Ухвала суду № 7974092, 03.12.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" грудня 2009 р.                               м. Київ                                        К-5738/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого                                                            Степашка О.І.

Суддів                                                                      Конюшка К.В.

Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.,

Пилипчук Н.Г.

при секретарі                                                             Гончарук І.Ю.

за участю представників:

позивача                                                                      Бесіди О.Ю.

відповідача                                                                      Качинської О.С.

                                                                                Кулинич В.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства «Макіїввугілля»

на постанову Господарського суду Донецької області від 14.11.2006

та ухвалу Донецької апеляційного господарського суду від 12.02.2007

у справі №34/263а

за позовом                    Державного підприємства «Макіїввугілля»

до                              Макіївської об’єднаної державної податкової інспекції

про                              визнання нечинним податкового повідомлення-рішення

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2006 року Державне підприємство «Макіїввугілля»звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Макіївської об’єднаної державної податкової інспекції про (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог та уточнення позовних вимог) визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 000007173/0 від 19.05.2006 у частині визначення податкового зобов’язання по податку з доходів фізичних осіб у загальній сумі 134736,6 грн., з яких 44912,2 грн. основний платіж та 89824,4 грн. штрафні санкції.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що до доходів, які не підлягають оподаткуванню віднесено вартість вугілля, безоплатно наданого члену сім’ї загиблого робітника вугільного підприємства, який отримує пенсію внаслідок втрати годувальника, що має стаж роботи на таких підприємствах не менш ніж 10 років на підземних роботах або не менш ніж 20 років на поверхні.

Постановою Господарського суду Донецької області від 14.11.2006, залишеною без змін ухвалою Донецької апеляційного господарського суду від 12.02.2007, у позові відмовлено.

В касаційній скарзі ДП «Макіїввугілля»просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій з мотивів порушення норм матеріального права та прийняти нове судове рішення про задоволення позову.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, податковим органом проведено перевірку позивача за період з 01.04.2004 по 31.12.2004 та з 01.06.2005 по 31.12.2005, за результатами якої складено Акт № 221/23-4/32442295 від 28.04.2006.

В Акті перевірки податковим органом зазначено, що в порушення підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, пункту 3.4, пункту 3.5 статті 3, підпунктів 4.2.1, 4.2.9, 4.2.10 пункту 4.2 статті 4, підпункту 4.3.15 пункту 4.3 статті 4, статті 8 Закону України від 22.05.2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб»(далі - Закон № 889-IV) підприємством не було утримано податок з доходів фізичних осіб, виплачених у не грошовій формі (вугілля) із застосуванням коефіцієнта.

На підставі акта перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення № 000007173/0 від 19.05.2006, яке позивач просив визнати нечинним у частині визначення податкового зобов’язання по податку з доходів фізичних осіб у загальній сумі 134736,6 грн., з яких 44912,2 грн. основний платіж та 89824,4 грн. штрафні санкції.

Відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону № 889-IV об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний оподатковуваний дохід.

Підпунктом 4.3.15 пункту 4.3 статті 4 Закону № 889-IV визначено, що до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи (що не підлягають відображенню в його річній податковій декларації): вартість вугілля та вугільних брикетів, безоплатно наданих в обсягах та за переліком професій, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, платнику податку з числа осіб, що перебувають у трудових відносинах з вугледобувним підприємством, а також члену сім'ї загиблого працівника такого підприємства, що отримує пенсію внаслідок втрати годувальника.

За таких обставин, суди повинні були на підставі належних та допустимих доказів визначити об’єкт оподаткування, перевіривши наявність обставин, зазначених у підпункті 4.3.15 пункту 4.3 статті 4 Закону № 889-IV, а саме кому та на яких умовах надавалось підприємством вугілля.

Однак суди дійшли передчасного висновку про відмову у позові, не з’ясувавши усіх обставин справи та не перевіривши в повній мірі доводи позивача відносно того, що ним здійснювалось безоплатне надання вугілля робітникам, пенсіонерам, вдовам померлих пенсіонерів, що одержують пенсії у зв’язку з втратою годувальника.

Натомість, суди попередніх інстанцій послались на частину 4 підпункту 4.2.9 пункту 4.2 статті 4 Закону № 889-IV, відповідно до якої якщо додаткові блага надаються особою, що не є працедавцем платника податку, чи особою, яка діє від імені або за дорученням такого працедавця, то такі доходи прирівнюються з метою оподаткування до подарунків з їх відповідним оподаткуванням.

Однак, не перевіривши наявності обставин зазначених у підпункті 4.3.15 пункту 4.3 статті 4 Закону № 889-IV, які виключають включення доходу до складу загального оподатковуваного доходу платника податку, суди передчасно дійшли висновку про оподаткування позивача за правилами частини 4 підпункту 4.2.9 пункту 4.2 статті 4 Закону № 889-IV. Крім того, застосування зазначеної норми також передбачає з’ясування на підставі належних та допустимих доказів питання чи надавалось підприємством вугілля особам, щодо яких воно є працедавцем чи ні.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що розгляд справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно, частинами 4 та 5 цієї статті на суд покладається обов’язок вживати передбачені законом заходи, необхідні для з’ясування всіх обставин у справі.

Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції необхідно врахувати, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір відповідно до норм матеріального права, а обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державного підприємства «Макіїввугілля»задовольнити частково.

Постанову Господарського суду Донецької області від 14.11.2006 та ухвалу Донецької апеляційного господарського суду від 12.02.2007 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)К.В. Конюшко (підпис)Л.В. Ланченко (підпис)О.М. Нечитайло (підпис)Н.Г. Пилипчук З оригіналом згідно Відповідальний секретар                                                            І.Ю. Гончарук