Ухвала суду № 7987808, 16.12.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" грудня 2009 р.                               м. Київ                                        К-19537/09

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

Сергейчука О.А.

Степашка О.І.

при секретарі: Андрюхіній І.М.

за участю представників:

позивача: Коновалової Г.В., Парицької Н.О.

відповідача: Стеценка О.Л., Туман Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»та Спеціалізованої державної податкової інспекції у м.Києві по роботі з великими платниками податків

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2009

у справі №33/438

за позовом Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м.Києві по роботі з великими платниками податків

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

                                                   ВСТАНОВИВ:                                                  

Постановою Господарського суду м.Києва від 23.11.2007 позов АЕК «Київенерго»задоволено повністю. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення СДПІ у м.Києві по роботі з ВПП від 14.07.2004 №0000261604/0 в частині визначення АЕК «Київенерго» податкових зобов’язань з податку на прибуток на загальну суму 13240548,24 грн., у т.ч. основний платіж –6620274,12 грн. та штрафні санкції –6620274,12 грн.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.04.2008 рішення суду першої інстанції скасовано в частині задоволення позовних вимог щодо визначення АЕК «Київенерго»податкових зобов’язань з податку на прибуток в сумі 11523881,21 грн., у тому числі основний платіж –5761940,6 грн. та штрафні (фінансові) санкції –5761940,6 грн., в цій частині в позові відмовлено, в іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, у якій ставиться питання, з врахуванням поданих змін, про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції в частині визначення позивачу податкових зобов’язань з податку на прибуток та штрафних (фінансових) санкцій на суму 8432702,59 грн. щодо віднесення до складу валових витрат нарахованих (сплачених) у зв’язку з виробництвом електроенергії, яка була втрачена при транспортуванні понад законодавчо встановлені нормативи, з направленням справи в цій частині на новий розгляд, та залишення в силі постанови суду апеляційної інстанції в частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення на суму 1716667,03 грн., з підстав порушення норм матеріального права.

А також за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання, з врахуванням поданих уточнень, про скасування рішення суду першої інстанції та рішення суду апеляційної інстанції в частині задоволених позовних вимог, в іншій частині постанову суду апеляційної інстанції залишити в силі, з підстав порушення норм матеріального права.

Позивач у запереченнях на касаційну скаргу відповідача просив у її задоволенні відмовити.

Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено планову комплексну документальну перевірку дотримання позивачем вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.04.2001 по 31.12.2002, за результатами якої складено акт №460/16-4/00131305 від 12.07.2004.

За висновками акта перевірки позивачем:

завищено валові витрати на 1716667,03 грн. внаслідок включення до їх складу вартості придбаних філіалом «Енергоавтотранс»паливно-мастильних матеріалів, які використовувались для надання автотранспортних послуг; завищено валові витрати в 2002 році на 30371,09 грн. внаслідок віднесення до їх складу заробітної плати педагогічного та медичного персоналу, який працює на об'єктах, що знаходяться на балансі філіалу «Енергосервіс»АЕК «Київенерго»(туристичних баз та баз відпочинку);

завищено валові витрати в 2002 році на суму 130339,00 грн. внаслідок віднесення до їх складу витрат, пов'язаних з поліпшенням основних фондів (туристичних баз та баз відпочинку), що знаходяться на балансі філіалу «Енергосервіс»АЕК «Київенерго»;

завищено суму амортизаційних відрахувань за період з 01.04.2001 по 31.12.2002 в сумі 154150,67 грн. внаслідок нарахування амортизації на основні фонди (бази відпочинку та туристичні бази), що знаходяться на балансі філіалу «Енергосервіс»АК «Київенерго»;

завищено валові витрати на 14054504,30 грн. у зв'язку з включенням до їх складу витрат, нарахованих (сплачених) у зв'язку з виробництвом електроенергії, яка була втрачена при транспортуванні понад законодавчо встановлені нормативи;

завищено амортизаційні відрахування на суму 3640,01 грн., які нараховувались на витрати з придбання холодильника;

завищено амортизаційні відрахування з витрат на основні фонди в сумі 100484,23 грн. та їх поліпшення (капітальний ремонт) в сумі 32307,81 грн., які були виведені з експлуатації (будівля по вулиці Новокостянтинівській, 1а);

завищено валові витрати в III кварталі 2001 року внаслідок включення до їх складу 1650 грн. вартості сервісного обслуговування УІР- залу аеропорту «Бориспіль»;

завищено валові витрати по обліку товарно-матеріальних цінностей на суму 415700 грн.

завищено валові витрати на суму 5437500 грн. у зв'язку з безпідставним використанням пільги щодо граничного розміру суми витрат на поліпшення основних фондів, які можуть бути віднесені до валових витрат. На підставі акта перевірки 14.07.2004 прийнято податкове повідомлення-рішення №0000261604/0, яким згідно з пп. «б»пп.4.2.2 п.4.2 ст.4, п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та цільовими фондами», п.5.1 ст.5, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5, п.п.5.4.8 п.5.4 ст.5, п.п.5.4.9 п.5.4 ст. 5, п.п.5.4.10 п.5.4 ст.5, п.5.9 ст5, п.п.8.1.4 п.8.1, п.п.8.2.2 п.8.2, п.п.8.3.1 п.8.3 ст.8; п.п.8.4.5 п.8.4 ст.8, п.п.8.7.1, п.8.7 ст.8, п.22.4 ст.22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у загальній сумі 13244200,00 грн., в тому числі 6622100,00 грн. - основний платіж, 6622100,00 грн. - штрафні санкції.

Підставою для донарахування позивачу податкового зобов’язання з податку на прибуток в розмірі 515000,11 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 515000,11 грн. стали висновки акта перевірки про порушення філіалом «Енергоавтотранс» АЕК «Київенерго»пп.5.4.10 п.5.4 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»у зв’язку з віднесенням вартості паливно-мастильних матеріалів, що використовувались легковим автотранспортом при наданні автотранспортних послуг на загальну суму 1716667,03 грн. Оскільки за висновками відповідача для віднесення до складу валових витрат витрат на придбання паливно-мастильних матеріалів необхідна наявність двох умов, а саме, щоб основною діяльністю платника податків було надання послуг з транспортного обслуговування та ці послуги мають надаватись стороннім особам.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно з Положенням про філіал «Енергоавтотранс»АЕК «Київенерго», затвердженим загальними зборами акціонерів АЕК «Київенерго»та зареєстрованим Старокиївською районною державною адміністрацією м.Києва від 15.06.1998 №02796, філіал «Енергоавтотранс»є відокремленим підрозділом АЕК «Київенерго», включений до ЄДРПОУ, про що видано довідку №14883, згідно якої основним видом діяльності філіалу є надання транспортно-експедиційних послуг. Такі послуги філіал здійснював на підставі ліцензії серії АА №0099223.

Для надання автотранспортних послуг, філіалом придбавались паливно-мастильні матеріали, вартість яких відносилась до складу валових витрат, по закінченню звітного місяця формувались реєстри із зазначенням державного реєстраційного номера автотранспортного засобу, пробігу, марки та кількості використаного пального та суми доходу отриманого від наданих послуг.

Філіалом відповідно до Положення складався внутрішній баланс, який є складовою частиною єдиного балансу АЕК «Київенерго».

Валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати), відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 цього Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Підпунктом 5.4.10 п.5.4 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що до валових витрат платника податку відносяться витрати на утримання, експлуатацію та забезпечення основної діяльності (крім тих, що підлягають амортизації), зокрема, легкових автомобілів, побутових літальних апаратів, моторних човнів, катерів і яхт, призначених для відпочинку, що належать платникам податку, основною діяльністю яких є надання платних послуг з транспортного чи туристичного обслуговування сторонніх громадян або організацій.

Однак, як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, необхідною передумовою для вирішення питання щодо віднесення вартості паливно-мастильних матеріалів до складу валових витрат є використання їх у власній господарській діяльності.

Виходячи з системного аналізу п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», враховуючи основні види діяльності філіалу, визначені Положенням, надання послуг стороннім організаціям не може бути вирішальним доказом у прийнятті рішення, оскільки надаючи послуги в межах однієї організації, філіал «Енергоавтотранс» ніс витрати, пов’язані з здійсненням його основного виду діяльності, у зв’язку з чим рішення судів попередніх інстанцій про правомірне формування позивачем валових витрат в цій частині є правильними.

Суд першої інстанції, визнаючи неправомірними висновки відповідача про завищення позивачем валових витрат в 2002 році на 30371,09 грн. внаслідок віднесення до їх складу заробітної плати педагогічного та медичного персоналу, який працює на об'єктах, що знаходяться на балансі філіалу «Енергосервіс»АЕК «Київенерго»(туристичних баз та баз відпочинку), на суму 130339,00 грн. внаслідок віднесення до їх складу витрат, пов'язаних з поліпшенням цих основних фондів та завищення суми амортизаційних відрахувань за період з 01.04.2001 по 31.12.2002 в сумі 154150,67 грн. внаслідок нарахування амортизації на ці основні фонди, виходив з того, що зазначені об’єкти не відносяться до об’єктів соціальної сфери, а враховуються на балансі як основні фонди, які використовуються в господарській діяльності АЕК «Київенерго», а тому донарахування податку на прибуток за цими операціями є безпідставним.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції в цій частині, зазначив, що використання філією «Енергоавтотранс»АЕК «Київенерго»об’єктів соціальної інфраструктури –бази відпочинку, дитячого садка, санаторію, сторонами не оспорюється, пп.5.4.9 п.5.4 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено вичерпний перелік об’єктів соціальної інфраструктури, витрати на утримання та експлуатацію яких відносяться до складу валових, до якого будинки відпочинку та туристичні бази не входять, а також за відсутності у позивача ліцензії на провадження туристичної діяльності, завищення валових витрат у 2002 році знаходить своє підтвердження.

Однак з такими висновками судів попередніх інстанцій погодитись не можна.

Відповідно до пп.5.4.9 п.5.4 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до валових витрат відносяться витрати платника податку на утримання, експлуатацію та забезпечення основної діяльності таких об'єктів соціальної інфраструктури, що перебували на балансі та утримувалися за рахунок такого платника податку на момент набрання чинності цим Законом (крім капітальних затрат, які підлягають амортизації), зокрема, дитячих ясел або садків; спортивних залів і площадок, що використовуються безоплатно для фізичного оздоровлення та психологічного відтворення працівників, клубів і будинків культури, в разі якщо вони не використовуються для надання платних послуг та іншої комерційної діяльності (крім будинків відпочинку, туристичних баз та інших подібних закладів); дитячих таборів відпочинку за умови, що вони не здаються в оренду, не використовуються для надання платних послуг або іншої комерційної діяльності.

Таким чином, для вирішення питання про завищення позивачем у 2002 році валових витрат внаслідок утримання та експлуатації об’єктів соціальної інфраструктури, підлягають розмежуванню витрати віднесені до складу валових по кожному об’єкту окремо, що не було зроблено ні судом першої ні апеляційної інстанції, незважаючи на наявність в переліку об'єктів соціальної інфраструктури, що перебували на балансі та утримувалися за рахунок платника податку, дитячого садка. Крім того, необхідно перевірити належність вищезазначених об’єктів до об’єктів призначених для здійснення основної діяльності позивача, а також необхідність отримання для здійснення такої діяльності відповідної ліцензії.

Предметом діяльності АЕК «Київенерго»згідно Статуту є виробництво, транспортування, передача, розподіл та постачання електричної і теплової енергії на основі відповідних ліцензій.

Згідно ст.1 Закону України «Про електроенергетику»постачання електричної енергії споживачу проводиться за допомогою технічних засобів передачі та розподілу електричної енергії на підставі договору.

Передача енергії проводиться шляхом транспортування енергії за допомогою мереж.

Специфіка постачання електроенергії полягає в тому, що при її транспортуванні за допомогою електромереж виникають втрати електроенергії, які є суто фізичним явищем і залежать від природних факторів.

За висновками акта перевірки позивачем допущено порушення п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» при віднесенні витрат на транспортування електричної енергії понад законодавчо затверджені нормативи до складу валових витрат у загальній сумі 14054504,30 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов виходив з того, що витрати електроенергії зумовлені суто фізичними явищами, які характеризують виробництво та перетоки електроенергії, умовами розподілу та транспортування електроенергії через електричні мережі , на які впливають об’єктивні чинники, в тому числі природні фактори, а тому такі втрати є невід’ємними від процесу виробництва та передачі електроенергії, та пов’язані з виробництвом чи придбанням всього відпущеного позивачем обсягу електроенергії, включаючи понаднормативні втрати, і є виробничими втратами.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду апеляційної інстанції в цій частині, виходив з того, що обов’язковою умовою віднесення витрат до складу валових є те, що витрати здійснюються на придбання товарів (робіт, послуг), які в подальшому використовуються у господарській діяльності платника податків. У даній сфері виробництва існують нормативи втрати електроенергії під час її транспортування. Оскільки позивачем витрати понесені у зв’язку з виробництвом електроенергії, втраченої при передачі в мережах, здійснені понад затверджені постановами НКРЕ нормативи, та не були використані у власній господарській діяльності, вони є невиробничими витратами і не повинні включатися до валових витрат.

Відповідно до Положення про порядок врахування частки понаднормативних витрат електроенергії при формуванні роздрібних тарифів на електричну енергію, затвердженого Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 19 квітня 2002 року № 398, воно поширюється на всіх ліцензіатів з постачання електричної енергії за регульованим тарифом, які розраховують роздрібні тарифи на електричну енергію відповідно до постанови НКРЕ від 22.01.2001 № 47 «Про затвердження Порядку формування роздрібного тарифу на електроенергію для споживачів (крім населення і населених пунктів) ліцензіатами з постачання електроенергії за регульованим тарифом».

Згідно п.1.3 цього Положення економічний коефіцієнт нормативних технологічних витрат електроенергії (ЕКНТВЕ) - відношення нормативних технологічних витрат електроенергії на відповідному класі напруги до обсягів електроенергії, що надійшла до місцевих (локальних) електромереж на відповідному класі напруги, з урахуванням особливостей передачі електроенергії споживачам та стороннім ліцензіатам, за відповідний розрахунковий період.

Втрати електричної енергії в елементах електричної мережі - обсяги електроенергії, що затрачається на нагрів струмопровідних частин елементів мереж під час протікання ними електричного струму, на нагрів магнітопроводів і елементів конструкції електричних апаратів та на коронний розряд повітряних ліній електропередач.

Звітні технологічні витрати електроенергії на передачу електричними мережами - обсяги електроенергії, що визначаються як різниця між надходженням і корисним відпуском електричної енергії споживачам.

Зазначене Положення розрізняє технологічні витрати електроенергії, технічні розрахункові втрати електроенергії та понаднормативні технологічні витрати електроенергії.

Технологічні витрати електроенергії (ТВЕ) - сума втрат електроенергії в елементах електричних мереж, витрат електроенергії на власні потреби підстанцій та витрат електроенергії на плавлення ожеледі.

Нормативне значення технологічних витрат електроенергії на передачу електричними мережами - сума значень технічних розрахункових втрат в елементах електричних мереж та нормативних витрат електроенергії на власні потреби підстанцій.

Технічні розрахункові втрати електроенергії - це втрати електроенергії, що визначені розрахунковим шляхом при певних умовах і припущеннях.

Понаднормативні технологічні витрати електроенергії - різниця між звітними технологічними витратами електроенергії і нормативними значеннями технологічних витрат електроенергії.

Виходячи з викладеного, розмір понаднормативних втрат електроенергії напряму залежить від того наскільки точно буде розраховано показники нормативних втрат електроенергії. Суд апеляційної інстанції, зазначивши, що методика нормування технологічних втрат електроенергії на передачу в електричних мережах проводиться структурним підрозділом Мінпаливенерго ВАТ «ЛьвівОРГРЕС», відповідно до укладених договорів, разом з тим відповідні протоколи Мінпаливенерго про затвердження нормативних характеристик технологічних втрат електроенергії в електричних мережах АК «Київенерго» та договори з ВАТ «ЛьвівОРГРЕС»не досліджувались.

Крім того, характер понаднормативних технологічних витрат електроенергії та причини їх виникнення, які не у всіх випадках залежать від енергопостачальника, зумовлюють необхідність врахування цих витрат у виробничій діяльності енергопостачальника з метою їх компенсування через встановлення роздрібних тарифів на електричну енергію в порядку, визначеному вищезазначеним Положенням.

Компенсування у такий спосіб збитків енергопостачальника не виключає можливості віднесення в податковому обліку до валових витрат вартості електроенергії, яка складає понаднормативні втрати, за умови, коли енергопостачальник доведе, що ця електроенергія була відпущена споживачам та дійшла до них по електричних мережах, однак не була оплачена у звітному податковому періоді (заниження споживачам фактичних обсягів спожитої електроенергії, похибки в показниках засобів обліку електроенергії внаслідок несправності, тощо).

Існуюча система обліку спожитої електроенергії, за якої облік фактично ведеться самими споживачами на підставі самостійно обрахованих та сплачених ними обсягів спожитої електроенергії, об’єктивно зумовлює неспівпадання в одному звітному періоді корисного відпуску електроенергії, яка надійшла до споживача та обсягу електроенергії, сплаченої споживачами.

Оскільки без встановлення обсягів корисного відпуску електроенергії та її вартості вирішення спору неможливо, а ці обставини під час розгляду справи судами попередніх інстанцій досліджені не були, судові рішення в цій частині підлягають скасуванню, з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до пп.8.1.1 п.8.1 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»під терміном «амортизація»основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею.

Амортизації, згідно пп.8.1.2 п.8.1 ст.8 цього Закону, підлягають витрати на придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення.

Не підлягають амортизації та провадяться за рахунок відповідних джерел фінансування, згідно пп. 8.1.4 цієї статті Закону, витрати на придбання, ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих фондів.

Під терміном «невиробничі фонди»слід розуміти капітальні активи, які не використовуються у господарській діяльності платника податку. До таких невиробничих фондів відносяться, зокрема, капітальні активи, які підпадають під визначення груп 2 і 3 основних фондів згідно із підпунктом 8.2.2 цієї статті, які є невід'ємною частиною, розміщені або використовуються для забезпечення діяльності невиробничих фондів, що підпадають під визначення групи 1 основних фондів або вилучені з місця ведення господарської діяльності платника податку та передані у безоплатне користування особам, які не є платниками цього податку.

Таким чином, для вирішення питання про правомірність дій позивача при здійсненні амортизаційних відрахувань в сумі 3640,01 грн. на витрати з придбання тумби з холодильником та баром, підлягає встановленню їх належність до відповідної групи основних чи до невиробничих фондів.

Амортизації, згідно пп.8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підлягають витрати на проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів.

У разі виведення з експлуатації окремого об'єкта основних фондів групи 1 в зв'язку з його ліквідацією, капітальним ремонтом, реконструкцією та консервацією за рішенням платника податку або Кабінету Міністрів України балансова вартість такого об'єкта для цілей амортизації прирівнюється до нуля. При цьому амортизаційні відрахування не нараховуються (пп.8.4.5 п.8.4 ст.8 Закону).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що з серпня 2001 року розпочався капітальний ремонт будівлі по вул.Новокостянтинівська, 1-а в м.Києві.

Організацію та проведення ремонтних робіт регламентовано Положенням про проведення планово-попереджувального ремонту виробничих будівель і споруд, затвердженого постановою Держбуду СРСР від 29.12.1973 №279, згідно якого капітальний ремонт може бути проведений без виведення будівлі з експлуатації та виконуватись одночасно із проведенням основної діяльності.

Згідно листа Державного комітету України з будівництва та архітектури «Щодо віднесення ремонтно-будівельних робіт до капітального та поточного ремонтів»від 30.04.2003 №7/7-401 капітальний ремонт передбачає зупинення на час виконання робіт експлуатації будівлі в цілому або її частин (за умови їх автономності).

Таким чином, визначальним у даному випадку є встановлення факту виведення з експлуатації на час проведення капітального ремонту будівлі по вул.Новокостянтинівська, 1а у м.Києві.

Не можна погодитись і з висновками як суду першої так і апеляційної інстанції при оцінці висновків відповідача щодо встановлення завищення валових витрат у зв’язку з віднесенням до їх складу оплати послуг сервісного обслуговування УІР-зали аеропорту «Бориспіль».

Як передбачено пп.5.4.8 п.5.4 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»витрати на відрядження фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку або є членами керівних органів платника податку, у межах фактичних витрат особи, яка відряджена, на проїзд (включаючи перевезення багажу) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження, оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чистка, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), найм інших жилих приміщень, телефонних рахунків, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в'їзд (віз), обов'язкового страхування, витрат на усний та письмовий переклади, інших документально оформлених витрат, пов'язаних з правилами в'їзду та перебування у місці відрядження, включаючи будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв'язку зі здійсненням таких витрат.

Зазначені витрати можуть бути включені до складу валових витрат платника податку лише за наявності підтверджуючих документів, що засвідчують вартість цих витрат у вигляді транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), рахунків з готелів (мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання фізичної особи, страхових полісів тощо. Не включається до складу витрат платника податку готівка, витрачена на цілі, визначені підпунктами 5.3.1 та 5.4.4 цієї статті, а також на цілі, не пов'язані з відшкодуванням особистих витрат фізичної особи, яка перебуває у відрядженні.

Понесенні позивачем витрати підтверджуються належним чином оформленими авансовими звітами, що підтверджують фактичне отримання послуг, пов’язаних з перебуванням фізичних осіб у відрядженні, однак для висновку про можливість віднесення зазначених витрат в повному обсязі до складу валових, підлягають з’ясуванню доводи позивача, що перельоти літаком УІР-класу передбачають надання (отримання) УІР-послуг в аеропорту відправлення та приземлення, які входять до загальної вартості перельоту та за своїм змістом є витратами, пов’язаними з перебуванням працівників позивача у відрядженні.

Під час перевірки, на підставі даних головної книги, відповідачем встановлено, що філіалом «Енергосервіс» відображалась вартість придбаних малоцінних та швидкозношуваних предметів (МШП) по рахунку 153 «Придбання (виготовлення) малоцінних необоротних матеріальних активів», які списувались відразу на виробництво, і сальдо по цьому рахунку враховано при розрахунку приросту (убутку) по рядку 13 «Приріст (убуток) балансової вартості покупних товарів»в Декларації, у зв’язку з чим зроблено висновок про порушення позивачем п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», згідно якого платник податку веде облік приросту (убутку) балансової вартості покупних товарів (крім активів, що підлягають амортизації, цінних паперів та деривативів), матеріалів, сировини, комплектуючих виробів та напівфабрикатів на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції. У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного кварталу перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного кварталу, різниця вираховується з суми валових витрат платника податку у такому звітному кварталі. В результаті вказаного порушення філією «Енергосервіс»за висновками акта перевірки відповідача за період з 01.04.2001 по 31.12.2002 до складу валових витрат віднесено 500700,00 грн., та не віднесено 85000,00 грн.

Вартість придбаних МШП повинна відображатись відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №9 «Запаси», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 №246 та Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 №291. МШП повинні розподілятись на малоцінні необоротні матеріальні активи, які обліковуються на рахунку 112 «Малоцінні необоротні матеріальні активи»(строк експлуатації більше 1 року) та списуються через амортизаційні нарахування, та МШП, строк експлуатації яких менше 1 року, і які повинні обліковуватись на рахунку 22 «Малоцінні та швидкозношувані предмети»і списуються при видачі предмету в експлуатацію.

Таким чином, без проведення аналізу по рахунках бухгалтерського обліку 112 «Малоцінні необоротні матеріальні активи», 22 «Малоцінні та швидкозношувані предмети», 153 «Придбання (виготовлення) малоцінних необоротних матеріальних активів», підтвердити чи спростувати факт зазначено правопорушення є неможливим.

Згідно ап.8.7.1 п.8.7 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» платники податку мають право протягом звітного року віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, у сумі, що не перевищує п'ять відсотків сукупної балансової вартості груп основних фондів на початок звітного року.

Витрати, що перевищують зазначену суму, відносяться на збільшення балансової вартості груп 2 і 3 (балансової вартості окремого об'єкта основних фондів групи 1) та підлягають амортизації за нормами, передбаченими для відповідних основних фондів.

П.22.4 ст.22 цього Закону передбачено до 1 січня 2003 року право платників податку –підприємств виробників електричної та теплової енергії на балансі яких перебувають введені в експлуатацію до 1 січня 1993 року основні фонди, що використовуються для здійснення господарської діяльності, відносити до складу валових витрат звітного (податкового) року витрати на проведення поліпшень таких основних фондів у розмірі, що не перевищує дев’ять відсотків від балансової вартості групи 1 та 3 таких основних фондів на початок звітного (податкового) року. Зазначені основні фонди групи 3 виділяються в окрему підгрупу групи 3 основних фондів, по якій ведеться окремий облік.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи податкове повідомлення-рішення в цій частині, дійшов висновку, що доводи відповідача про застосування позивачем вищезазначеної пільги незалежно від дати введення основних фондів в експлуатацію, внаслідок чого відбулося перевищення граничного розміру витрат на поліпшення основних фондів, які включаються до валових витрат, не підтверджено первинними документами, а тому зазначене порушення є недоведеним.

Однак, якщо сторони не надали доказів, які підтверджують або спростовують правомірність податкового зобов’язання або надані докази були недостатніми, суд, керуючись частинами 4, 5 статті 11 КАС України, зобов’язаний був із власної ініціативи витребувати докази, які підтверджують або спростовують ці обставини.

Відповідно до частин 2, 3 ст. 159 КАС законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим —ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Крім того, судом апеляційної інстанції зазначене порушення взагалі не було переглянуто, оцінка правомірності висновків суду апеляційної інстанції в цій частині не надана.

Передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, у зв’язку з чим судові рішення у справі підлягають частковому скасуванню в з передачею справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з’ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об’єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті і, в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

В частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення про визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток в сумі 515000,11 грн. та 515000,11 грн. штрафних (фінансових) санкцій судові рішення відповідають встановленим обставинам справи, яким дана належна оцінка, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому в цій частині підлягають залишенню в силі.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 227, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

Касаційні скарги Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»та Спеціалізованої державної податкової інспекції у м.Києві по роботі з великими платниками податків задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2009 та постанову Господарського суду м.Києва від 23.11.2007 в частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 14.07.2004 №0000261604/0 про визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток в сумі 515000,11 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 515000,11 грн. залишити в силі.

В решті постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2009 та постанову Господарського суду м.Києва від 23.11.2007 скасувати та в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді О.М.Нечитайло

Н.Г.Пилипчук

О.А.Сергейчук

О.І.Степашко