Ухвала суду № 79781483, 12.02.2019, Київський районний суд м. Одеси

_____________________

Справа № 1512/2-1730/11

Провадження № 6/520/38/19

УХВАЛА

12.02.2019 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді Калініченко Л.В.

при секретарі Кириковій О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі заяву Акціонерного товариства «ОСОБА_1 ОСОБА_2», за участю заінтересованих осіб – ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_5, ОСОБА_6 з обмеженою відповідальністю «Бриг», про видачу дублікатів виконавчих листів №2-1730/11, виданих Київським районним судом міста Одеси стосовно боржника ОСОБА_6 з обмеженою відповідальністю «Бриг» та поновлення строку для пред’явлення їх до виконання,

ВСТАНОВИВ:

28 грудня 2018 року до Київського районного суду міста Одеси надійшла заява Акціонерного товариства «ОСОБА_1 ОСОБА_2», за участю заінтересованих осіб – ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_5, ОСОБА_6 з обмеженою відповідальністю «Бриг», про видачу дублікатів виконавчих листів №2-1730/11, виданих Київським районним судом міста Одеси стосовно боржника ОСОБА_6 з обмеженою відповідальністю «Бриг» та поновлення строку для пред’явлення їх до виконання.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу справу було розподілено судді Калініченко Л.В.

Ухвалою судді Київського районного суду міста Одеси від 03 січня 2019 року справу за вказаною заявою прийнято до свого провадження та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.

Представник заявника ОСОБА_7 акціонерного товариства «ОСОБА_1 ОСОБА_2» у судове засідання не з’явився, про дату, час і місце проведення якого повідомлявся належним чином, однак надав до суду заяву про відкладення розгляду справи.

Заінтересовані особи у судове засідання не з’явились, про дату, час і місце проведення судового засідання повідомлялись належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Судом було ухвалено відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_7 акціонерного товариства «ОСОБА_1 ОСОБА_2» про відкладення судового засідання, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.2,3 ст.433 ЦПК України, заява про поновлення пропущеного строку для пред’явлення виконавчого документа, виданого судом, подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції. Заява про поновлення пропущеного строку для пред’явлення виконавчого документа, виданого іншими органами (посадовими особами), подається до суду за місцем виконання відповідного рішення. Заява розглядається в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Їх неявка не є перешкодою для вирішення питання про поновлення пропущеного строку. Суд розглядає таку заяву в десятиденний строк.

Отже, з урахуванням встановлених законодавством термінів для розгляду такої категорії справ у короткі терміни, з урахуванням того, що заявником не зазначено у клопотанні про існування нових доказів, які мають значення по справі, як і не надано таких до клопотання, оскільки законодавство передбачає розгляд цього питання за відсутності сторін по справі повідомлених належним чином, судом було ухвалено відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_7 акціонерного товариства «ОСОБА_1 ОСОБА_2» про відкладення судового засідання та провести розгляд справи за відсутності сторін по справі.

Дослідивши, вивчивши та проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що в провадженні Київського районного суду міста Одеси перебувала цивільна справа №2-1730/11 за позовом ОСОБА_7 акціонерного товариства «ОСОБА_1 ОСОБА_2» в особі Одеської обласної дирекції АТ «ОСОБА_1 ОСОБА_2» до ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_6 з обмеженою відповідальністю «Бриг» про стягнення заборгованості за кредитним договором.

За наслідком розгляду вказаної справи, 24 листопада 2011 року Київським районним судом міста Одеси ухвалено рішення, яким позов ОСОБА_7 акціонерного товариства “ОСОБА_1 ОСОБА_2” в особі Одеської обласної дирекції АТ “ОСОБА_1 ОСОБА_2” до ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_6 з обмеженою відповідальністю “Бриг”про стягнення заборгованості за кредитним договором –задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_6 з обмеженою відповідальністю “Бриг” на користь ОСОБА_7 акціонерного товариства “ОСОБА_1 ОСОБА_2” в особі ООД АТ “ОСОБА_1 ОСОБА_2” загальну суму заборгованості за кредитом в розмірі 49489 доларів США 71 цент, що в еквіваленті за курсом НБУ 1 долар США дорівнює 7,9135 грн. складає 391636 гривень 81 копійка, у тому числі: заборгованість за кредитом 28750 доларів США 72 центи, що в еквіваленті по курсу НБУ складає 227518 гривень 82 копійки; заборгованість за відсотками – 10102 долари США 38 центів, що в еквіваленті по курсу НБУ складає 79945 гривень 18 копійок; пеня за прострочення відсотків по кредиту 10636 доларів США 61 цент, що в еквіваленті по курсу НБУ складає 84172 гривні 81 копійка. Стягнуто з ОСОБА_3 ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_6 з обмеженою відповідальністю “Бриг” на користь ОСОБА_7 акціонерного товариства “ОСОБА_1 ОСОБА_2” в особі ООД АТ “ОСОБА_1 ОСОБА_2” судові витрати у вигляді держмита у розмірі 1700,00 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення у розмірі 30,00 грн., всього 1730,00 грн., тобто з кожного по 576,67 грн.

03 лютого 2012 року Київським районним судом міста Одеси видані стягувачеві – ПАТ «ОСОБА_1 ОСОБА_2» виконавчі листи №2-1730/11 про: солідарне стягнення з ОСОБА_3 ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_6 з обмеженою відповідальністю “Бриг”на користь ОСОБА_7 акціонерного товариства “ОСОБА_1 ОСОБА_2” в особі ООД АТ “ОСОБА_1 ОСОБА_2” загальну суму заборгованості за кредитом в розмірі 49489 доларів США 71 цент, що в еквіваленті за курсом НБУ 1 долар США дорівнює 7,9135 грн. складає 391636 гривень 81 копійка, у тому числі: заборгованість за кредитом 28750 доларів США 72 центи, що в еквіваленті по курсу НБУ складає 227518 гривень 82 копійки; заборгованість за відсотками – 10102 долари США 38 центів, що в еквіваленті по курсу НБУ складає 79945 гривень 18 копійок; пеня за прострочення відсотків по кредиту 10636 доларів США 61 цент, що в еквіваленті по курсу НБУ складає 84172 гривні 81 копійка; про стягнення з ОСОБА_3 ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_6 з обмеженою відповідальністю “Бриг” на користь ОСОБА_7 акціонерного товариства “ОСОБА_1 ОСОБА_2” в особі ООД АТ “ОСОБА_1 ОСОБА_2” судові витрати у вигляді держмита у розмірі 1700,00 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення у розмірі 30,00 грн. 00 коп., всього 1730,00 грн., тобто з кожного по 576,67 грн., у відношенні кожного з боржників, у тому числі стосовно ТОВ «Бриг».

З заявою про видачу дублікатів вказаних виконавчих листів та поновлення строку для їх пред’явлення до виконання, стягувач звернувся до суду 28.12.2018.

Відповідно до п. 17.4 Перехідних положень ЦПК України, у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред’явлення виконавчого документа до виконання.

Щодо втрати оригіналів виконавчих листів, заявник зазначив, що після отримання 03.02.2012 року виконавчих листів по справі №1512/2-1730/11, він подав їх до відділу державної виконавчої служби, за наслідком чого було відкрито виконавче провадження, однак в подальшому державним виконавцем було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві, які в свою чергу представник ПАТ «ОСОБА_2 ОСОБА_1» не отримувало, а відтак вважає, що оригінали виконавчих листів №1512/2-1730/11, виданих Київським районним судом міста Одеси стосовно боржника ТОВ «Бриг» під час поштової пересилки було втрачено.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Суд зазначає, що жодне посилання повинно бути підтверджено та обґрунтовано.

Однак ПАТ «ОСОБА_1 ОСОБА_2» не надано до заяви жодного документу на підтвердження викладених посилань щодо втрати виконавчих листів, а саме не надано доказів, що представником ПАТ «ОСОБА_1 ОСОБА_2» отримані 03.02.2012 року виконавчі листи №1512/2-1730/11 стосовно боржника ТОВ «Бриг» були подані до виконавчої служби, на підставі яких було відкрито виконавче провадження, та в подальшому державним виконавцем було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві.

Крім того, якщо враховувати вищевказані не підтверджені жодним доказом посилання представника ПАТ «ОСОБА_1 ОСОБА_2», суд зазначає, що останнім в такому випадку не надано до суду доказів на підтвердження того, що він звертався до відділу державної виконавчої служби з відповідною заявою щодо з’ясування питання чи не перебуває оригінал виконавчого листа саме у відділі державної виконавчої служби, для подальшого ствердження, що ці оригінали виконавчих листів були втрачені при пересилці.

Отже ПАТ «ОСОБА_1 ОСОБА_2» в порушення вимог ст. 81 ЦПК України, не надано до суду жодних доказів на підтвердження втрати виконавчих листів; не надано доказів, що банком дійсно здійснювався пошук цих виконавчих листів, здійснювався відповідний запит до Одеської дирекції «Поштамт – Центр поштового зв’язку №1» Українського державного підприємства поштового зв’язку «Укрпошта» та до відповідного відділу державної виконавчої служби.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що згідно з ч.1 ст.18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов’язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

У статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (надалі - Європейського суду) та Європейської комісії з прав людини як джерело права.

Так, у рішенні Європейського суду в справі «СОВТРАНСАВТО-ХОЛДИНГ» проти України (заява № 48553/99) від 25.07.2002 зазначено, що суд повторює, що відповідно до його прецедентної практики право на справедливий судовий розгляд, гарантований статтею 6 § 1, повинне тлумачитися в світлі преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права як елемент спільної спадщини держав-учасниць. Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлене під сумнів («Брумареску проти Румунії»).

Примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження».

Виконання рішення, ухваленого тим чи іншим судом, треба розглядати як невід'ємну складову судового розгляду, як цього вимагає положення статті 6 Конвенції, у якому йдеться про необхідність забезпечення справедливого судового процесу (перше рішення стосовно Росії: «Бурдов проти Росії». Комюніке Секретаря Суду 07.05.2002; рішення у справі «Горнсбі проти Греції» від 19.03.1997 тощо).

У своєму рішенні у справі «Пономарьов проти України» Європейський Суд вказав, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду вбачається, що питання про порушення статті 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції - принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом.

З заяви та наданих до суду документів вбачається, що ПАТ «ОСОБА_1 ОСОБА_2» протягом тривалого часу, а саме з дати видачі Київським районним судом міста Одеси виконавчих листів №1512/2-1730/11, а саме з 03.02.2012 року по день звернення до суду з цією заявою, а саме 28.12.2018 року, тобто на протязі майже семи років стягувач не вживав будь-яких заходів для отримання інформації про стан виконавчого провадження, не цікавився станом провадження, оскільки виконання рішення є невід'ємною складовою судового розгляду.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що представником ПАТ «ОСОБА_1 ОСОБА_2» не підтверджено факт втрати оригіналу виконавчих документів – виконавчих листів №1512/2-1730/11, виданих 03.02.2012 року Київським районним судом міста Одеси відносно ТОВ «Бриг».

Відповідно до ч. 1 ст. 433 ЦПК України, у разі пропуску строку для пред’явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

У відповідності до частини 6 статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» стягувач, який пропустив строк пред’явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Згідно з ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Виходячи з аналізу зазначених норм права, суд при вирішенні питання про поновлення строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання, повинен з'ясувати питання щодо причин пропуску цього строку та залежно від обставин та характеру цих причин зробити висновок про їх поважність чи поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Перелік причин, які слід вважати поважними, законодавцем не зазначено, а тому суд відповідно до ст. 89 ЦПК України дає оцінку поважності причин за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у заяві доказів.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Виходячи з цього, не можна визнати поважними, навіть не вказані заявником, який є юридичною особою, причини пропуску строку на пред'явлення виконавчого документа до виконання, оскільки будь-яких доказів, які б вказували на безпосереднє унеможливлення або ускладнення можливості вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, заявником не надано, як не вказано і те, що вказані обставини виникли об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк.

На підставі вищевикладеного, оскільки судом не встановлена втрата та поважність причин пропуску строків пред’явлення до виконання виконавчих листів, заявник жодних документів на підтвердження своїх вимог не надав, то у задоволенні заяви про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку для його пред’явлення слід відмовити у повному обсязі.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 12, 80, 81, 433 ЦПК України, п. 17.4 Перехідних положень ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Заяву Акціонерного товариства «ОСОБА_1 ОСОБА_2», за участю заінтересованих осіб – ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_5, ОСОБА_6 з обмеженою відповідальністю «Бриг», про видачу дублікатів виконавчих листів №2-1730/11, виданих Київським районним судом міста Одеси стосовно боржника ОСОБА_6 з обмеженою відповідальністю «Бриг» та поновлення строку для пред’явлення їх до виконання– залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Одеської області шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги на ухвалу суду протягом п’ятнадцяти днів з дня її складення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Головуючий Калініченко Л. В.