Рішення № 79763066, 11.02.2019, Крюківський районний суд м. Кременчука

Номер провадження: 2-а/537/21/2019

Справа № 537/5684/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11.02.2019 Крюківський районний суд м. Кременчука Полтавської області в складі головуючого судді Фадєєвої С.О. за участі секретаря Головньової Л.М., позивача ОСОБА_1, представника третьої особи Департаменту патрульної поліції Коломієць О.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці Полтавської області за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом фізичної особи ОСОБА_1 до суб'єкта владних повноважень інспектора 1-ої роти батальйону патрульної поліції в м.Кременчуці Управління патрульної поліції у Полтавській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України Аврашко Артема Віталійовича про визнання незаконною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до інспектора 1-ої роти батальйону патрульної поліції в м.Кременчуці Управління патрульної поліції у Полтавській області ДПП Аврашко А.В., де просить суд визнати незаконною та скасувати постанову від 19.11.2018 року в справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху серії ЕАВ №741018 про накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП.

В обґрунтування своїх вимог вказав, що 19.11.2018 року о 00.38 год. інспектором патрульної поліції була складена відносно нього постанова про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення, а саме накладення штрафу в сумі 425 грн. за неввімкнення аварійної світлової сигналізації при зупинці працівниками поліції. Вважає, що постанова про адміністративне правопорушення ухвалена з порушенням вимог законодавства, є необґрунтованою та не відповідає фактичним обставинам справи. В порушення вимог законодавства, інспектором було неправомірно застосовано до нього такий захід як зупинка його транспортного засобу, оскільки він рухався без порушень ПДР. Відповідач жодним чином не реагував на його пояснення щодо недоведеності його вини у порушенні Правил дорожнього руху, а саме у об»єктивності зупинки транспортного засобу. Вважає, що висновок поліцейського є лише його суб»єктивною думкою та припущенням, яке не могло бути підставою для зупинення його авто. Причина зупинки автомобіля не доведена, оскільки, як пояснив поліцейський, причиною зупинки стала відсутність світла в стопових ліхтарях, тоді як проведеною перевіркою на місці події з участю поліцейського та свідка ОСОБА_4 це твердження було спростовано. Вказує, що потім відповідач висунув іншу версію, начебто він не увімкнув «поворот», але на його пропозицію продемонструвати відеозапис порушення працівник поліції відмовився його демонструвати. Крім того, йому не були роз»ясенні його права та право на оскарження постанови. Неправомірні, як на його думку, дії відповідача він оскаржив до командира батальйону ПП в м. Кременчуці, проте скарга залишена без задоволення.

Відповідач інспектор 1-ої роти батальйону патрульної поліції в м.Кременчуці Управління патрульної поліції у Полтавській області ДПП Аврашко А.В. подав до суду письмовий відзив на адміністративний позов, в якому заперечував проти задоволення позовних вимог. Вважає, що він не порушив процедуру щодо ухвалення постанови у справі про адміністративне правопорушення, діяв в межах наданих законом повноважень та мав право розглянути справу про зазначене адміністративне правопорушення. Вказує, що позивач не надав належних та допустимих доказів, які б свідчили про обґрунтованість заявлених вимог.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав з підстав, що зазначені у позові, дав суду пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві. Вказав, що дійсно, коли зупинився на вимогу працівників поліції, не вмикав аварійну світлову сигналізацію, оскільки поліцейські заплутали його, повідомивши надумані причини зупинки. До отримання копії постанови про притягнення до адміністративної відповідальності він був впевнений, що причиною винесення постанови є відсутність світла в стопових ліхтарях чи не ввімкнення світлового сигналу повороту. Зупинений він був безпідставно, а тому вважає, що постанова поліцейського є незаконною та підлягає скасуванню.

Відповідач інспектор 1-ої роти батальйону патрульної поліції в м.Кременчуці Управління патрульної поліції у Полтавській області ДПП НПП Аврашко А.В. в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Ухвалою суду від 13.12.2018 року до участі в справі залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Департамент патрульної поліції Національної поліції України.

В судовому засіданні представник третьої особи Департаменту патрульної поліції Національної поліції України Коломієць О.Ю. вказала, що відповідач є службовою особою Департаменту патрульної поліції та належно повідомлений про час і місце судового засідання. Заперечила проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1, суду пояснила, що в постанові викладені всі обставини вчинення адміністративного правопорушення, права особи, що притягується до адміністративної відповідальності, та порядок оскарження постанови викладені на її зворотному боці. Зазначила, що самим позивачем ОСОБА_1 визнається вчинення правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП, та не заперечується факт не увімкнення світлової сигналізації при зупинці працівниками поліції. Причина зупинки була йому повідомлена.

Суд, вислухавши учасників процесу, вивчивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ч.ч. 1-3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію" поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання. Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Згідно ст. 213 КУпАП справи про адміністративні правопорушення розглядаються, зокрема органами Національної поліції. Відповідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, в тому числі передбачені ч. 2 ст. 122 КУпАП, від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Відповідно до п.4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України №1395 від 07 листопада 2015 року, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

В силу п.2 розділу ІІІ Інструкції, постанова у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 122 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Відповідно до вимог Кодексу про адміністративні правопорушення, особа, яка уповноважена розглядати справу про адміністративне правопорушення, зобов'язана встановити наявність складу правопорушення, дослідити докази та оцінити їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Відповідно до п.1 ст.247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події та складу правопорушення доводиться шляхом надання доказів.В силу ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Як встановлено судом, постановою поліцейського роти №1 батальйону патрульної поліції у м. Кременчук УПП в Полтавській області ДПП Аврашка А.В. від 19.11.2018 року серії ЕАВ №741018 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425 гривень. Згідно копії постанови, 19.11.2018 року о 00.38 год. по вул. Заводській, 2 в м. Кременчук ОСОБА_1, керуючи транспортним засобом Skoda Felicia, д.н.з.НОМЕР_1, при зупинці на вимогу поліцейського не ввімкнув аварійну світлову сигналізацію, чим порушив п. 9.9.б ПДР України.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 подано скаргу на постанову від 19.11.2018 року, за наслідками розгляду якої рішенням командиру батальйону патрульної поліції в м. Кременчук Деркача В.В. від 05.12.2018 постанову про накладення адміністративного стягнення серії ЕАВ №741018 від 19.11.2018 року, винесену поліцейським роти № 1 БПП в м. Кременчук Аврашко А.В., залишено без змін, а скарга без задоволення.

Згідно з частиною 5 статті 14 Закону України "Про дорожній рух" учасники дорожнього руху зобов'язані в тому числі знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху. За п. 1.3. Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, учасники дорожнього руху зобов'язані в тому числі знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. В силу п. 1.9 ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно п. 9.9.«б» Правил дорожнього руху України аварійна світлова сигналізація повинна бути ввімкнена у разі зупинки на вимогу поліцейського або внаслідок засліплення водія світлом фар.

Разом з цим частиною 2 ст.122 КУпАП передбачена відповідальність в тому числі за порушення правил користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів. Тобто, диспозицією ч.2 ст.122 КУпАП передбачена відповідальність не за будь-яке порушення правил користування попереджувальними сигналами, а саме за порушення правил користування попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку і лише тоді таке порушення набуває ознак протиправності і суспільної шкідливості. Даною нормою права не передбачена відповідальність за порушення правил користування попереджувальними сигналами при зупинці транспортного засобу. При цьому зупинка на вимогу поліцейського не стосується початку руху чи зміни його напрямку. З цих підстав суд приходить до висновку, що хоча ОСОБА_1 не дотримався вимоги п.9.9. «б» Правил дорожнього руху, він не може бути притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП, оскільки в діях ОСОБА_1 відсутній склад правопорушення, передбачений вказаною статтею.

Суд також зазначає, що згідно вимог частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів осіб і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Виходячи з викладених правових положень, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єктів владних повноважень, суд зобов'язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення, дії та бездіяльність на їх відповідність усім зазначеним вимогам.

За змістом статті 31 Закону України «Про національну поліцію» поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких в тому числі; зупинення транспортного засобу.

Статтею 35 Закону «Про національну поліцію України», в редакції від 02.11.2018, чинній на момент складення постанови про адміністративне правопорушення відносно позивача, передбачено виключні випадки, за яких поліцейському надано право зупиняти транспортні засоби, роширеному тлумаченню вони не підлягають. Частиною. 2 вказаної статті, в редакції від 02.11.2018, встановлено, що поліцейський зобов'язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.

Відповідачем не надано суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування правомірності зупинки транспортного засобу позивача. Оскаржувана постанова не містить відомостей про будь-яке порушення Правил дорожнього руху, за яке зупинено позивача (відсутність світла в стопових ліхтарях, не увімкнення світлового покажчика повороту). З дослідженого в суді відеозапису, долученого відповідачем до матеріалів справи, вбачається, що позивач вимагав у відповідача надати йому докази порушення Правил дорожнього руху, які стали причиною зупинки його транспортного засобу, проте поліцейським такі надані не були. При відтворенні запису не підтверджується факт правомірності зупинки ОСОБА_1, оскільки запис здійснювався вже після зупинки транспортного засобу. Інших доказів на підтвердження правомірності його зупинки суду також не надано.

Відповідно положень ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідачем не доведено, що прийняте ним рішення є правомірним, а тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині скасування постанови підлягають задоволенню.

Згідно п.3 ч.3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення. Даною статтеюне передбачено право суду визнати постанову незаконною, а тому в цій частині позов задоволенню не підлягає. Згідно п.1 ч.1 ст..247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення. На підставі викладеного суд приходить до висновку про необхідність закриття провадження в справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 з метою забезпечення дотримання його прав.

Керуючись ч.2 ст.19 Конституції України, ст.ст.72 77, 79, 90, 241, 246, 271, 286 КАС України, ст.ст.9, 247 КУпАП, суд, -

у х в а л и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до суб'єкта владних повноважень інспектора 1-ої роти батальйону патрульної поліції в м.Кременчуці Управління патрульної поліції у Полтавській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України Аврашко Артема Віталійовича про визнання неправомірною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення - задовольнити частково.

Постанову поліцейського роти №1 батальйону патрульної поліції у м. Кременчук УПП в Полтавській області ДПП Аврашко Артема Віталійовича від 19.11.2018 року серії ЕАВ №741018 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.2 ст.122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 425 гривень - скасувати, а провадження в справі закрити.

В задоволенні інших вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Харківського апеляційного адміністративного суду через Крюківський районний суд м. Кременчука Полтавської області.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Суддя: Фадєєва С.О.