк» /а.с. 35-38/.

Предметом спірних правовідносин у цій справі є визнання виконавчого напису недійсним та таким, що не підлягає виконанню.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України). Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк. При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як «строк дії договору», так і «строк (термін) виконання зобов'язання» (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Статтею 525 ЦК України заборонено односторонню відмову від зобов'язання або односторонню зміну його умов.

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно із ч. 1 ст. 1 Закону України «Про нотаріат» нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (ч 1 ст.39 Закону).

Цим актом є, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (надалі - Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (п. 19 ст. 34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 вказаного Закону та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Так, згідно зі ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Ст. 88 названого Закону визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Згідно з пп. 2.1 п. 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку). Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов договору застави здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв'язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (пп. 2.3 п. 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Також пп. 3.2, 3.5 п. 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (надалі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

За вказаним Переліком передбачене стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин. Відповідно до пункту 2 Переліку для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Відповідно до підпункту 3.5. пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку.

Згідно із приписами підпунктів 5.1. та 5.2. пункту 5 глави 16 розділу ІІ Порядку виконавчий напис вчиняється на оригіналі документа (дублікаті документа, що має силу оригіналу), що встановлює заборгованість.

Якщо виконавчий напис не вміщується на документі, що встановлює заборгованість, він може бути продовжений чи викладений повністю на прикріпленому до документа спеціальному бланку нотаріальних документів.

Пунктом 1.37 ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» передбачено, що розрахунково-касове обслуговування клієнта банком здійснюється на підставі відповідного договору, укладеного між ними.

Тобто порядок, періодичність друкування форма надання виписок(у паперовій чи електронній формі) з особових рахунків клієнтів обумовлюються договором банківського рахунку між банком і клієнтом під час відкриття рахунку. Виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видання або відсилання клієнту (п. 5.6 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління НБУ 04.07.2018 № 75, далі - Положення № 75).

Первинний документ банку - це документ, який містить відомості про операцію, складається на бланках форм, затверджених відповідно до законодавства України (на паперових носіях або в електронній формі) (пп. 14 п. 3 Положення № 75).

Особові рахунки та виписки з них мають містити такі обов'язкові реквізити: номер особового рахунку; дату здійснення останньої (попередньої) операції; дату здійснення поточної операції; код банку, у якому відкрито рахунок; код валюти; суму вхідного залишку за рахунком; код банку-кореспондента; номер рахунку корреспондента; номер документа; суму операції (відповідно за дебетом або кредитом); суму оборотів за дебетом та кредитом рахунку; суму вихідного залишку.

Виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій/електронній формі) із особових рахунків клієнтів обумовлюються договором банківського рахунку, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунку (п.п. 61, 62 Положення № 75).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст. 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів ст.ст. 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не обмежується лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів.

Для правильного застосування положень ст.ст. 87, 88 Закону «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Така правова позиція викладена у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 4071/14-ц та від 12.04.2018 у справі № 761/32388/13-ц.

Із викладених вище норм матеріального права слідує, що вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Судом встановлено, що при зверненні до нотаріуса щодо вчинення виконавчого напису у якості підтверджуючих документів відповідачем було надано: копію статуту ПАТ «ПУМБ» /а.с. 55-68/, копію витягу із наказу ПАТ «ПУМБ» від 24.07.2015 № 749 ОС /а.с. 69/, копію паспорту громадянина України ОСОБА_6 /а.с. 70/, копію довіреності, повний витяг з Єдиного реєстру довіреностей, інформаційну довідку з Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів /а.с. 71-73/, заяву про вчинення нотаріального напису /а.с. 74/, виписку із рахунка ОСОБА_1 із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості за Кредитним договором 24733514 /а.с. 75/, копію заяви-анкети /а.с. 76/, письмову вимогу (повідомлення) № вих. 264 від 13.04.2018 /а.с. 77/.

У спірному виконавчому написі нотаріус вказує, що боргові зобов'язання у ОСОБА_1 виникли за Кредитним № 24733514 від 24.10.2013, строк платежу настав, боржником допущено прострочення платежів, стягнення проводиться за період з 15.05.2017 по 15.05.2018.

Суд звертає увагу, що додана виписка з рахунку боржника не є первинним документом, а фактично є довідкою про заборгованість боржника, із якої неможливо зрозуміти, коли у відповідача виникло право вимоги, відсутні дані щодо останньої дати погашення за наданим кредитом, тощо.

Із письмових доказів, наданих суду, слідує, що засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості відповідачем нотаріусу не надані. За відсутності засвідченої банком виписки з особового рахунку боржника нотаріус не мав права на вчинення виконавчого напису.

За таких обставин у нотаріуса не було підстав вважати, що заборгованість є безспірною.

Крім цього, виконавчий напис викладений повністю на спеціальному бланку, а не на оригіналі документа чи його дублікаті, що встановлює заборгованість, що вказує на порушення нотаріусом пп. 5.1. та 5.2. пункту 5 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Стосовно аргументу позивача про порушення нотаріусом статті 88 Закону України «Про нотаріат», зокрема, що нотаріус вчиняє виконавчі написи за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року, то суд прийшов такого висновку.

У зобов'язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов'язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов'язання мало бути виконане.

Якщо договором чи іншим правочином визначено різні строки виконання окремих зобов'язань, що з нього виникають (наприклад, у зв'язку з поетапним виконанням робіт або з розстроченням оплати), позовна давність обчислюється окремо стосовно кожного з таких строків. Позовна давність за позовами, пов'язаними з простроченням почасових платежів (проценти за користування кредитом, орендна плата тощо), обчислюється окремо за кожним простроченим платежем.

За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання (абзац другий частини п'ятої статті 261 ЦК України), тобто після закінчення: або передбаченого частиною другою статті 530 ЦК України семиденного строку від дня пред'явлення вимоги; або передбаченого іншим актом цивільного законодавства чи договором іншого пільгового строку, в який боржник має виконати зобов'язання. Виняток з цього правила становлять випадки, коли із закону або з договору випливає обов'язок негайного виконання зобов'язання: у такому разі перебіг позовної давності починається від дня пред'явлення вимоги кредитором.

Водночас законодавство не зазначає строк, в межах якого виконавчий напис може бути вчинено, «позовною давністю», а вживає термін «давність».

Позовну давність слід відрізняти від строку вчинення виконавчого напису.

Норма, закріплена у п. 3.4 Глави 16 розділу ІІ Порядку, пов'язує початок обчислення строку, протягом якого може бути вчинено виконавчий напис, з днем, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу.

У ст. 631 ЦК України визначається строк договору, яким є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Таким чином, із закінченням строку належного виконання виникає заборгованість і прострочення, а у кредитора виникає право примусової вимоги, що може бути реалізовано шляхом вчинення виконавчого напису. При цьому, оскільки строк дії договору обумовлений повним виконанням сторонами своїх зобов'язань, то строк, вказаний у статті 88 Закону України «Про нотаріат», обчислюється з наступного дня після закінчення строку дії договору.

У даному випадку при зверненні до нотаріуса із заявою щодо вчинення виконавчого напису відповідачем не дотримано вимоги чинного законодавства щодо надання документів, необхідних для одержання виконавчого напису. Крім цього відсутні дані щодо виконання умови про те, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.

Отже, при вчиненні виконавчого напису нотаріусом порушено вимоги ст. 88 Закону України «Про нотаріат».

При судовому розгляді цієї справи представником позивача доведено обставини на спростування безспірності вимог, недотримання нотаріусом при вчиненні виконавчого напису викладених вище вимог чинного законодавства, що з урахуванням висновку Верховного Суду від 12.04.2018 у справі № 761/32388/13-ц, є підставою для задоволення позову в частині визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню; в частині щодо визнання виконавчого напису недійсним слід відмовити.

Відповідно до ч. 7 ст. 158 ЦПК України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Згідно із ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на викладене підлягають стягненню із відповідача на користь позивача понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 089,00 грн (704,80 грн відповідно квитанції про сплату № 0.0.1141883981.1 від 24.09.2018 ставка за подання позовної заяви; 352,40 грн відповідно квитанції про сплату № 58502 від 29.01.2019 ставка за заяву про забезпечення позову).

На підставі викладеного вище та керуючись Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22.02.2012 за № 282/20595, статтями 87-89 Закону України «Про нотаріат», ст.ст. 207, 626-628, 1054 Цивільного кодексу України, ст.ст.2, 10, 76, 77-81, 89, 141, 158, 247, 265, 272, 274-279, 354, пп.15.5 п. 15 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України,

УХВАЛИВ:

позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК», третя особа - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна, про визнання виконавчого напису недійсним та таким, що не підлягає виконанню - задовольнити частково.

Визнати виконавчий напис, вчинений 30.05.2018 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Наталією Станіславівною, зареєстровано в реєстрі за № 4794, таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК», ідентифікаційний код юридичної особи: 14282829, адреса: 04070, м. Київ, вул. Андріївська, 4, на користь ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1, понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 089 (одна тисяча вісімдесят дев'ять) грн 00 коп.

В іншій частині позову - відмовити.

Заходи забезпечення позову у виді зупинення стягнення у виконавчому провадженні ВП № 56796087, відкритому приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Вольф Тетяною Леонідівною, на підставі виконавчого написуприватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Хари Наталії Станіславівни № 4794 від 30.05.2018, продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва у строки, встановлені статтею 354 ЦПК України.

Інформацію стосовно справи, що розглядається, можна отримати за адресою: м. Київ, вул. І. Сергієнка, 3, та на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/fair/sud2604.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1, тел. НОМЕР_2;

відповідач: Публічне акціонерне товариство «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК», ідентифікаційний код юридичної особи: 14282829, адреса: 04070, м. Київ, вул. Андріївська, 4, тел. +380442317000;

третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна, адреса: 01033, м. Київ, вул. Тарасівська, 18, тел. +380504575300.

Складання повного тексту судового рішення - 13.02.2019.

Суддя В. Шевченко