Ухвала суду № 7973912, 24.11.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" листопада 2009 р.                                                                       К-127/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий:Нечитайло О.М.

Судді:Брайко А.І.

Карась О.В.

Рибченко А.О.

Федоров М.О.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргуМукачівської об’єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області

на постановуГосподарського суду Закарпатської області

від14.12.2007 р.

у справі№7/307-2007

та ухвалуЛьвівського апеляційного адміністративного суду

від24.11.2008 р.

у справі№22а-3857/08 (7/307-2007 номер справи у суді першої інстанції)

за позовомПриватного підприємства «Рембудсервіс»

доМукачівської об’єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області

проскасування податкового повідомлення-рішення, ВСТАНОВИВ :

Постановою Господарського суду Закарпатської області від 14.12.2007 р. (суддя –С.Швед) у справі №7/307-2007, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2008 р. (судова колегія у складі: головуючий суддя –В.М.Багрій, судді –А.М.Ліщинський, І.М.Обрізко) у справі №22а-3857/08 (7/307-2007 номер справи у суді першої інстанції), задоволено позовні вимоги Приватного підприємства «Рембудсервіс»(надалі –позивач, ПП «Рембудсервіс») до Мукачівської об’єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області (надалі –відповідач, Мукачівська ОДПІ Закарпатської області), скасовано у повному обсязі податкове повідомлення-рішення №0003272340/0/3406/23-01/32082063/26144 від 16.11.2007 р..

Судові рішення аргументовано тим, що позивачем належним чином підтверджено віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість у розмірі 54.139,00 грн., оскільки зазначену суму підтверджено позивачем первинними документами, які були в наявності на момент проведення перевірки відповідачем, а зазначені останнім недоліки в оформленні податкових накладних не вплинули на підставність формування ним податкового кредиту.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій були прийняті з порушенням норм матеріального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати вказані судові рішення, та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

У запереченні на касаційну скаргу відповідача позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а ухвалені у справі судові рішення –без змін.

Відповідно до ч.1 та. ч.2 ст.220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Судами першої та апеляційної інстанцій у ході розгляду справи встановлено, що представниками відповідача проведено планову документальну перевірку позивача з питань дотримання ним вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.04.2006 р. по 30.06.2007 р., за результатами якої складено акт №755/23-01/32082063 від 07.11.2007 р., та винесено податкове повідомлення рішення №3406/2301/32082063/26144 від 16.11.2007 р., яким встановлено порушення позивачем пп.7.2.1, п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997 (надалі –Закону України №168/97-ВР), пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№2181-III від 21.12.2000 (надалі Закон України №2181-III), визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 54.139,00 грн. та нараховано 27.069,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи наведені у касаційній скарзі, перевіривши та дослідивши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та як встановлено попередніми судовими інстанціями, підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення відповідачем було віднесення позивачем до складу податкового кредиту у вересні 2006 року сум податку на додану вартість по податковим накладним від 31.08.2006 р. №107 (2.469,00 грн.), №108 (9.989,00 грн.), №109 (41.681,00 грн.), що визнано неправомірним відповідачем, оскільки в зазначених податкових накладних не було вказано опису (номенклатури) наданих позивачу послуг.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8№ цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв’язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 зазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Вимоги до оформлення податкових накладних містяться у п.7.2.1 п.7.2 ст.7, а саме податкова накладна має містити порядковий номер, дату виписування, повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім’я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, податковий номер платника податку (продавця та покупця), місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об’єм), повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача, ціну поставки без врахування податку, ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні, загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що оплата наданих позивачу послуг була підтверджена ним шляхом надання ним під час перевірки підрядного контракту, додатковою угодою до нього, актами приймання виконаних робіт та платіжними дорученнями з відповідною відміткою банківської установи, що відповідачем не заперечується.

З огляду на зазначене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій відносно того, що безпідставними є посилання відповідача на невідповідність податкових накладних позивача вказаній нормі Закону, як на підставу неправильного віднесення останнім до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість по зазначеним накладним.

Тому, судова колегія Вищого адміністративного суду України вважає обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій відносно правомірності віднесення позивачем до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у розмірі 54.139,00 грн..

Оскільки, донарахування відповідачем позивачу податку на додану вартість правильно визнано судами незаконним, відповідно скасування податкового повідомлення-рішення в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій, передбачених Законом України №2181-III, також здійснено судами обґрунтовано.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.

На підставі викладеного, судова колегія Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що порушень або неправильного застосування норм матеріального права не вбачається, а тому рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасуванню не підлягають, а касаційна скарга не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 2201 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Мукачівської об’єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області на постанову Господарського суду Закарпатської області від 14.12.2007 р. у справі №7/307-2007 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2008 р. у справі №22а-3857/08 (7/307-2007 номер справи у суді першої інстанції) залишити без задоволення.

2. Постанову Господарського суду Закарпатської області від 14.12.2007 р. у справі №7/307-2007 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2008 р. у справі №22а-3857/08 (7/307-2007 номер справи у суді першої інстанції) залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та не може бути оскаржена, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Брайко А.І. Карась О.В. Рибченко А.О. Федоров М.О.