Ухвала суду № 7973601, 12.11.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" листопада 2009 р.                                                                       К-18076/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий:Нечитайло О.М.

Судді:          Конюшко К.В.

Ланченко Л.В.

Пилипчук Н.Г.

Степашко О.І.,

при секретаріКоротковій О.В.

за участю представників: позивача:не з’явився, відповідача:Ясніцької Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві

на постанову Господарського суду Миколаївської області від 17.08.2007 року

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2008 року

у справі №6/397/06

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Дамен Шіпярдс Океан»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Дамен Шіпярдс Океан»звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з велики платниками податків у м. Миколаєві про скасування податкових повідомлень-рішень від 26.02.2007 року №00002836/0, від 02.04.2007 року №00004636/0, від 17.05.2007 року №00006736/0, від 13.06.2007 року №00008736/0.

Постановою Господарського суду Миколаївської області від 17.08.2007 року (суддя –Ткаченко О.В.), залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2008 року (судова колегія у складі: головуючий суддя –Димерлій О.О., судді –Стас Л.В., Кравець О.О.) позов задоволено.

Суди першої та апеляційної інстанцій, мотивуючи прийняті у справі судові рішення, виходили з того, що контролюючим органом не надано належних доказів завищення позивачем заявленої суми бюджетного відшкодування за грудень 2006 року, березень 2007 року, січень 2007 року та лютий 2007 року. При цьому суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що зобов’язання позивача зі сплати податку на додану вартість при імпорті товарів слід вважати фактично сплаченими шляхом погашення податкових векселів, а тому суми зобов’язань по таким векселям правомірно враховані товариством при розрахунку суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню.

Вважаючи, що постанова Господарського суду Миколаївської області від 17.08.2007 року та ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2008 року були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, СДПІ по РВПП у м. Миколаєві звернулася до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просити скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу не надав.

Відповідно до частини 1 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій у ході розгляду справи встановлено, що працівниками СДПІ по РВПП у м. Миколаєві було проведено позапланові перевірки діяльності позивача стосовно питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування.

За результатами перевірки за березень 2007 року податковим органом було складено акт №431/36/14307653 від 13.06.2007 року та прийнято податкове повідомлення-рішення №00008736/0 від 13.06.2007 року про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування на суму 3830259 грн.

Наслідком перевірки за грудень 2006 року та січень 2007 року став акт №225/36/14307653 від 20.03.2007 року та прийняте на його підставі податкове повідомлення–рішення №00004636/0 від 02.04.2007 року про зменшення суми бюджетного відшкодування за грудень 2006 року на 975532,00 грн. та за січень 2007 на 6567701,00 грн.

За результатами перевірки за лютий 2007 року було складено акт №363/36/14307653 від 16.05.2007 року та прийнято податкове повідомлення-рішення №00006736/0 від 17.05.2007 року про зменшення бюджетного відшкодування на суму 6381587,00 грн.

За наслідками перевірки за листопад 2006 було складено акт №129/36-14307653 від 16.02.2007 року та прийнято податкове повідомлення-рішення №00002836/0 від 26.02.2007 року про зменшення бюджетного відшкодування на 1382798,00 грн.

Зменшення бюджетного відшкодування пов’язано з висновком контролюючого органу про порушення позивачем пп. «а»пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»внаслідок завищення суми податкового кредиту, фактично сплаченої підприємством, що сталося внаслідок: включення податкових зобов’язань по податкових векселях, які не сплачені грошовими коштами, та включення сум податку на додану вартість, фактично сплачених у звітному податковому періоді, які не увійшли до податкового кредиту звітного періоду.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши та дослідивши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»бюджетне відшкодування –сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 цього Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкових зобов’язань звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту цього звітного періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої у такий спосіб, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду; при від’ємному –враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності –зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.2 цього пункту встановлено, що якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від’ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від’ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

При цьому, пунктом 6 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року №166, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.06.2005 року за №702/10982, визначені особливі правила для підприємств суднобудування і літакобудування, згідно з якими при від'ємному значенні сум податку на додану вартість, обрахованих у порядку, передбаченому в підпункті 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону, таким підприємствам відшкодування з бюджету здійснюється в податковому періоді, наступному за звітним періодом, у якому виникло від'ємне сальдо податку, у порядку і строки, передбачені у пункті 7.7 статті 7 Закону. При цьому сума, відображена в рядку 22.2 податкової декларації поточного звітного податкового періоду зазначених підприємств, переноситься до рядка 23.1 податкової декларації цього самого звітного періоду.

Оскільки законодавчо закріпленою підставою для бюджетного відшкодування з врахуванням особливих правил для підприємств суднобудування є наявність від’ємного значення податку та його фактична сплата отримувачем товарів (послуг) постачальникам таких товарів (послуг), то розрахунок суми бюджетного відшкодування правомірно проведений платником податку з врахуванням сум податкового кредиту, які були включені до його складу у попередніх періодах, але сплачені у звітному періоді.

Що ж стосується висновків контролюючого органу про завищення позивачем сум бюджетного відшкодування у зв’язку з врахуванням податкових зобов’язань по податкових векселях, які, за твердженням відповідача, не оплачені грошовими коштами, то в цій частині суди попередніх інстацій також обгрнутовано з ними не погодилися.

Відповідно до п. 11.5 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість»з моменту набрання чинності цим Законом платники податку при імпорті товарів на митну територію України, за умови оформлення митної декларації (за винятком тимчасової чи неповної, періодичної чи попередньої декларації), можуть за власним бажанням надавати органам митного контролю податковий вексель на суму податкового зобов'язання зі строком погашення на тридцятий календарний день з дня його поставки органу митного контролю, один примірник якого залишається в органі митного контролю, другий надсилається органом митного контролю на адресу органу державної податкової служби за місцем реєстрації платника податку, а третій залишається платнику податку.

Якщо платник податку на дату поставки податкового векселя органу митного контролю має підтверджену податковим органом суму бюджетного відшкодування, яка дорівнює або більша ніж сума зобов'язання по такому векселю, платник податку має право включити суму зобов'язань по податковому векселю до складу податкових зобов'язань за звітний (податковий) період, в якому відбулася його поставка органу митного контролю. При цьому податковий вексель вважається погашеним та платник податку має право на включення до складу податкового кредиту суми зобов'язань по податковому векселю у наступному звітному (податковому) періоді.

За визначенням, наведеним у п. 1.16 ст. 1 названого Закону, податковий вексель –це письмове безумовне грошове зобов'язання платника податку сплатити до бюджету відповідну суму коштів у порядку та терміни, визначені цим Законом, що підтверджене комерційними банками шляхом авалю, який видається платником на відстрочення сплати податку на додану вартість, що справляється при імпорті товарів на митну територію України.

Відповідно до Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України, затвердженого постановою Правління НБУ від 16.12.2002 року №508, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 28.02.2003 року за №174/7495, погашенням векселя вважається здійснення платежу за векселем векселедавцем (платником).

З огляду на зміст наведених правових норм, погашення позивачем податкових векселів за рахунок підтверджених податковим органом сум бюджетного відшкодування можна вважати такою формою сплати податку, яка дає право на бюджетне відшкодування від’ємного значення податку згідно з вимогами пп. «а»пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

На підставі викладеного, судова колегія Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що порушень або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права у даній справі допущено не було, а тому рішення судів попередніх інстанцій підлягають залишенню без змін, а касаційна скарга –без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві залишити без задоволення.

2. Постанову Господарського суду Миколаївської області від 17.08.2007 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2008 року у справі №6/397/06 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та не може бути оскаржена, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий

Судді О.М. Нечитайло

Л.В. Ланченко Н.Г. Пилипчук О.І. Степашко