Ухвала суду № 7973595, 12.11.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" листопада 2009 р.                                                                       К-8967/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий:Нечитайло О.М.

Судді:          Конюшко К.В.

Ланченко Л.В.

Пилипчук Н.Г.

Степашко О.І.,

при секретаріКоротковій О.В.

за участю представників: позивача:Барабанова С.В., відповідача:не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі Дніпропетровської області

на постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 05.12.2006 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.03.2007 року

у справі №А27/323

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі Дніпропетровської області

про визнання нечинними рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій,

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі Дніпропетровської області про визнання нечинним рішень №0000302320/0 від 19.06.2006 року, №0000302330/1 від 15.08.2006 року, №0000302320/2 від 06.10.2006 року про застосування до позивача штрафних санкцій у сумі 906778,95 грн.

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.12.2006 року (суддя Татарчук В.О.), залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.03.2007 року (судова колегія у складі: головуючий суддя –Сизько І.А., судді –Верхогляд Т.А., Тищик І.В.), позов задоволено.

Задоволення позову судами попередніх інстанцій мотивовано посиланнями на положення Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», застосувавши які суди дійшли висновку, що закон обов’язок щодо застосування РРО обумовлює у спірному випадку лише такою сферою як торгівля. Зважаючи на те, що позивач реалізовував вугілля своїм працівникам згідно умов колективного договору, такий продаж не підпадає під існуюче нормативне визначення поняття торгівлі, з огляду на що застосування до підприємства штрафних санкцій за порушення вимог названого Закону визнано неправомірним.

Вважаючи, що постанова Господарського суду Дніпропетровської області від 05.12.2006 року та ухвала Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.03.2007 року були прийняті з порушенням норм матеріального права, Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі Дніпропетровської області звернулася до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що суди неправильно застосували положення Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», статтею 9 якого передбачено можливість не використовувати РРО лише у випадку здійснення продукцією власного виробництва. Оскільки зазначена вимога не була дотримана позивачем, застосування штрафних санкцій є законним та обгрунтованим.

Позивач надав заперечення на касаційну скаргу, за змістом яких проти вимог останньої заперечує з мотивів її необґрунтованості та просить вказану касаційну скаргу залишити без задоволення.

Відповідно до частини 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що фактичною підставою для прийняття оскаржуваного рішення став висновок, викладений у акті перевірки від 05.06.2006 року №99/08-06-235/00191000, про порушення підприємством вимог п. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», оскільки підприємством готівкові розрахункові операції з реалізації вугілля проводились без застосування належним чином зареєстрованого, опломбованого реєстратора розрахункових операцій. Так, у ході здійснення перевірки було встановлено, що за період з 01.01.2005 року по 31.12.2005 року позивачем без застосування РРО за готівкові кошти через касу підприємства шляхом оформлення прибуткових касових ордерів було реалізовано працівникам підприємства вугілля на суму 181355,79 грн., що є порушенням вимог згаданого Закону.

Суди попередніх інстанцій обгрунтовано не погодилися з таким висновком відповідача, зважаючи на наступне.

Відповідно до п. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій.

Між тим, відповідно до преамбули названого Закону він визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Як правильно встановлено судами попередніх інстанцій, пукнтом 6.16 колективного договору між правлінням ВАТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат»та профспілковим комітетом товариства на 2005 рік передбачено, що правління товариства взяло на себе зобов’язання забезпечити побутовим паливом працівників, які мають негазифіковані будинки, за цінами, що становлять 50% вартості придбання палива.

Статтею 10 Кодексу законів про працю України визначено, що колективний договір укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов'язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів.

Зважаючи на те, що забезпечення працівників підприємства вугіллям було здійснено з метою виконання взаємних зобов'язань сторін щодо регулювання виробничих, трудових та соціально-економічних відносин, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що таку діяльність позивача не можна вважати торгівлею, що свідчить про нерозповсюдження дії Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» на спірні правовідносини, що виникли у даній справі.

З огляду на такий висновок, застосування до позивача штрафних санкцій за порушення вимог п. 1 ст. 3 цього Закону є безпідставним, у зв’язку з чим суди попередніх інстанцій правомірно визнали позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі Дніпропетровської області залишити без задоволення.

2. Постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 05.12.2006 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.03.2007 року у справі №А27/323 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та не може бути оскаржена, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий

Судді О.М. Нечитайло

Л.В. Ланченко Н.Г. Пилипчук О.І. Степашко